Бажане за дійсне: чому «Нафтогаз» відзвітував про «перемогу» неіснуючого газового хабу

Учора НАК «Нафтогаз України» поширив прес-реліз із резонансним заголовком. Виявляється, Східно-європейський газовий хаб, створення якого ще триває, вже увійшов до «двадцятки кращих газових хабів Європи». У рейтингу Європейської федерації енерготрейдерів (EFET, European Federation of Energy Traders) – організації, яку НАК назвав «Європейською асоціацією газових трейдерів», український хаб посів 18-те місце.

У своєму повідомленні «Нафтогаз» також зробив посилання на оригінальний текст EFET, яке дозволяє переконатися в спотворенні сенсу, що його припустився НАК, викладаючи свою версію результатів дослідження федерації енерготрейдерів.

У ньому йдеться не про складання рейтингу обраних «кращих газових хабів Європи», а про бенчмаркинг – маркетинговий інструмент для аналізу позицій конкуруючих компаній. Дослідження під назвою «EFET European GAS Hubs Benchmarking Study» має на увазі оцінку конкурентоспроможності всіх газових хабів на території Європи (вже діючих і тих, які тільки в планах) на відповідність певним еталонним характеристикам подібних проектів, визначених EFET. У повідомленні організації йдеться про те, що в новому звіті показано «подальше поліпшення дизайну» багатьох діючих центрів газової торгівлі, а також деяких з тих, що лише зароджуються, які тепер включені в дослідження – це свідчить про визнання торішніх змін, що дозволили поліпшити процес їхнього створення.

Примітно, що повідомлення про вихід нового дослідження EFET датоване 13 листопада цього року. І в цей же день віце-прем'єр Володимир Кістіон заявляв про те, що Україна «має хорошу платформу» для створення газового хабу протягом 10–15 років із щорічним оборотом близько 215 млрд куб. м.

Як потрапити до «почесного списку» хабів? Щоб газовий хаб потрапив до EFET European GAS Hubs Benchmarking Study, країні або компанії, розташованій на європейському континенті, досить оголосити про плани щодо реалізації такого проекту і дещо зробити в цьому напрямку. Дослідження EFET відображає еволюцію створення хабу, а у випадку з діючими майданчиками, на яких уже ведеться торгівля газом, цей рейтинг оцінює їх конкурентні умови.

З урахуванням подібних нюансів проект створення Східно-європейського газового хабу в Україні й опинився на 18-му місці в дослідженні EFET, яке цього року проводилося вчетверте. Про якусь винятковість українського хабу і його високу конкурентоспроможність у даному випадку не йдеться. Але, безумовно, його позиціонування в огляді такої організації, як EFET, де містяться провідні енергокомпанії Європи, свідчить про серйозну увагу до планів України на європейському газовому ринку і певний прогрес щодо створення нової торгової площадки. Адже вперше про неї українська влада оголосила наприкінці 2013-го, і тільки через чотири роки ідея дозріла до такого формату, щоб її можна було піддати ринковому аналізу та порівняти з конкурентами.

Що взагалі таке газовий хаб? Організація нового майданчика для торгівлі газом вимагає часу. Наприклад, на створення першого європейського газового хабу – NBP (National Balancing Point) у Великобританії – пішло понад 10 років. І це за умов відсутності конкуренції з аналогічними хабами, за стабільнішої ринкової економіки, а також за сприятливішого політичного клімату як всередині країни, так і на міжнародній арені, ніж в нинішній неспокійний час.

У рейтингу EFET торгова площадка NBP незмінно посідає перше місце з максимально можливою високою оцінкою за всіма показниками. Початок її історії було покладено в 1986 році, коли уряд Великобританії прийняв закон про газовий ринок і приватизацію держкомпанії British Gas, яка з моменту створення в 1966 році була монопольним постачальником і продавцем газу, контролювала газотранспортну інфраструктуру. За 10 років, з 1986 по 1996 рік, компанія поступово пройшла реструктуризацію, британський парламент удосконалив нормативно-правове регулювання газового ринку, був створений його держрегулятор. А до 1997 року з'явився віртуальний хаб NBP, куди з прикордонних пунктів перемістилася оптова торгівля газом.

Оскільки NBP був першим газовим хабом у Європі, він привернув велику кількість учасників. Але і в наші дні, незважаючи на появу інших впливових торгових майданчиків, він залишається одним з найуспішніших прикладів трансформації національного газового ринку.

Яким чином нині організована газова торгівля в Європі? Зараз торгівля газом в ЄС ведеться на 17 майданчиках. 14 з них діють у Північно-Західній та Південній Європі, а в Центральній і Східній Європі їх поки лише три. Значним прогресом стало формування у 2013 році першої регіональної біржі PEGAS, до зони обслуговування якої увійшли дев'ять європейських хабів (англійська NBP, німецькі GASPOOL і NCG, італійський PSV, французькі PEG Nord і TRS, голландський TTF, бельгійські ZTP і ZEE). Обсяги торгівлі PEGAS у 2015 році різко збільшилися – більш ніж на 80% порівняно з попереднім роком – і продовжують зростати.

Подібні зміни на ринку позначаються на газових цінах – вони стають вигіднішими для споживачів. Однак домінування російського газу в поставках може ускладнювати створення майданчиків для торгівлі газом. Так відбувається, наприклад, у Болгарії, яка почала створювати хаб раніше за Україну, але, як свідчать останні висновки EFET, досягла меншого прогресу.

Як Україні влитися у «хабовий рух»? Завдяки розвиненій системі газопроводів і підземних сховищ газу, український хаб теж має потенціал, щоб стати конкурентоспроможним газорозподільним центром і важливим міжнародним майданчиком для газової торгівлі. Для цього Кабміну і «Нафтогазу» належить зробити ще чимало важливих кроків.

У держхолдингу це усвідомлюють і виділяють ряд заходів, необхідних для поліпшення позицій України в рейтингу EFET. Вони, зокрема, стосуються впровадження нових принципів тарифоутворення на внутрішньому ринку, можливостей щоденного балансування для врегулювання газових небалансів і укладення короткострокових стандартних торгових угод. Також «Нафтогаз» наголошує на важливості прийняття змін до Кодексу ГТС, щоб учасники газового ринку отримали гарантований вільний доступ до газотранспортної інфраструктури. Цей проект був розроблений «Укртрансгазом» і вже знаходиться на розгляді в Нацкомісії регулювання ринку енергетики і комунальних послуг.

Цьому також сприяє європейське законодавство щодо розвитку конкуренції на енергоринках, яке для України є орієнтиром. Його норми призвели до значних трансформацій. Якщо раніше в газовій торгівлі домінували довгострокові контракти, то тепер збільшилися обсяги реалізації газу на хабах. Динаміка, як свідчать дані Міжнародного газового союзу, за останнє десятиліття була досить значна. У 2005 році торгівля газом за довгостроковими контрактами в ЄС становила 78% в загальному обсязі споживання, через хаби проходило лише 15% і до решти 7% застосовувалися інші механізми ціноутворення. А до 2017 року частка хабів досягла 70%, тоді як обсяги реалізації газу за довгостроковими контрактами знизилися до 30%.

Роблячи ставку на розвиток біржової торгівлі, Єврокомісія прагне розвивати конкуренцію на ринку серед постачальників і сподівається послабити комерційну привабливість поставок російського газу за довгостроковими контрактами з прив'язкою до нафтових котирувань. Тим самим реалізується одне з ключових завдань Третього енергопакету – створення єдиного європейського ринку газу з ліквідними хабами і розвиненою спотовою торгівлею для підвищення енергобезпеки регіону.

А що ж робитиме «Газпром»?  Для «Газпрому» загострення конкуренції на європейському газовому ринку стає серйозним випробуванням. Але позиції російської монополії в регіоні залишаються досить стійкими.

У 2016 році частка «Газпрому» в ЄС склала 43% і, як прогнозує Міжнародне енергетичне агентство в своєму останньому огляді World Energy Outlook, до 2040 року збережеться приблизно на рівні 40%, або 150 млрд куб. м.

Такий розклад може виявитися вигідним для «Нафтогазу», який прагне не тільки розвивати біржову газову торгівлю, а й зберегти доходи від російського транзиту. Для цього держхолдингу за підтримки партнерів з ЄС знадобиться домовитися про співпрацю з «Газпромом». Термін чинного контракту на транспортування російського газу через Україну закінчиться через рік.