Захворіло у світі
19,705,715
Померло у світі
728,129
Вилікувалось у світі
11,967,286
Захворіло в Україні
80,949
Померло в Україні
1,897
Вилікувалось в Україні
43,972
Рік оборонпрому: корупція, нереалізований потенціал і витік технологій

Рік оборонпрому: корупція, нереалізований потенціал і витік технологій

Чим ще запам'ятається четвертий рік війни для армії й ОПК

Цей матеріал також доступний російською
Рік оборонпрому: корупція, нереалізований потенціал і витік технологій
Фото: «Укроборонпром»

У 2017 році витрати бюджету на армію та озброєння зросли у порівнянні з 2016-м приблизно на 10%. Причому вперше держоборонзамовлення було затверджене відразу на три роки, до 2019-го – для оптимізації планування виробництва. Загальна сума і деталі замовлення засекречені. У відкритих джерелах із посиланням на офіційних осіб наводилися цифри від 6,4 до 9 млрд грн. Це лише ті кошти, які держава витрачає на закупівлю й модернізацію нових озброєнь і техніки, в цілому ж на силові відомства та нацбезпеку з 2015 року Україна спрямовує 5% ВВП щорічно.

У відносних цифрах це чимало – наприклад, європейські країни витрачають на армію в середньому 1,5% ВВП на рік. Утім, для наявних в Україні потужностей ОПК – зовсім небагато. Лише на експорт наша країна відправила в 2016 році (за 2017-й даних поки немає) озброєнь на $740 млн (20 млрд грн). При цьому експортний потенціал одних лише приватних підприємств галузі – $3 млрд, вважають у «Лізі оборонних підприємств» (об'єднує близько 30 приватних компаній оборонпрому).

Незважаючи на війну, держзамовлення було нездатне не тільки покрити можливості всіх підприємств, але й завантажити роботою «Укроборонпром» (УОП) – держконцерн, який об'єднує ряд стратегічних держактивів у сфері виробництва та модернізації озброєнь, а також компаній, що займаються їхнім експортом. За даними «Укроборонпрому», участь його підприємств у поставках за держзамовленням складає лише близько 30%. Решта – це імпорт, продукція приватних компаній і держпідприємств, що не входять в УОП. Причина такої невисокої частки, на думку експертів – у корупційних схемах керівництва УОП із закупівлями імпортної техніки і комплектуючих за кордоном, корупція всередині підприємств концерну, через яку вони не можуть налагодити ефективну роботу, а також нездатність учасників концерну покрити потреби ЗСУ в необхідних зразках техніки.

Військовий оглядач, координатор групи «Інформаційний спротив» Дмитро Тимчук прогнозує, що в цьому році, як і в попередньому, держоборонзамовлення буде зірвано. У 2016-му підприємства недоотримали близько 1 млрд грн через зволікання з фінансуванням. І в цьому, за словами Тимчука, відбувається те саме – держзамовлення почало виконуватися лишень влітку. За даними Генштабу, на початок грудня з початку року армія отримала 666 одиниць нової та модернізованої техніки та 680 – відремонтованої. Це набагато менше, ніж за весь 2015-й (1300 і 1911 відповідно), і менше, ніж в 2016 році (1009 і 517).

Угода року. З точки зору закриття важливих потреб для армії можна назвати важливою угоду «Спецтехноекспорту» (входить до складу «Укроборонпрому») з провідною оборонною корпорацією Туреччини Aselsan про закупівлю в 2018 році тактичних систем зв'язку УКХ-діапазону. Ці переговори мають довгу історію, ЗСУ вже двічі провели пробні випробування комплектів зв'язку.

Армія довго обирала між турецькими та ізраїльськими радіостанціями (компанії Elbit Systems), і врешті прийшла до висновку, що станції від Aselsan більш вдалі за співвідношенням ціни та ефективності. Однією із значущих переваг стала можливість протидії обладнання засобам радіоелектронної боротьби (РЕБ) нового покоління, які використовує РФ у ході агресії проти України. Більш того, в Aselsan запевняють, що їхні рації успішно пройшли обкатку саме проти російських засобів РЕБ. Обсяг закупівлі, про яку домовилися з турецькою компанією – близько 1 млрд грн.

За масштабами резонансу й інвестицій на «угоду року» могла б претендувати домовленість між «Укроборонпромом» і Oriole Capital Group про інвестування нею $150 млн у виробництво літака Ан-74 на авіазаводі в Харкові. Ось тільки сама американська компанія не викликає довіри як надійний інвестор – інформації про неї та її проекти, так само як і про її засновників, в інтернеті майже немає. Умови та формат угоди поки також обговорювалися лише на рівні припущень.

Досягнення року. Головні успіхи ОПК лежать головним чином у площині нових розробок підприємств для армії. По-перше, Україна в цьому році впритул підійшла до серійного виробництва і поставок нового ракетного озброєння – ракетних систем залпового вогню «Вільха». Ракету розробляє київське КБ «Луч» (входить в УОП).

Вперше публічно про створення нового ракетного озброєння стримування заявив президент Петро Порошенко в минулому році. А в цьому військові провели кілька вдалих етапів випробувань комплексу, і на наступний рік заплановано вже проведення держвипробувань і початок виробництва його на київському заводі «Артем». За офіційними даними, «Вільха» може вражати цілі на відстані до 120 км. «Фактично в цьому році забезпечено появу в подальшому цих комплексів на озброєнні у армії. Це серйозне переозброєння і посилення нашої обороноздатності», – впевнений Валентин Бадрак, директор Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння.

Також серед досягнень можна відзначити прийняття на озброєння ЗСУ нових сучасних зразків техніки і активізацію їхніх поставок армії. Серед них – легкі переносні ракетні комплекси «Корсар». Військовим надійшло близько 50 «Корсарів» разом з пусковими установками. Комплекси також розробляє і виробляє КБ «Луч».

БПЛА «Фурія» виробництва НВП «Атлон Авіа» пройшов відомчі випробування Міноборони і став поставлятися ЗСУ в рамках держзамовлення, всього планується отримати 160 установок. Трохи просунулося питання створення в Україні виробництва боєприпасів, на що у 2017 році було виділено 1,4 млрд грн. Армія отримала на озброєння легкі броньовані автомобілі «Козак-2» і «Козак-5», які виробляє приватне НВО «Практика».

У той же час не розпочато очікувані поставки до армії танків «Оплот», не проводилося переоснащення тренажерних комплексів, не вироблені підходи в уніфікації парку бойових машин.

Ньюсмейкер року. Це звання від редакторів Mind отримує головнокомандувач ЗСУ і президент України Петро Порошенко, оскільки головними героями новин протягом року часто виявлялися підприємства, у яких він є власником. Так, за інформацією корпорації «Богдан», якою Порошенко володіє спільно зі своїм бізнес-партнером Олегом Гладковським (він же очолює комісію при РНБО, яка розподіляє кошти держоборонзамовлення), компанія бере участь в 12 програмах Міноборони, створюючи військовий продукт. «Богдан» поставляє армії і силовим структурам санітарні автомобілі «Богдан-2251», тактичні броньовики «Барс-8», вантажівки «Богдан-МАЗ 63172», автобуси і пункти обігріву. Проходять випробування автомобілі «Богдан-3373» і «Богдан КМ-450», які також планується поставляти військовим.

Не залишався осторонь і завод «Кузня на Рибальському» (колишня «Ленінська Кузня»), що також належить Петру Порошенку спільно з його партнером Ігорем Кононенком. Завод будує бронетанкери «Гюрза-М» і десантні катери «Кентавр» для армії, а також отримав держзамовлення на 15 млн грн на ремонт фрегата «Гетьман Сагайдачній» – флагмана ВМФ України (при тому, що київський завод не має морської верфі і має намір виконати замовлення за допомогою субпідряду).

Але найбільш резонансними стали поставки заводом чотирьох броньованих автомобілів «Тритон» для Держприкордонслужби. Правда, сама поставка відбулася в 2015 році, а в поточному, як стало відомо з ухвали суду, НАБУ почало розслідування цієї угоди у зв'язку з завищенням ціни закупівлі. Так, автомобілі з ринковою ціною в 5 млн грн за одиницю були придбані за держкошти за ціною 15 млн грн за штуку. Розслідування поки знаходиться на початковій стадії, кажуть в НАБУ.

Нарешті, безпрецедентним кроком стало надання «Кузні на Рибальському» права на самостійний імпорт та експорт товарів військового призначення в обхід державних спецекспортерів. Право надано Кабміном на період до 1 червня 2018 року.

Ризики-2018. Головні ризики у галузі пов'язані з повальною корупцією в армії, Міноборони, а особливо – у вищих ешелонах концерну «Укроборонпром» і підприємств, що входять до нього. Нагадаємо, концерн очолює Роман Романов, який мав у минулому спільні інтереси з Петром Порошенком в автобізнесі, а також очолював його передвиборчий штаб в Херсонській області. Минулий рік, особливо друга його половина, ознаменувався низкою корупційних скандалів та гучних звільнень.

Рік оборонпрому: корупція, нереалізований потенціал і витік технологій
Фото Укроборонпром

Так, у липні, під час візиту на Львівський бронетанковий завод (директор якого був звільнений через розтрату), Петро Порошенко повідомив, що внутрішня служба безпеки УОП відсторонила 25 керівників ДП і попередила таким чином розтрату на 630 млн грн, було порушено і передано в прокуратуру 41 кримінальну справу. У серпні стало відомо, що Держаудитслужба при перевірці на 12 підприємствах УОП виявила розтрати на 557 млн грн в 2013-2016 роках.

У жовтні НАБУ та САП провели обшуки, затримання і арешт в Міноборони – під кримінальну справу потрапили заступник міністра оборони і директор департаменту держзакупівель відомства через розтрати при закупівлях палива на 150 млн грн. У листопаді під час обшуків було вилучено $120 000 у керівника «Спецтехноекспорту», і пізніше генпрокурор Юрій Луценко повідомив, що є підозри про вимивання 200 млн грн через цю структуру. І справа навіть не в тому, що ці скандали – лише вершина айсберга корупції в оборонпромі. А й у тому, що ймовірність припинення схем, які привели до таких масштабних розтрат, як і притягнення до відповідальності винних, найближчим часом здається дуже примарною.

Можливості-2018. Останніми роками в оборонпромі намітилася позитивна тенденція зростання частки приватних підприємств у поставках техніки й озброєнь для силових відомств. Так, за даними Міноборони, якщо на 2014 рік вона становила близько 40%, то сьогодні виросла до 55% (при тому що кількість приватних компаній помітно поступається розмірам держсектора). Компанії приватної форми власності активні і в експорті. Але пробивати дорогу на нові експортні ринки, як і створювати в Україні поки не освоєні тут нові зразки техніки, яких потребує армія, приватним компаніям важко. Їхні можливості тісно скуті низкою адміністративних та економічних бар'єрів.

Так, наприклад, згідно з правилами РКМ (розрахунково-калькуляційних матеріалів), при поставках продукції для армії підприємства можуть закладати у свою ціну не більше 1% прибутку на комплектуючих і не більше 20% – на роботах. «У середньому це виходить в межах 6-7% прибутку на одній поставці», – пояснив у бесіді з Mind Валентин Бадрак. Цього недостатньо для того, щоб компанія могла реінвестувати прибуток у подальші розробки й нарощування обсягів виробництва. Виходом для неї могло б стати розширення експорту, тим більше що наші озброєння відомі та високо затребувані на світових ринках. Але й тут є проблеми. Вони пов'язані з необхідністю торгувати через посередника, а також тим, що спецекспортеру потрібно заплатити 15% комісійних. Часто ця націнка знижує конкурентні можливості української техніки за кордоном, а то й взагалі робить її неконкурентоспроможною.

До речі, ці ж проблеми – серйозна перешкода на шляху приходу в Україну іноземних інвесторів у сфері оборонки. Ділячись з нами відсутніми тут технологіями і створюючи СП з українськими підприємствами, вони підпадають під ті ж обмеження. Саме з цієї причини Україна досі практично не просунулася у залученні до ОПК іноземних інвестицій. Особливо гостро стоїть, наприклад, питання виробництва боєприпасів. Тут і лежить наш ще поки не реалізований потенціал. Наразі ж відбуваються швидше зворотні процеси: приватні українські компанії виводять виробництво і технології у більш зручні локації – Китай, Південну Африку, Литву, Судан.

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у наших Telegram-каналах Mind.Live та Mind.UA, а також Viber-чаті