У тіні Ізраїлю: чому сталося чергове загострення польсько-українських відносин

Після голосування в Сеймі та Сенаті Польщі, проект змін до закону про Інститут національної пам’яті днями підписав президент країни Анджей Дуда. Він також повідомив, що одночасно звертається до Конституційного трибуналу за поясненням, чи не суперечать окремі положення закону польській конституції.

«Таким є моє рішення. Думаю, що воно, з одного боку, забезпечить польські інтереси – нашу гідність, історичну правду, те, аби до нас справедливо ставилися у світі, аби нас не обмовляли як державу, як народ. З другого боку, це рішення бере до уваги чутливість людей, для яких питання історичної пам’яті, пам’яті про Голокост є дуже важливою, передусім для тих, які вижили і які повинні світу розповідати про ті часи, про те, що вони пережили», - повідомив Анджей Дуда.

Підпис президента змусив Сполучені Штати Америки реагувати вже втретє. Держсекретар Рекс Тіллерсон висловив своє розчарування і повідомив, що ухвалення цього закону негативно позначиться на свободі слова і наукових дослідженнях. Рішення Дуди викликали і чергову хвилю обурення в Ізраїлі. У Кнесеті вкотре лунали пропозиції про відкликання ізраїльського посла з Польщі і вислати з країни польських дипломатів, а день підпису охарактеризували як ганебний день в історії Польщі.

Україна теж не стояла осторонь. Поки у Варшаві Анджей Дуда готувався до оголошення підпису до закону про ІНП, у Києві парламент ухвалював заяву із засудженням польських проектів. Українські депутати закликали президента Польщі застосувати право вето. Автор проекту Іван Тарасюк від «Батьківщини» заявив, що посли Сейму на державному рівні займаються антиукраїнською політикою. Ігор Мосійчук з Радикальної партії закликав «відкликати для консультації посла України з Республіки Польща», а Сергій Соболєв припустив, що польські зміни до закону писалися в Москві.

Цим українські парламентарі не тільки вчергове продемонстрували нерозуміння польського питання, а ще й втратили черговий шанс виглядіти більш раціональнішими за польських колег. Популізм та недалекоглядність знову взяли гору.

Про що закон? Підписані президентом поправки вносять зміни до закону від 18 грудня 1998 року «Про Інститут національної пам'яті». У Польщі пояснюють, що основною метою цього документу є створення ефективних правових інструментів, що дозволяють проводити наполегливу та послідовну історичну політику польської влади у сфері протидії фальсифікації польської історії та захисту доброго імені Республіки Польща та польського народу.

За заперечення злочинів українських націоналістів, комуністів та нацистів передбачено штраф або кримінальну відповідальність у вигляді позбавлення волі строком до трьох років.

Згідно зі змінами до статті 2 закону читаємо, що злочини українських націоналістів та членів українських організацій, що співпрацювали з німецьким Третім Рейхом, – це акти, вчинені українськими націоналістами у 1925-1950 роках, з застосуванням насилля, терору або інших форм порушення прав людини проти окремих осіб або груп людей.

В Україні оборюються, що злочини українських націоналістів прирівнялися до злочинів нацистського та комуністичного режимів. 

Закон визначає злочинним приписування польській державі або польському народу відповідальності за злочини, вчинені Третім Рейхом. І вводиться заборона вживати термін «польські табори смерті», або ж приписувати польському народові участь у Голокості.

У цьому Ізраїль вбачає встановлення єдиної правди про Голокост, побачивши у діях Польщі спроби виправдати окремих представників польського народу, що брали участь у геноциді євреїв під час Другої світової війни, або ж повну заборону згадувати про це.

Чому виникло обурення в Польщі? Закон викликав не лише бурхливі реакції Ізраїлю, США та України. У Польщі підписані президентом зміни теж наштовхнулися на хвилю критики. Після голосування у Сенаті, у польській пресі був опублікований лист проти схвалених змін, підписаний представниками інтелектуальних еліт.

«Нові положення, внесені до закону про ІНП, узаконять  дискримінаційні практики та акти агресії, присутні в публічному просторі. Ці зміни уможливлять таврування обраних осіб та етнічних груп, зміцнять ксенофобські позиції, згенерують наступні злочини на ґрунті ненависті, поглиблять правову, суспільну, політичну, дипломатичну та інформаційну кризу», – йшлося в листі.

Окрім цього, був ще лист учителів Ліцею ім. Яцека Куроня у Варшаві, в якому науковці, звертаючись до учнів, зазначали, що Польща співвідповідальна за злочини проти людяності та військові злочини.

Найкраще ставлення у самій Польщі до прийнятих змін демонструє мітинг під президентським палацем у Варшаві 5 лютого – у центрі зібралися прихильники та противники змін до закону про Інститут національної пам’яті.

Націоналістичні організації звертались до президента Анджея Дуди, аби він не вагався з підписом закону. Противники ж прийшли до президентської резиденції з білими трояндами, вигукуючи: «Націоналізм виліковується», а також з транспарантами, нга яких було написано: «Я з народу жертв, я з нації вбивць» та «Моя батьківщина – це людство». Польське суспільство розділилося. Але у сьогоднішній атмосфері очевидно, що більшість все-таки виступає за вищезгадані зміни.

Уже після підпису президента під законом було оприлюднено заяву групи польсько-українського діалогу, де йдеться про те, що новелізація закону про Інститут національної пам'яті в теперішній формі матиме фатальний вплив на польсько-українські стосунки.

«Це може призвести до ескалації ворожості та поглиблення політичного конфлікту між нашими народами. Ми ризикуємо втратити доробок добросусідських відносин останньої чверті століття і симпатію до Польщі в українському суспільстві», – звертаються представники групи, яка утворена в січні 2017 року. Організація складається з 20 експертів, які роками займаються налагодженням добросусідських відносин між Польщею та Україною.

Чому українське питання опинилося в тіні Ізраїлю? Обурення української сторони повністю зблякло на тлі польсько-ізраїльської кризи. Саме записи про кримінальну відповідальність за використання терміну «польські концтабори» або приписування відповідальності польському народу за Голокост викликали реакцію міжнародних партнерів, але аж ніяк не через згадки про «злочини українських націоналістів».

Українські парламентарі не звертали або не хотіли звертати увагу на цей факт, неначе показуючи, що за нами – світ. Насправді, ні. Те саме стосується і заклику до Дуди ветувати закон при великій вірогідності того, що польський президент підпише зміни до закону про Інститут національної пам’яті. Верховна Рада замість того, аби зберігати спокій та раціональність, услід польській стороні починає цементувати тему Волині у внутрішньополітичному дискурсі. Відображення цього можемо спостерігати на сторінках соцмережі Facebook серед десятків тисяч коментарів гнівного характеру.

В українському парламенті та під час дискусій навколо заяви не було сказано, що окремі відділи УПА брали участь у вбивствах польського населення на Волині в часи Другої світової війни. Саме визнанням цього факту Україна б могла виділитися на фоні польських спроб вибілити свою історію тих подій  і не допровадити до чергової хвилі польсько-українського конфлікту, хоча б зі свого боку.

Що кажуть експерти? «Підпис президента слід було очікувати, як і в контексті промов Ярослава Качинського, так і в політичній ситуації, яку створив правлячий табір. Анджей Дуда таким чином хотів підтвердити суверенітет у сфері законотворчості та послідовність у проведенні історичної політики», – розповідає професор Варшавського університету Томаш Сломка. 

За словами політолога, також підтримуються зусилля польської дипломатії, аби пояснювати, чому і для чого були прийняті зміни до закону про ІНП, які в той же час погано та неясно сформульовані. «Польсько-українські відносини будуть охолоджуватися далі. Також слід очікувати посилення антипольського дискурсу», – ділиться міркуваннями Сломка. За словами професора, слід очікувати збільшення уваги до українських націоналістичних середовищ, які сьогодні небажані в Польщі, передусім, до культу бандеризму.

Публіцист видання Dziennik Gazeta Prawna Міхал Потоцький також вважає, що Анджей Дуда підписав поправки з внутрішньополітичних міркувань. «Опитування громадської думки показують, що не лише переважна більшість виборців партії «Право та справедливість», але й значна частина електорату інших партій хотіли, щоб зміни були підписані, – розповідає співавтор книжок про сучасну Україну. – Дії Ізраїлю, які полягали у використанні різних, часто жорстоких засобів тиску, не допомогли. В цій ситуації політики PiS прийняли рішення про швидке прийняття поправок у парламенті».

За словами публіциста, рішення Дуди про направлення підписаного закону до Конституційного трибуналу відкриває шлях до політичних перегорів, аби швидко змінити спірні моменти, аби проект був прийнятним для Ізраїлю, США та України. 

«Україна може приєднатися до розмов у контексті майбутнього візиту до Польщі віце-прем’єра Павла Розенка, який має порушити це питання», – вважає Потоцький. На його думку, при цьому, наслідки прийнятих у Польщі змін можна спостерігати вже сьогодні, і цьому точно не допомогла фальшива характеристика змін до закону про ІНП в частині українських медіа як «заборони бандеризму», хоча в поправках нічого подібного немає.

Доктор Бартош Ридлінський з Університету імені Кардинала Стефана Вишинського у Варшаві пояснює, що президент Анджей Дуда став заручником свого політичного середовища. «Насправді, це лідер «Права та справедливості» Ярослав Качинський сьогодні надпрем’єр, надмаршалек, надпрезидент Польщі. Він має величезну владу, незважаючи на те, що не виконує жодної з перерахованих функцій», – вважає експерт.

«Цей закон більше вплине на польсько-єврейські відносини через досить суперечливе положення про відсутність будь-якої відповідальності поляків за Голокост, – розповідає Ридлінський. – Коли мова йде про покарання за пропаганду бандеризму, то це польська відповідь на закон, прийнятий раніше Верховної Радою України, який також передбачає покарання тих, хто заперечує цілеспрямованість боротьби ОУН-УПА»

«У деякому сенсі, українські та польські політичні еліти створили ситуацію, в якій обидва народи можуть переслідуватися в результаті різних історичних наук. Тому сьогодні особлива відповідальність лежить на польському та українському громадянському суспільстві. Якщо ми хочемо, щоб наші братні народи боролися з викликами разом, ми повинні пам'ятати, що примирення ніколи не було легким процесом», – резюмує Бартош Ридлінський.