Поза часом: коротка історія життя Стівена Хокінга

Стівен Хокінг народився в Оксфорді 8 січня 1942 року, через 300 років після смерті Галілео Галілея, батька сучасної науки. У ранні роки він зрозумів, що наука – його покликання. «Мета мого життя проста, – сказав одного разу Хокінг. – Повністю зрозуміти Всесвіт, як він влаштований, чому він влаштований саме так чому взагалі існує».

Доля повелася з Хокінгом надзвичайно жорстоко. Більшу частину життя йому довелося провести в інвалідному кріслі, будучи скутим аміотрофічним склерозом – незворотною хворобою, яка нищить нервові клітини та підриває здатність ходити, розмовляти, жувати та навіть дихати. Примітно, що після діагностики захворювання в 1963 році лікарі оголосили 21-річному Хокінгу, що жити йому залишилося не більше 2,5 років.

У своїх мемуарах під назвою «Моя коротка історія», датованих 2013 роком, Хокінг написав: «У той час я думав, що моє життя скінчилося, і що я ніколи не реалізую той потенціал, який я в собі відчував. Однак тепер, коли минуло 50 років, я можу бути повністю задоволеним своїм життям».

Учений, за його словами, намагався жити нормальним життям, наскільки це можливо, не думати про свій стан і не шкодувати про ті можливості, яких позбавлений. Усередині панцира все більш безпорадного тіла жив гострий розум, захоплений розгадуванням загадок Всесвіту, і розкривав таємниці того, як утворився наш світ і яким може бути його кінець.

Більшість робіт Хокінга сконцентровані на зведенні воєдино теорії відносності, яка описує природу простору та часу, і квантової механіки, яка пояснює поведінку найдрібніших частинок Всесвіту.

Життя на Землі під загрозою

1974 року, у віці 32 років, Хокінг став одним із наймолодших членів Лондонського королівського товариства, а в 1979-му він отримав звання Лукасівського професора математики в Кембриджському університеті, куди перейшов з Оксфордського університету вивчати теоретичну астрономію й космологію. До нього цю престижну посаду у XVII столітті обіймав британський фізик Ісаак Ньютон.

У 2007 році 65-річний Хокінг зміг перевірити теорії гравітації Ньютона у симуляторі невагомості на борту літака. Участю в цьому експерименті знаменитий учений, за його словами, хотів показати, що інвалідність – не перешкода для досягнень, а також підсилити інтерес до космосу, куди, на його думку, має бути спрямований шлях людства.

«Я вважаю, що у людства немає майбутнього, якщо воно не вийде в космос, – міркував Хокінг. – Я думаю, все більше й більше зростає загроза того, що життя на Землі буде стерте такою катастрофою, як раптове глобальне потепління, ядерна війна, виведений генною інженерією вірус, або іншими загрозами».

В останні роки вчений акцентував увагу на штучному інтелекті (АІ) як засобі, що дає надію побороти хвороби й бідність, але водночас несе людству потенційні ризики.

«Успіхи у створенні АІ можуть стати найбільшою подією в історії нашої цивілізації. Однак разом з вигодами АІ також несе небезпеки, такі як потужні автономні види зброї або нові способи впливу, якими невеликі групи людей зможуть пригнічувати маси», – заявив Хокінг 2016 року на відкритті нового центру дослідження АІ у Кембриджському університеті.

Відволікаючись від проблем планетарних масштабів, Хокінг іноді намагався впливати на політику. Перед виборами президента США він критикував Дональда Трампа як «демагога, що апелює до найпримітивнішого спільного знаменника». А перед Brexit-референдумом у 2016 році закликав британців не голосувати за вихід з Євросоюзу: «Минули ті дні, коли ми були здатні поодинці протистояти світові».

Популяризатор науки

Геніальність Хокінга принесла йому світову славу. Перш за все він став відомим як дотепний комунікатор, що доносить складні наукові поняття до широкої аудиторії.

Його книга «Коротка історія Часу», видана 1988 року, роз'яснює звичайним людям фундаментальні теорії будови Всесвіту. Вона стала міжнародним бестселером та привернула до вченого загальну увагу. У 2001 році з'явився ще один хіт: «Світ у горіховій шкаралупі». А в 2007-му Хокінг опублікував книгу для дітей «Джордж і таємниці Всесвіту», у якій зі своєю дочкою Люсі пояснює дуже простою мовою будову Сонячної системи, астероїдів, чорних дір та інших космічних тіл.

Образ Стівена Хокінга широко представлений на телебаченні. Знаменитий учений знявся у декількох популярних серіалах, серед іншого – у п'ятому сезоні «Теорії великого вибуху» і в шостому сезоні «Зоряного шляху». Він брав участь у створенні великої кількості документальних фільмів, таких як шестисерійний «Всесвіт Стівена Хокінга» і трисерійний «У Всесвіт зі Стівеном Хокінгом», а також допомагав акторам зіграти свою роль.

Персонаж Стівена Хокінга з'являвся в мультсеріалах «Сімпсони», «Гріффіни», «Футурама», а його цифровий голос звучить за кадром у науково-фантастичному серіалі «Хроніки майбутнього», а також в музичних композиціях рок-групи Pink Floyd.

Прожити кожну хвилину по максимуму

У 1965-му, коли за прогнозами лікарів Хокінг мав готуватися до похорону, він уперше одружився – із Джейн Уайлд, з якою прожив у шлюбі 25 років. У них народилися троє дітей: син Роберт (1967), дочка Люсі (1970) і син Тімоті (1979).

Однак у 1990-му Джейн і Стівен вирішили пожити окремо. А в 1995 році вони розлучилися офіційно, після чого Хокінг одружився вдруге – узяв шлюб зі своєю доглядальницею Елайн Мейсон. З нею він був одружений 11 років, а розлучився 2006-го.

Історію кохання Хокінга й Уайлд було переказано у фільмі 2014 року «Теорія всього», в якій легендарного фізика зіграв британський актор Едді Редмейн, отримавши згодом «Оскара» за найкращу чоловічу роль.

На церемонії вручення статуетки Хокінг зізнався, що під час перегляду фільму у нього виникало відчуття, що він дивиться сам на себе. «Мої очікування були зведені до нуля, коли я дізнався про свій страшний діагноз у 21 рік. Усе, що відбувалося з тих пір, я сприймав як бонус», – згадував учений.

Розповідаючи про свою філософію в документальному фільмі «Хокінг» 2013 року, він промовив мотивуючу фразу, що стала знаменитою: «Оскільки кожен мій день може бути останнім, я хочу отримати максимум від кожного дня, від кожної хвилини».