facebook.com
mind
Чия тепер ДФС і на кого їй працювати?

Чия тепер ДФС і на кого їй працювати?

Як реформувати митницю та податкову й не придушити бізнес

Цей матеріал також доступний російською
Чия тепер ДФС і на кого їй працювати?
Міністр фінансів України Олександр Данилюк (ліворуч) і прем'єр-міністр України Володимир Гройсман
Фото УНIАН

Державна фіскальна служба віднині підпорядкована безпосередньо Кабінету міністрів, а не Міністерству фінансів. Таке рішення було прийнято на засіданні уряду 23 травня. За деякими свідченнями, йому передував конфлікт між прем’єр-міністром Володимиром Гройсманом та міністром фінансів Олександром Данилюком.

Останній висловив прем’єру претензії, що уряд довгий час не призначає заступника міністра з питань реформування фіскальної служби, тож Мінфін не може впливати на процес перетворень у ДФС, які наразі там відбуваються. Данилюк, нібито, пригрозив піти з посади міністра фінансів, а Гройсман у відповідь заявив, що міністр просто хоче виставити себе ображеною стороною і таким чином уникнути відповідальності.

У ЗМІ вже нагадали, що пряме підпорядкування ДФС уряду було впроваджено ще два роки тому, коли службу очолював Ігор Білоус. І своїм «секретним» рішенням уряд Гройсмана просто повертає собі можливість «управляти фіскалами напряму, окремими дорученнями, без зайвих очей і контролю». На жаль, поки що офіційних документів щодо зміни підпорядкування не оприлюднено.

Втім, так чи інакше, за останні чотири роки кардинальних змін та поліпшень у роботі Фіскальної служби переважна більшість платників податків не відчули. Найгучнішою подією став арешт та судова справа проти одного з «постреволюційних» очільників ДФС – Романа Насірова. Та навіть і її не доведено до логічного завершення. А тим часом, проблеми лише наростають: державне управління катастрофічно відстає від рівня розвитку сучасних виробничих можливостей і трудових відносин.

Чи почує уряд бізнесменів і своїх чиновників? Наприкінці травня у Києві відбувся III Open Economic Forum: «Економічне зростання та створення робочих місць: порядок денний для України», де були озвучені виклики, на які уряд має відповісти вже зараз: відсутність рівних умов ведення для бізнесу; неможливість залучення реальних масштабних інвестицій до країни; ненадання малому та середньому бізнесу можливостей для створення продукції з високою доданою вартістю. Наразі, зростання економіки уповільнюється, українці масово виїжджають за кордон на розбудову чужих держав, бо так і не можуть домогтися  збільшення зарплати в реальному секторі економіки, незважаючи на всі директивні рішення уряду.

Українському бізнесу і прошарку кваліфікованих робітників, які ще залишилися в країні, байдуже, хто впровадить кардинальні реформи у держрегулюванні та фіскальній політиці. І рішення про підпорядкування ДФС може стати для команди Гройсмана або трампліном, або кінцем політичної кар’єри.

Як реформувати ДФС? Під час заходу його учасниками неодноразово підкреслювалося, що Україна потребує кардинальної реформи Державної фіскальної служби. Всі нововведення на кшталт «персонального кабінету» платника податку, електронні ключі, автоматичне відшкодування ПДВ –лише цеглинки у новому фіскальному «мурі», якій ще треба побудувати. Перш за все, необхідно  змінити філософію роботи як самої ДФС, так і кожного її співробітника.

І почати доведеться із зміни «інституціонального строю», тобто, звільнити 96-97% людей, які працювали ще при Миколі Азарові, коли він очолював Податкову. Тоді була вкорінена парадигма, що «всі громадяни – потенційні порушники, отже їх треба викрити», а податківці – «вища каста, яка може вирішувати долі як усього бізнесу, так і окремих людей». А будь-який персональний контакт підвищує ризик корупції.

Змінити психологію цих людей неможливо. Тому необхідний новий набір співробітників на відкритих конкурсах із суттєвим збільшенням розміру зарплати та запровадженням персональної відповідальності. Також варто скасувати жорсткий план зі збору податків та штрафів, а натомість перейти до методів, які вже давно використовуються у розвинених країнах світу.

По-перше, це розробка та затвердження методології добровільної сплати податків і розвиток безпосередньо пов’язаної із нею консультативної функції – як легко та швидко  сплатити податки, або – отримати пільги в разі виникнення певних проблем. По-друге, переглянути систему ризиків при оцінюванні бази оподаткування. Адже структура економіки значно змінилася навіть за останні 4-5 років, а вітчизняна ДФС досі використовує підходи 90-х років минулого століття.

Як реформувати митницю? За даними Інституту соціально-економічної трансформації (ІСЕТ), сумарні збитки, яких зазнає державний бюджет внаслідок нереформованої ДФС та митниці (через схеми з мінімізації податків через конвертаційні центри, «скрутки», «сірий імпорт», схеми із низькоподатковими юрисдикціями тощо), складає понад 130 млрд грн, або майже $6 млрд. Про це на Форумі оголосив експерт Радикального пакету реформ (РПР) Ілля Несходовський.

Учасники Форуму жваво обговорили ініціативу Мінфіну та ДФС щодо результатів обмеження виїзду за кордон та завезення товарів з боку фізичних осіб – так званих «піджаків». Проблема актуальніша для західного кордону. «Піджаки» – люди, які кожен день виїздили у прикордонні з Україною країни, скуповували переважно побутову техніку, гаджети, автозапчастини, посуд, косметику та парфуми, рідше – одяг, і кожен вечір завозили їх як речі для «власного вжитку».

Влада України поставила їм обмеження щодо термінів виїзду за кордон і сум, на які можна завозити товари. Спочатку вони влаштовували страйки на кордоні. А потім припинили, бо знайшли інші шляхи. Увесь «сірий» імпорт та контрабанда тепер прямують в Україну «промисловими партіями»: перерваний імпорт, відомий ще за часів Сергія Курченка, так ніхто остаточно й не припинив.

Шляхи подолання прогалин в оподаткуванні імпорту від кордону до розрахункового апарату в місці продажу цього товару запропонували Ілля Несходовський та його колега В’ячеслав Черкашин у своїй аналітичній роботі «Щодо оцінки переваг і недоліків варіантів зменшення можливостей для ухилення від оподаткування при імпорті та продажі товарів». За їх дослідженням, проведеним на основі аналізу міжнародного досвіду, найбільш оптимальним варіантом контролю ланцюжка є  запровадження єдиного податкового документу (tax invoice), а також грузинський досвід використання електронної онлайн-системи контролю переміщення товарів.

Також, дієвим механізмом контролю торгових операцій міг би стати «кешбек для покупця» (повернення коштів покупцю), який нещодавно представив до обговорення Мінфін. Принцип «кешбеку» може стати стимулом для добровільного використання РРО – реєстраторів розрахункових операцій – з боку продавців, а також сприятиме виявленню махінацій – насамперед «псевдо-фіскальних» апаратів – без збільшення тиску на малий бізнес.

«При низькій інституційній спроможності сучасних контролюючих органів механізм є вкрай важливим: його можна швидко впровадити, дуже просто адмініструвати, й він зможе замотивувати покупця вимагати передбачений законом розрахунковий документ у продавця», – зазначив Олег Іваненко, директор Української асоціації виробників електротехніки.

А що відбувається з робочою силою? Сьогодні в Україні триває розпал періоду, який Східна та Південна Європа пережили ще 15-20 років тому, а саме – відтік робочої сили в більш розвинені країни світу на тлі високого рівня безробіття у власних країнах. За словами Івана Міклоша, голови Стратегічної групи радників з підтримки реформ, у деяких областях України вже відчувається нестача кваліфікованої робочої сили. Та, разом із тим, у регіонах проходять добре підготовані страйки робітників, які вимагають підвищення зарплатні, як це сталося нещодавно у Кривому Розі на металургійному заводі «Арселор Міталл Кривий Ріг».

А це означає, що психологія найманих працівників уже змінилася: завдяки активному інформаційному обміну вони дуже добре усвідомили свою значущість як кваліфікованих спеціалістів, тому й вимагають гідної оцінки своєї праці. Для власників великих підприємств це означає, що вони мають переглядати підходи до нарахуванні зарплатні працівникам. Керівництво «Арселор Міталл Кривий Ріг» вже оголосило про такий крок.

Та на великих підприємствах відомих олігархів працює не так багато людей у порівнянні із загальною чисельністю населення України. В провідних країнах світу основна ставка економіки робиться на середній та малий бізнес. А от саме він в Україні й не зміг достойно розвинутися.

«Останнім часом топ-темою спілкування між підприємцями є обмін сумним досвідом, хто і скільки втратив кваліфікованих кадрів, як відновити дієздатність колективів за таких умов, як впоратися зі зростаючим попитом на вітчизняні продукцію і послуги в цих умовах, якими системними кроками на рівні держави можна було б зупинити процеси знелюднення країни», – констатував у своєму виступі на форумі Анатолій Долинний, президент Української федерації індустрії безпеки, член УРБ.

Як стимулювати приплив інвестицій? Україні катастрофічно не вистачає зовнішнього інвестиційного капіталу: за оцінками Івана Міклоша – понад $10 млрд на рік. Перш за все – прямих зарубіжних, які можуть надійти швидко і за цільовим призначенням. Надходженню інвестицій могла б сприяти зміна системи оподаткування, а саме – ліквідація дискредитаційного податку на прибуток підприємств та перехід до моделі оподаткування виведеного капіталу, що дозволить значно спростити адміністрування, показувати реальний прибуток, зупинити відтік капіталу та оздоровити економіку.

Суть дискусій, що останнім часом точаться в Україні щодо того, дозволить чи не дозволить МВФ ввести новий податок, прояснила нардеп Тетяна Острікова: «Кілька тижнів тому ми із делегацією відвідали США та спілкувалися з МВФ щодо реформи корпоративного податку в Україні. МВФ не «за» і не «протии» ліквідації податку на прибуток та запровадження податку на виведений капітал. Представники Фонду наголошують лише на необхідності збалансувати держбюджет».

На що заробляємо і куди відраховуємо? Україні вкрай необхідно зацікавити людей працювати в своїй країні, а для цього треба «вже на вчора» змінити підходи до формування фонду оплати праці, що надасть ресурс для збільшення заробітної плати. На форумі йшлося про те, що досі Україна перерозподіляє через публічні фінанси 44,5% від ВВП (це  рівень Німеччини), при тому, що деякі дослідження вказують на оптимальний рівень у 35-37% від ВВП. А для того, аби відповідати поточній якості українського державного управління, розподіл публічних фінансів має бути менший 30%. Тобто, своїми грішми мають розпоряджатися ті, хто їх заробляє.

«Ще кілька років тому, згідно опитувань Інституту економічних досліджень, проблема високого фіскального навантаження на бізнес, зокрема на працю, була на п’ятому місці, а у останньому опитуванні ця проблема вже на другому місці серед ключових проблем бізнесу», – заявив Ігор Бураковський, голова правління Інституту економічних досліджень.

Отже, найманим працівникам у середньому та малому бізнесі користь принесе зниження податкового навантаження на фонд оплати праці шляхом об’єднання податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) і єдиного соціального внеску (ЄСВ) в один податок, зокрема за рахунок реформування Фондів соціального страхування, скорочення їх функцій та витрат, проведення верифікації соціальних виплат та пенсій, скорочення неефективних видатків бюджету.

У провідних західних економіках вже давно використовується підхід, коли працівник домовляється із працедавцем щодо суми зарплатні, а потім сам визначає, в які соціальні, медичні та пенсійні фонди і скільки він платитиме. Усе це фіксується в робочому контракті і надається для відома фіскальній службі. В Україні вже вдосталь кваліфікованих працівників, які готові брати на себе таку відповідальність, тож саме час запроваджувати такі моделі.

Необхідність скорочення державних видатків та доцільність зниження  навантаження на фонд оплати праці підтримують і у Стратегічній групі радників з підтримки реформ в Україні, повідомив Павло Кухта, заступник голови Групи.

Хто ж тепер провадитиме зміни у фіскальній політиці? У проекті резолюції Форуму учасники зазначили, що «пріоритетним напрямком співпраці є втілення зазначених реформ у законодавство України та супроводження їх реалізації». А також домовились про створення міжвідомчих робочих груп, які проаналізують ключові схеми та напрацюють проекти рішень щодо мінімізації часу їх втілення.

Також учасники форуму запропонували представникам Мінфіну протягом місяця подати до Кабміну стратегічний план реформування ДФС і митниці на три роки, розроблений за участі бізнесу й експертів, і сприяти впровадженню податку на виведений капітал вже з початку 2019 року.

Та після рішення Кабміну щодо зміни підпорядкування ДФС уся відповідальність лягла безпосередньо на уряд та Володимира Гройсмана. Чи дослухаються вони до заяв бізнесу і як швидко зуміють їх втілити? Рахунок йде на місяці – тим більше, напередодні виборів.

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у наших Telegram-каналах Mind.Live та Mind.UA, а також Viber-чаті