mind
Погаласували й розійшлися: чому реформа «Нафтогазу» знову опинилася в заручниках у великої політики

Погаласували й розійшлися: чому реформа «Нафтогазу» знову опинилася в заручниках у великої політики

І що стоїть за позицією Дональда Трампа щодо «Північного потоку – 2»

Цей матеріал також доступний російською
Погаласували й розійшлися: чому реформа «Нафтогазу» знову опинилася в заручниках у великої політики
Канцлер Німеччини Ангела Меркель та президент США Дональд Трамп
Фото Shutterstock

Ситуація навколо реформи НАК «Нафтогаз України» вже традиційно загострюється в унісон зі значущими подіями на міжнародній арені, в яких проявляється конфлікт бізнес-інтересів Росії, Євросоюзу і США на газовому ринку.

Цей тиждень не став винятком. Напередодні історичної зустрічі президента США Дональда Трампа з господарем Кремля Владіміром Путіним, яка має відбутися в понеділок, 16 липня, стало відомо, що Єврокомісія, Секретаріат Енергоспівтовариства і Світовий банк наполягають на анбандлінгу «Нафтогазу» і виділенні з його структури оператора газотранспортної системи до початку 2020 року, коли спливе термін дії контракту НАК з «Газпромом».

При цьому вони вважають пріоритетними в реалізації такої ідеї пропозиції Кабміну, а не організаційну модель, ініціатором якої виступив «Нафтогаз» (тобто на основі нової компанії «Магістральні газопроводи України», а не «Оператора ГТС», створеного НАК).

З огляду на напруженість навколо цієї історії, яка призвела до жорсткого конфлікту між Кабміном, Мінпаливенерго і «Нафтогазом», поки складно прогнозувати її подальший розвиток. Свій вплив на неї продовжують справляти США, хоча особливо і не афішують це.

Але Вашингтон залишається важливою стороною в перерозподілі сфер впливу на українському нафтогазовому ринку, частиною якого є трубопровідний бізнес. Його перспективи тісно пов'язані з планами «Газпрому» побудувати обхідний газопровід «Північний потік – 2», щоб мінімізувати залежність від українського транзиту. Для «Нафтогазу» такий розвиток подій обіцяє втрату близько $3 млрд доходів від надання транспортних послуг російській монополії. Також впаде значимість України в енергозабезпеченні країн ЄС.

Цьому прагнуть стати на заваді Сполучені Штати. Учора, вперше з'явившись на публіці під час саміту НАТО в Брюсселі, президент США Дональд Трамп обрушився з новою атакою на союзників по альянсу і несподівано звинуватив Німеччину в надмірних закупівлях російського газу, які перетворили її на «заручницю» Росії. Господар Білого Дому пов'язав проблему недофінансування НАТО з газопроводом «Північний потік – 2», рішучий наступ на який США розпочали рік тому, спеціально згадавши його в законі про антиросійські санкції.

Проект «Північний потік-2» активно критикують президент України Петро Порошенко і голова правління «Нафтогазу» Андрій Коболєв. Хоча вони безпосередньо не звинувачували Німеччину в залежності від російського газу, але під час квітневого візиту в Берлін застерігали німецьких партнерів від посилення співпраці з «Газпромом».

Як реагує Німеччина? На канцлера Німеччини Ангелу Меркель аргументи Києва і Вашингтона не мали належного впливу. А вчорашня заява Трампа спровокувала негайну та різку реакцію німецької сторони. Міністр закордонних справ Німеччини Хайко Маас сказав, що ФРН не перебувають в заручниках ні у Росії, ні в США. Він підкреслив, що Німеччина – один з гарантів вільного світу.

У свою чергу, Ангела Меркель дала зрозуміти, що не потребує порад, аби спілкуватися з авторитарними режимами. Прибувши на саміт НАТО, вона вказала, що пам'ятає часи, коли частина Німеччини контролювалася Радянським Союзом, і радіє, що зараз жителі країни об'єднані і вільні. Меркель підкреслила, що Німеччина проводить незалежну політику і ухвалює незалежні рішення.

Про що говорять цифри? Слова Трампа, такі важливі для захисту українського газового транзиту, знецінила не лише критика німецької сторони. Цифри, які президент США навів на підтвердження своїх слів про надмірну залежність Німеччини від російського газу, також були представлені в його авторській інтерпретації. За даними Трампа, Німеччина отримуватиме з Росії «до 60-70% енергії».

Але за розрахунками агентства Bloomberg, нині Берлін залежить від російського палива не більше, ніж під час холодної війни – якщо зараз на частку поставок з РФ припадає близько 40% споживаного в Німеччині газу, то, наприклад, у 1988 році – понад 50%.

За даними Євростату, на частку Росії припадає 50-75% імпорту газу до Німеччини, проте частка газу на оптовому ринку електричної енергії країни менша за 20%

Навіть після будівництва «Північного потоку – 2» всі потреби Німеччини в газі неможливо буде задовольнити лише за рахунок російських постачань. Щоб остаточно відмовитися від атомної енергії і вугільних електростанцій, Німеччині знадобиться вчетверо більше газу, ніж вона споживає зараз (в 2015 році, за даними CIA Factbook, – близько 81 млрд куб. м). Для порівняння, минулого року Росія поставила в Німеччину 53,4 млрд куб. м газу. Німецький уряд знає, що йому доведеться вишукувати додаткові джерела газових поставок, і не тільки з РФ. Один з них, наприклад, – зріджений газ з Перської затоки і США, але він може виявитися набагато дорожчим, ніж закупівлі у «Газпрому».

Як реагує західний бізнес? Коментуючи перспективи протистояння США і Німеччини через «Північний потік – 2», співрозмовник Mind у Міністерстві закордонних справ України висловив думку, що зараз, судячи з усього, чим більший тиск докладає США до ЄС і Німеччини, тим більший опір середовища виникає. «Трамп намагається розподіляти цей тиск, розділяти і володарювати за допомогою союзників у Європі, в тому числі і в Україні, долаючи таким чином опір. Але рано чи пізно десь прорве, оскільки сила Вашингтона не нескінченна», – зазначив дипломат і запропонував називати це «політичним сопроматом».

Посилаючись на свій досвід спілкування з німецьким бізнесом, він також висловив думку, що при повній політичній підтримці позиції ЄС про те, що Росія незаконно анексувала Крим і розгорнула агресію на Донбасі, щодо санкцій у ділових кіл позиція проста: «У нас із Росією бізнес, ми будемо його захищати і боротися за його збереження. Політика тут ні до чого».

Чому Німеччина не згортає торговельні зв'язки з РФ? З одного боку, ФРН є ефективним виробником, а з іншого – доходи країни безпосередньо пов'язані з добробутом споживачів її продукції. Тому, якщо падає експорт, коли зарубіжні клієнти не хочуть або не можуть купувати німецькі товари, Німеччина опиняється на порозі серйозної кризи.

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у наших Telegram-каналах Mind.Live та Mind.UA, а також Viber-чаті