mind
Нюанси газового бізнесу: МВФ завдав удару по схемах на газовому ринку

Нюанси газового бізнесу: МВФ завдав удару по схемах на газовому ринку

І чому Україні потрібна ринкова ціна на газ

Цей матеріал також доступний російською
Нюанси газового бізнесу: МВФ завдав удару по схемах на газовому ринку
Фото Уніан

З 1 листопада цього року ціна на газ для населення підніметься на 23,5% і складе 8550 грн за 1000 кубометрів замість 6960 грн. Таке рішення Кабінет міністрів України прийняв на позачерговому засіданні 19 жовтня. В інтерпретації української влади такими є вимоги Міжнародного валютного фонду (МВФ).

«Ми починали переговори з того, щоб підвищити ціну від діючої на 60%, але кінець кінцем в результаті компромісу знайшли інший підхід. І ціни з 1 листопада на газ підвищаться лише на 23,5%, а не на 60%», – повідомив прем'єр-міністр Володимир Гройсман під час засідання. Компроміс значний, бо при підвищенні ціни на 60% вона склала би 11 076 за 1000 кубометрів газу.

Але, як стало відомо пізніше, домогосподарства чекає ще два підвищення цін на газ: з 1 травня 2019 року – до 9851,66 грн за 1000 кубометрів, а з 1 січня 2020 року – до 12313,85 грн за 1000 кубометрів газу. Уряд дивним чином намагався приховати факт подальшого підвищення цін, опублікувавши постанову, а потім миттєво видаливши її зі свого офіційного сайту. Але ЗМІ встигли побачити документ.

Mind спробував розібратися, чому ціни на газ повинні бути ринковими, які в цьому переваги і недоліки, і хто ж виграє від низьких цін на газ для населення.

Україна вперше взяла на себе зобов'язання зрівняти ціни на газ для населення і промисловості ще у 2008 році, відповідний Меморандум був підписаний прем'єр-міністром Юлією Тимошенко і главою МВФ Домініком Стросс Каном. Але тоді газова політика України не змінилася.

Цього ж разу МВФ, схоже, знайшов правильний момент і аргументи.

Україні найближчим часом необхідно виплачувати великі борги за попередніми позиками, а без нового кредиту зробити це буде проблематично, аж до реального ризику оголошення дефолту. Тому уряд Гройсмана змушений піти на такий непопулярний крок, щоб отримати хоч якісь гроші від МВФ.

Як МВФ покарав владу України? Через різницю цін на газ для промисловості і населення НАК «Нафтогаз України» у своєму бюджеті постійно показував збитки, які вимірювалися десятками мільярдів гривень. Ці збитки автоматично перекладалися на державний бюджет. І уряд, незалежно від імені і партійної приналежності прем'єра, змушений був покривати їх.

Категорична вимога фонду – підвищити тарифи на газ для населення – з'явилася в програмі відносно недавно. Ще 8–10 років тому, під час обговорення варіантів допомоги Україні, МВФ ставив іншу умову: скоротити дефіцит бюджету НАК «Нафтогаз України». А яким чином українська влада буде це робити, вона мала вирішувати самостійно.

Але в підсумку, замість реформ, влада України воліла «законсервувати» ситуацію з різницею цін на газ, з року в рік продовжуючи НАКу статус «постачальника зі спеціальними зобов'язаннями» (ПСЗ), який давав право постачати населенню і теплокомуненерго газ за зниженими цінами. А разом зі статусом була «законсервована» і структура газового ринку зі схемами крадіжок газу і виведенням грошей.

Навіть більше, за 27 років Україна так і не змогла створити єдиний повноцінний реєстр кінцевих споживачів газу, а також забезпечити всіх споживачів лічильниками. Це і дає можливість гравцям ринку використовувати різницю цін на газ.

Фахівці МВФ, як і всіх інших міжнародних фінансових інститутів, знають про існування схем, які використовує у своїй роботі газовий сектор України, і скільки грошей і ким виводиться з нього.

Як же відсутність централізованого обліку підтримує махінації на ринку газу? Mind вже писав про найпоширеніші схеми крадіжки газу в Україні. Один з екс-керівників досить великого облгазу погодився розповісти виданню про найпопулярніші схеми заробляння і виведення грошей з ринку за рахунок різниці цін між домогосподарствами і промисловими споживачами.

Ціна на газ формується з наступних складових: ціна газу в НАК «Нафтогаз України»; вартість транспортування магістральними газопроводами («Укртрансгаз»); вартість розподілу через місцеві газопроводи (обл- і міськгази); тариф збутової організації (приймає гроші від споживача); ПДВ.

Відпускна ціна НАКу – 4942 грн за 1000 кубометрів; для домогосподарств, з усіма послугами, вона становить 6960 грн; різниця трохи більша за 2000 грн. А якщо замість ціни НАКу взяти вартість газу на європейському ринку, наприклад, на розподільчому хабі NCG (Німеччина), то різниця збільшиться до 3000 грн за 1000 кубів.

Газ, списаний на населення без приладів обліку, або витрачений на технічні потреби, «перетворюється» в «імпортний» і дорого перепродається промисловим споживачам. Зверніть увагу, останнім часом на європейському спотовому ринку з'явилося багато компаній, які або ніколи раніше з газом не працювали, або спеціально були створені для псевдоекспорту газу в Україну.

Скільки газу можна вкрасти на споживачах без лічильників? Протягом десятків років у всіх газових балансах на потреби населення, включаючи теплоенерго, відводилося 17–18 млрд кубів. Навіть у 2016 році цей показник склав 17,6 млрд: 11,9 млрд для населення плюс 5,7 млрд для ТКЕ. І тільки у 2017 році баланс змінився: населення спожило 11,2 млрд, а ТКЕ – 4,6 млрд кубів, всього – 15,8 млрд кубів газу. Статистика показала скорочення споживання, на що є об'єктивні причини.

Станом на 1 липня 2016 року житловий фонд України був обладнаний лічильниками на 73,2%. З 13,076 млн домогосподарств лічильники встановлені в 9,57 млн. Але ці 73,2% домогосподарств з приладами обліку споживали 95% всього газу, поставленого населенню, бо домогосподарства, які споживають найбільші обсяги газу, практично всі мають лічильники.

Найменше обладнані лічильниками квартири з газовими плитами у великих містах. 

Домогосподарства

Плита, водонагрівач, опалення

Плита, водонагрівач

Плита

Всього домогосподарств

7,503 млн

1,107 млн

4,457 млн

% від загальної кількості домогосподарств

57%

8%

35%

% обладнаних лічильниками

99%

81,8%

27,7%

% від спожитого газа всіма
домогосподарствами

91%

3%

6%

Кількість домогосподарств без лічильників

73 000

202 000

3,223 млн

На жаль, це останні офіційно зведені дані з установки приладів обліку в побутовому секторі. Починаючи з грудня 2015 року НАК «Нафтогаз України» збирав відомості в облгазів з установки лічильників у будинках і квартирах, і публікував їх.

Але в березні 2016 року ПАТ «Дніпропетровськгаз», а в липні – «Житомиргаз», «Закарпатгаз», «Івано-Франківськгаз», «Тисменицягаз», «Миколаївгаз», «Рівнегаз» та «Сумигаз» (всі підконтрольні групі «РГК» Дмитра Фірташа) відмовилися подавати відомості. Без цих даних неможливо отримати загальну картину по країні, і НАК припинив оновлювати статистику.

Нормативи і «мертві душі». Наскільки за останні два роки могла змінитися ситуація з обладнанням побутових споживачів лічильниками – важко сказати. НКРЕКП наводить інформацію, що домогосподарства з плитами і газовими колонками збільшили обладнаність лічильниками до 93%, два інших показника не змінилися, так що 100% обліку точно не досягнуто. Квартири з газовими плитами, у більшості своїй, «живуть» без лічильників. А значить, близько 3 млн споживачів залишаються об'єктами для махінацій облгазів.

Відповідно до закону «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» (абз. 4 ч. 1 ст. 5), ці домогосподарства отримували і отримуватимуть газ до 1 січня 2021 року згідно з «діючими нормами споживання», які прописані в постанові КМУ №203 від 23.03.2016:

  • 3,3 куб. метра газу (плита газова за наявності централізованого гарячого водопостачання) на 1 людину/міс.
  • 5,4 куб. метра газу (плита газова за відсутності централізованого гарячого водопостачання та газового водонагрівача) на 1 людину/міс.

«Ось це нормування, ще одне джерело для створення «неврахованого» обсягу газу. Воно ж породжує і «мертві душі» – ще одну зі статей доходів облгазів», – пояснює наш співрозмовник, екс-керівник одного з облгазів.

По-перше, далеко не всі домогосподарства повністю використовують «норму». По-друге, якщо у споживача немає зареєстрованого лічильника, не має значення, з якої причини, а є тільки поштова адреса, то перевірити, наскільки такий споживач реальний, практично неможливо. Але «норма» на нього списується. Сотнею боржників менше, сотнею більше.

Влада знає, що доходи в людей мізерні, тому борги за газ ростуть. А стягнути їх можна тільки через суд. Але в цьому випадку треба витратитися додатково на адміністрування, юридичний супровід позову, на сам процес стягнення боргу. А що з пенсіонера взяти? Тому обл- і міськгази сміливо списують такі борги на збитки, зменшуючи тим самим базу оподаткування. Прибутків все одно немає.

У вересні 2017 року, коли НАК «Нафтогаз України» повернув собі контроль над «Кіровоградгазом» і провів аудит, виявилося, що в реєстр абонентів було внесено 384 фіктивних адреси. З 2009 по 2017 рік їм було поставлено 9,8 млн кубів газу на 78,4 млн грн. 

І скільки таких «мертвих душ» у кожному обл- або міськгазі, можна тільки здогадуватися. З 2015 року НАК підготував чотири законопроекти, які б зобов'язували облгази подавати в «Укртрансгаз» дані щодо обсягів газу, що поставляються кінцевим споживачам. Жоден із законопроектів не був прийнятий, а саботаж триває досі.

Скільки коштують «нормативні» невраховані надлишки? Чи споживає населення без лічильників свою газову «норму», перевищує її або не добирає – владі і НАКу залишається вірити на слово керівництву місцевих газзбутів. А скільки грошей крутиться на цьому ринку, розглянемо на прикладі Києва.

За даними Київської адміністрації, на сьогодні в столиці 316 000 квартир живуть без лічильників. Споживання 3,3 кубометрів газу на людину в місяць – показник цілком прийнятний. Дельта з'являється, коли в столиці відключають гарячу воду і норма споживання збільшується на 2,1 куб. м/місяць, до 5,4 кубометра. Наявність у квартирі бойлера або електронагрівача в розрахунок не береться, а тому платити за збільшеною нормі повинні всі.

Якщо припустити, що в 316 000 квартир приписано по одній людині, то за один місяць відсутності гарячої води «Київгаз» отримував додатково: 2,1 кубометрів газу множимо на 6,96 грн (стару ціну 1 куб. м) і множимо на 316 000 квартир = 4 618 656 грн (або майже $164 000, за курсом 28,2 грн/$1). За шість місяців відсутності гарячої води показник складе $983 000, майже $1 млн. Якщо в квартирі прописано 2–3 людини, це $2–3 млн додатково.

При ціні 8,55 грн за 1 кубометр додатковий дохід у місяць для «Київгазу» складе майже 5 674 000 грн, або $201 000. За шість місяців – $1,207 млн. Або $2,4–3,6 млн за умови реально прописаних 2–3 осіб.

А цього року Міністерство енергетики та вугільної промисловості України запропонувало Кабміну підвищити норми споживання газу для населення без лічильників.

Так, норматив споживання газу для домогосподарств з газовою плитою при наявності центрального гарячого водопостачання пропонується закріпити на рівні 5,8 куб. м у місяць на одну людину (з квітня по вересень) і 8,8 куб. м на одну людину (з жовтня по березень).

Для домогосподарств з плитою і без центрального ГВП норматив може бути встановлений на рівні 8,3 куб. м на одну людину (з квітня по вересень) і 13,7 куб. м на одну людину (з жовтня по березень).

А для домогосподарств, які використовують газову плиту і водонагрівач, пропонується закріпити норму в розмірі 20 куб. м на одну людину (з квітня по вересень) і 25 куб. м на одну людину (з жовтня по березень).

Як знизити привабливість схем? У МВФ вважають, що підвищення тарифів хоча б знизить привабливість схем з виведення грошей з українського газового ринку. Раціональність позиції фонду підтвердив і наш співрозмовник, екс-учасник газового ринку.

Підвищення ціни на 23,5% замість планів підняти її на 60% вже можна вважати величезним успіхом для «гравців», що створюють «невраховані надлишки». Маржинальність їх «бізнесу» знизиться, але поки буде різниця цін для населення і промисловості і відсутність достатньої кількості газових лічильників, крадіжка газу матиме прямий економічний сенс. Витрат – мінімум, рентабельність – висока. Це вже не просто злочин, це, нехай кримінальний, але бізнес.

А, як показує практика, боротися з бізнесом методами кримінальної юстиції марно. Можна спробувати мінімізувати збитки. Наприклад, за рахунок наймасовішого і самого незахищеного споживача. У даному випадку підвищення цін на газ має і позитивні моменти: НАК збільшить доходи і буде перераховувати до держбюджету 90% прибутку, як пообіцяв прем'єр Гройсман, значить, навантаження на бюджет країни знизиться, Україна зможе стабільно розраховуватися за боргами перед МВФ.

А якщо врахувати, що найбільш незахищені верстви населення отримають субсидію, загальні витрати бюджету на її виплату все одно будуть нижче, ніж дотації «низької ціни».

Споживачі швидше обладнають свої квартири та будинки лічильниками. А втрату маржинальності на схемах газорозподільні та збутові компанії трохи компенсують за рахунок підвищення своїх офіційних доходів.

Довідка

На 23 жовтня заборгованість газзбутів перед НАК «Нафтогаз України» склала 46,7 млрд грн: населення заборгувало – 19,5 млрд грн, а тепловики – ТКЕ і ТЕЦ – 27,2 млрд грн. Це саме ті споживачі, яким газ поставляється за заниженими цінами.

Заборгованість газорозподільних компаній перед «Укртрансгазом» за викачаний на технічні потреби газ склала 26 млрд грн, при цьому 65% (17 млрд грн) – це борг підприємств, що входять до групи «Регіональна газова компанія», підконтрольній Дмитру Фірташу.

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у наших Telegram-каналах Mind.Live та Mind.UA, а також Viber-чаті