Відновлювальні процеси: що і хто стоїть за спробою Романа Насірова повернутись до ДФС

Романа Насірова, екс-голову Державної фіскальної служби (ДФС) 11 грудня було поновлено на посаді рішенням Окружного адміністративного суду Києва. Суд скасував розпорядження Кабміну від 3 березня 2017 року про відсторонення Насірова з посади на період слідства, зобов'язав уряд відновити його і виплатити втрачену зарплату за минулий час. Згідно з підрахунками юристів, сума становить 183 000 грн.

Після закінчення суду Насіров обіцяв уже 12 грудня повернутися на робоче місце, однак сьогодні в будівлі ДФС так і не з'явився. Про це заявила прес-служба відомства. Там також уточнили, що рішення суду до відомства ще не надійшло. Не бачили цього рішення і в уряді Володимира Гройсмана.

«Зараз в уряді немає офіційного судового рішення щодо поновлення його на посаді голови ДФС. У той же час, уряд прийняв абсолютно законне рішення про звільнення Насірова і, звичайно, подаватиме апеляцію на рішення про його поновлення на посаді», – заявив Вадим Денисенко, представник уряду у Верховній Раді.

У березні 2017 року Національне антикорупційне бюро (НАБУ) і Антикорупційна прокуратура (САП) висунули Романові Насірову звинувачення в нанесенні збитків державі на 2 млрд грн. Чиновника підозрюють в тому, що він безпідставно роздавав великому бізнесу податкові розстрочки, чим завдав збитків держбюджету.

Чи повернуть Романа Насірова в крісло глави ДФС? Ймовірно, що ця тема стане однією з найбільш інтригуючих для країни найближчим часом. Тим більше, що це далеко не перше протистояння команд президента Петра Порошенка і прем'єра Володимира Гройсмана, які ведуть відчайдушну боротьбу за владу, а саме – за розпорядження матеріальними і фінансовими ресурсами, концентрацію адміністративних повноважень і розстановку кадрів.

Mind вирішив вивчити трудову біографію Романа Насірова, задавшись питанням: що посприяло його початковим успіхам і подальшій непотоплюваності?

Хто писав формулювання на звільнення? Скандальне відновлення на посаді Романа Насірова, екс-голови ДФС (05.05.2015-31.01.2018) – один із наслідків невизначеності в «розстановці сил» між соратниками і союзниками президента України Петра Порошенка, яке тягнеться ще з 2014 року. Як відомо, проти Насірова активно виступав міністр фінансів Олександр Данилюк, на даний момент теж «екс». Тому і відновлення Насірова можна було очікувати.

«Нічого дивного в цьому немає. Рішення про звільнення 31 січня 2018-го приймалося за поданням міністерства фінансів, тому співробітники Секретаріату до формулювань мотиваційної частини поставилися вкрай недбало – не перевірили, – сказало у бесіді з Mind джерело в Секретаріаті Кабміну. – А ось навмисно чи ні? Це і є найголовніше питання: Насіров повернувся або Насірова повернули у владу?».

Знайти відповідь на це питання важко, оскільки про Романа Насірова, уродженця Чернігова (1979 р.н.), мало що відомо, крім офіційних біографічних даних. Випускник місцевого Інституту економіки і управління (випуск 2000 року, спеціаліст), завершив освіту в Київському університеті ім. Шевченка (2001 рік, бакалавр, правознавство); отримав ступінь MBA в University of East London (116-е місце серед усіх університетів Британії за рейтингом газети Guardian).

Таких в Україні тисячі, але окремі моменти біографії екс-голови ДФС все-таки заслуговують на увагу.

Наскільки важливо правильно одружитися. У 1994 році молодий чоловік, у віці 15 років, почав кар'єру менеджера в Чернігові у приватному підприємстві свого батька. Через рік і без відриву від навчання в школі і інституті продовжив її в держкомпанії «Укрнафта-Вентус» і в приватній фірмі «Галнафтогаз» на посадах заступника директора та начальника департаменту митного супроводу і оптових продажів.

А потім Роман одружився з Катериною, дочкою Олександра Глімбовського, відомого в Україні будівельника, девелопера і бенефіціара компанії «Альтіс-холдинг». І тут в синові підприємця з Чернігова прокинувся талант фінансиста. До 2009 року Насіров встиг «позайматися підбором керівних банківських кадрів», попрацювати «директором з розвитку бізнесу в країнах СНД», поторгувати цінними паперами, заробити на падінні курсу гривні і вартості українських єврооблігацій.

Щасливий випадок Глімбовського-старшого. У 1995-му, поки юний Насіров перепродував нафтопродукти, Олександр Глімбовський (випускник і аспірант Київського інженерно-будівельного інституту) заснував ТОВ «Альтіс» для заняття «оптовою торгівлею недержавних організацій».

Слава прийшла до компанії та її керівника у 2009-му. Тоді «Альтіс» без проведення тендера отримав підряд на будівництво стадіону у Львові. «УЄФА вже збирався забирати у Львова проект, і львівський мер Андрій Садовий звернувся до керівництва країни з проханням якомога швидше визначити виконавця робіт. Провести повноцінний тендер було абсолютно нереально, проектна документація постійно змінювалася... Не було на чому проводити цей тендер», – згадував пізніше сам Глімбовський.

Він також підтвердив, що «тривалий час підтримує дружні стосунки» з Євгеном Червоненком (очільник Нацагентства з проведення Євро-2012 від 24 грудня 2007 до 19 листопада 2008) – їхні дочки разом навчалися.

Крім того, ТОВ «Альтіс» наприкінці 2000-х виграло тендери і уклало угоди на будівництво терміналу в аеропорту «Бориспіль» для держпідприємства «Зал офіційних делегацій» і сумнозвісної «Дитячої лікарні майбутнього». Справа в тому, що один з партнерів по бізнесу Катерини Глімбовської запропонував у 2009 році президенту України «взаємовигідний обмін».

Цим партнером був Олексій Бутенко, бенефіціар і керівник «Фонду будівельних ресурсів України» і «Східної інвестиційної групи». Він попросив Віктора Ющенка відвести ділянку землі площею 21 га з двома озерами під будівництво будинку-резиденції (близько 3 000 кв. метрів, вартість 11 млн євро). Це був проект створення першого в Україні «Межигір'я» – «Посольська Гута», де б розмістився і президент, і його найближче оточення

«Великі політики, підприємці, представники шоу-бізнесу – це дуже обмежене коло людей, – говорив тоді Бутенко. – Вони дуже педантично ставляться до того, хто прагне потрапити до їхнього кола». У 2010 році Віктор Ющенко вибори програв, і проект Бутенка-Глімбовського так і не був реалізований повністю.

Чим відзначився Насіров на фондовому ринку? У 2005 році на майданчику London Stock Exchange (LSE) свої акції виставила компанія XXI Century Investments (бенефіціар – Лев Пацхаладзе, «успадкував» після 2005 року бізнес Олексія Бутенка). Проспект емісії був настільки привабливий, що компанія продала 35% своїх цінних паперів за $139 млн. Загальна капіталізація бізнесу Парцхаладзе склала рекордні для України $397 млн.

Роман Насіров на той момент зайняв посаду директора з розвитку бізнесу з країнами СНД лондонського офісу брокерського будинку Cantor Fitzgerald/BGC (США). З 2005-го по 2008-й він займався операціями з деривативами та іншими цінними паперами, емітованими, в основному, українськими компаніями. Наприклад, тією ж XXI Century Investments, яка в 2007 році розмістила євробонди і залучила ще $175 млн «під розвиток проектів нерухомості в Україні».

Але через три роки Насірову довелося залишити і біржу, і Лондон. За цілком випадковим збігом обставин його від'їзд збігся з зупинкою торгів акціями XXI Century Investments: у липні 2009-го компанія не змогла надати біржовому комітету LSE свою фінансову звітність за 2008-й рік – «через світову фінансову кризу».

В Україні Роман Насіров спочатку працював у компанії Concorde Capital, а потім у «Ренесанс Капітал». Саме в «Ренесансі» він познайомився з Ігорем Білоусом (згодом – голова Державної фіскальної служби і голова ФДМ. – Mind) і Андрієм Тарановим (екс-начальник департаменту контррозвідувального захисту економіки держави, екс-заступник голови СБУ, екс-заступник глави адміністрації президента Порошенка, загинув 18 вересня 2016 року. – Mind).

Дружили три товариші. «У київському «Ренесансі» до 2012-го залишалося лише десятеро співробітників (з 80-ти у 2008-му). «Ренесанс» тоді відмовився від ліцензії на торгівлю цінними паперами, щоб піти від контролю регулятора. І зайнявся на власний острах українськими облігаціями і бондами. Розрахунок був простий: ринку немає, біржі ледве дихають, і тільки держава «накачує» облігаціями статутні фонди держкомпаній. І, знову ж таки, держава позичає на зовнішніх ринках», – розповів автору на умовах анонімності один з інвестиційних банкірів про часи своєї роботи в «Ренесанс Капіталі».

За словами співрозмовника, угоди з цінними паперами проводилися за принципом over the counter – оминаючи біржові торги. «Наприклад, українські облігації купуються посередником у Києві за гривні, а через мить продаються в Нью-Йорку або в Лондоні за валюту», – пояснив він.

Питання на мільярд доларів. Андрій Таранов працював в українському «Ренесанс Капіталі» з 2006 року, Роман Насіров – з грудня 2009-го, а Ігор Білоус – з квітня 2011-го. Таранов відповідав за службу безпеки, перевірку ділової репутації клієнтів, а Насіров з Білоусом – за інвестиційний банкінг і торгівлю цінними паперами. І всі троє останніми (і одночасно) залишили компанію в січні 2013-го.

«Вони займалися «сміттєвими паперами». Насіров, як подейкують у професійних колах, непогано «піднявся» на торгівлі суверенними облігаціями. Він звідкись знав, що в 2008 році Україна не оголошуватиме дефолт за державними цінними паперами. І непогано тоді заробив. Тому його подальша стрімка кар'єра до глави ДФС – анітрохи не дивує», – уточнив співрозмовник Mind.

Цінні кадри. Колишній брокер Роман Насіров у 2013-2014 роках входив до керівництва Державної продовольчо-зернової корпорації (ДПЗКУ) – з 5 квітня 2013 по 25 квітня 2014 го він обіймав посаду заступника голови правління. Після парламентських виборів у жовтні 2014-го перемістився з 51-го місця у виборчому списку «Блоку Петра Порошенка» в крісло голови комітету Верховної ради з питань податкової та митної політики.

А вже 11 травня 2015 року на зустрічі депутатів від БПП під керівництвом самого президента Порошенка відбувся перерозподіл ключових посад у такий спосіб: замість Ігоря Білоуса главою ДФС призначається Роман Насіров; крісло глави парламентського комітету з податкової і митної політики дістається Ніні Южаніній (екс-директор «Експресінформ», компанія володіє ліцензією на мовлення «5-го каналу»); Білоус стає керівником ФДМ, а посада голови Антимонопольного комітету (АМКУ) переходить представникові «Народного фронту».

За словами депутатів, знайомих із ходом подій, другим, непублічним лобістом «розміну» ДФС і ФДМ на АМКУ був Андрій Таранов – саме він тоді курирував правоохоронні органи і очолював комісію з помилувань – останню «інстанцію» в українській судовій системі.

Кар'єра Романа Насірова в ДФС перервалася навесні 2017 року у зв'язку з підозрою в перевищенні повноважень. А далі пішли арешт, звільнення, «ковдра в клітинку», застава в 100 млн грн. Його місце тут же зайняв Мирослав Продан – соратник прем'єра Володимира Гройсмана. У вересні 2018 року Генеральна прокуратура виявила у нього незадекларовану нерухомість у Туреччині, і він добровільно подав у відставку.

Сьогодні тимчасово виконуючим обов'язки глави ДФС є Олександр Власов, який очолював Одеську митницю, але в серпні 2018 року його було усунуто від обов'язків: напередодні з митних складів зникло 37 контейнерів, виявлених ГПУ як контрабанда.

І ось тепер свої права на крісло глави ДФС знову заявив Роман Насіров, відновлений судом з мотивуванням про недоведеність британського громадянства. Наближення початку президентської виборчої кампанії можна вважати збігом.