«Нехай буде з вами сила струму»: хто кому постачатиме електрику з 2019 року
Спецпроект
Реформа енергоринку
Проект реалізує Mind за підтримки енергетичної компанії ДТЕК

«Нехай буде з вами сила струму»: хто кому постачатиме електрику з 2019 року

Як знизити комерційні ризики постачальників та їхніх споживачів у новому роздрібному енергоринку

Цей матеріал також доступний російською
«Нехай буде з вами сила струму»: хто кому постачатиме електрику з 2019 року
Фото: pixabay

Повільно та насилу, але Україна все-таки завершила підготовку основних документів до запуску лібералізованої моделі роздрібного ринку електроенергії з 1 січня. Зокрема, 12 грудня Кабмін затвердив порядок проведення конкурсів з вибору постачальника універсальних послуг (ПУП) і постачальника «останньої надії» (ПОН). У той же день уряд на своєму засіданні делегував функції ПОН держпідприємству «Укрінтеренерго» – на перші два роки постачальник «останньої надії» призначається без конкурсів. Ще трохи раніше, 23 листопада, Верховна Рада розширила список споживачів, які мають право купувати електрику у постачальників універсальних послуг.

Як раніше повідомляв Mind, у процесі анбандлінгу всі колишні обленерго розділилися на операторів системи розподілу (ОСР) та постачальників. Ці постачальники найближчі два роки здійснюватимуть діяльність як постачальники універсальної послуги (ПУП). ОСР зайняті виключно технічною передачею електроенергії та  позбавлені прав на її поставку. Функція ПУП – гарантовано забезпечувати струмом населення і малих непобутових споживачів. Тариф на послуги з постачання універсальних послуг встановлюватиме НКРЕКП.

Відповідно до закону «Про ринок електричної енергії України, ПУП постачатимуть електрику протягом двох років – до 1 січня 2021 року, після чого універсальних постачальників почнуть вибирати на конкурсі. Крім обслуговування населення і малих побутових споживачів, ПУП можуть поставляти електроенергію й іншим категоріям споживачів на правах звичайних електропостачальників. Однак тарифи на кіловат-годину в цьому випадку встановлюються вже за принципом вільного ціноутворення: оптова ціна струму + вартість послуг постачальника.

Будь-який споживач, який лишиться без постачальника або не встигне вчасно укласти договір на покупку електроенергії, має також право скористатися послугами постачальника «останньої надії» – але тільки на термін не більше трьох місяців. За цей період потрібно буде встигнути перейти до іншого електропостачальника.

Захист загальносуспільних інтересів у енергоринку. Створення ПУП і ПОН не є українським ноу-хау – цей захід міститься в Директиві Європарламенту 2009/72/ЄС від 13 липня 2009 року про загальні правила внутрішнього ринку електроенергії для країн Євросоюзу.

Зі статті 3 Директиви 2009/72/ЄС: «Держави-члени повинні забезпечити, щоб всі побутові споживачі та, якщо держави-члени вважають це за доцільне, малі підприємства (а саме підприємства з персоналом менше 50 осіб і річним оборотом або балансом не більше 10 мільйонів євро) отримували універсальні послуги, тобто право на постачання їм електроенергії встановленої якості на своїй території за розумними, легко і чітко порівнюваними і недискримінаційними цінами. Для забезпечення надання універсальних послуг держави-члени можуть призначити постачальника останньої інстанції».

В Україні положення Директиви імплементовані в законі «Про ринок електричної енергії України». Згідно зі ст. 62 закону, функції постачальника універсальних послуг і «останньої надії» входять до переліку професійних обов'язків, які покладаються на учасників енергоринку з метою забезпечення загальносуспільних інтересів.

Відповідно до закону, до загальносуспільних інтересів належать: національна безпека, стабільність енергопостачання, якість і доступність електроенергії, захист навколишнього середовища, енергоефективність, збільшення частки ВДЕ, захист життя і здоров'я населення.

Що стосується постачальників універсальних послуг і «останньої надії», вони покликані забезпечити, в першу чергу, стабільність і надійність поставок електрики споживачам.

Крім функцій ПУП і ПОН, до спеціальних обов'язків учасників також належать зобов'язання щодо забезпечення:

  • збільшення частки виробництва електроенергії з альтернативних джерел,
  • розвитку генеруючих потужностей,
  • підвищення ефективності комбінованого виробництва електричної і теплової енергії.

Спеціальні обов'язки щодо забезпечення нарощування частки ВДЕ покликаний виконувати майбутній Гарантований покупець, який буде створений на базі держпідприємства «Енергоринок», а також ПУП і ОСР. За підвищення ефективності когенераційних установок з виробництва струму і тепла відповідають безпосередньо самі ТЕЦ. І, нарешті, прогноз розвитку генеруючих потужностей, разом із замовленням на спорудження нових об'єктів, здійснює майбутній оператор системи передачі (ОСП), який створюється на базі НЕК «Укренерго». аразі «Укренерго» щорічно розробляє «Звіт з оцінки відповідності (достатності) генеруючих потужностей» на 10-річну перспективу.

ПУП отримали лояльніші умови. Сама ідеологія створення ПУП і ПОН націлена на захист споживачів у ринкових умовах. Йдеться як про найвразливіші категорії споживачів, так і про тих, хто може постраждати внаслідок банкрутства або недобросовісних дій енергопостачальників.

Очевидно, що для забезпечення надійності поставок струму ті ж постачальники універсальних послуг повинні володіти певною фінансовою стійкістю. Тим більше, що ПУП будуть мати портфель найбільш численних і дрібних клієнтів, які до того ж інертні в плані оплати електроенергії. Справа в тому, що населення, яке використовує в Україні 32% всієї електрики, розраховується за неї за фактом місячного споживання. Тоді як колишні обленерго перераховували в енергоринок платежі за відпущену споживачам електроенергію щодня. З цією метою обленерго розбивали графіки розрахунків своїх промислових споживачів таким чином, щоб забезпечувати рівномірне надходження коштів протягом місяця. Однак постачальники універсальних послуг з 2019 року могли б позбутися такої можливості в разі відходу значної частини промспоживачів до інших незалежних електропостачальників.

В умовах подібного сценарію і при збереженні існуючого порядку розрахунків виникала пряма загроза банкрутств універсальних постачальників, з подальшим нарощуванням мільярдних боргів енергоринку. Адже при обороті середньостатистичного ПУП з аграрного регіону країни близько 50–70 млн грн вартість поставок електроенергії населенню і малим непобутовим споживачам, частка яких в окремих областях досягає 70%, обчислюватиметься мільярдами.

Під час проведення взаємних консультацій між представниками ПУП, НКРЕКП і «Енергоринку» було поставлено питання: де постачальнику брати кредити для розрахунків з оптовим ринком або як змінити графіки платежів між його учасниками?

У цілому відповіді на поставлені питання були знайдені, а ризики універсальних постачальників мінімізовані:

По-перше, у договорах ПУП з «Енергоринком» на закупівлю струму передбачений лояльний графік розрахунків, починаючи з 20-го числа кожного місяця. Для всіх інших незалежних електропостачальників буде діяти 5-денна передоплата в оптовий ринок.

По-друге, НКРЕКП вирішила включати в тариф постачальників універсальних послуг відсотки по кредитах, які можуть залучатися для покриття касових розривів при розрахунках з населенням.

Хто стане новими споживачами ПУП? Закон №2628 від 23 листопада 2018 року істотно розширив перелік споживачів, які можуть ставати клієнтами постачальників універсальних послуг.

Перше: внаслідок внесення змін до закону «Про ринок електричної енергії України» поняття малого непобутового споживача було поширене на всі підприємства, які закуповують електрику для власних потреб і які під'єднані до потужності до 50 КВт.

Друге: тимчасово, на період з 1 січня 2019 по 31 грудня 2020 років, універсальні послуги також надаються всім бюджетним установам незалежно від договірної потужності, а також всім іншим споживачам з потужністю до 150 КВт.

Таким чином, бізнес з постачання універсальних послуг на найближчі пару років розширився. Цей факт можна назвати швидше позитивним для малих підприємств з невеликими обсягами споживання, які при зміні постачальника, крім організаційних витрат, ніяких особливих фінансових дивідендів не отримають. Різниця в ціні кіловат-години серед різних електропостачальників (крім «останньої надії») коливатиметься в межах 1,5%.

Остання надія терміном на три місяці. Постачальник «останньої надії» був призначений Кабміном в останню хвилину, а назва «Укрінтеренерго» прозвучала для багатьох галузевих експертів несподівано.

До того уряд намагався нав'язати роль ПОН компанії НАЕК «Енергоатом» і навіть «Укрзалізниці», проте атомникам вдалося зіскочити з цього обов'язку, який аж ніяк не вписувався в профільний вид діяльності ядерної експлуатуючої організації та обіцяв НАЕК лише додаткові касові розриви. Мабуть, через схожі причини не викликала захоплення перспектива подібної енергодистриб’юторської діяльності й у залізничників.

Ключова ідея при пошуку кандидата на роль ПОН полягала в наявності у нього грошей. У підсумку вибір припав на державне «Укрінтеренерго», яке наразі зайнято експортом електроенергії в невеликих обсягах.

14 грудня НКРЕКП встановила для «Укрінтеренерго» плату за послуги ПОН на рівні 48,6 копійки за 1 кВт*год і підтвердила тим самим слова голови НКРЕКП Оксани Кривенко, що постачальник «останньої надії» продаватиме електрику за ціною на 25% вище за інших постачальників.

Якщо виходити з факту, що згідно з останніми змінами, бюджетники тимчасово – до 1 січня наступного року – є клієнтами ПУП, то дефіциту «аудиторії» в «Укрінтеренерго» не передбачається. Інша річ, що серед них напевно знайдеться чимало хронічних боржників за електроенергію, яким, за великим рахунком, все одно, за якою ціною не платити: на 25% дорожче або дешевше. Йдеться переважно про шахти і водоканали. Так що високий тариф ПОН навряд чи перекриє ризики постачальника щодо несплати за струм.

Втім, довгих канікул у несумлінних клієнтів не буде. Закон «Про ринок електричної енергії України» обмежує можливість покупки електроенергії у ПОН трьома місяцями. Навіть більше, «остання надія», як і інші постачальники, в будь-який момент може просто відключити неплатника. Інша річ, що на «Укрінтеренерго», як на зовнішньоекономічного агента Міненерговугілля, чиновники можуть чинити відповідний тиск. Як виходитиме з ситуації можливого тимчасового «збирача боргів» «Укрінтеренерго» і як підприємство налагодить енергозбутову діяльність – поки сказати складно.

Якщо розглядати європейський досвід, то постачальники «останньої надії» функціонують в усіх країнах. У Швеції, наприклад, цю функцію виконують оператори розподільчих мереж. Вважається, що в них є більше можливостей для ефективної роботи з раптовими і найрізноманітнішими клієнтами, які в будь-який момент можуть з'явитися внаслідок непередбаченого банкрутства інших постачальників, що в конкурентних енергоринках явище досить часте.

У Сербії функції ПОН виконують ПУП. Довго ніхто не хотів приходити на конкурси з ПОН і в Польщі. На думку експертів, було б непогано, аби можливості постачальників «останньої надії» були підкріплені наявністю власної генерації. Однак в Україні пішли шляхом ідеальної реалізації вимог європейських енергодиректив з максимальним функціональним поділом компаній. Що з цього вийде – покажуть вже найближчі місяці.

ПУП залишать населення за собою. За прогнозами експертів, у найближчі 5–7 років істотного зростання інтересу до побутових і дрібних споживачів електроенергії з боку постачальників у країні чекати не доводиться.

По-перше, слід враховувати проблему занижених тарифів для населення, яка ще лишатиметься. І для того, аби побутовий абонент пішов від постачальника універсальних послуг до іншого електропостачальника, для нього необхідно передбачити джерело компенсації збитків. Поки що механізм відсутній.

По-друге, прибутковість постачальників у разі роботи з малими споживачами або населенням дуже невисока. На 200 кіловат-годин на місяць багато не заробиш, а витрати з адміністрування – великі. Тому навряд чи багато хто з незалежних операторів поласиться на той сегмент споживачів, який буде відданий на відкуп постачальникам універсальних послуг.

Не існує особливого сенсу в зміні постачальника і для малого непобутового споживача, бо частка послуг постачальників у структурі роздрібного тарифу на кіловат-годину становить лічені відсотки.

Як показує практика ЄС, навіть на ринку Німеччини частка населення, що купує електрику в незалежних операторів, сягає лише 20%. Решта побутових споживачів залишаються клієнтами державних підприємств.

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у наших Telegram-каналах Mind.Live та Mind.UA, а також Viber-чаті