Гроші на звалищі: чому варто будувати біоТЕЦ в Україні

Гроші на звалищі: чому варто будувати біоТЕЦ в Україні

Але інвестори чекають від Верховної Ради остаточного «вердикту» щодо долі ВДЕ

Цей матеріал також доступний російською
Гроші на звалищі: чому варто будувати біоТЕЦ в Україні
Фото: pixabay

Як раніше повідомляв Mind, у лютому парламентарі планують розглянути в другому читанні законопроект №8449-д про забезпечення конкурентних умов виробництва електроенергії з альтернативних джерел.

У ході підготовки до повторного розгляду документа депутатам, зокрема, потрібно прийняти рішення: знижувати чи ні на 10% «зелений» тариф на виробництво електроенергії з біомаси та біогазу для об'єктів, що будуть введені в експлуатацію з 1 січня 2020 року.

Як стверджують представники галузі, від цього рішення багато в чому залежать перспективи розвитку української біоенергетики у частині вироблення електроенергії.

Норма про 10-відсоткове зниження «зеленого» тарифу для об'єктів біоенергетики з 2020 року міститься в чинному законі. Крім того, для тих об'єктів, які будуть введені в експлуатацію після 1 січня 2025 року, має відбутися повторне зниження тарифу на 10%.

Однак у ході доопрацювання законопроекту, який встановлює нові правила гри для ВДЕ, депутати і галузеві експерти засумнівалися в доцільності урізання ціни кіловат-години для установок на біомасі та біогазі. Справа в тому, що процес вироблення електроенергії з власної аграрної сировини або лісових відходів в Україні і без того кульгає на обидві ноги – порівняно з СЕС і ВЕС частка біоенергетики у виробленні електрики мізерна.

І як стверджують представники галузевих асоціацій, 10%-ве зниження діючого «зеленого» тарифу з 2020 року здатне загальмувати розвиток біоенергетики щодо виробництва електроенергії.

Ось як прокоментував Mind цю ситуацію голова Української асоціації відновлюваної енергетики Олексій Оржель:

«Розвиток біоенергетики в Україні, де багато землі відведено під аграрні цілі, має дуже великий потенціал. Незважаючи на це, ми не бачимо особливого приросту потужностей в цьому секторі. У зв'язку з цим учасники нашої асоціації, яка об'єднує більшість провідних виробників електроенергії з поновлюваних джерел України, вважають за необхідне дати можливість цьому сектору почати свій розвиток. Відповідно ми пропонуємо в законопроекті №8449-д, який зараз готується до другого читання, скасувати зниження тарифу на біомасу і біогаз у 2020 році. Натомість передбачити його поетапне зниження на 5% у 2021 і 2022 роках.

Необхідно розуміти, що утилізація сільськогосподарських відходів – це не лише отримання чистої енергії. Це рішення багатьох екологічних проблем».

Які конкурентні недоліки біоенергетики? Чому саме до питання зниження «зеленого» тарифу на виробництво електроенергії з біомаси та біогазу прикута настільки активна увага депутатів і галузевих учасників?

Як розповів Mind генеральний директор ТОВ «Смілаенергопромтранс» (об'єднує біоТЕЦ у Смілі та Переяслав-Хмельницькому) Володимир Куковальський, саме вироблення електрики з біомаси на ТЕЦ і ТЕС є найскладнішим бізнесом у «зеленій» енергетиці з економічної та експлуатаційної точок зору.

Перше: сировина. На відміну від СЕС, ВЕС і ГЕС, які працюють на сонці, вітрі та воді, біоустановка вимагає заготовки, доставки і переробки біосировини. Це додаткові витрати. БіоТЕЦ потужністю 5–6 МВт використовує близько 8000 кубометрів лісу на місяць або 10–15 машин сировини на день.

Як паливо використовуються лісові відходи, солома, стебла кукурудзи, лушпиння соняшнику – у випадку з твердою біомасою; або жом, силос і гній – при використанні біогазу.

Слід також враховувати, що на ринку сировини зростає конкуренція у зв'язку з поступовим заміщенням природного газу при виробництві тепла.

Друге: експлуатація. Порівняно з іншими видами ВДЕ, біоенергетика найбільш складна в експлуатації. На ТЕЦ у Переяслав-Хмельницькому потужністю 5 МВт встановлені 1500 датчиків.

На біостанції багато механізмів і автоматики, вони вимагають щорічних планових ремонтів, а також підготовки та утримання значної кількості персоналу, включаючи висококваліфікованих фахівців. Власне, як це відбувається на будь-якій тепловій або атомній електростанції у традиційній енергетиці.

Третє: терміни будівництва. Для спорудження станції на біомасі необхідно 2–3 роки, включаючи стадії проектування, спорудження та монтажу обладнання. Тоді як СЕС можна побудувати за півроку – рік.

Крім того, якщо капітальні витрати при спорудженні СЕС і ВЕС з року в рік знижуються, то обладнання для ТЕЦ, через інфляційний чинник, тільки зростає в ціні. Тоді як сонячні панелі подешевшали за два останні роки на 30-40%.

Відповідно, вже зараз термін окупності в біоенергетиці становить 6–7 років, а в сонячній і вітровій – 4–5 років.

Які переваги біоенергетики? У той же час біоТЕЦ мають низку позитивних характеристик, через що їхній розвиток є вкрай бажаним як для енергосистеми, так і для національної економіки в цілому.

Перше: стабільний режим роботи. ТЕЦ на біомасі та біогазі працюють у рівному графіку навантаження і, на відміну від сонячної та вітрової енергетики, не вимагають заміщувальних потужностей. Це вкрай важливо для України, де дефіцит маневрених потужностей є однією з потенційних причин для можливого стримування розвитку відновлюваної енергетики в майбутньому.

Друге: розвиток економіки регіонів. Ось як прокоментував Mind дану перевагу біоенергетики засновник Всеукраїнської теплогенеруючої компанії «Укртепло» Іван Надєїн:

«Ми розвиваємо додаткові мультиплікатори: збір, доставку, логістику, підготовку сировини. А це розвиток регіонів і ринку робочої сили. Крім того, якщо в сонячній і вітровій енергетиці в основному купують за валюту імпортне обладнання, то в біоенергетиці висока частка місцевої складової. Це, серед іншого, є додатковим стимулом і для нас, оскільки наші ТЕЦ можуть отримувати надбавку до «зеленого» тарифу за використання українського обладнання».

За словами Володимира Куковальського, відстань між біостанціями має становити мінімум 200–300 км, оскільки плече поставки сировини – 150–200 км. Це дозволяє задіяти для розвитку біоенергетики максимальну кількість регіонів.

Третє: заміщення імпортного газу. Україна, в силу своїх територіальних розмірів і низької щільності заселення, має, за європейськими мірками, великий сировинний потенціал – це близько 7 млн кубометрів на рік лісових відходів і 30 млн тонн аграрної біомаси. Однак цей потенціал поки ефективно не використовується.

«Ми досі експортуємо пелети з соняшника в Європу й імпортуємо при цьому газ, який можна замістити біомасою. Ринок повинен на це відрегулювати, вводячи установки зі спалювання власної сировини», – каже Іван Надєїн.

Кейси для інвесторів. На одному з нещодавніх профільних форумів Біоенергетична асоціація України представила ТЕО демонстраційних проектів для потенційних інвесторів у вітчизняній біоенергетиці.

Розрахунки асоціації дозволяють оцінити ступінь інвестиційної привабливості тих чи інших видів галузевих бізнесів, пов'язаних з переробкою сировини, виробництвом біоетанолу, а також виробленням електричної і теплової енергії.

Чому варто будувати біоТЕЦ в Україні

Презентація також містить порівняльний аналіз рентабельності та окупності різного виду об'єктів біоенергетики, які працюють на одному виді палива. Йдеться про три різні установки: ТЕС – для виробництва електроенергії, ТЕЦ – для комбінованого виробництва електроенергії і тепла, і котельні – для вироблення тепла. Зокрема, на другому слайді нижче позначені об'єкти, що працюють на стеблах кукурудзи.

Отже, найнепривабливішою для інвесторів є теплова електростанція (ТЕС) потужністю 6 МВт для вироблення електрики. Як випливає з презентації, цей проект, вартістю 15,9 млн євро, у разі його будівництва за власні кошти, має простий термін окупності шість років при внутрішній нормі рентабельності (IRR, Internal Rate of Return) 13%.

Якщо ж під спорудження цього об'єкта залучити ще й кредит в розмірі 60% його вартості на вісім років і під 8% річних, IRR проекту взагалі знижується до 10%. Термін окупності при цьому зростає до 7,2 року.

«Цей проект не цікавий інвестору. Міжнародні кредитори не фінансують проекти з IRR менше 20%, тому тільки одну електроенергію виробляти ніхто не буде. Однак якщо доповнити вироблення електричної енергії в когенераційному циклі ще й теплом, все стає цікавішим», – заявив Mind голова правління Біоенергетичної асоціації України Георгій Гелетуха.

Тобто якщо на базі тієї ж ТЕС встановити додатково 18 МВт потужності з виробництва тепла, IRR такого проекту, без залучення кредиту, зростає до 23%, а термін окупності знижується до 4,1 року.

А ще цікавіше побудувати котельню потужністю 10 МВт теплової енергії. Тут IRR становить 28%, термін окупності – 3,4 року.

«Таким чином, ми бачимо, що ТЕЦ, які виробляють і електроенергію, і тепло, знаходяться по економіці між котельнями і ТЕС. Однак тут уже виникає проблематика іншого рівня – підключення до тепломереж. Потрібно домовлятися з містом, з монополістом теплокомуненерго. Але який інтерес ТКЕ підключати ТЕЦ, якщо вона забере в нього частину ринку? Навіть якщо тепло біоТЕЦ буде на 20–30% дешевшим, ніж на природному газі, то хто ж його купить?», – резонно запитує Георгій Гелетуха.

Чи є потенціал в української біоенергетики? За словами Івана Надєїна, якщо парламентарі з 1 січня 2020 року знизять «зелений» тариф на виробництво електроенергії з біомаси та біогазу, розвиток галузі може зупинитися.

«Ми не говоримо про підвищення тарифу, ми намагаємося пояснити законодавцю, що він має залишатися хоча б на існуючому рівні. Якщо він залишиться на ньому, ми прогнозуємо, що найближчим часом зможемо побачити зростання біоенергетики з сільськогосподарської маси і відходів лісової промисловості», – говорить засновник компанії «Укртепло».

За даними Держенергоефективності, на 1 січня цього року загальна потужність установок біоенергетики, які працюють на «зеленому» тарифі, становила: 51 МВт – на біомасі та 46 МВт – на біогазі.

Енергетична стратегія України на період до 2035 року передбачає нарощування частки тепла, виробленого з поновлюваних джерел, до 40%. Для досягнення цієї мети знадобиться 24 000 МВт теплової потужності. Приблизно половину цієї цифри забезпечить населення. Ще близько 12 000 МВт – промисловість і системи централізованого опалення. Сценарій Енергетичної стратегії передбачає можливе розміщення на їхньому тепловому навантаженні додатково 1780 МВт електричної потужності.

Українській біоенергетиці є куди зростати. Сировинний потенціал теж дозволяє.

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у наших Telegram-каналах Mind.Live та Mind.UA, а також Viber-чаті