Кандидатська з економіки. Петро Порошенко, промислова політика та приватизація
Рецензія Mind на слова та дії нинішнього президента України
Mind розпочинає публікацію редакційного аналізу рішень, які пропонують (або частіше – не пропонують) кандидати в президенти України щодо окремих галузей. З повним переліком запитань, на які ми шукали «відповіді» у кандидатів, можна ознайомитись тут, усі матеріали спеціального проекту Mind «Кандидатська з економіки» – тут.
Штаб Петра Порошенка не обтяжив себе відповідями на запит Mind. Тому ми аналізуємо його слова та дії за останні п'ять років, спираючись на відкриті джерела.
Читайте також: Кандидатська з економіки. Петро Порошенко та аграрний сектор
Читайте також: Кандидатська з економіки: Петро Порошенко, держфінанси і банки
Читайте також: Кандидатська з економіки. Петро Порошенко, нафта і газ
Mind свідомо підійшов до аналізу стратегій кандидатів з широким колом досить конкретних питань. Ми розуміємо, що посада президента не передбачає безпосереднього управління економікою країни, це посадові обов’язки прем’єр-міністра та членів уряду. Та оскільки уряд формується на коаліційній основі, куди входить і політична сила президента (як діючого, так і, швидше за все, наступного), то опосередковано він має певний вплив на прийняття нагальних економічних рішень.
До того ж президент виступає лобістом інтересів своєї держави на міжнародному рівні та сприяє залученню потужних промислових і фінансових корпорацій. А отже має чітко знати всі перспективні напрямки розвитку світової економіки й уявляти позиції країни в цих напрямках.
Перша президентська кампанія Петра Порошенка припала на весну 2014 року, коли Україна стояла на порозі відкритої військової агресії з боку Росії. Ми втратили Крим, йшло збройне захоплення проросійськими терористами територій та підприємств Донбасу. Тоді мова не йшла про економічний розвиток – перед країною стояло завдання хоча б зберегти свій промисловий потенціал. Отже, ніяких чітких економічних обіцянок Порошенко й не давав.
П’ятирічна каденція показала, що президент держави за цей період так і не зміг скласти власну чітку картину економічного розвитку України. Хоча певні позитивні кроки були зроблені. Mind проаналізував його публічні заяви щодо порушених виданням питань та дає коротку рецензію на кожну з них.
Про приватизацію і реформу корпоративного управління
Офіційний твіттер Порошенка, 12 вересня 2017 року:
Приватизація важлива не тільки грошима, а й пошуком ефективного власника, який забезпечить зростання економіки.
Офіційний твіттер Порошенка, 12 вересня 2017 року:
Приватизація є важливим елементом антикорупційної стратегії України. Про це, зокрема, говоримо на засіданні Національної ради реформ.
Офіційний твіттер Порошенка, 16 січня 2018 року:
У 2018-му наші пріоритети в реформах – приватизація, дерегуляція, покращення інвестиційного клімату, нацбюро фінансової безпеки, ліберальне валютне законодавство, про національну безпеку та інші сфери.
Офіційний твіттер Порошенка, 3 березня 2018 року:
Згідно із новим Законом про приватизацію у ході прийому заявок від власників передбачено проведення ретельної перевірки документів, у тому числі на предмет походження коштів. В тому числі, це унеможливить допуск до торгів осіб, які пов’язані з країною-агресором.
Виступ під час участі у Першому форумі регіонів у рамках робочого візиту до Білорусі, 26 жовтня 2018 року:
Перезапущений процес приватизації, прийнято новий закон. Парламент підтримав ініціативи президента, ініціативи уряду. І на сьогоднішній день «велика» приватизація запущена, а «мала» приватизація – максимально спрощена. Об'єктами малої приватизації є будівлі, промислові майданчики, рекреаційні заклади. Я переконаний, що білоруські підприємці скористаються цією нагодою і візьмуть участь у приватизації.
Аналітична доповідь до щорічного Послання Президента до Верховної Ради України у 2018 році:
…неефективність і затягування процесу приватизації. Цей інструмент практично ніколи в Україні не слугував інструментом залучення іноземних виробничих інвестицій. Наприклад, протягом 2014–2017 рр. не було досягнуто встановлених цілей «великої приватизації». Із запланованих кожного року 17 млрд грн до державного бюджету від приватизації у 2014 р. надійшло 466,9 млн грн, у 2015 р. – 151,5 млн грн, у 2016 р. – 188,9 млн грн, у 2017 р. – 3,4 млрд грн, за січень – липень 2018 р. – 49,9 млн грн (при запланованих на 2018 рік 21,3 млрд грн);
хронічне невиконання плану надходжень від приватизації державного майна на фінансування дефіциту Державного бюджету. З року в рік планування завищеного показника приватизаційних надходжень підриває його реалістичність і, зрештою, змушує шукати на заміщення інші джерела фінансування дефіциту.
Коментар Mind
На жаль, за п'ять років Україна не спромоглася провести жодного приватизаційного конкурсу ні за старими, ні за новими правилами. Президент публічно визнав провал приватизації і навіть назвав головну причину.
Уряди Арсенія Яценюка та Володимира Гройсмана очікували на сотні мільйонів доларів за стратегічні об’єкти, проте отримали два публічні провали: у 2016 році не відбувся конкурс з продажу Одеського припортового заводу, бо не було подано жодної заявки; і в грудні 2018-го – з таким самим результатом завершився конкурс з продажу ПАО «Центренерго».
За дивним збігом обставин саме ці підприємства потрапили і в корупційні скандали, їхніх керівників звинувачували в тому, що вони реалізують схеми із виводу грошей: ОПЗ – на користь керівництва «Народного фронту», «Центренерго» – на користь БПП «Солідарність».
Та разом із тим владі України у 2015 році вдалося повернути у власність держави Запорізький алюмінієвий комбінат, який ще у 2004 році купив російський олігарх Олег Дерипаска, і практично «вбив» його, бо завод роками не працював, з нього вивозилося обладнання та накопичувалися борги із зарплат та за енергоносії.
Також вдалося налагодити малу приватизацію через систему ProZorro, що значно дебюрократизувало процес і зробило його відкритим, зменшивши ризики корупції.
У новій передвиборчій програмі Петра Порошенка нічого про приватизацію немає – мабуть тому, що він дійшов висновку: процес приватизації жодним чином не впливає на залучення стратегічного інвестора, покращення інвестклімату чи зростання економіки. Що, фактично, і підтверджує вся історія української приватизації.
Про стратегію розвитку важкої промисловості
Офіційний твіттер Порошенка, 30 січня 2019 року:
Агропромисловий комплекс, ІТ, машинобудування, логістика, туризм – ці п’ять стратегічних пріоритетів дадуть потужний поштовх нашій економіці. Під них можна залучити мільярди доларів інвестицій. Їхня реалізація створить десятки тисяч малих підприємств та сотні тисяч робочих місць.
Коментар Mind
Петро Олексійович у публічній площині не приділяв жодної уваги розвитку важкої промисловості, якщо не брати до уваги оборонну галузь. За останні п'ять років машинобудівні заводи України почали помалу відновлювати виробництво, але цей процес не набув сталої тенденції.
Перш за все, запрацювали заводи, пов’язані із оборонним комплексом. Йде переозброєння армії. Нові розробки, що роками, а то й десятиліттями лежали на полицях, нарешті почали запускатися в масове виробництво. Та це не заслуга президента чи уряду, а необхідність для країни, яка воює з однією з найбільших армій світу.
З іншими заводами все не так добре. Поступово відновлюється виробництво залізничних вагонів, трамваїв та тролейбусів, сільськогосподарської техніки. Проте не спостерігається жодного позитиву в галузі автомобілебудування, літакобудування, суднобудування.
Певні корпоративні зв’язки із західними партнерами вдалося відновити підприємствам космічної галузі, але країна так і не спромоглася запустити власний супутник, який чекає свого часу ще з 2012 року.
Про держпідтримку промисловості
Офіційний твіттер Порошенка, 8 травня 2014 року:
Ми маємо гарантувати підтримку вітчизняного машинобудування.
Коментар Mind
У країні немає жодних інфраструктурних проектів та програм розвитку цих галузей. Щоправда, і у власників відповідних підприємств також немає ніякої програми розвитку, вони всі чекають на державну допомогу і дотації.
Але жодних пропозицій від жодної політсили, як можна покроково змінити цю ситуацію, за п'ять років не прозвучало – лунали лише загальні гасла. У новій програмі Петра Порошенка також відсутня хоча б якась конкретика.
Що ж до підтримки, то у 2018 році уряд надав право підприємствам, що завозять імпортне виробниче обладнання для власного виробництва, сплачувати ПДВ із відстрочкою термінів. Проте процедура така складна та забюрократизована, що масово цим правом підприємства не користуються. За рік розстрочка була оформлена лише на 7,7 млн євро та $1,4 млн.
Про залучення іноземного інвестора місцевою владою на будівництво виробництв в Україні
Офіційний твіттер Порошенка, 10 січня 2019 року:
Децентралізація відкрила територіальним громадам величезні можливості для наведення порядку в містах і селах. Зростання доходів місцевих бюджетів дозволяє громадам самим чи у партнерстві з державою залучати інвесторів, модернізувати господарство, створювати робочі місця
Аналітична доповідь до щорічного Послання Президента до Верховної Ради України у 2018 році:
...Місцеве самоврядування стає активним гравцем у розвитку спроможності територій і регіонів. Діє Державна стратегія регіонального розвитку до 2020 р., всі регіони також мають власні стратегії розвитку. Місцеві бюджети стали основними інвесторами в інфраструктуру територій.
Держава цьому активно допомагає. Фінансування регіонального розвитку з держбюджету здійснюється за рахунок Державного фонду регіонального розвитку. Підтримка розвитку територій з Державного бюджету України зросла з 0,5 млрд грн у 2014 р. до 19,37 млрд грн – у 2018 р. Завдання Уряду та Верховної Ради – створити умови для збільшення розміру Державного фонду регіонального розвитку до 1,5 % від доходів за формулою Держбюджету і передбачити можливості спрямування частини цього Фонду на розвиток проблемних територій…
Коментар Mind
Децентралізація на місцях робить лише перші кроки, її головні проблеми полягають у публічному протистоянні різних політичних сил у центрі та в інерційному мисленні більшості людей. Зростання бюджетів громад – це позитивна тенденція, але поки невідомо, чи стане вона стійкою.
У переважній більшості громад йде серйозне протистояння між головою громади та депутатами, обраними до ради тієї ж громади. Як правило, голова – це молодий прогресивний лідер, тоді як депутати – старі кадри з опозиційних партій, що позиціонують себе як «хозяйственники», і яким з керівного центру наказано у будь-який спосіб саботувати роботу голови, щоб дискредитувати його політичну силу в центрі.
Такі депутати всіляко педалюють ностальгію за минулими часами, мовляв, тоді все вирішували «нагорі», а людям було просто й весело жити без будь-яких проблем. А зараз вони змушені брати на себе відповідальність за своє майбутнє, а яке воно буде – ніхто гарантій не дає. Тому вже сьогодні багато питань щодо розвитку і розбудови території, залучення інвесторів та створення нових виробництв, взагалі не розглядаються.
Мало хто взагалі розуміє, як це «самому собі заробляти». Тим більше не йде боротьба з бюрократизмом, кумівством, корупцією на місцях. В Україні не працює жодних політичних механізмів для врегулювання таких проблем та притягнення до відповідальності депутатів-саботажників.
Якщо не вирішити цю проблему, то вже до 2020 року ідея децентралізації буде серйозно дискредитована. Якщо ж Україна орієнтується на розвинені країни Заходу, то вищому керівництву країни треба набратися мужності та визнати факт, що ми безнадійно відстали від цивілізованого світу в промисловій та технологічній сфері.
Є певні ексклюзивні технологічні розробки, але вони не рятують усю економіку від сповзання в промисловий та інженерний застій. Фактично Україні потрібна нова технічна революція.
Треба показувати провідним технологічним гігантам свої виробничі можливості та вести переговори про входження в Україну нових виробництв і компаній. Досить жити ностальгією. Але це має бути загальне політичне рішення вищого керівництва усіх гілок влади.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
