В.о. президента «Укртрансгазу»: «Газпром» може нав'язати штучний дефіцит газу в Європі»

Польща вже багато років у своїй зовнішній політиці за будь-яких внутрішньополітичних настроїв дотримується ролі адвоката України на міжнародній арені. Одночасно Варшава вбачає в цьому й економічний сенс.

Газовий ринок – важливий елемент співпраці між двома країнами. Передумови для активності в цьому напрямку виникли в результаті українсько-російського політичного конфлікту, коли взаємодія «Нафтогазу» з «Газпромом» стала обмеженою, а до кінця року ризикує і взагалі припинитися через закінчення терміну дії контракту на транзит російського газу. Хоча такий сценарій обіцяє збитки обом сторонам і створює напругу на європейському ринку, його не варто виключати. У Росії на державному рівні визнають, що «Газпром» є знаряддям для реалізації політичних амбіцій Кремля, а можливості України для маневрів у протистоянні з Москвою обмежені.

За таких умов дедалі більшої актуальності набуває питання, як розширити взаємодію в газовому бізнесі між Україною і Польщею, яка конкурує з Німеччиною за роль одного з центрів газової торгівлі.

В активі Польщі – термінал для прийому скрапленого газу у Свіноуйсьце і портфель контрактів на закупівлю СПГ, який регулярно поповнюється новими домовленостями з американськими постачальниками. Також Варшава розраховує на ресурс, який з 2022 року надходитиме через Норвегію по газопроводу Baltic Pipe.

Стійка популярність України в польському політичному й економічному порядку денному, а також євроатлантичні пріоритети Києва посилили увагу польських компаній до розвитку партнерських відносин у газовій сфері.

Йдеться, перш за все, про держхолдинг PGNiG (Polskie Górnictwo Naftowe i Gazownictwo) і оператора польської газотранспортної системи Gaz-System.

Останнім часом ці компанії підвищили публічну активність у польських медіа, розвиваючи українську тему на політичному тлі, що підтримує уповноважений уряду Польщі щодо стратегічної енергетичної інфраструктури Пьотр Наїмський. Одночасно, незважаючи на антиросійську риторику, Варшава не виключає варіанту заробити свої бонуси на протистоянні «Нафтогазу» і «Газпрому».

Відомі докори на адресу української сторони, які озвучують поляки, пов'язані з відсутністю «чітких сигналів» від бізнесу в комерційному інтересі до інфраструктурних проектів, які дозволять розширити поставки. Поширеним акцентом також є «надмірний вплив» політичних чинників на рішення щодо газу в Києві. Тобто всі аргументи зводяться до проблем, пов'язаних з Україною.

Свіжу ноту в цю дискусію додало невелике інтерв'ю Сергія Олексієнка, який зараз виконує обов'язки президента компанії «Укртрансгаз», опубліковане в понеділок на польському порталі Biznes Alert. Факти, які він наводить, і його міркування розширюють уявлення про те, що відбувається в співпраці з польськими партнерами, де, як і раніше, помітні фантомні ігри «Газпрому».

З огляду на актуальність проблеми та її особливу важливість для оцінки перспектив українського газового ринку, Mind публікує переклад інтерв'ю Сергія Олексієнка.

– На якому етапі перебуває польсько-українське газове співробітництво?

– Ми зараз ведемо переговори з Gaz-System про розширення потужностей для поставок газу з Польщі українським споживачам.

– СПГ з Польщі вже дійшов до України?

– Припускаю, що якісь молекули польського СПГ вже потрапили в Україну, адже в газопроводах на території країни змішується газ, який PGNiG купує у різних постачальників в декількох країнах, щоб потім продати якусь його частину і на український ринок у тому числі.

Компанія PGNiG – основний польський постачальник газу в Україну – має великий портфель імпортних контрактів. Мені невідомо, яка частина в ньому належить СПГ. Але я впевнений, що коли PGNiG розглядає плани із збільшення експорту газу в Україну, то ресурс СПГ там враховується автоматично.

– На якому етапі знаходяться переговори про власні закупівлі СПГ України?

– «Нафтогаз» зараз веде переговори про укладення контрактів з декількома компаніями з перспективою доставки ресурсу на СПГ-термінал у Свіноуйсьце. Наявність таких домовленостей дозволить узгодити з PGNiG обсяги газу, які Україна зможе отримати за схемою заміщення. «Укртрансгаз» вже обговорює з Gaz-System технічні можливості реалізації такої угоди.

– Є складності?

– «Газпром» продовжує блокувати існуючі потужності на кордоні з Польщею. Газовимірювальна станція «Дроздовичі» здатна передавати 15 млн куб. м газу на добу на експорт та імпорт, ГВС «Германович» в напрямку України – близько 7 млн ​​куб. м газу влітку і близько 5 млн куб. м газу взимку. Операторська угода між «Укртрансгаз» і Gaz-System дозволить використовувати ці точки передачі газу за ринковими правилами. На початку червня ми обговорювали такі перспективи під час переговорів з Gaz-System, які проходили в Україні. Сподіваюся, що до кінця червня ми досягнемо конкретних домовленостей.

– Думали про можливу реакцію «Газпрому» на таку угоду?

– Неважко передбачити, що робитиме «Газпром». Наприклад, можна очікувати тиск на польську сторону, щоб зупинити процес.

Але немає жодних сумнівів у тому, що загальні ринкові правила будуть на благо нашим країнам. Україна закуповуватиме більше газу у PGNiG, PGNiG розширить свій портфель торгових контрактів, а Gaz-System зможе надавати більше транспортних послуг і збільшить прибутковість від експлуатації ГТС.

Це одна з ключових тем, які ми обговорюємо з Єврокомісією на переговорах цього літа. Брюссель хоче, щоб усі оператори ГТС уклали угоди з використання інтерконекторів до початку наступного опалювального сезону. У березні ми говорили з Gaz-System і PGNiG про можливі проблеми при реалізації таких планів.

– Які можливості для імпорту СПГ через інтерконектор на українсько-польському кордоні?

– На цю тему ми також продовжуємо дискутувати з польськими колегами. На жаль, обмеження реекспорту пов'язано не з українською стороною, а з польською. У Gaz-System затверджений десятирічний план розвитку ГТС. Він дозволяє зробити висновок про існуючі обмеження для транспортування доступних обсягів газу із Свіноуйсьце в інші регіони країни.

Зокрема, технічна специфіка газових мереж у районі Катовіце негативно відбивається на можливості поставок газу в Україну. Це старі трубопроводи з низькою пропускною здатністю, які повинні бути модернізовані, але процес ще не завершений. Після модернізації вони зможуть пропускати до 15 млн куб. м газу на день (або приблизно 5 млрд куб. м газу на рік) – все залежатиме від комерційної необхідності.

Інша проблема в тому, що при актуальних наразі умовах цей газопровід доступний для України лише з квітня по жовтень, коли немає опалювального сезону.

Ми сподіваємося, що ця потужність буде використана PGNiG і «Нафтогазом» у повному обсязі з настанням нового опалювального сезону. Але спочатку «Укртрансгаз» і Gaz-System мають узгодити умови та підписати договір. Уже в липні ми могли б виділити потужності. Однак без контракту між операторами ГТС пропускна здатність з боку Польщі буде обмежена, і росіяни зможуть зірвати ці поставки.

– Які можливості є для цього у «Газпрому»?

– Так уже не раз відбувалося в минулому. «Газпром» може створювати штучні перешкоди, які виходять за межі комерційної практики. Порушуючи контрактні умови, він може нав'язати штучний дефіцит газу споживачам в різних частинах Європи.

– Як це сталося в Словаччині у 2015 році?

– Так. Було багато подібних ситуацій і в інших регіонах.

– У вас є сценарій розвитку ситуації після припинення транзитного контракту «Нафтогазу» з «Газпромом»?

– Впровадження та практичне використання європейських правил на газовому ринку значно скорочує ризик перебоїв з поставками палива, оскільки діятимуть обов'язкові вимоги до умов експлуатації інфраструктури. Застосування таких загальних правил, без винятків, буде вигідно споживачам.

Однак обмеження в районі Катовіце скорочують можливості для поставок газу в Україну, який надходить до Польщі трубопроводом Ямал – Європа і на СПГ-термінал в Свіноуйсьце. Ця перешкода має бути усунута польською стороною, щоб ринок функціонував належним чином. На жаль, заплановані роботи з розширення потужностей газових мереж були перенесені з 2018 року на кінець 2019-го, а завершитися мають лише у 2021 році.

– А як справи з інтерконектором Польща – Україна, який побудований тільки на польській території?

– У цьому проекті немає жодного сенсу, поки існують обмеження на півдні Польщі в районі Катовіце. Він не буде задіяний без розширення цієї ділянки газотранспортної магістралі.

Водночас хочу звернути увагу, що, якщо ми домовимося, щоб ГВС «Дроздовичі» і «Германовичі» працювали на умовах загальноєвропейських правил газового ринку, то з української сторони вже створені всі умови для імпорту значних обсягів газу на внутрішній ринок з польської території – це понад 5 млрд куб. м газу на рік фізичних і віртуальних поставок.