Хто і як «шив» «Роттердам+» і чому ніхто не понесе жодної відповідальності

Хто і як «шив» «Роттердам+» і чому ніхто не понесе жодної відповідальності

Чи вистачить у команди Зеленського політичної волі змінити систему

Цей матеріал також доступний російською
Хто і як «шив» «Роттердам+» і чому ніхто не понесе жодної відповідальності
Рінат Ахметов
Фото: УНІАН

Національне антикорупційне бюро (НАБУ) 8 серпня 2019 року повідомило про підозри щодо зловживання службовим становищем при введенні формули «Роттердам+» у березні 2016 року шести особам. Серед «підозрюваних» четверо представників НКРЕКП та двоє менеджерів ДТЕК.

Бюро вважає, що після застосування формули державі та споживачам було завдано збитків на 18,8 млрд грн. А левову частку цих грошей отримав холдинг Ріната Ахметова «ДТЕК-Енерго». 

Справу щодо формули «Роттердам+» було відкрито ще навесні 2017 року (через рік після введення самої формули), проте без жодного успіху. Київські суди методично відмовляли НАБУ в провадженні процесуальних дій, вважаючи підозри «необґрунтованими».

Та 8 серпня 2019 року відбулося затримання чинного директора ДП «Оператор ринку», екс-члена НКРЕКП Володимира Євдокимова, а його колишньому колезі – начальнику управління енергоринку комісії – повідомлено про підозру. Інші четверо, включаючи колишнього керівника НКРЕКП Дмитра Вовка, знаходяться поза межами України, тому їх викликано для проведення слідчих та процесуальних дій.

Дмитро Вовк через Facebook уже встиг повідомити про свою невинуватість: «Справа «Роттердам+» – розкручена медійно-юридична бульбашка. Дії НАБУ з моменту початку розслідування вважаю підбиранням та вибиванням доказів під звинувачення. Про встановлення істини не йдеться, відбувається тиск на мене та колег з грубим порушенням законодавства – це свідчить про політичний характер переслідування».

Також Вовк вважає, що в НАБУ просто не можуть визнати «безперспективність трирічного розслідування», тому чиновникам й були повідомлені підозри замість того, щоб закрити справу.

Mind відслідковує ситуацію із видобутком вугілля на окупованій території Донбасу з літа 2014 року, і введення формули «Роттердам+» вважає лише частиною проблеми загального стану у вугільній та енергетичній галузі країни. Тож редакція може допомогти детективам НАБУ та підказати – кого ще можна «затримати» і які питання поставити.

Коли держава відчула проблеми з вугіллям. Наприкінці літа 2014 року вже стало зрозуміло, що східну частину Донбасу Україна втратила. А з нею й усі шахти, що видобувають антрацит – марку вугілля, на якому в той час працювала половина – 7 з 14 великих ТЕС країни. На вільній території України антрацитових шахт немає.

Взимку 2014–2015 років усі шахти на окупованих територіях працювали, а вугілля йшло на українські ТЕС. Та усі розуміли, що ситуація геть ненормальна: не може країна залежати від агресора та «мятєжних регіонів» – це «істина», що підтверджується світовою історією. Тому ще 4 листопада 2014 року РНБО на чолі із Олександром Турчиновим напрацьовує доволі розумний стратегічний документ щодо функціонування енергетичного блоку країни: там є про газ, про нафту і нафтопродукти, про вугілля – пункт 2, підзаг 4 – диверсифікація джерел постачання вугілля в Україну.

Проте президент Петро Порошенко не підписує його, і документ залишається нечинним. (НАБУ може звернутися до членів РНБО. – Mind.)

Патова ситуація на сході Донбасу набирає обертів. Не буде великим відкриттям інформація, що головного олігарха Донбасу Ріната Ахметова  ненавидять по обидва боки розмежування (от скільки б він не роздавав гуманітарної допомоги, та куплені і закриті ним шахти все одно переважують. – Автор). До того ж у «мятєжних регіонах» народ повстав, крім іншого, ще й за скасування влади олігархів. Те, що шахтарі  добували і  відвантажували вугілля та отримували гроші саме через налагодженні схеми компанії ДТЕК та Ріната Ахметова, вони не розуміють, і їм ніхто не пояснює це й досі.

Тож напередодні нового 2015 року у нетрях ДТЕКа з’являється план порятунку контори в нових реаліях під назвою «Крєпость» – треба було приймати радикальні рішення, щоб втримати бізнес на плаву. За цілою низкою ознак, враховуючи, що деяких виконавців автор особисто знає майже 20 років, цей документ – реальний (скан є у розпорядженні Mind).

Перший визначений у документах термін для проведення заходів: 26.01.2015–1.03.2015. І далі – прописані вимоги, яких треба досягти: запровадити тариф для ТЕС у розмірі 1,2 грн за 1 кВт*год і встановити ціну на вугілля на рівні «імпортної альтернативи». Саме «Роттердам+» там не згадувався.

Потім був лютий 2015 року – Дебальцевський котел, коли Україна втратила вузлову залізничну станцію і змушена була підписати Мінські угоди (11 лютого 2015 року).

А у Києві тимчасово виконуючий обов’язки голови НКРЕКП 25-річний Дмитро Вовк – менеджер з реалізації цукерок фабрики «Рошен» у Москві – збирає закрите засідання комітету ВР з питань ПЕК (який на той час очолює депутат БПП Олександр Мартиненко). Вовк розгортає кольорову презентацію про те, що вугілля на шахтах ДТЕК не може коштувати більше 1100 грн за тонну, а отже, ніякі вимоги про підвищення ціни до 1400 грн за тонну, які лобіює ДТЕК, не можна розглядати взагалі. (НАБУ може викликати усіх членів комітету ВР на чолі з Мартиненком і опитати їх. – Mind.)

Формула не винна. Лише 28 травня 2015 року (через сім місяців) Петро Порошенко підписує Рішення РНБО від 4 листопада 2014 року, та вводить його в дію. Через два тижні Дмитро Вовк стає повноправним головою НКРЕКП без усіляких «приставок», і починається найцікавіше – інтегрування формули «Роттердам+» в українські вугільні реалії.

Насправді це доволі важка бюрократична процедура, самостійно ані Вовк, ані затриманий Євдокимов, разом із усією НКРЕКП не могли б її запровадити.

Сама по собі формула «Роттердам+» – ні добра, ні погана – вона просто формула. Як гроші: їх можна направити на лікування тяжкохворих і врятувати життя, а можна – на гармати і танки, які вбивають десятки і сотні людей. Формула дає ціновий орієнтир – скільки коштує подібна продукція у світі, і дозволяє встановлювати адекватну ціну на продукт у середині країни. За такою практикою в Україні вже давно формуються ціни на нафтопродукти, майже 75% яких імпортуються.

Як застосовується формула? НКРЕКП зобов’язана щороку складати прогноз оптової ціни електроенергії на рік вперед. Для цього їм потрібно врахувати УСІ можливі чинники, що впливають на коливання ціни. Втрата Україною антрацитових шахт та можлива зупинка половини ТЕС – вагомий аргумент для введення формули, визнаної світом. 

Тому в січні 2016 року в документі, що має назву «Порядок формування прогнозної оптової ціни електроенергії», і з’явилася формула «Роттердам+».

НАБУ варто звернутися ще й до робочої групи Міненерговугілля, яка і працювала над введенням цієї формули у Порядок. У групу входили не лише члени НКРЕКП. Документ був схвалений та підписаний усіма відповідальними сторонами 3 березня 2016 року. Окрім Дмитра Вовка, там стоять підписи: міністра Мінпаливенерго Володимира Демчишина, голови Антимонопольного комітету Владислава Терент’єва та голови Регуляторної служби Ксенії Ляпіної.

Вони теж мають право пояснити НАБУ свої підписи. Бо в березні 2016 року, коли вони візували документ, у них не було жодних питань щодо введення формули «Роттердам+».

Як почалася блокада Донбасу. Через 10 місяців після запровадження формули «Роттердам+», 26 грудня 2016 року почалася громадська блокада залізничних і дорожніх шляхів, щоб зупинити товарообіг між окупованими та вільними територіями Донбасу. Громадянська позиція щодо припинення будь-якого сполучення зрозуміла, і має право на існування. За місяць увесь транзит на лінії розмежування припинився.
НАБУ може викликати народних депутатів Семена Семенченка та Єгора Соболєва, ініціаторів блокади, і запитати: чому саме в грудні 2016-го вони вирішили запровадити блокаду? Кому це було вигідно? Бо, так чи інакше, але блокада підтверджувала правильність впровадження формули «Роттердам+» у березні 2016 року.

Чи розуміли нардепи, які проблеми може принести блокування транзиту вугілля? Якщо ти політик – то маєш прораховувати наслідки своїх дій. Або тебе просто використовують. Проте, вже за три місяці РНБО офіційно ухвалило Рішення про припинення вантажного сполучення з ОРДЛО з 15 березня 2017 року. Усе донбаське вугілля пішло іншим шляхом, під маркуванням різних російських шахт і контор. Корупційна складова виросла вдвічі-втричі, та це окрема «історія».

Чому не спрацювала формула «Роттердам+». Наприкінці 2018 року автор Mind зустрічалася із Володимиром Євдокимовим. Йшлося про ринок електроенергії, і між іншим було зачеплено тему «Роттердам+». Тоді чиновник відмовився від публікації великого інтерв’ю, бо вважав, що з 1 липня 2019 року, із введенням ринку електроенергії, проблема «Роттердам+» має зникнути. Та не так сталося, як бажалося.

Mind бере на себе відповідальність та публікує частину розмови автора з Євдокимовим щодо впровадження формули «Роттердам+». Публікуємо мовою оригіналу.

– Знаете, для одной такой компании с «признаками монополии» специально создали формулу «Роттердам++»…

– У меня претензий к самой формуле «Роттердам» нет, проблемы в дополнительных «плюсах», дают ли они эффект для отрасли. Если ДТЭК получил дополнительные деньги и вывел их, это плохо. А если они пошли на развитие – это другое дело.

– Но почему в формуле целых два плюса? 

– На момент, когда мы потеряли все антрацитовые шахты на оккупированном Донбассе, соотношение производства электроэнергии на ТЭС на антрацитовых и газовых углях составляло 60% на 40% соответственно. После блокады Донбасса встал вопрос: где покупать антрацитовый уголь и как его везти.

И я понимал, что от нашего решения зависит, будет ли свет в стране или не будет, а вопрос – какой ценой, на тот момент не стоял. Потому что производители электроэнергии, не только от ДТЭК, но и от «Донбассэнерго», «Центрэнерго», приходили и говорили: у нас нет угля, у нас нет денег, как быть? Тогда НКРЭ принимала не просто СВОЕ решение, это было так же и решение СНБО. Это было правильное решение, но потом его просто использовали.

Я помню, как в феврале 2015 года глава НКРЭ Дмитрий Вовк на закрытом заседании комитета ТЭК в Верховной Раде расписал формулу себестоимость антрацитового угля на уровне 1200 грн за тонну. А уже в марте в недрах Минтопэнерго под руководством Владимира Демчишина появилась формула «Роттердам ++».

– Как такое произошло?

– Я думаю, что на момент одобрения этой формулы себестоимость  украинского антрацита была даже не 1200 грн/тонна, она, со всеми накрутками, составляла порядка 600 грн/тонна. Но проблема была в другом: в Украине просто физически не было антрацита. Поэтому когда мы принимали формулу, то исходили из того, что наши станции могут просто остановиться. Мы сказали производителям: вот вам большой порог, вот вам «два плюса», езжайте в ЮАР, Канаду, США и покупайте. Станции начали покупать.

Это уже потом Минэнергоугля и собственники станций стали вкладывать деньги в переход от антрацита на газовый уголь.

– Каковы результаты этого перехода, на ваш взгляд?

– На начало 2017 года государственная «Центрэнерго» и ДТЭК реконструировали блоки на двух своих станциях – четыре или пять блоков. И в общем процентном соотношении «антрацит – газовый уголь» они изменили  расклад: газовой группы стало больше, чем антрацитовой.

Как только доля газового угля превысила 50%, нужно было отказываться от «двух плюсов» в формуле. Еще в конце 2016 года, когда я уходил из НКРЭ, шли разговоры, что надо или пересматривать формулу, или делать другую. Но для этого нужны были конкретные предложения: прежде всего, четкий топливный баланс, где расписано, сколько предполагается использовать угля импортного и сколько отечественного. И надо было сказать, что «два плюса» – только на импортный антрацит, который на сегодня составляет 10–15% от баланса. На остальной же не учитывать эти «два плюса».

– И почему же эти «два плюса» так и не отменили?

– Что такое «два плюса» в формуле «Роттердам»? Это увеличение стоимости оптово-розничной цены (ОРЦ) на электроэнергию на энергорынке. Основная нагрузка от повышения ОРЦ пришлась на крупный бизнес. Частные заводы и предприятия увидели, что именно они пострадали от повышения, потому и подняли волну по отмене.

Пересмотр подходов к формуле означал бы то, что ОРЦ нужно было снижать на 5–8%. Но общего эффекта это не дало бы, разве что эффект в себестоимости на карман крупных олигархов. Они цены на свою продукцию уже подняли, а теперь должны были бы ее опустить. А они ее опустили бы? Нет. Значит, новая дельта пошла бы не в энергетику и развитие отраслей, а пошла бы в карманы...

Хто відповість за втрачену вугільну галузь? 23 березня 2016 року Мінюст під головуванням Павла Петренка (БПП) затвердив документ про впровадження формули, проте оприлюднив його лише 28 квітня. За цей час відбулася чудова зміна: 16 квітня 2016 року міністра енергетики Володимира Демчишина змінив Ігор Насалик.

До вугільної галузі цього чиновника навіть не підпускали. Тому в галузі ще більше розквітли «схематоз» і «перерозподіл». Борги по зарплаті шахтарям перевищують три-чотири місяці; собівартість видобутку на державних шахтах зросла до 3000 грн і вище за тонну; падіння видобутку на держшахтах становить до 10% на рік. Шахта «Краснолиманська», яку контролює бізнесмен Віталій Кропачов, взагалі припинила  надавати будь-які дані щодо своєї діяльності. Галузь на порозі колапсу.

Вже наприкінці 2017 року стало зрозуміло, що до 80% антрацитового вугілля йде залізницею з Росії – його завозив не лише «ДТЕК-Енерго», а також державна «Центренерго» та приватна «Донбасенерго», що у 2018 році перейшла від структур Олександра Януковича під контроль депутата БПП Максима Єфімова. Чому департамент «К» СБУ під керуванням Павла Демчини не зайнявся цією ситуацією? Адже влітку 2016 року вони знайшли «підстави» зупинити всі залізничні поставки скрапленого газу з Росії в Україну, мотивуючи це тим, що нібито у цьому газі можуть бути отруйні речовини. А «отруйні» розрахунки на енергетичному ринку вони не помітили.

Можна запитати Ігоря Насалика, чому його міністерство не ініціювало перегляд механізму застосування «Роттердам+», адже саме міністерство є суб’єктом подання законодавчих ініціатив. НКРЕКП може лише ініціювати розгляд питання перед міністерством. Та навіть цього не можна пред’явити Володимиру Євдокимову, бо він залишив НКРЕКП наприкінці 2016-го, а перші підсумки роботи формули в галузі були підведені лише навесні 2017-го, після закінчення опалювального сезону.

Та НАБУ затримує екс-чиновників не через колапс галузі, а через оборудки з цінними паперами. Інвестиційна група ICU, дружня до екс-президента Петра Порошенка та його оточення, начебто збагатилася на купівлі євробондів ДТЕК, вартість яких зросла після запровадження формули «Роттердам+» на 60%.

ДТЕК уникнув дефолту за своїми єврозобов’язаннями, а ICU добре заробила на облігаціях компанії. У будь-якій іншій країні світу комісія з регулювання ринку як мінімум відкрила б провадження для розслідування можливого використання інсайдерської інформації.

Але як це все прив’язати до галузі та довести вину чиновників у зростанні цін на електроенергію, отриманні надприбутків ТЕСами, яких, до речі, ще ніхто не знайшов у матеріальному вигляді?

Лише поверхнево описуючи історію «Роттердам+», ми згадали з десяток  чиновників, які мали відношення до запровадження та функціонування цієї формули. Як їх всіх притягнути до відповідальності, у чому конкретно звинуватити? Систему не можна «посадити» – її можна тільки зламати. Чи вистачить політичної волі у нової влади?

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у наших Telegram-каналах Mind.Live та Mind.UA, а також Viber-чаті