Нові головні: хто увійшов до складу Кабміну і з якими викликами їм доведеться зіткнутися

Відповідальність за економіку та реальний сектор в Україні взяли на себе нові люди. Верховна Рада ІХ скликання в перший день роботи, 29 серпня, призначила прем'єр-міністра й затвердила склад його кабінету. Голосування було пакетним (за винятком власне прем'єра та глав МЗС і Міноборони, які призначаються за квотою президента) – за склад нового уряду було віддано 281 голос. Крім депутатів від «Слуги народу», які висловилися «за» 238 голосами, законопроект підтримав 21 позафракційний депутат і 22 члена депутатської групи «За майбутнє». Проти висловилися 26 народних обранців, 45 утрималися, 43 не голосували.

Кандидатуру ексголови Офісу ефективного регулювання (BRDO) Олексія Гончарука на пост прем'єр-міністра складно назвати безальтернативною. Спочатку він не був навіть у short-list претендентів, а найбільш вірогідним очільником майбутнього уряду називали ексзаступника голови Нацбанку, представника України в Міжнародному валютному фонді Владислава Рашкована. За відомостями джерел Mind з оточення Рашкована, він і сам не відкидав такого призначення, при цьому не приховував коливань і був упевнений, що горизонт його роботи на цій посаді – «максимум рік».

Також на початку липня американський Atlantic Council озвучив, посилаючись на власні джерела, прізвища п'яти осіб, які нібито розглядаються на пост прем'єра. Крім Рашкована, у списку фігурували директор з розвитку бізнесу НАК «Нафтогаз України» Юрій Вітренко, голова правління НАКу Андрій Коболєв, секретар РНБО й ексміністр фінансів Олександр Данилюк, колишній міністр економічного розвитку і торгівлі України Айварас Абромавичус.

За однією з версій, цей список був трохи більше ніж повністю взятий зі стелі та являв собою спробу «підказати» президенту правильного кандидата з боку Томаша Фіали – глави інвесткомпанії Dragon capital, а видання «Новое Время», що йому належить, активно поширювало інформацію Atlantic Council.

Також протягом останнього місяця циркулювали кілька різних «достовірних» списків складу майбутнього уряду. Незмінним у них залишалися лише два прізвища – міністра МВС Арсена Авакова та голови Мінфіну Оксани Маркарової. За підсумками вчорашнього голосування вони дійсно зберегли свої пости. Щодо голови МВС сталося це не безпроблемно, оскільки персона Авакова неоднозначно сприймається як виборцями нових депутатів, так і ними самими. «Арсен Борисович тимчасово залишається під відповідальність персонально президента. Це перехідний період», – зазначив голова фракції «Слуга народу» Давид Арахамія. За його словами, Оксана Маркарова також залишається, щоб забезпечувати безперервність бюджетного процесу і стабільність відносин із МВФ.

Решту портфелів віддали новачкам, які не працювали у владних структурах на високих посадах. Це породило зрозумілі підстави сумніватися у відповідності їхніх компетенцій отриманим посадам. «[Юлія] Соколовська [міністр соціальної політики в Кабміні Гончарука] – ну була така дівчинка, працювала спеціалістом, просто папірці носила», – ділиться враженням один із колишніх колег нового міністра. Подібні враження висловлюються щодо більшості членів нового уряду.

До Кабінету міністрів Володимира Гройсмана входило 23 міністри і віце-прем'єри. У складі Кабміну Гончарука – 16 міністрів. Скасовано частково посади віце-прем'єрів, скорочено (шляхом злиття) кількість міністерств.

Мінекології об'єднано з Міненерго, Мінкультури – з Мінспорту, а МінАПК підпорядковане МЕРТ. Введено посаду віце-прем'єр-міністра України – міністра цифрової трансформації. Її зайняв Михайло Федоров. Також перейменовано Міністерство регіонального розвитку – тепер у Кабміні є міністр розвитку громад і територій України.

Дмитро Дубілет, син колишнього голови правління ПриватБанку й колишній директор з інформаційних технологій ПриватБанку, співзасновник Monobank зайняв пост міністра Кабінету міністрів України. Передбачається, що він опікуватиметься діджиталізацією роботи органів виконавчої влади.

Сам Дубілет назвав рішення про роботу в КМУ «найскладнішим у житті» і пообіцяв не красти. «Сім'я в шоці. Друзі в шоці. Бізнес-партнери в шоці. Кіт у шоці. Та й я сам, якщо чесно, у шоці. Ще нещодавно я будував великі плани щодо розвитку monobank і Smartass, а також запуску Koto в Британії... Ще місяць тому я збирався переїхати жити в Лондон і будувати там зі своїми партнерами єдинорога. Але раптом усі ці плани якось відійшли на другий план», – написав він у Telegram, додавши, що вірить, «що в України з'явився історичний шанс на прорив, якого ми всі так зачекалися».

Спецпредставник Держдепартаменту США з питань України Курт Волкер на своїй сторінці у Twitter привітав прем'єр-міністра Олексія Гончарука, міністра закордонних справ Вадима Пристайка й весь Кабінет міністрів України та запевнив у підтримці нового уряду з боку Штатів. «Сполучені Штати підтримують вас у просуванні реформ, прагненні миру і відновлення територіальної цілісності», – йдеться в повідомленні.

Оновлення влади – один з основних запитів суспільства, і персональний склад нового уряду йому повністю відповідає. Чи відповідає він потребам ввірених галузей, стане зрозуміло вже найближчим часом. Mind сформулював основні виклики, що стоять перед членами нового уряду в ключових галузях національної економіки.

У новому уряді знову відсутнє Міністерство промисловості – функції регулювання найбільших галузей економіки залишили в зоні відповідальності Міністерства економіки.

Його теперішній керівник – Тимофій Милованов – почесний президент Київської школи економіки, спеціалізується на макроекономіці та теорії ігор. У 2004 році отримав ступінь доктора філософії, також є професором Піттсбурзького університету (США) і заступником голови Ради Нацбанку України.

Киянин 1975 року народження, Милованов здобував вищу освіту в КПІ та Києво-Могилянській академії, а 1999 року йому присвоєно ступінь магістра економіки в Київській школі економіки.

Після парламентських виборів партія «Слуга народу» замовила у КШЕ експрес-курс з економіки для 200 новообраних депутатів. Протягом тижня народних обранців навчали політичної стратегії, публічної політики, макроекономіки й бюджетного процесу, секторальних (зокрема, оборони й децентралізації), законодавчого процесу, soft-skills і стратегічних комунікацій.

За попередні роки відсутності окремого галузевого регулятора промисловці неодноразово висловлювалися за відновлення свого профільного міністерства. Світова економіка змінюється швидко та кардинально, а в Україні наразі не зрозуміло, до кого конкретно звертатися з тими чи іншими проблемами.

Це перш за все стосується металургів та видобувників чорної і кольорової руди; супутніх підприємств, як-от виробників коксівних, вогнеупорних, вапнякових матеріалів; машинобудівників та автомобілебудівників; хіміків, представників будівельної галузі та низки переробних галузей. Усі уряди дуже полюбляли наводити приклади, скільки валютної виручки ці підприємства принесли в бюджет країни. Сьогодні Україні як ніколи треба створити прогресивну прозору «дорожню карту» розвитку промисловості, щоб, по-перше, не залишитися на задвірках цивілізації, а по-друге – не втрачати робітників, які виїжджають за кордон.

Натомість, у нової влади не знайшлося ані політичної волі, ані розуміння того, що Україні фактично потрібна повноцінна промислова революція, яка б могла стати новою «національною ідеєю» для всієї країни. Розвиток цифрової моделі економіки такою навряд чи стане. У нового Мінекономіки просто не вистачить професіональних людських ресурсів для рішення дуже різноманітних проблем реального сектору економіки. До того ж на нього «навісили» ще й не менш важку галузь – аграрно-промисловий комплекс.

Завдання перед новим керуючим органом у сфері АПК поділяються на два блоки – оперативні та стратегічні. До перших належить необхідність забезпечення ритмічних поставок зерна на експорт, обсяг якого в цьому маркетинговому році встановить черговий історичний рекорд (45 млн тонн за попередніми прогнозами). Трейдери й «Укрзалізниця» вже увійшли у свій традиційний сезонний клінч, на під'їзних шляхах до портів періодично виникають затори – період активного експорту аж до кінця календарного року вимагає підвищеної уваги з боку регулятора, зокрема, у форматі «ручного» вирішення проблем, що виникають.

Також восени стартує бюджетний процес – у рамках формування держкошторису на наступний рік Тимофію Милованову належить зібрати пропозиції від галузей, відсікти заздалегідь нездійсненні та спробувати збалансувати реальні в умовах обмеженості державних ресурсів.

Стратегічні завдання не змінюються вже кілька років поспіль – розширення ринків збуту, вдосконалення умов угоди про асоціацію з ЄС, гармонізація стандартів і сертифікатів із міжнародними. Але все це тьмяніє в порівнянні з викликом №1 – зняттям мораторію на продаж сільгоспземлі. Володимир Зеленський на зустрічі з представниками Світового банку вкотре  підтвердив, що підконтрольний йому парламент має намір проголосувати законопроект про обіг земель сільгосппризначення вже восени. І хоча навіть найпалкіші прихильники тези «земля – ​​це мати» зараз утримуються від різких заяв із цього приводу, побоюючись не потрапити в політичну й суспільну кон'юнктуру, але, швидше за все, з прихованою протидією реформі від імені великого аграрного бізнесу законодавець і виконавча влада зіткнуться.

У новому уряді оновлене Міністерство енергетики, до якого приєднали й Міністерство екології, очолить Олексій Оржель. Йому 35 років, киянин, закінчив Київську політехніку, має ступінь магістра з «енергетичного менеджменту».

Майже відразу після закінчення вишу – з 2006 по 2014 рік – робив кар’єру в НКРЕКП. Потім очолив Українську асоціацію відновлюваної енергетики. Останні роки працював у Офісі ефективного регулювання (BRDO) при Кабінеті міністрів, гроші на офіс якого виділяв Євросоюз.

Мабуть, найскладнішим викликом для Оржеля в кріслі міністра буде прийняти той факт, що енергетика України повністю залежить від класичних джерел енергії – ядерної, вугільної та гідроенергетики, також важливою складовою є газ і нафта. Натомість альтернативна енергетика «викачує» з енергоринку дедалі більше грошей, проте не несе жодних зобов’язань перед Об’єднаною енергосистемою України та споживачами. А через відсутність прогнозування почасти ще й завдає проблеми в балансуванні виробництва і споживанні електроенергії.

Отже, викликами для нового міністерства залишаються старі проблеми всіх галузей енергетики. Відсутність контролю та управління на державних вугільних шахтах, через що собівартість вугілля зростає шаленими темпами, а обсяг видобутку падає. Замість створення відкритої вугільної біржі в Україні щороку збільшується імпорт вугілля з Росії, що сприяє маніпулюванню з цінами.

Розбудова інфраструктури атомних станцій та відкриття «запертих» потужностей на АЕС, що дозволить за 2–3 роки отримати додаткові 3000 МВт. Попередня влада відмовлялася виділяти кошти в тарифі «Енергоатома» на ці проекти.

Вже 2 вересня мають відбутися переговори із західними інвесторами щодо реалізації проекту «Енергетичний міст «Україна – Європа», який дозволить залучити кошти на добудову 3-го та 4-го блоків Хмельницької АЕС. Необхідно закінчити будівництво централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива у Чорнобильській зоні – цей проект реалізується вже понад 10 років.

Також міністру треба буде навести лад у розподілі нових ліцензій на розробку нафтогазових ділянок та створити прозорий і зрозумілий механізм контролю за наявним видобутком – як державного так і приватного секторів. Тим більше, що контроль над одним із найнепрозоріших відомств – Держгеонадрами – тепер переходить до новоствореного Міністерства енергетики та екології.

У більшості провідних країн світу функції контролю за роботою енергетики та станом екології поєднані. Принаймні у ЄС профільний департамент відповідає за природні ресурси, клімат та енергетику. Можливо, якби ці функції були поєднанні в Україні, то не відбувалося б саботажу з будівництва нових об’єктів інфраструктури. Наприклад, старе Мінекології за три роки не спромоглося провести екологічну експертизу 2 га землі для будівництва нової підстанції «Кременецька» у Луганській області, щоб підключити область до загальної енергосистеми України. Тож сьогодні маємо ситуацію, коли Луганська ТЕС, яка належить ДТЕК, використовує для роботи природний газ і вимагає його постачання від НАК «Нафтогаз України» за зниженими цінами. Відмовити компанії Ахметова не можна, бо вона здатна просто відключити ТЕС і залишити всю прифронтову область взагалі без світла: альтернативи постачанню електроенергії звідти наразі немає.

Проте, в Україні Мінекології, окрім створення адекватного кліматичного законодавства, також опікувалося питаннями забруднення водойм та повітря, мору риби та тварин, утилізацією небезпечних хімічних речовин та очищенням ґрунту, станом земель та лісів, захистом диких рослин і тварин та веденням Червоної книги тощо.

29 серпня Мінінфраструктури передало Мінекології підсобне господарство «Ягорлик» для створення центру реабілітації дельфінів у національному природному парку «Білобережжя Святослава» (Миколаївська область). Відтак, новий міністр енергетики Олексій Оржель тепер опікуватиметься й реабілітацією дельфінів, бо це функції Мінекології, а про створення якихось інших профільних відомств поки не оголошувалося.

Владислав Криклій прийшов у МІУ з МВС. Йому 32 роки, народився в Києві, закінчив економічний факультет Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Після закінчення вишу працював за фахом у КБ «Інтербанк» – керував відділом по роботі з цінними паперами на фондовому ринку. З 2008 до 2010 року працював у департаменті корпоративних фінансів в «Аструм – інвестиційний менеджмент».

У МВС потрапив після Революції гідності. З 2014 до 2015 року був радником міністра Арсена Авакова, з березня по листопад 2015-го обіймав посаду заступника начальника Державтоінспекції. Відповідав за ліквідацію органу. Відомий участю в реформуванні системи надання адмінпослуг МВС. Від 3 листопада 2015 року обіймав посаду керівника Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ.

Згідно з його інтерв'ю, Криклій підтримує лібералізацію ринку залізничних перевезень, прихід приватної тяги, виступає за концесію і максимальну присутність приватного капіталу в державних компаніях.

Наразі складно робити висновки, до яких рішень прийде новопризначений міністр. Перед МІУ стоять великі завдання: проблеми корупції в портовій галузі, реформа залізничних перевезень, складнощі на авіаційному ринку – тут треба буде розв'язати питання з МАУ (у найбільшого перевізника України намітилися фінансові труднощі, і влітку авіакомпанія перейшла на вексельні розрахунки з МА «Бориспіль»).

Вирішувати ці питання Криклію доведеться віртуозно, адже співвласник МАУ – Ігор Коломойський – людина, що має великий вплив на президента Зеленського й нинішній склад Верховної Ради. «Укрзалізниця» сильно зачіпає інтереси найбільшої української корпорації СКМ Ріната Ахметова. Відповідно, реформувати сферу залізничних вантажних перевезень, не ігноруючи пріоритети бізнесу Ахметова, Криклію буде непросто –  поки що жодному міністру інфраструктури та транспорту не вдавалося це зробити.

Близькість до міністра МВС дає підстави вважати, що з приходом Криклія верхівка топ-менеджменту УЗ ще певний час (як мінімум до Нового року) залишиться на своїх місцях. У найближчий рік не варто очікувати і прориву у вирішенні корупційних проблем у портах.

Політична кар’єра новопризначеного міністра Михайла Федорова розвивається надзвичайно стрімко: менш ніж за рік він пройшов шлях від «SMMника Володимира Зеленського» до віце-прем’єр міністра України.

Федоров – підприємець, засновник запорізької діджитал-агенції SMMSTUDIO. Одним із клієнтів агенції був «Квартал 95», а з початком передвиборчих перегонів Федоров очолив виборчу кампанію Зеленського в інтернеті. Згодом він став радником президента та головним ідеологом «держави в смартфоні» – плану з цифровізації України за прикладом Естонії.

Народився він 21 січня 1991 року. Освіту здобув у Запорізькому університеті на факультеті соціології та управління. Також пройшов Вищу політичну школу, освітню школу представників НАТО в Україні.

У пресі Федоров неодноразово заявляв, що не має політичних амбіцій. Втім, його біографія говорить про інше. До вступу в партію «Слуга народу», під шостим номером якої він пройшов до парламенту, у 2014 році Федоров балотувався в народні депутати від партії «5.10» під номером 166.

Сьогодні немає стовідсоткової ясності щодо функцій новоствореного міністерства. Відомо, що воно створюється на базі концепції, яка розроблялася попереднім урядом для нового Міністерства цифровізації, інновацій та майбутнього, яке просторічно називали Міністерством ІТ.

Головою міністерства планували призначити Олександра Данченка, керівника парламентського комітету з інформатизації та зв’язку. У розмові з Mind Данченко підтвердив, що створення нового міністерства дозволило б прибрати 18 департаментів ІТ –  свій департамент зараз є в кожному міністерстві.

Також планувалося ліквідувати Державне агентство з питань електронного урядування. Його функції повністю мали б перенестися до нового міністерства, так само, як і частина функцій Мінюсту, що стосуються ведення реєстрів, деякі функції Мінсоцполітики, Мінінфраструктури, частина функцій Державної служби спеціального зв’язку і захисту інформації – зараз це відомство існує відокремлено від урядової вертикалі та фактично виконує функції адміністрації зв’язку.

До 2010 року сфера зв’язку була підпорядкована Міністерству транспорту і зв’язку, але з появою Міністерства інфраструктури лишився без «голови». Втім, це не заважало галузі функціонувати, а учасники ринку побоювалися, що створення міністерства призведе до додаткової зарегульованості.

Навіть новий прем’єр-міністр України Олексій Гончарук, виступаючи 29 серпня в парламенті, припустив, що в Україні нормальний інтернет, бо немає окремого «міністерства інтернету». Нове міністерство матиме сенс, якщо його поява не призведе до посилення регулювання галузей ІТ, телекомунікацій, інформатизації, а просто скоординує в одному місці функції, що стосуються цих галузей і які зараз розпорошені між різними відомствами.

Як уже згадувалося вище, окрім Михайла Федорова в новому Кабміні з’явився ще один «айтішник» – це засновник Monobank і колишній ІТ-директор ПриватБанку Дмитро Дубілет. Його призначено міністром Кабінету міністрів. Але цілком можливо, що саме він допомагатиме зі створенням «Міністерства ІТ» і цифровізацією держави.