Газ у решеті: як імпічмент Трампу позначиться на енергетичній співпраці Європи з Україною

Публікація стенограми телефонної розмови президента США Дональда Трампа та президента України Володимира Зеленського, підготовлена на основі записів співробітників Білого дому, отримала, в першу чергу, політичний резонанс з акцентом на протиборство демократів і республіканців. Але в цьому тексті виявилося два аспекти, здатних вплинути на подальший хід переговорів Києва з Єврокомісією і Росією про нові умови газового транзиту.

Це, передовсім, згода Володимира Зеленського, що європейські країни – Німеччина і Франція – не чинять належного санкційного тиску на РФ для врегулювання ситуації в Україні, а також зацікавленість у збільшенні закупівель енергоносіїв з США, яка підтверджена на найвищому політичному рівні.

Хто чим незадоволений?

Озвучені ідеї не унікальні та й не стали новиною. Але, наприклад, публічно оприлюднений докір українського президента на адресу Німеччини та Франції хоча і був згодом пом'якшений, проте може відбитися на ході переговорів щодо умов транзиту російського газу в країни ЄС українськими газопроводами і на перспективах «Північного потоку – 2». Адже по суті йдеться про те, щоб європейські бізнесмени – німецькі компанії Uniper і Wintershall, а також французька Engie – обмежили або навіть геть відмовилися від вигідного партнерства, яке вони вже ведуть з «Газпромом» у новому трубопровідному проекті в обхід України.

Згадка Володимиром Зеленським інтересу України до розширення імпорту американських енергоресурсів провокує згадати про іншу проблему, яка кидає тінь на перспективу цих планів, сфокусованих, головним чином, на поставках скрапленого природного газу із США. Проблема ця пов'язана з обмеженими діючими потужностями трубопроводів, що з'єднують українську і польську газотранспортні системи.

Mind уже пояснював у своїх публікаціях, чому її врегулювання залежить від подальших рішень і дій як в Україні, так і в Польщі.

Хто чим ризикує?

Передбачалося, що підписання Меморандуму про газову співпрацю між США, Польщею та Україною, яке відбулося 31 серпня у Варшаві, прискорить розвиток такого партнерства.

Після початку процедури імпічменту Дональда Трампа, яку оголосила спікер Палати представників Ненсі Пелосі, Україні буде складно розраховувати на співучасть Сполучених Штатів у врегулюванні неоднозначних міжнародних питань із сильнішими за неї гравцями. Через протистояння Трампа і демократів Вашингтон у найближчі місяці буде паралізований. Конфлікт, що розгорівся між політичними конкурентами перед стартом президентської виборчої кампанії, несе обом сторонам позамежні ризики.

Для зовнішньополітичних партнерів і опонентів США це, очевидно, не найгірша новина. Тоді як Україні та команді Володимира Зеленського належить пройти випробування на міцність і здатність відстоювати національні інтереси.

Окремо тут варта уваги тема перспектив співпраці з «Газпромом», здатної не лише поповнити український державний бюджет, а й посилити зовнішньополітичні ризики. Тоді як у Варшаві, що має репутацію головного партнера Вашингтона в Європі, продовжують без особливого оптимізму сприймати перспективи газового співробітництва з Україною.

На порталі Wysokie Napiecie («Висока напруга»), автори якого пишуть про енергетику і технології, у понеділок, 23 вересня, з'явилася вельми критична стаття на цю тему – «Новий газопровід з України – досі немає рішення».

З огляду на резонанс теми, а також її значимість для ситуації на газовому ринку, Mind публікує адаптований переклад матеріалу польських колег зі збереженням основних фактів, які в ньому викладені.

У чому проблеми співпраці з Польщею?

Про будівництво нового газового інтерконнектора між Польщею та Україною говорять давно, як і про його стратегічне значення. Але попри явні ознаки того, що до цього проекту були залучені навіть американці, позиція України залишається невизначеною.

Польський уряд кілька років тому поставив собі стратегічне завдання збільшити трубопровідні потужності для поставок природного газу в Україну і Словаччину із СПГ-терміналу в Свіноуйсьце, а в перспективі також з Baltic Pipe. Масштабні інвестиції в інфраструктуру оператора польських газопроводів – компанії Gaz-System – підпорядковані цій меті. У результаті автоматично також розвиватиметься пропускна здатність так званих «Північних воріт» (Northern Gate) у південно-східному напрямку.

З інтерконнектором, який сполучає польську ГТС зі Словаччиною, все зрозуміло. Будівництво польської частини цього газопроводу лише почалося, словаки ведуть будівельні роботи зі свого боку вже рік.

Усе набагато ускладнюється, якщо подивитися на ситуацію з інтерконнектором між Польщею та Україною. Ділянка труби Дроздовичі – Германовичи працює «як завжди». PGNiG отримує найбільший обсяг газу за Ямальським контрактом з «Газпромом» – кілька мільярдів кубометрів на рік. До 1,5 млрд із загального обсягу може бути відправлено по реверсу, і ця потужність задіяна деякий час – таким чином PGNiG продає газ своєму українському контрагенту, компанії «Енергетичні ресурси України».

Щоб цей маршрут посилив свою стратегічну роль, необхідний новий газопровід із збільшеною пропускною здатністю до декількох мільярдів кубометрів газу на рік.

Системні газотранспортні оператори Польщі та України – компанії Gaz-System і «Укртрансгаз» уже провели попереднє дослідження ринку, яке підтвердило попит. Заявки були отримані на поставки майже 4 млрд куб. м газу в українському напрямку, а також на 1,6 млрд куб. м газу – в напрямку Польщі.

Але для підготовки інфраструктури Україна повинна зробити набагато більше. Компанії Gaz-System знадобиться прокладати близько 1,5 км трубопроводів, і польський оператор давно заявив, що це не є проблемою. Тоді як «Укртрансгаз» має побудувати 110 км газотранспортної магістралі до найближчого вузла Більче-Волиця поблизу міста Стрий Львівської області.

Вирішення питання в Україні загальмувало. Тривалий час польський уряд відзначав, що влада в Києві не ухвалює слушних політичних рішень. Останніми тижнями до ситуації явно долучилися американці, які вбачають у новому маршруті не лише нові можливості для продажу свого скрапленого газу, що надходить на СПГ-термінал у Свіноуйсьце, а й геополітичні перспективи.

У серпні міністр енергетики США Рік Перрі, який підписав газовий меморандум з Польщею і Україною про стратегічне партнерство, зазначив, що для виконання завдань документа не знадобиться гігантських інвестицій.

Однак відповіді секретаря Ради нацбезпеки і оборони України Олександра Данилюка навряд чи можна назвати настільки обнадійливими. Він сказав, що група експертів знайде найдешевше і найшвидше рішення, і новий газопровід не обов'язково буде таким, як передбачалося раніше – то лише один з варіантів.

Як діяти далі?

Теоретично, найдешевшим варіантом буде почекати, поки існуючий з'єднувальний газопровід між країнами звільниться. Після закінчення терміну дії Ямальського контракту між «Газпромом» і PGNiG, тобто через три роки, використання цієї труби, ймовірно, різко скоротиться. Можна було б адаптувати частину української прикордонної інфраструктури для транспортування газу в реверсному напрямку, замість будівництва нового газопроводу.

Однак, вірогідно, існує велика технічна проблема: українські газопроводи наразі знаходяться не в кращому стані. «Вони як решето», – так проілюстрував справжню ситуацію з українськими газопроводами один з польських менеджерів. А виправити її – це не так легко і не надто дешево.

Сьогодні складно передбачити, якою буде ситуація з поставками газу через три роки (коли спливе термін дії Ямальського контракту між PGNiG і «Газпромом»). Невідомо, чи зіткнеться Польща на початку 2020 року з черговою кризою в транзиті російського газу через Україну. Однак уже є ознаки того, що Україна може ухвалити рішення про відновлення закупівель російського газу. З іншого боку, у Києва також є плани стати повністю незалежними від імпорту газу. Наразі головоломка настільки складна, що в питанні щодо перспектив нового польсько-українського інтерконнектора нічого не зрозуміло.