Борис Концевой: «Змінюватися треба, коли все добре!»
Реклама

Борис Концевой: «Змінюватися треба, коли все добре!»

CEO Intetics про ювілей – 11001, «чорних лебедів» і різний майндсет слов'ян

Цей матеріал також доступний російською
Борис Концевой: «Змінюватися треба, коли все добре!»

Intetics заснували у Мінську ще в 1995 році, на зорі «білоруського аутсорсингу». Сьогодні цей потужний розробник входить до топ-50 найсильніших світових аутсорсингових компаній. Просуває принципи предиктивної розробки та мінімізації технічного боргу. Випускає сильні продукти: практично у всіх японських і німецьких автомобілях стоїть навігаційна карта України виробництва Intetics; розробка компанії минулого року отримала нагороду «Найкращий технологічний проект в Африці»; розробила омні-платформу для спортивного тоталізатора, якою користуються десятки мільйонів людей. Перелік можна продовжувати довго!

На початку 2020 року Intetics виповнюється 25 років. Те, що бізнес весь цей час розвивався, виходив з кризових ям і зростав, означає одне: на його чолі стоїть мудра людина з нетривіальним мисленням. Борис Концевой, CEO Intetics, розповідає про катастрофи в розвитку компанії, ставлення до прогнозів і різницю між білорусами, українцями та росіянами.

Борис Концевой: «Меняться надо, когда всё хорошо!»

– Борисе, 25 років тому терміна «аутсорсинг» не було. Й «офшорний аутстафінг» з'явився пізніше. А Intetics вже була заснована, майже одночасно з появою веба. Як ви ідентифікували себе в перші роки роботи і як прийшли до моделі Remote In-Sourcing?

– Це питання завдовжки в ціле життя. Ми і 25 років тому, і зараз робимо одну річ – розробку софта. А ось маркетингова упаковка змінювалася постійно. Було Custom Software Development, потім Web Design and Development, потім Offshore Dedicated Team (перша реакція на недовіру Заходу до розробки софта у Східній Європі).

Пам'ятаю, якось у році 98-му я перетинав американський кордон. Прикордонник традиційно запитує: «І чого ти сюди прешся?» (Іншими словами, звичайно.) Відповідаю: «Клієнти. Пишемо софт». Він починає реготати на повний голос. Встає зі своєї скляної будки і на всю залу кричить іншим прикордонникам: «Хлопці! Це *** каже, що пише софт для Америки!» Всі регочуть та шкіряться. Але нічого, пропускає.

Потім ми пристосувалися робити вже три офери: софт, веб і аутстафінг. А Remote In-Sourcing прийшов уже як вершина аутстафінгу, десь у 2011 році. Треба ж було показати «кузькіну мать» конкуренції :) Народ потім «цитував», тобто без сорому копіював. А зараз усе повертається до витоків. Фінально клієнти готові слухати, вірять у нашу експертизу з розробки софтверних продуктів і систем.

– Іноді IT-компанії-початківці ставлять віз попереду коняки. Дайте пораду таким підприємцям і стартапам: кому й коли потрібна стратегія та місія? Як ви визначаєте їх у себе?

– Якщо чесно, то місія, у вигляді рекламної Mission Statement – вона і є реклама. Ви це розумієте. Ваші співробітники це розуміють. І клієнти теж. Навіщо паритися? Напишіть, звичайно, для порядку. І забудьте :) А ось мета/стратегія, тобто те, куди ви йдете – корисна річ. Вона – як лакмусовий папірець – класний валідатор усього, що робите. Ближче? Правильно! Не зовсім? (Тільки чесно!) – коригуйте!

– Який у вас підхід до стратегічного планування? Як до чогось, що закладається заздалегідь та надовго, не терпить сильних змін? Або як до гнучкої дорожньої карти, яка може (і повинна) постійно змінюватися?

– «Стратегічне планування» – це методологія, а не конкретна програма. Наприклад, «Чиказька економічна школа», «Азійські тигри», «Антикорупційні практики ООН» і т. д. Беріть і робіть. Є ще теорія успіху. Загального й окремих випадків. Те ж саме: беріть і застосовуйте, було б бажання. І не стільки бажання, скільки воля дійти до кінця.

А ось інтерпретація цього виразу на кшталт «я такий розумний, що знаю як» – це або недалекоглядність (тобто дурість), або пропаганда. Ніхто не «такий розумний», навіть Комуністична партія Китаю, щоб зробити програму навіть на шість місяців, і потім не внести жодної зміни. Так не буває. Життя завжди багатіше за наше уявлення про нього. Тому так, я ставлюся до планування як до «дорожньої карти» і цілі, що досягається тільки якщо правильно враховувати реальність і постійно коригувати.

Борис Концевой: «Меняться надо, когда всё хорошо!»

– Нассім Талеб скептично говорить про прогнозування. Але без нього не можна будувати бізнес: якщо йдеш навмання, то й прийдеш незрозуміло куди. У Intetics зазвичай як? «Прогноз нам будувати та жити допомагає» чи «Прогноз збувається, і не збувається, успіх приходить часом до нас не так»? Чи навчилися ви отримувати вигоду з хаосу?

– Розібратися, що таке та як працює «закон підлості» – а пан Талеб саме це й робить – було би чудово! Це, дійсно, правда: ви можете все класно спланувати, а потім Аннушка розіллє олію й вам відріже голову трамваєм. Я й не намагався :)

Поставте орієнтир. Наш, наприклад, у тому, щоб досягти 1000 осіб у штаті у 2020-му. Потім – увійти до топ-10 програмістських фірм Східної Європи. Позначте такі точки на карті та йдіть до них! Які будуть бампи на шляху – хто знає? Напоремося – там і перейдемо! Загалом, вирішуйте проблеми, коли вони з'являються. А з хаосу нічого отримати не можна. Він же ХАОС. А ось як «вляжеться», проявиться структура, то там найзрячіші, що побачили її першими, й отримають переваги.

– Що відображає ваш бренд і лого? Які символи ви закладаєте в них?

– Я вірю в натуральні емоції. Станом на 2003-й рік я був у ІТ-бізнесі вісім років. Конкуренція вже сильно проявилася. Усі ІТ-компанії навколо були або синіми або, в крайньому випадку, бірюзовими. Мені просто набрид цей шаблон. Заодно після «кидка» першого партнера хотілося підкреслити, що і бізнес повинен і може бути етичним. Звідси й наш теплий помаранчевий колір, і «Етика» в назві фірми. (Intetics – це амальгама слів Internet. Technology. Ethics.)

– Між Східною Європою та США велика різниця в мисленні. Що вам доводилося змінювати в білоруському (і пострадянському) майнд-сеті (вашому особисто та співробітників Intetics), щоб успішно працювати з клієнтами з усього світу?

– Нічого. Я, може, й намагався, але «змінити майнд-сет народу» не в моїх силах. Я сильно сподіваюся, що мені, щонайменше, вдалося хоча б показати місце кожного в системі професіоналів у світі. Ну хоч трохи. Найнеприємніше – це якраз демонстрація того, хто «батьківщина слонів». Як той американський прикордонник, так і (дуже часто) наші хлопці. Запитайте про їхнє ставлення до індійців, пакистанців, в'єтнамців... Невже це правда, що Білорусь та Україна – «батьківщина слонів»? Вододіл проходить не в традиційних «реднеківських» (ака, «жлобських», вибачте за мою французьку) розкинутих пальцях, а в оцінці від клієнта. Якщо клієнт сказав, що ти зірка, то тоді це так і є! Дуже сильно не люблю концепцію «позитивної самооцінки». Давайте орієнтуватися на оцінки зовнішні!

Борис Концевой: «Меняться надо, когда всё хорошо!»

– А чим наш майнд-сет, навпаки, допомагає? Чи є якісь особливості менталітету, які роблять білорусів конкурентними на світовому ринку?

– Оптимістичне формулювання :) Як угорі: отримав схвалення клієнта – молодець! (До речі, простий тест: профіль у LinkedIn є у кожного? Скільки у вас endorsements від клієнтів, не від колег?) А серед «радянських» слов'янських народів, моє спостереження про ПРОГРАМІСТІВ таке (тільки не закидайте мене камінням! :)):

Білоруси. Найбільш уперті, з елементами індивідуального героїзму. Ми (це і про мене – за ДНК-тестом я на 96% білорус) – люди найбільш організовані та ті, хто вміє слухати.

Українці. Найбільш «дoфеністичні» і непорушні зі свого бачення. Вони індивідуально вільні, аж до хаосу – спробуй покерувати!

Росіяни. Найбільш освічені та грамотні, але з меншою культурою обслуговування клієнтів; Вони – люди колективні, ієрархічні, але вважають себе індивідуально вільними.

Ще раз – не бийте мене камінням! Говорити про нації – невдячна справа. І це я ще не сказав про ставлення до благ і грошей. Хоча всі це й так знають: тут вже жертва у росіян; скрупульозність, до волоска, в українців; розрахунок у білорусів. І всі три (для тих, хто зрозуміє) діють за моделлю «100 доларів за гроші ніхто не вважає, хоча 100 доларів ні в кого немає».

Для порівняння: американці (які, на хвилиночку, написали мінімум 80–90% світового софту!) ставляться до роботи без емоцій будь-якого виду. Справа є справа. Сідаємо й робимо. Навіть якщо немає ресурсів. Незважаючи на розхожі легенди про «повільних», «тупих», «тих, хто нічого не робить» американців, їх результати, і особливо мітинги, – усе ж ефективніші, ніж наші (хоча я, напевне, вже «in between» :) ). Загалом, американці такі багаті не тому, що когось пограбували, а тому, що заробили.

– А от офіс Intetics на старті роботи саме пограбували. Якби тоді партнери не допомогли купити нову техніку, історія компанії могла би виглядати зовсім інакше. А які ще розвилки та небезпеки були на шляху? Які висновки з них ви зробили?

– Нам 25 років. І це історія успіху, правда? Вже те, що бізнес прожив стільки, навіть статистично – успіх! Але ці 25 років – це й історія катастроф. Отже:

– 1995: перші три комп'ютери (дорогі, кожен – за ціною квартири в Мінську) винесені з офісу за 24 години до укладення страхового полісу;

– 1999: розрив з моноклієнтом фірми. Скорочення бізнесу з 60 до 20 осіб;

– 2003: один з клієнтів конвертував 20% фірми у свій офіс. Насправді це не зовсім катастрофа, а досвід! Та й фінансово не постраждали;

– 2006: повна стагнація через внутрішні розбіжності;

– 2010: «відбір» чверті бізнесу через внутрішні розбіжності;

– 2012: повторення історії 2010 року! Але, що прикольно, наше зростання все одно перевищувало втрати;

– …Поки тихо. Щоправда, ринок став набагато складнішим і розумнішим.

Кажуть, що з катастроф потрібно робити глибокі висновки та починати перебудови. Напевно так, але в основному вони очевидні й без катастроф. Наприклад, страховка повинна з'являтися разом з активом, а не днем пізніше :)

А катастрофи не повторюються. Навіть схожі, як у нас у 2010-му та 2012-му, – були дуже різними. Тому в таких випадках важливо піднятися, обтруситися та йти далі. Я люблю повторювати за Ярославом Гашеком: «Ніколи так не було, щоб нічого не було». А ось перебудова точно потрібна тоді, коли розвиток почав сповільнюватися. Це те, що багато хто не розуміє: змінюватися треба тоді, коли все добре, а не коли все згоріло!

– Яку найбільшу помилку ви зробили в Intetics за 25 років? Чого ви навчилися завдяки їй?

– Я не вірю в навчання на помилках. Помилці можна запобігти тільки тоді, коли ви... знаєте, що збираєтеся помилитися. Але ми ж ніколи не збираємося зробити це усвідомлено?.. Впавши, ви йдете далі, організовуючи все з меншою ймовірністю помилок. Але все одно помиляєтеся.

Я зараз скажу, можливо, незрозумілу річ: думаю, що я ухвалив у житті більше помилкових, ніж правильних рішень. Як це?! А ось так. Важлива не правильність первинного рішення, а сам факт того, що ви прийняли рішення! А потім уже реакція та корекція – вони доповнять ваш рух уперед. Правда, це вимагає, ох, великої частки самокритики та гнучкості. Якщо ви занадто любите себе і це усі навколо винні, то нічого ніколи не буде.

Борис Концевой: «Меняться надо, когда всё хорошо!»

Ну а по суті, моя найбільша помилка – це довіра до людей. Але, незважаючи на весь мордобій через це, не буду її виправляти!

–   «Данні – це нова нафта». Основою для предиктивної розробки стають саме дані, глибока аналітика?

– Дані реально стають, або вже стали, найважливішою «сировиною». Але ми ще далеко не завжди знаємо, як цю сировину можна переробити. Висока хімія обробки вуглеводнів теж з'явилася не відразу. І ми вчимося, будемо вчитися, і навіть винаходити цю «високу хімію» в нашому BPO відділенні. Наша ж «предиктивна розробка» – вона про софт. Почитайте тут. І, до речі, запрошую всіх софтверних інженерів приєднуватися та вносити свій внесок!

Чи знайдеться місце типовому аутсорсу «замовив – зробив» у майбутньому, чи вся клієнтська розробка буде предиктивно-прогнозувальною? Давайте доживемо. Дуже сподіваюся, що софтверна інженерія стане таки предиктивною!

– Що ви думаєте про перспективи AI у майбутньому IT-компаній у цьому світлі? Чи не перетворяться вони просто на нечисленні сервісні бригади, які обслуговуватимуть нейромережу? AIntetics?

– Не перетворяться. Обробка даних, та сама «висока хімія», дозволить автоматизувати дуже багато процесів. Можливо, і якісь елементи програмування. Але я поки не бачу, як це може замінити людський мозок! Сподіваюся, ніхто всерйоз не повірив, що «I» в AI – це реально «intelligent». У програмуванні залишиться місце для людини.

– Борисе, ви  приклад і натхнення для багатьох людей в Intetics. Чи є така людина (люди) у вас? У кого ви вчитеся? Чиї ідеї про бізнес, технології, суспільство вас надихають та спонукають до дій?

– Вчуся я не стільки у професорів і менторів скільки в «аналітики з індустрії»: репорти, конференції, воркшопи та таке інше. І вони, звичайно, у професіоналів своєї справи. А от людей, які спричинили сильний, поворотний вплив на мене, було багато. Ось «най-най» (я не згадую батьків і свою сім'ю, бо вони маються на увазі автоматично!):

  • Мій брат: Валентин Концевой – визначив вибір освіти.
  • Мій науковий колега, навіть начальник на якомусь етапі: Сєргєй Добрінєвскій – завдяки йому народилася фірма.
  • Чоловік сестри подруги дружини (!) і клієнт: Сємьон Гантман – вплинув на переїзд до Америки. Підтримка та мудрість. На жаль, вже не з нами. Світла пам'ять!
  • Колега, співробітник фірми з 1995 року: Анатолій Солтан – вельми розумна людина, визначальна підтримка у кризі 1999 року й автоматизація початкового маркетингу. Теж, на жаль, вже не з нами. Світла пам'ять!
  • Клієнт, партнер, друг: Євгєній Лінєцкій – дуже розумна людина, що мислить десь на рівні 2,5–3 похідної (мій рівень 1,5–2). Стільки разів запихав мене мордою в бруд, що я, напевно, порозумнішав. Ну і наш перший будинок в Америці я купив завдяки його стартапу!

– У японців є гарне поняття «ікіґай»  те, заради чого я прокидаюся вранці. Що є особисто вашим ікіґай?

– Часто думаю, що ж для мене та інших «драйв». Це точно не якась річ. Швидше за все, це бажання «а давайте щось побудуємо». Тобто кожного разу/періоду це якийсь новий проект/думка/проблема. У мене ніколи не було ікіґай для себе (типу «вивчити французьку», «освоїти карате» або «прочитати всіх класиків»), а були діти та робота. Може, ще допитливість. Без нової інформації, напевно, я засох би. Але ікіґай потрібен усім. Бажаю кожному знайти свій ікіґай!

Борис Концевой: «Меняться надо, когда всё хорошо!»

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у наших Telegram-каналах Mind.Live та Mind.UA, а також Viber-чаті