З'їсти чи не з'їсти: 5 наукових відкриттів січня

Коли на екрани вперше вийшов фільм «Володар перстнів», світ побачив житло маленьких гобітів: нори у пагорбах. Жителів бетонних багатоповерхівок здивувало, як можна жити між корінням дерев. Ще більше вразить їх, якщо незабаром вони самі переселяться з бетону в... шматочок їжі. А інший шматочок чогось невідомого навчиться чистити наші артерії від залишків цієї самої їжі... Mind вибрав п'ять наукових відкриттів місяця, де з їжею почали відбуватися дуже дивні історії.

Міста великих грибів

Прощавайте, «бетонні джунглі»! Дуже скоро, можливо, наші міста нагадуватимуть грибну галявину: будинки, меблі і навіть водопровід будуть створені з живих грибів, що здатні самовідновлюватися. А новий столик або стільчик можна буде наростити просто зі стіни, поливши грибочок водою.

Ідею «грибних» будматеріалів запропонувала група мікробіологів з Нідерландів, Англії та Данії. Щоправда, їхня наукова стаття на цю тему не пройшла офіційну процедуру рецензування.

Проте, ідея не така вже необґрунтована. Наприклад, NASA тестує можливість вирощувати грибний міцелій на Марсі, щоб у подальшому виготовляти з нього марсіанські будинки. «Грибкові матеріали можуть мати найрізноманітніші механічні властивості: бути піною, деревом або полімером», – розповів Хан Вьостен, мікробіолог з Утрехтського університету Нідерландів. Якщо ж усе це спрацює, ваші онуки можуть купити наступну квартиру десь у новомодному... мухоморчику.

---

Сова-ненажера

У заповіднику для сов британського міста Саффолк переполох: у канаві знайшли сову, яка сама не могла літати. «Чому?», – спантеличені вчені перевірили, чи цілі у сови крила. Цілі. Може, якась травма? Немає травми. А може... Вона просто надто огрядна? І це правильна відповідь!

Ретельніший аналіз показав, що сова так активно ласувала місцевими польовими мишами, що набрала зайву вагу і не змогла сама злетіти. Сувора дієта в заповіднику, звичайно, допомогла. І бідолаху вже випустили назад у дику природу. На власних крилах. До наступного сеансу обжерливості, звісно ж.

---

І чорна діра теж, мабуть, ненажера

Не тільки лісові птахи, але і космічні об'єкти люблять щось проковтнути. Наприклад, сусідню зірку. А чому б і ні? Більшість чорних дір тисячоліттями ніяк себе не проявляють. Але варто лише якій-небудь зірці підійти надто близько – і її вже розриває на шматки космічне чудовисько.

Гравітація чорної діри розбиває зірку на пасма, немов спагеті. Чорна діра миттєво поглинає половину матерії зірки, тоді як інші дуги спрямовуються в довгі потоки. Вони швидко відступають і осідають на акреційному диску, який стабільно подає матеріал у чорну діру, нагріваючись настільки, що випромінює рясні рентгенівські промені. Завдяки таким променям вчені й помітили космічних ненажер.

Рентгенівські промені можуть бути стійкими, але затемненими хмарою газу, в сотні разів більшою, ніж сама чорна діра, що утворилася із запасу матеріалу, каже Кейт Александер з Гарвардського Смітсонівського центру астрофізики: «Неначе чорна діра отримує нетравлення, бо їсть занадто швидко». Мораль: не підходьте близько до чорних дір. А то перетворитеся на космічне спагеті.

---

Живороботи

Якщо нудно одному, можна завести собі маленького улюбленця – живого робота. Вчені Вермонтського і Тафтського університетів створили перші в історії «живі машини» з клітин, узятих із зародків жаб.

І тепер це створіннячко розміром менше від шпилькової головки (їхній діаметр близько 650–750 мікрон) вже може виконувати спеціалізовані види робіт. Наприклад, відстежувати забруднені ділянки води або перевозити вантаж у крихітній внутрішній кишеньці.

Живороботи цілком можуть проштовхнути себе по рідині вгору і почистити артерії людини. А ще вони можуть самозагоюватися, якщо порізалися. Залишилося тільки навчити їх розмовляти. Хоча ні. Якщо вони почнуть розмовляти, людям доведеться вислухати про себе безліч невтішних слів жаб'ячою мовою.