Основні фонди: як «зовнішні сили» впливають на стосунки в українській владі

Этот текст также доступен на русском
,
1
Основні фонди: як «зовнішні сили» впливають на стосунки в українській владі
Засідання Кабінету міністрів України (Фото: УНІАН)
І якою є роль МВФ у розвитку нинішньої політичної кризи

У середині березня Україна разом з усім світом увійшла в період хаосу і рецесії, спровокований епідемією коронавірусу. До цього моменту в країні сталося кілька глобальних зрушень в геополітичній парадигмі і внутрішніх трансформацій, які значною мірою визначили стратегію щодо подолання кризи.

Напередодні пандемії в Україні змінилася виконавча гілка влади – замість трохи нетямущого, але закоханого в Захід уряду Олексія Гончарука був сформований Кабмін, збалансовано наповнений кандидатурами або безвільними, або критично схильними до орієнтації на донорів. Економіка увійшла в піке, показавши вперше з 2016 року падіння ВВП на 0,5%, а перед монобільшістю, яка стрімко розсипається, постало завдання ухвалити два критичні закони – про банківську діяльність (який блокував повернення ПриватБанку колишньому власникові) і про ринок землі. При цьому дедалі виразніше відчувався розворот зовнішнього курсу на зближення з Росією – Офіс президента на чолі з Андрієм Єрмаком демонстрував напрочуд міцні нерви у відповідь на обурення громадськості.

Відхилення від «європейського курсу» стало настільки очевидним, що зовнішні донорські організації, які за шість років звикли вважати українське питання вирішеним і в силу цієї впевненості проґавили початок трансформацій, поспіхом заходилися відновлювати втрачені позиції. На початку березня МВФ першим ініціював активізацію перемовин з Україною. Одночасно почала готуватися низка масштабних інформаційних кампаній, зміст яких умовно можна звести до тези «Росія – агресор, альтернативи МВФ немає». Частину з них планується транслювати на Донбас.

Mind розповідає, чим усе обернулося.

Чи могла Україна відмовитися від послуг МВФ і чи дійсно розглядався дефолтний сценарій?

Як мінімум можна стверджувати, що на початку березня Офіс президента тестував реакцію суспільства на оголошення дефолту. Чи була ця перевірка виключно теоретичною, сказати складно. Функціонери МВФ припускали, що після зміни Кабміну і глави ОП є ймовірність, що накопичені в України проблеми з фондом можуть бути розв’язані не на користь останнього. Ці припущення виникли не на рівному місці – за даними джерел з ОП, Андрій Єрмак справді не відкидав можливості оголосити в країні дефолт.

Голова КМУ Денис Шмигаль, який не хотів увійти в історію як прем'єр-міністр, що оголосив дефолт, стояв на позиціях дружби з МВФ. Через це він навіть почав вступати в суперечки з очільником ОП, чого не міг собі дозволити через нерівність статусів і політичної ваги. І це йому, безсумнівно, ще відгукнеться.

Дискусії про дефолт самі по собі припинилися після збільшення масштабів пандемії, падіння промвиробництва і катастрофи в держфінансах, спровокованої рекордним недобором доходів бюджету в І кварталі нинішнього року.

Хто «інформував» МВФ про внутрішні течії в ОП?

Прем'єр-міністр Денис Шмигаль і заступник голови ОП Юлія Ковалів були контактерами фонду протягом усіх переговорів.

Якою була позиція МВФ щодо України?

Вона змінювалася від доброзичливо-схильної до ультимативної.

Розворот стався в другій половині березня, коли позиції України ослабли через прогресуючу епідемію коронавірусу, і стало відомо про спробу «прокинути» кредиторів. При цьому Юлія Ковалів щиро запевняла МВФ, що дефолт виключений, однак сам факт широкої дискусії на цю тему серед політиків та експертів породжував інші підозри. Володимир Зеленський і Денис Шмигаль виглядали відверто наляканими перспективою дефолту і тим, як цим можуть скористатися опозиція й інші недружні сили.

У середині березня МВФ дуже жорстко і конкретно поставив питання перед українськими учасниками переговорів: фонд готовий надати допомогу і навіть дозволить частину траншу завести на рахунки Держказначейства (звідки вони зможуть піти на виплату заборгованості за попередніми позиками). Паралельно було висунуто низку дуже чітких умов одержання цих грошей.

Вимоги МВФ: long list

Умови Фонду у березні почали виходити за межі економіки і нагадували політичний ультиматум.

Його параметри і результати:

1. Секвестр бюджету (було пом'якшено, у результаті чого секвестр здавався половинчастим).

2. Відкриття ринку землі (було де-юре виконано, проте де-факто ухвалений закон не вирішував завдань МВФ і таким чином ставлення до цього пункту лишилося невизначеним).

3. Збереження статус-кво в енергетиці, тобто призначення зовнішніми кураторами керівників НАК «Нафтогаз України» і «Укренерго» (виконано).

4. Ослаблення позицій Ігоря Коломойського, зокрема через недружнє йому рішення щодо ПриватБанку (зроблено спробу виконати, що запустило політичну кризу в Україні).

5. Приватизація (вимогу було анульовано як вочевидь нездійсненну за нинішніх економічних умов, однак подано як велику поступку з боку фонду).

Наскільки принциповим є питання ПриватБанку і в чому нюанси законопроєкту?

ПриватБанк – це просто один із способів ослаблення позиції Ігоря Коломойського. Доля банку вторинна у вимогах МВФ, які зводяться до того, щоб олігарх не зміг повернути актив і отримати компенсацію за нього, а також виплатив кредити, які вивів перед націоналізацією.

Законопроєкт №2571-д щодо удосконалення деяких механізмів регулювання банківської діяльності (так званий антиколомойський) спрямований саме на виконання цих вимог.

При цьому, за інформацією, наявною в розпорядженні Mind, олігарх не вимагав (зокрема, й на етапі перемовин в ОП) повернення банку. Його головне бажання – припинити тяжбу в Лондоні через кредити пов'язаним особам.

Вийти з судового процесу Україна не може з огляду на іміджеві ризики, тому сторона олігарха розробила дотепний спосіб вирішення проблеми. За запропонованою нею схемою, Ігор Коломойський мав виграти суд про компенсацію за націоналізацію банку, а потім використовувати суму позову для взаємозаліку в суді Лондона.

Цей цілком робочий варіант став відомий функціонерам МВФ, які в останній момент зажадали внести в банківський законопроєкт норми, що забороняють мирову угоду.

Таким чином, вимоги Коломойського зводилися не до неприйняття закону про банки, а до виключення з нього норм, якими посилювалося стягнення «пов'язаних» кредитів. Саме цю обіцянку не зміг або не захотів виконати Андрій Єрмак.

Чому МВФ настільки проти Коломойського?

Дійсно, упереджене ставлення функціонерів фонду до одного окремо взятого олігарха вже відзначають багато політиків і великих бізнесменів у країні. Досконально причина цього «хрестового походу» невідома, однак можна припустити, що:

  • Фонд побоюється посилення впливу олігарха на президента і використання цього впливу для власного збагачення.
  • Фонду відомо про домовленості олігарха з російськими силами, що суперечить генеральній лінії розвитку, визначеній для України.
  • Ігор Коломойський просто перший, і такі ж наступи очікуються і на інших олігархів, чий вплив в Україні звужує свободу дій міжнародних організацій.

Очевидна ангажованість МВФ викликає дедалі більше запитань, і це теж працює на користь Ігорю Коломойському. По-перше, інші олігархи ставлять собі питання, чи не стануть вони наступною жертвою міжнародних кураторів. По-друге, усунення Коломойського порушить баланс сил і зробить сферу впливу Ріната Ахметова необмеженою.

Що сталося з ринком землі?

МВФ наполягав на вирішенні земельного питання, оскільки громадська думка стала схилятися не на користь реформи (у тому числі з вини її виконавців). Також до Володимира Зеленського було донесено позицію про те, що справжня мета МВФ – ліквідувати або зупинити в розвитку великі аграрні формування в Україні, які створюють все більше конкуренції і тіснять європейських і американських виробників на світовому ринку. Їх повинні замінити в Україні дрібні фермери, які продають свою продукцію транснаціональним корпораціям.

Результатом донесення цієї версії, а також активного і реального опору з боку аграрного співтовариства стало прийняття «усіченого» законопроєкту про ринок землі, яким ринок фактично не запускається. Заборонено вихід на нього юридичних осіб, іноземців, а скупка наділів допускається в межах 100 га і лише фізособами-українцями.

Ця модель реформи викликала справжню істерику в експертів, що працюють на гранти, які видавалися за продавлювання ліберальної моделі ринку. Світовий банк вже озвучив вимогу допустити до купівлі землі юросіб і збільшити ліміти на придбання – з українського боку її зустріли мовчанням .

Чи можна говорити про політичну кризу в Україні, і чим вона викликана?

Так, Україна увійшла в повноцінну політичну кризу, яка наразі погано проглядається за економічною.

Вона стартувала після того, як Офіс президента (і сам голова держави), а також Кабмін обрали шлях співпраці з МВФ, не врахувавши або проігнорувавши побажання Ігоря Коломойського.

Напередодні призначення Кабміну бенефіціар групи «Приват» погодив із головою ОП кілька ключових позицій в обмін на свою підтримку кандидатури Дениса Шмигаля.

Через місяць Андрій Єрмак не дотримав жодної зі своїх обіцянок: вирішення питання з ПриватБанком, підтримка відновлення паливної імперії Коломойського, зміщення очільника «Нафтогазу» Андрія Коболєва на користь креатури олігарха, контроль над «Центренерго».

За даними джерел Mind, близьких до ходу переговорів, Ігор Коломойський виставив претензії главі Офісу президента, що перейшло у сварку, обмін грубостями і пряму відмову від виконання обіцянок з боку ОП. Це запустило ланцюгову реакцію з дискредитації Андрія Єрмака.

При цьому проти чинної влади виступає не тільки ексвласник ПриватБанку – він лише фронтмен цієї боротьби. Кампанії, скерованої на дестабілізацію, можна очікувати з боку російського лобі, недружнього до контактерів Андрія Єрмака в РФ; груп впливу, близьких до експрезидента Петра Порошенка; великого аграрного бізнесу; націоналістичних сил, які шукають привід зміцнити свій рейтинг.

Відзначимо, що в той час, як зусилля Ігоря Коломойського спрямовані проти Андрія Єрмака, інші інтересанти сприймають як мішень у першу чергу президента.

Що зробить Ігор Коломойський?

Перший результат гніву олігарха вже бачить уся країна – компрометуючі плівки, на яких брат голови ОП, Денис Єрмак вельми необережно формулює умови прийняття окремих кандидатів на державні посади. Акція буде багатосерійною – за неофіційними даними, на Єрмака є понад 100 годин відеоматеріалу.

Крім цього, відразу після карантину мають розпочатися акції протесту: як мінімум – проти «капітуляції», як максимум – проти ринку землі, точніше – внесення змін до вже прийнятого «беззубого» закону.

Довіри до обіцянок Андрія Єрмака і президента олігарх більше не має, тому свої проблеми він вирішуватиме сам. Як завжди – максимально жорстоко до супротивників і не гребуючи неспортивними прийомами.

Якою є роль Арсена Авакова?

Дуже велика, хоча і не настільки визначальна, як, можливо, здається йому самому. Офіс президента і сам Володимир Зеленський зацікавлені в його лояльності, оскільки побоюються негласного союзу очільника МВС з Ігорем Коломойським.

Андрій Єрмак почав кампанію зі встановлення дружби з Аваковим з того, що фактично визнав його лідерство в боротьбі з коронавірусом, а це зараз найважливіша роль у країні. У березні на зустрічі у Офісі президента Єрмак запропонував міністру визначити ресурси, необхідні для того, щоб зробити його боротьбу ще більш ефективною. Так був змінений міністр охорони здоров'я – ним став близький до Авакова колишній губернатор Одеської області Максим Степанов. Також мова може йти про власну квоту в Кабміні – реалізовану зараз або в майбутньому.

Вплив Авакова, який набирає вагу, хвилює Дениса Шмигаля. Так, антикризовий міжвідомчий штаб очолює міністр МВС і, вже не приховуючи, підміняє собою прем'єра. Співрозмовники Mind в уряді, які ще зовсім нещодавно висловлювали впевненість, що більшістю голосів вони зможуть загасити ентузіазм та ініціативи глави МВС, зараз визнають, що бажаючих вступати з ним в протиріччя залишається дедалі менше.

В оточенні Арсена Авакова, зокрема, в Українському інституті майбутнього, не сумніваються, що той стане прем'єр-міністром у коротко- або середньостроковій перспективі. Це припущення не є безпідставним, проте все ж дещо передчасне і занадто сміливе в непередбачуваній українській реальності.

Реклама