Держава vs інтернет: хто і як має підтримувати доступ до мережі

Інтернет надає людям і бізнесу можливість перебувати на зв’язку під час карантину, а отже допомагає запобігти цілковитому краху світової економіки. Водночас інженерні некомерційні організації, які забезпечують стабільне функціонування глобальної мережі інтернет, знову піддаються нападкам. Про ситуацію навколо доступу до інтернету Mind пропонує дізнатись із матеріалу Фаді Шехаде (Fadi Chehade) для ресурсу Project Syndicate.

Матеріал підготовлений у партнерстві з бюро перекладів «Профпереклад».

Фаді Шехаде – експрезидент та генеральний директор «Корпорації з управління доменними іменами и IP-адресами» (Internet Corporation for Assigned Names and Numbers, ICANN (2012–2016), є членом групи високого рівня Генерального секретаря ООН з питань цифрового співробітництва та членом дорадчої ради Центру четвертої промислової революції Всесвітнього економічного форуму. 

Пандемія коронавірусу стрімко перетворила інтернет на найбільш життєво важливий об’єкт інфраструктури у світі. Інтернет надає людям і бізнесу можливість перебувати на зв’язку під час карантину, а отже допомагає запобігти цілковитому краху світової економіки. Звісно ж, небезпека і необхідність зберігати соціальну дистанцію все ще розділяють багатьох з нас, тож інтернет перетворився на сполучну ланку, яка забезпечує спілкування між людьми і можливість ведення бізнесу у всьому світі.

Чому інтернет потребує захисту?

Але мало хто розуміє, якою ціною забезпечується стабільне й безперебійне функціонування цього надзвичайно важливого глобального ресурсу від початку його створення й по сьогоднішній день, особливо якщо зважити на те, що сфера застосування інтернету і його розповсюдженість зазнали шаленого зростання. Яким чином в епоху значного поширення політичних, економічних і соціальних розбіжностей продовжує існувати «спільний інтернет», що єднає весь світ? І як нам захистити його?

Щоб дати відповідь на обидва запитання, потрібно зрозуміти, що забезпечує мережі інтернет, до складу якої входять десятки тисяч різних мереж, можливість типово виглядати і функціонувати як єдина для всіх система. Такими чинниками є спеціальні компоненти або унікальні інтернет-ідентифікатори, як-от адреси, що визначаються інтернет-протоколом (IP) і дозволяють розпізнавати кожний пристрій, приєднаний до мережі, а також назви доменів (наприклад, ft.com, harvard.edu чи apple.news), які використовуються для полегшення пошуку і з’єднання з необхідними пристроями.

Унікальність ідентифікаторів гарантує, що незалежно від того, де знаходиться користувач або якою мережею користується, він обов’язково під’єднається до потрібного комп’ютера з бажаним доменним іменем або зв’яжеться з необхідним цільовим пристроєм, який має вбудовану IP-адресу (наприклад, з «розумним» термостатом тощо).

Ця проста і елегантна модель стала геніальним втіленням ідеї декількох блискучих інженерів, які півстоліття тому створили інтернет. Система, що безперебійно працює з моменту свого народження, сьогодні допомагає нам визначати місцезнаходження мільярдів пристроїв, які з’єднуються з тисячами мереж і формують сучасну віртуальну економіку. Якщо система ідентифікаторів вийде з ладу, ми миттєво відчуємо хаос в інформаційно-цифровому просторі.

Значення ідентифікаторів важко переоцінити, тому вкрай важливо, щоб вони залишались невразливими і були захищені від контролю з боку будь-яких офіційних структур, що не мають на меті підтримання інтернету як вільного глобального спільного блага. Якщо надати можливість «керувати» інтернетом урядам із підступними намірами, то вони можуть вдатися до обмеження інтернету і тотального контролю над користувачами і використанням мережі.

Такі побоювання небезпідставні, якщо враховувати відомі факти використання авторитарними країнами інтернет-ресурсів для втручання у вибори або в процеси укладання комерційних угод, а також задля проникнення до систем національної безпеки протягом останніх декількох років.

Хто має підтримувати доступ до інтернету?

Отже, ключовим на сьогодні є питання: хто має підтримувати безпечність і надійність ідентифікаторів інтернету? Відповідь очевидна: це мають робити професіонали, а не уряди.

Інженери, які започаткували інтернет, створили також і некомерційні організації, як-от інтернет-корпорацію з присвоєння імен та номерів (ICANN) та Інженерну робочу групу інтернету (IETF), на які покладено відповідальність за збереження унікальних ідентифікаторів й підтримання властивого інтернету первозданного духу відкритості. Ці та інші організації координують міжнародну діяльність з управління протоколами задля забезпечення стабільного й безперебійного функціонування інтернету, а люди, причетні до цього процесу, віддано виконують свої обов’язки з достойною поваги незалежністю, ретельністю і скромністю.

Останній серйозний наступ на незалежність цих організацій був здійснений у грудні 2012 року, коли під час Світової конференції з регулювання міжнародних телекомунікацій (WCIT) під егідою ООН група країн спробувала отримати контроль над унікальними ідентифікаторами. Але цього сценарію вдалося уникнути завдяки спільним зусиллям демократичних країн, які високо цінують можливості єдиної глобальної мережі інтернет, яка сприяє розвитку інноваційної і комерційної діяльності та міжнародній співпраці.

Сьогодні ж, у момент панування хаосу, спричиненого пандемією COVID-19, авторитарні країни знов використовують ООН, намагаючись перебрати на себе контроль над життєво важливими інтернет-ресурсами. На нещодавньому засіданні Міжнародного союзу електрозв’язку пропозиція щодо нового стандарту для технологій базових мереж була подана на розгляд.

Хто і як прагне контролювати інтернет?

Але найбільше хвилювання викликає те, що деякі екстремістські групи активістів і навіть демократичні країни необережно втручаються в діяльність незалежних організацій, наприклад, щоб контролювати свободу слова в соціальних мережах. Так, після того, як твітер закликав користувачів перевірити достовірність інформації, опублікованої у двох нещодавніх постах президента США Дональда Трампа, останній пригрозив, що його адміністрація вдасться до «жорсткого регулювання» або навіть закриє соціальні мережі, які, на його думку, «заглушають консервативні голоси».

ICANN і IETF – це організації, які витратили десятки років на розробку і вдосконалення процесу прийняття рішень, в основу якого покладено досягнення компромісу, що забезпечується за рахунок рівності, прозорості та демократичного ставлення до всіх учасників процесу: інженерно-технічного персоналу, бізнесу, громадських організацій і представників влади. Небезпека полягає в тому, що руйнування принципів, закладених в основу функціонування цих організацій, втручання в їхню діяльність та тиск представників державної влади перетворюють ці структури на легку здобич для авторитарних режимів.

Намагання справляти зовнішній вплив на такі організації, як ICANN, підтримання зусиль авторитарних режимів щодо передання контролю над мережею інтернет державним органам за сприяння ООН суперечать справжньому духу інтернету і можуть мати катастрофічні наслідки для всіх нас.

Ми маємо запровадити такі заходи безпеки, які б унеможливили політичне втручання або встановлення контролю над мережею інтернет. На тлі погіршення фізичного здоров’я й економічної ситуації у зв’язку з розповсюдженням небезпечного вірусу, вкрай важливо докласти максимум зусиль для захисту незалежних, демократичних організацій з прозорими принципами роботи, які забезпечують надійне функціонування інтернету з моменту його створення.

Матеріал підготовлений у партнерстві з бюро перекладів «Профпереклад».