Свідчення причетного: як готувався український закон про азартні ігри

Закон про легалізацію грального бізнесу в Україні, ухвалений нардепами в цілому 14 липня, спричинив гарячі дискусії не лише в межах «азартної» галузі. Прописані в документі норми, як і загалом зміни у правовому полі ігрової індустрії, тягнуть за собою перерозподіл ще декількох ринків, зокрема готельного та будівельного. У вирі затверджень і оскаржень найрезонансніших поправок до документу поза увагою залишився процес його підготовки та початкова концепція. Хоча саме цей аспект таїть у собі багато цікавинок, здатних пролити світло на справжніх бенефіціарів подібної нормотворчості в Україні.

Спеціалізований міжнародний інтернет-ресурс VIXIO, присвячений нормативно-правовому регулюванню грального бізнесу, наступного дня після голосування, 15 липня, опублікував подкаст – інтерв’ю з Іллєю Макаверіані, юристом однієї з російських юридичних компаній. Бесіда відбувалася наприкінці червня  – у період активної «кулуарної» підготовки до прийняття законопроєкту № 2285-д.  Ілля Макаверіані є головою групи з практики азартних ігор у Росії та країнах СНД цієї компанії, головний офіс якої розташований у Москві. І він був одним з експертів, що брали активну участь у розробці законопроєкту, яким азартна галузь легалізується в Україні. Отже демонструє певну обізнаність у «підкилимних» моментах цієї законотворчості. Mind публікує переклад основних тез Макаверіані з цієї бесіди. Матеріал підготовлений у партнерстві з бюро перекладів «Профпереклад».

Перед тим як говорити про закон, важливо зазначити, що спочатку азартні ігри були заборонені в Україні в 2009 році, як і в Росії. Відтоді, наскільки я пам’ятаю, були дві спроби легалізувати азартні ігри, і обидві були невдалими. А через три-чотири місяці після обрання президента Зеленського і його вступу на посаду він заявив, що збирається легалізувати діяльність казино в п’ятизіркових готелях, які знаходяться на узбережжі Чорного моря.

І коли він зрозумів, що народ сприйняв це доволі нормально, і навіть почав рахувати, які будуть надходження до бюджету від легалізації азартних ігор, то було вирішено легалізувати просто все. І після цього, по суті, в Україні гральний сектор став гарячою темою.

Президент Зеленський, відповідно до наявної в мене інформації, бере дуже активну участь у цьому процесі, оскільки залучаються різні сили, які намагаються вплинути на цей законопроєкт і знайти способи, як зробити його більш вигідним для певних гравців на ринку та певних напрямів бізнесу. Отже Зеленський намагається контролювати процес.

В основному лобіювання здійснюється на користь букмекерських контор. В Україні є дві насправді великі букмекерські компанії – це «Парі Матч» і FavBet. І звичайно, вони залучені в цей процес. Вони намагаються представити уряду інформацію про передову міжнародну практику, аби пояснити, як працює індустрія азартних ігор сьогодні, у XXI сторіччі. Вони роблять це у законний спосіб, збираючи експертні групи чи проводячи консультації з представниками уряду.

Наприклад, є лотерейні компанії, які до цього працювали нелегально і які зараз намагаються робити все, щоб цей закон ніколи не був прийнятий. Адже, якщо закон буде прийнято, вони позбудуться надприбутків. До грудня 2019 року вони щомісяця заробляли мільйони доларів на нелегальних лотереях.

Друга група інтересів, це люди, про яких я вже казав – букмекерські контори. Вони, навпаки хочуть, щоб закон було прийнято, тому що в них є достатня перевага перед будь-якою міжнародною букмекерською конторою, адже вони є українськими компаніями, тож знають ринок, країну, місцеві особливості. І ця група намагається просувати закон.

І є ще одна група інтересів – люди, яким цікавий покер, які намагаються його легалізувати, хочуть вивести його на міжнародний рівень.

Головна проблема в тому, що ані Верховна Рада, ані окремі депутати ніяк не можуть скерувати цей процес роботи над законом у єдине русло через постійні спроби перетягнути документ у ту чи іншу сторону. Отже я вважаю це є головною проблемою.

Загалом ситуація наразі [на кінець червня], дуже схожа на ту, яка була в грудні-січні цього року. У грудні Верховна Рада повинна була прийняти закон у першому читанні, і їм це не вдалося зробити в день, на який це було заплановано. Наступного дня президент Зеленський наказав закрити всі заклади, адже вважав, що закон не було прийнято саме через те, що всі лотерейні заклади і всі нелегальні оператори, які діяли на той момент в Україні, стопорили прийняття закону, тому що не були зацікавлені в ньому.

І зараз ми маємо подібну ситуацію, адже після першого читання настала пауза у два-три місяці. Не було жодних новин про законопроєкт. А після цього несподівано на початку червня навколо нього почав підніматися великий ажіотаж. Усі мої джерела в один день казали: «У нас є 3500 поправок до законопроєкту».

І коли повернулися до цього питання, я зрозумів, що всі депутати почали обговорювати всі ці 3500 поправок, і було видано нову редакцію законопроєкту, до якого було включено деякі з цих поправок, а деякі були відхилені. У результаті маємо нову редакцію. Але, як завжди, дещо сталося.

Але зрештою Саакашвілі припинив агресивну критику, і після цього юридичне управління Апарату Верховної Ради видало меморандум щодо цього законопроєкту, в якому знову йшлося про те, що він є антиконституційним, у ньому багато корупційних моментів, що цей закон поганий і він не сприятиме створенню в Україні гарних умов для розвитку грального бізнесу, а навпаки, створить ще один корумпований ринок із нелегальними учасниками.

Я б хотів зробити невеличкий коментар щодо якості законопроєкту як юридичного документу, адже в пострадянських країнах це зазвичай дуже важливо. Наприклад, коли в Казахстані приймали свій закон про азартні ігри, вони просто взяли російський закон і додали до нього деякі додаткові казахські положення, тож казахський закон не є дуже якісним. Але український, чесно кажучи, мені подобається, адже я бачу, що люди, які працювали над ним, є професіоналами і спеціалістами грального сектору.

Але можна помітити, що документ складається з різних частин. Ці частини і коментарі до них писалися різними людьми. Так, наприклад, положення про регулятора були підготовлені однією командою юристів, а положення про окремі напрями грального бізнесу і ліцензування – іншими людьми. Через це в законі місцями зустрічаються протиріччя.

А щодо концепції закону, якщо порівнювати його з добре розвинутими правовими системами у світі, то тут переплетені і російське законодавство, і трохи білоруського, і українські нововведення щодо опису певних напрямів грального бізнесу, системи ліцензування. Але у підсумку, я б сказав, що це доволі грамотний законопроєкт. І про його текст у мене лише позитивні відгуки.

Матеріал підготовлений у партнерстві з бюро перекладів «Профпереклад».