Пекельна кухня: як готували для найжорстокіших людей світу

Згідно зі звітом американської організації Freedom House, зараз у світі налічується 49 країн, якими керують диктатори. Але, як не дивно, вони теж люди і потребують їжі. Про кухарів, які готують для них, майже ніде не пишуть, про них нічого невідомо. Але кухонне закулісся може дуже багато розповісти – про кулінарні вподобання, риси характеру, відношення до багатьох речей, внутрішні страхи і, навіть, про хвороби. Тож, як воно – готувати для диктатора? Як поєднується вишукана кухня з тортурами та геноцидом? І як формувалась історія XX сторіччя?

Бекґраунд. Автором книжки є польський журналіст Вітольд Шабловський. Він здобув освіту з політології та журналістики у Варшаві і в Стамбулі. Стажувався в турецькій службі телеканалу CNN, об'їхав всю Туреччину. Співпрацював із провідними польськими медіа – газетою Gazeta Wyborcza і телеканалом TVN24.

Першим серед польських журналістів поговорив із терористом Мехметом Алі Агджою, який здійснив замах на папу Іоана Павла II. За підсумками цієї роботи опублікував книжку. Мав спільний проєкт з телеканалом «Аль-Джазіра». Статті Шабловського на турецькі теми були відзначені преміями Європейського парламенту та Amnesty International.

У молоді роки деякий час він працював кухарем у ресторанах. Справою життя це не стало, але через багато років допомогло ідеї трансформуватися в книжку, ідеї говорити про людей, відповідальних за масові вбивства, через призму страв, які їм подобалися, та через людей, які їх готували.

Права на книжку було придбано найбільшим у світі видавництвом – New York's Penguin Random House ще до того, як її було написано.

Шабловський писав цю книжку протягом чотирьох років на чотирьох континентах. Подорожуючи кенійськими саванами, руїнами Вавилону, джунглями Камбоджі тощо, він знайшов особистих кухарів п'яти диктаторів – іракського Саддама Хусейна, угандійського Іді Аміна, албанського Енвера Ходжі, кубинського Фіделя Кастро і камбоджійського Пол Пота – та записав їхні одкровення про службу в умовах тиранії. Це погляд крізь кухонну шпарину, що дозволяє дізнатися, як вижити в страшні часи, як годувати навіженого, як заміняти йому матір і, навіть, як випущені вчасно гази можуть врятувати життя багатьох людей.

Що їв Саддам Хусейн, коли віддавав наказ про газові атаки проти десятків тисяч курдів? Що їв Пол Пот, коли два мільйони камбоджійців умирали від голоду? Що їв Фідель Кастро, коли поставив світ на грань ядерної війни та чому він був одержимий однією коровою? І чи Іді Амін дійсно їв людську плоть?

Ці кухарі мали різні долі, але їх об’єднує  одне – вони годували страшних людей, які залили кров’ю власні країни.

Оригінальна назва: Jak nakarmić dyktatora

Видавництво: «Видавництво Старого Лева»

Наклад: 2000 примірників

Сюжет. Перед нами репортаж с елементами кулінарної книжки. Вона захоплює і жахає водночас, вона дуже переконливо переносить нас у чужий час, місце та культуру. І диктатори набувають рис реальних людей.

Автор не дає власних оцінок, він дозволяє говорити персонажам самим за себе. Майже всі кухарі боялися своїх роботодавців. Вони не претендували на цю роботу, але їм просто сказали, що їх обрали. Як сказав шеф-кухар Хусейна: «Чи міг я відмовитися від Саддама? Я не знаю, але я вважав за краще не намагатися. Це як солдат: краще не думати занадто багато, а виконувати накази». Кухарі розповідають нам про рецепти, які, можливо, врятували багато життів.

На контрасті також подається і ставлення до персоналу. Один кухар отримував найбільшу зарплатню в адміністрації президента, а інший доживає свій вік у злиднях у розваленому будинку в компанії з велетенськими тарганами. Проте всі кухарі дивляться на своїх хазяїв співчутливо, деякі навіть із симпатією чи любов’ю. Вони бачать перед собою не монстрів, а звичайних людей, нехай із недоліками.

Коли одного з найдраматичніших персонажів – кухаря Іді Аміна – автор питає про канібалізм хазяїна, той починає плакати й говорити, що цього не було. Він ніколи не зможе повірити в те, що Амін зачинявся в кімнаті та їв печінку своїх ворогів. А ще Амін сам приводив жінок для кухаря і дивився на їхню близькість.

Тоді як кухарка Пол Пота приносила до його столу смачні страви із свіжоспеченим хлібом, 2 млн камбоджійців помирало з голоду, вважаючи за щастя зловити та з`їсти щура, черв’яка, жабу, тарантула чи кажана. Вони їли зубну пасту та пили воду з унітазів. Лідер «червоних кхмерів» використовував голод як політичний інструмент, аби населення було покірним. Але кухарка досі вважає, что той і мухи не скривдив та обожнює футболіста Мессі, тому що той має «таку ж ніжну посмішку».

Якщо Саддаму Хусейну не подобалася його вечеря, він вимагав від кухаря грошової компенсації. Іноді Саддам бажав готувати сам, але все приготоване ним було майже неїстівне. Іноді він робив так спеціально, а потім спостерігав, як його оточення давиться тією їжею та симулює захоплення.

Кухар албанського диктатора Енвера Ходжі спеціально дізнавався про рецепти його мами, за якою той сумував. Ходжа був діабетиком і мав дотримуватися дієти в 1500 калорій на день, що робило його небезпечно запальним. І кухар складав  меню так, щоб Ходжа не відчував постійного голоду, бо від роздратування того залежало кожен день багато життів.

Ми дізнаємося, як Фідель Кастро, який їв від 15 до 20 порцій морозива на день, зумів вивести дивовижно продуктивну корову на ім'я Убре Бланка та був схиблений на ній. Автор розповідає про те, як в країні протягом кількох десятиліть був страшний голод і людей з екранів телевізорів вчили готувати стейки із грейпфрута, а в печеню замість м’яса класти бананові шкурки. А 2005 року Кастро оголошує кулінарну революцію. 

Державою тоді було роздано кубинцям понад 2 млн скороварок. Кухар Фіделя вважає, що хазяїн був доброю людиною.

Звертає на себе увагу оформлення книжки. Обкладинка має вигляд меню. Її структурні розділи теж мають кулінарні назви: «Сніданок», «Ланч», «Обід», «Вечеря», «Десерт», кожний з яких розповідає про одного з п'яти диктаторів.

Чому автор обрав саме такі назви?

Тільки наприкінці книжки стає зрозуміло – це моторошна алегорія з історії 1969 року. Тоді США ухвалили проведення секретної військової операції під криптонімом «Меню» з бомбардування Камбоджі. Операція мала кілька етапів під назвами: «Сніданок», «Ланч», «Обід», «Вечеря» і «Десерт». Загалом американці скинули понад пів мільйона тонн бомб – утричі більше, ніж на Японію під час Другої світової війни. Загинуло під час цієї «трапези» щонайменше 100 000 камбоджійців.

Якщо абстрагуватися від подій, про які йдеться в книжці, то читається вона легко, має вкраплення гумору, які змушують посміхнутись. Стиль спокійний, простий, дуже зрозумілий.

Результат праці автора вражає. Він є абсолютно переконливим у тому, що «історія XX сторіччя з точки зору кухні» заслуговує на нашу увагу.

Вам сподобається, якщо: ви цікавитеся загальною всесвітньою історією та проблемами її формування, викладеною з незвичних альтернативних джерел.

Вам не сподобається, якщо: ви не цікавитеся таким жанром.

Головна  причина прочитати: розширити знання й обрії.

У тому ж дусі:

«Змова диктаторів. Поділ Європи між Гітлером і Сталіним. 1939–1941 роки» Андрій Галушка, Єгор Брайлян 

Книжка про двох найвідоміших диктаторів XX сторіччя.  Версальський мир, підписаний наприкінці Першої світової війни в 1919 році, виявився нетривалим – всього 20 років. Світова громада забула цей урок і Європа опинилась у вирі нового протистояння.

Гітлер і Сталін розпочали кривавий поділ чужих територій. Західні демократії були загнані в глухий кут, і за рік континент було поділено між двома диктатурами – нацистською і більшовицькою. А ще рік потому два диктатори зійшлися в смертельному двобої. Європа опинилася між молотом та ковадлом.

Автор розкриває передумови та причини, які спонукали Гітлера розпочати війну проти нещодавнього союзника.

---

 «Геноцид. Вступ до глобальної історії» Адам Джонс

Це наймасштабніший за своїм охопленням посібник із проблем геноциду серед усіх, що видані дотепер. Це злочини проти корінних народів, це голокост, це сталінізм і маосізм, це Камбоджа з «червоними кхмерами», це Чечня, релігійні та гендерні геноциди та багато інших.

У цій унікальній книжці, яка відображає найновіші підходи в дисципліні genocide studies, геноцид розглядається водночас і як історичне явище, і як теоретичний та правовий концепт. Автор докладно розкриває трагедії, що сталися на різних континентах. Він також приділяє увагу проблемам історичної пам’яті, ініціативам із відновлення правди і справедливості.

Це незамінне видання для дослідників геноцидів та всіх, хто зацікавлений у пізнанні однієї з найтривкіших хвороб людства.

---

«Лідери, що змінили світ» Олекса Підлуцький  

Книжка українського журналіста про людей, які «писали» історію яскравого й водночас трагічного XX століття. Автор малює психологічні портрети найвидатніших діячів цієї епохи: Юзефа Пілсудського та Віллі Брандта, Махатми Ґанді та Вацлава Гавела, Авґусто Піночета та Марґарет Тетчер тощо.

Героїв цієї книжки об’єднує те, що кожен із них зміг стати справжнім лідером нації, згуртувати співвітчизників і вивести свою країну з глибокої кризи. Автор, розповідаючи про 30 знакових особистостей минулого століття, показує їх без звичних штампів, розповідає маловідомі факти й водночас змушує замислитися, яким має бути політичний лідер, що може Україна запозичити з цього досвіду. До книжки увійшли матеріали, опубліковані на сторінках аналітичної газети «Дзеркало Тижня».