Захворіло у світі
40,818,555
Померло у світі
1,125,388
Вилікувалось у світі
27,929,230
Захворіло в Україні
315,826
Померло в Україні
5,927
Вилікувалось в Україні
132,219
Пояснення китайської стратегії «подвійної циркуляції»

Пояснення китайської стратегії «подвійної циркуляції»

Або як Китай досяг успіху й чому США не можуть цьому завадити

Цей матеріал також доступний російською
Пояснення китайської стратегії «подвійної циркуляції»
Фото: pixabay

Китайський аналітик із Fitch Solutions Даррен Тей нещодавно зазначив, що США і Китай мають «діаметрально протилежні цінності», і вони в кінцевому підсумку скотяться в «нову холодну війну» в найближчі десятиліття.

Чого насправді прагне Китай і як країна намагається досягти мети, Mind пропонує дізнатися з матеріалу ексголови Китайського товариства світової економіки і директора Інституту світової економіки і політики Китайської академії суспільних наук Юй Юндіна (Yu Yongding) для Project-syndicate. Експерт також з 2004 до 2006 року працював у Комітеті з грошово-кредитної політики Народного банку КНР.

Матеріал підготовлений у партнерстві з бюро перекладів «Профпереклад».

Як будувати успішну економіку

З травня, коли центральне керівництво КНР почало згадувати «нову модель розвитку», було багато дискусій про те, чи країна справді переходить до абсолютно нової економічної моделі. Насправді уряд просто описує зміни, які вже відбулися.

У травні центральне керівництво КНР заявило, що вони збираються «активно розвивати переваги надвеликого ринку (країни) і потенціал внутрішнього попиту для створення нової моделі розвитку, яка передбачає подвійну циркуляцію: внутрішню і міжнародну, які доповнюють одна одну». Відтоді «подвійна циркуляція» стала предметом інтенсивних дискусій як усередині Китаю, так і за його межами.

Чи означає ця заява фундаментальні зміни в парадигмі економічного зростання або стратегії розвитку Китаю? Чому була введена ця нова концепція і які політичні зміни вона спричинить?

Щоб відповісти на ці питання, варто коротко згадати процес «реформ і відкритості» КНР, що почався наприкінці 1970-х років. Тоді головною перешкодою, що заважала Китаю піднятися в економічному плані, була нестача валютних резервів. Влада зіткнулася з тим, що здавалося пасткою-22: без валютних резервів КНР не могла почати активно нарощувати свій експорт, а без його достатнього зростання експорту країна не могла заробляти і накопичувати мінімально необхідну кількість резервів.

Врешті Китаю пощастило. Підйом сектора виробників комплектного обладнання (OEM – виробництво компонентів пристроїв) в 1970-х роках дав КНР можливість вийти з глухого кута. Наприкінці 1970-х і на початку 1980-х років виробництво OEM почало процвітати в південно-східних прибережних районах Китаю. Незважаючи на незначні валютні резерви або їхню повну відсутність, китайські компанії OEM могли імпортувати й доробляти деталі та компоненти, які передавали на аутсорсинг іноземні корпорації. Ці кінцеві продукти з доданою вартістю, яку створювали китайські компанії, потім продавалися на міжнародних ринках.

Давальницька торгівля дозволила КНР використовувати свою порівняльну перевагу, яка полягає у великій кількості дешевої кваліфікованої робочої сили. Поступово сформувався цикл зворотного зв’язку – від імпорту проміжних продуктів до перероблення та експорту. На кожному етапі китайські компанії могли накопичувати все більше резервів. І це накопичення іноземної валюти передусім дозволило імпортувати більше проміжних товарів для перероблення та експорту.

«Велика міжнародна циркуляція»

Завдяки цьому сприятливому циклу імпорту-експорту Китай все більшими темпами нарощував золотовалютні резерви. Цю тенденцію ще більше посилили великі притоки капіталу, що було результатом преференційної політики КНР щодо прямих іноземних інвестицій. У 1988 році китайський дослідник Ван Цзянь ввів поняття «велика міжнародна циркуляція» для опису стратегії розвитку КНР, орієнтованої на експорт.

Стратегія виявилася надзвичайно успішною. У 1981 році китайський експорт та імпорт складали всього $22,5 млрд і $21,7 млрд відповідно. До 2013 року загальний обсяг торгівлі досяг майже $4,2 трлн, що зробило його лідером світової торгівлі. За ці три десятиліття Китай за рівнем свого ВВП піднявся з 17-го місця у світі, відразу після Нідерландів, на друге, обігнавши Японію в 2010 році.

Але, коли зростання економіки сягає певного рубежу, стратегії стимулювання експорту можуть втратити свою ефективність. Після 40 років зростання в межах моделі великої міжнародної циркуляції економіка КНР більше не є маленькою, а глобальний вплив його експортного зростання став суттєво помітним. До того ж із початку століття ціна будь-яких товарів, що закуповує Китай, має тенденцію зростати, водночас як все, що він продавав, падало в ціні.

Що ще гірше, безперервна експортна політика КНР спричинила (виправдано чи ні) жорсткі протекціоністські заходи з боку країн-імпортерів. Постійне позитивне сальдо торгового балансу і рахунку руху капіталу Китаю призвели до постійного накопичення валютних резервів, які в 2014 році досягли $3 трлн, це набагато вище суми, яка необхідна, щоб забезпечити ліквідність.

Не менш тривожним є той факт, що, попри те, що чисті іноземні активи КНР складають понад $2 трлн, країна вже більше ніж 10 років фіксує дефіцит інвестиційних доходів. Це означає, що існують серйозні проблеми з погляду міжчасового і транскордонного розподілу ресурсів Китаю.

Від чого залежить економіка Китаю сьогодні

Зі свого боку, китайський уряд давно зрозумів, що успіх стратегії великої міжнародної циркуляції створює нові проблеми. В 11-му п’ятирічному плані КНР, який був опублікований на початку 2006 року, влада заявила, що: «зростання Китаю має ґрунтуватися на внутрішньому попиті, особливо споживчому. Рушійні сили економічного зростання повинні бути зміщені зі зростання інвестицій та експорту на збалансоване зростання споживання та інвестицій, а також збалансоване зростання внутрішнього і зовнішнього попиту».

Пояснення китайської стратегії «подвійної циркуляції»

Втім на той момент економічний зсув Китаю вже почався, про що свідчить той факт, що в 2006 році співвідношення обсягів торгівлі до ВВП і експорту до ВВП досягло свого пікового значення – 65% і 36% відповідно. У період з 2008 по 2018 рік частка чистого експорту у ВВП Китаю впала з 10% до 1%. І майже щороку, починаючи з 2009 року, внесок чистого експорту в зростання ВВП Китаю був негативним.

Враховуючи ці тенденції, стає зрозуміло, що введення нової концепції – подвійної циркуляції – не передбачає жодних фундаментальних змін у парадигмі економічного зростання Китаю. Що б не сталося, КНР ніколи не повернеться спиною до решти світу.

Проте політика адміністрації Трампа щодо «розриву зв’язків» і санкцій не залишила Китаю іншого вибору, крім як подвоїти зусилля, щоб прив’язати економічне зростання до внутрішнього попиту й підтримувати внутрішні інновації, щоб забезпечити собі впевнені позиції в глобальних ланцюгах створення вартості. Цей імператив, імовірно, пояснює, чому китайські лідери почали наголошувати на подвійній циркуляції. Маючи величезний внутрішній ринок в 1,4 млрд людей і добре розвинені виробничі потужності, Китай виживе, як би не називав свої стратегії.

Матеріал підготовлений у партнерстві з бюро перекладів «Профпереклад».

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у наших Telegram-каналах Mind.Live та Mind.UA, а також Viber-чаті