Запрягайте, хлопці: 10 завдань для «реанімованого» Мінагропроду
І чому всі вони – невідкладні
Міністерство аграрної політики та продовольства буде відновлено в Україні – через майже півтора року після ліквідації. Як анонсували в Кабміні, відомство стане до роботи на початку 2021-го.
Перший крок вже зроблено – 17 грудня народні депутати проголосували за призначення міністром агарної політики фермера Романа Лещенка, який останні пів року обіймав посаду голови Держгеокадастру. Цей крок, що випереджає логіку подій, продиктований швидше нетерпінням самого кандидата, ніж необхідністю, оскільки керувати наразі фактично нема чим.
Параметри міністерства мають бути зафіксовані окремою постановою Кабміну та підкріплені бюджетним фінансуванням. А де-факто відроджена держструктура може запрацювати не раніше другого кварталу наступного року. Також відкрите поки що питання – які ЦОВВ будуть йому підпорядковані (напівофіційно заявлено, що в зону відповідальності Мінагропроду входитиме Держводагентство).
Ліквідація аграрного міністерства восени 2019 року від самого початку виглядала алогічним кроком у країні, де сільське господарство формує 15% ВВП, а частка сільгосптоварів в експортній виручці перевищує 45%. У 2019-му експорт агропродукції з України склав рекордні $22,2 млрд (+ 19% до 2018-го). Імпорт продукції АПК зріс на 14% і досяг $5,7 млрд.
Але картина погіршується: за січень – жовтень 2020 року обсяг українського агроекспорту склав $17,6, що на 1,7% менше, ніж роком раніше. При цьому імпорт аграрної продукції продовжує зростати – на жовтень він склав майже $5,1 млрд, що на 14,4% більше, ніж за січень – жовтень минулого року. Виробництво агропродукції за 11 місяців 2020 року впало на 12,4% (рослинництво – на 14,8%, а тваринництво – на 2,5%). Подолання цих тенденцій – один з основних, але не єдиний виклик, який стоїть перед сільськогосподарською галуззю.
Mind сформулював 10 головних завдань, які накопичилися за час відсутності аграрного держвідомства в Україні.
Корекція системи державної підтримки для галузі
У Держбюджеті-2021 на підтримку АПК закладено 4,5 млрд грн. Це на 500 млн грн більше, ніж поточного року, але все одно істотно менше, ніж передбачений Бюджетним кодексом еквівалент 1% від ВВП, що генерується галуззю (близько 7 млрд грн).
Але у будь-якому разі самі собою ці цифри мають лише теоретичний характер, оскільки де-факто до сільгоспвиробників доходить у рази менше коштів. Частково – через забюрократизовану процедуру їхнього отримання, частково – через від початку некоректну архітектуру системи держпідтримки, яка не враховує реальні потреби сектору.
Шкутильгає й пунктуальність платежів: 2019 року держава не виплатила аграріям 1 млрд гривень вже нарахованих дотацій, і вся перша половина 2020-го пішла на погашення цього боргу.
Відпрацювання механізму реагування на надзвичайні ситуації в АПК і резервування фінансового ресурсу для їхнього вирішення
Цьогорічна посуха на півдні Одеської області виявила відсутність у держави механізмів оперативного реагування та надання допомоги в разі форс-мажорів в АПК. За даними Одеської ОДА, загинули посіви на площі майже 500 000 га в 1311 господарствах 24 районів області. Збитки оцінюються у 2,5 млрд грн.
Держава так і не винайшла ефективного механізму надання допомоги постраждалим фермерам – не через відсутність бажання це зробити, а тому, що програми держпідтримки не передбачали можливості їхнього переорієнтування на цю мету або припускали повернення коштів.
З огляду на швидкість кліматичних змін в Україні та дедалі частіші погодні катаклізми, налагодження алгоритму допомоги й резервування коштів на її надання є абсолютним пріоритетом.
Налагодження повноцінного агрострахування
Пункт, що доповнює попередній. За даними відкритих джерел, в Україні застраховано близько 3% площ основних сільськогосподарських культур. Для порівняння: у США цей показник сягає 90%.
Згідно з даними IFC, у 58% випадків причиною втрати врожаю є погодні умови, у 17% – хвороби, у 15% – бур'яни й у 10% – шкідники.
Страхові компанії страхують лише обмежену кількість аграрних ризиків, а фермери зі свого боку не вірять, що зможуть отримати адекватні виплати. Тому держава повинна вийти на цей ринок, стандартизувати види агрострахування, контролювати гравців, а також вести інформаційну кампанію серед сільгоспвиробників.
Завершення земельної децентралізації – прийняття законопроєкту №2194
Передача земель сільгосппризначення державної форми власності за межами населених пунктів у власність громад – важливий елемент земельної реформи та впровадження в Україні ринку землі.
Перенесення земельних повноважень на місця дозволить ефективно розпоряджатися ресурсом, враховуючи пріоритети місцевих жителів. Тим самим функція розпорядження землями ліквідується у Держгеокадастру – відомства, що нажило сумнівну славу одного з найбільш корупційних у країні.
Крім власне передачі земель на місця, законопроєкт містить низку дерегуляційних норм, які можуть істотно поліпшити систему земельних відносин у країні. Так, він передбачає реформування системи управління та зняття штучних обмежень господарської діяльності для спрощення доступу до земельних ресурсів населення і бізнесу, скасування зайвих дозволів та дублювання процедур перевірки документації із землеустрою тощо.
На початку грудня цей законопроєкт було направлено на повторне друге читання – і після доопрацювання в профільному комітеті ВР його буде знову винесено в сесійну залу.
Упорядкування роботи аграрного держоператора – ДПЗКУ
Зокрема, наведення ладу в частині фінансових зобов'язань за кредитом перед китайським Ексімбанком. За підсумками 2019 року аграрна держкорпорація наростила чистий збиток на 30% – до 1,92 млрд грн.
Якщо динаміка зберігається (інформацією про поточні показники своєї роботи ДПЗКУ не тішить широкий загал), то виконання зовнішніх кредитних зобов'язань, підкріплених державними гарантіями за позикою китайського Ексімбанку, може виявитися проблематичним, аж до дефолту.
На сьогодні логічним і фактично єдиним можливим виглядає варіант реструктуризації заборгованості – чи проводяться такі переговори, і якщо так, то, на якій вони стадії, невідомо.
Підготовлення необхідної інфраструктури до впровадження ринку землі та проведення роз'яснювальної кампанії серед населення
Відповідно до прийнятого 31 березня 2020 року закону, ринок сільськогосподарської землі в Україні відкривається 1 липня 2021 року.
До цього дня залишається виконати величезний обсяг робіт: завершити інвентаризацію державної землі, провести ортофотозйомку і оновлення даних Державного земельного кадастру, запустити державну програму доступних кредитів на землю, сформувати реєстр пов'язаних осіб для гарантій дотримання лімітів на земельну концентрацію й розробити механізм ефективної протидії аграрному рейдерству.
Також критично важливо нейтралізувати побоювання, пов'язані з ризиками зняття мораторію, що залишаються у значної частини населення. Зробити це можна, провівши широку інформкампанію про права, можливості та запобіжники на земельному ринку.
Ухвалення Концепції розвитку сільських територій
В Україні досі немає виразної стратегії розвитку сільських територій, тоді як в ЄС це є одним із наріжних каменів усієї аграрної політики.
За словами першого заступника голови виконавчої дирекції Всеукраїнської асоціації громад Івана Фурсенка, попри всю строкатість держпрограм підтримки, вони лише побічно зачіпають елемент сільського укладу життя або зовсім не враховують його розвиток.
В Україні за роки незалежності зникло близько 500 сіл, зараз негативна динаміка становить 18 сіл і селищ міського типу щорічно. Також сільська місцевість – основний «донор» європейських країн у частині трудової міграції. Ці тенденції вимагають оперативних контрзаходів з підтримки життєздатності українського села та його розвитку – у частині якпояви робочих місць, так і розвитку інфраструктури.
Оновлення Угоди про асоціацію з ЄС та ЗВТ, яке Україна ініціюватиме з 2021 року
Після укладання Угоди про асоціацію з Євросоюзом український аграрний експорт до країн ЄС стабільно зростає. За 10 місяців 2020 року він склав $5,13 млрд, за 2019 – $7,5 млрд. Наступного року Україна ініціюватиме перегляд окремих положень Угоди про асоціацію – тих, які не відповідають економічним реаліям і структурі українського аграрного експорту.
Ми навряд чи побачимо різке підвищення ввізних квот на товарні групи, у яких Україна традиційно має сильні позиції (м'ясо птиці, мед), адже ЄС передусім дотримується інтересів власних виробників. Однак перегляду вимагає адміністративна і стратегічна складова документу, наприклад – введення нових інструментів, зокрема податкових, у рамках торгових політик.
Відновлення профільних держпрограм підтримки фермерства
У 2019 році в Україні після довгої стагнації було зафіксовано зростання кількості фермерських господарств, яке забезпечили кілька років масованої державної підтримки цієї категорії виробників. Станом на 1 травня 2019-го було зареєстровано 46 143 фермерських господарства, що на 489 одиниць більше (+ 1%) проти початку 2019 року (45 654).
Станом на 1 жовтня 2020 року було зареєстровано 47 600 фермерських господарств – це на 69 одиниць більше, ніж на 1 вересня поточного року і на 1 031 більше, ніж у жовтні 2019-го.
Однак імпульс себе вичерпав. Крім того, фермери взяли на себе основний удар цього неблагополучного року з його погодними катаклізмами та карантинними обмеженнями – в тому числі, в частині закриття сільгоспринків. Тому формування/відновлення програм підтримки фермерства – необхідна умова для забезпечення їхнього розвитку та функціонування, особливо напередодні відкриття ринку землі.
Реформування Національної академії аграрних наук
Основний актив НААН – аж ніяк не наукові розроблення та патенти, а величезні масиви найкращої в країні сільськогосподарської землі.
Лише за одним епізодом, що його розслідує НАБУ, протягом 2013–2014 років посадові особи академії ініціювали ухвалення низки рішень, у результаті яких понад 15 га державних земель (138 ділянок у селі Гатне під Києвом) перейшли в приватну власність.
Але навіть якщо винести за дужки неоднозначне розпорядження держземлями, механізми роботи НААН вимагають перегляду й модернізації, як, втім, і всієї Національної академії наук.
Після зміни керівництва останньої з'явився шанс на інституційні зміни в цій сфері. В Україні, з огляду на значущість аграрного сектору для національної економіки, ефективне функціонування НААН і можливість сільгоспвиробників спиратися на національну наукову експертизу є принципово необхідними умовами для розвитку.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
