Чому владу вважають брудною та як це змінити

Влада – як примхлива й легковажна жінка. Її не розуміють, засуджують, зневажають, виправдовують, виганяють, довіряють, використовують, забирають. Але це ми її зробили такою. Як перетворити владу на серйозного ділового партнера, та ще й із чітко вираженим материнським інстинктом? Треба просто змінити правила гри.

Бекґраунд. 52-річний Ерік Лю – автор багатьох книг про політику, приналежність та лідерів – присвятив себе дослідженню реалій політичного світу, який нині переживає неабияку турбулентність і періодично всіх дивує.

Він мав змогу бачити, що робиться за владними кулісами. Був спікером і директором з питань законодавства Ради національної безпеки при Білому домі у 1990-х, заступником помічника президента Білла Клінтона, членом ради директорів федеральної корпорації національних та громадських служб (затверджувався Сенатом США) з 2015 до 2017 року за президентства Барака Обами.

Сьогодні він CEO Citizen University – некомерційної організації, яка пропагує «потужне громадянство» й об’єднує людей із «Захопи Волл-стріт», Руху чаювання та інших ініціатив.

Ерік Лю відомий також своїми популярними лекціями на TED «Як відродити свою віру в демократію» та «Чому не існує варіанту «не голосувати», які набрали мільйони переглядів у світі.

Ця книжка – для людей, які прагнуть стати агентами змін, – так визначає він свою цільову аудиторію.
«Ми погоджуємося, що настав час скинути монополістів, які вже давно посідають свої місця, і дати більше влади громадянам», – уточнює автор.

Тож, якщо ви, наприклад, не зрозуміли шаленої популярності у світі фільму «Джокер» – вам сюди. І якщо не знайдете часу та натхнення для книжки – почитайте хоча б оцю рецензію.

Оригінальна назва: You’re More Powerful Than You Think

Видавництво: Vivat

Наклад: 1500 примірників

Сюжет. «У нашому житті є надлишок речей, але бракує уваги та змісту», – каже Ерік Лю, аналізуючи сучасний світ і розвиток технологій. Наше «я» лишається нереалізованим на роботі, у житті, політиці, а можливості не розширюються, а звужуються.

«Від моменту закінчення світової фінансово-економічної кризи у 2010 році понад 90 % прибутку отримав 1% населення. За останні 40 років середня заробітна плата заледве збільшилась, а от оплата праці генеральних директорів зросла вдесятеро».

А коли інтереси середньостатистичних людей протистоять інтересам багатих, останні майже завжди перемагають. До того ж і в політичному житті всім заправляють люди з грошима та інформацією, змушуючи інших почуватися вразливими.

Розшарування збільшується, породжуючи опір. А опір висуває вимоги, які зазвичай не вміє втілювати. Таке собі ходіння колом, яке триває в просторі й часі. А потім все зводиться до одного: мовляв, що ж ви хотіли, влада – штука брудна.

«Проте влада за своєю сутністю не є хорошою чи поганою, як вогонь або фізика. Вона просто існує. Єдине питання полягає в тому, чи ми намагатимемося її розуміти та використовувати», – каже Ерік Лю. І якщо ми не зможемо її використати, то вона використає нас.

Вислів Лорда Ектона: «Будь-яка влада розбещує, абсолютна влада розбещує абсолютно» – найточніша характеристика влади. Адже чим менше в людей влади, тим довірливішими вони стають. Вони навіть часто захищають систему, яка робить їх безвладними, аби лише нічого не змінювати. Як тут не розбеститись? Влада справді є тим, чим ми дозволяємо їй бути.

«Недостатньо просто розуміти владу. Або вірити в неї. Ми повинні мати досвід роботи з нею, бодай мінімальний», – переконує автор книги й пропонує рецепти: змінити гру, змінити історію та змінити рівняння.
Для цього потрібно спочатку відповісти на одне ключове запитання: хто ж насправді ухвалює рішення? Бо список справ влади має, зазвичай, те, що розташовано між рядків.

А ще влада вправно володіє сторителінгом і вміє замилювати нам очі. Її історії – «епічні повчальні казки, у яких події відбуваються так: рай – втрачений рай – відновлений рай».

Тож для того, аби отримати й собі хоча б частину влади, автор радить також навчитися собі розповідати історії: «Перетворюючи боротьбу на історію, ви робите певні невидимі виміри ситуації видимими».

Об’єднання в мережі – ще одна сходинка до успіху, але не в традиційному сенсі: «Справжня мета людини, яка практикує громадянську владу, полягає не в спонуканні мережі. Вона полягає в тому, щоб бути мережею». І звісно, створювати довіру, довіряючи.

Ерік Лю радить не забувати, що демократією керує правління більшості, але нею насправді рухає воля меншості.

Ніби й просто, але як багато людей цього не можуть збагнути.

Вам сподобається, адже в книжці багато цікавих актуальних прикладів із життя: ось щойно ми спостерігали за ними з екранів телевізора чи з моніторів гаджетів, а тут їх вже аналізує автор та розкладає по поличках.

Вам не сподобається, якщо: ви чекаєте від книги певних конкретних порад щодо тих чи інших ситуацій. Книга бере більше філософський зріз, але хто сказав, що після цього в думках не зароджується щось конкретне?
«Грішить» трохи вона на повторення тез, хаотичне накидання меседжів та формулювання-гасла.

Головна причина прочитати: автор розглядає владу не з погляду «придворних», а з погляду громадян. Це сучасно, цікаво й переконливо. Книга вміє навести світло на темні місця в нашому сприйнятті, куди, безперечно, можна віднести і владу у всій її величі, ницості й незбагненності.

«Влада – це мова. У ній є граматика та синтаксис. Вона висловлює наші бажання та потреби; вона є засобом обговорення наших бажань і потреб, а також способом їхнього задоволення. Незнання цієї мови шкідливе для ваших прагнень та вашого життя».

Тож, якщо ви й не станете після прочитання «поліглотом», книжка без сумніву наділить вас корисними навичками для порозуміння. І для розуміння.

У тому ж дусі:

«Як керувати урядом. На користь громадян і для спокою платників податків» Майкл Барбер

Автор книжки Майкл Барбер – викладач, політичний консультант, який працював над впровадженням реформ уряду та державної служби в понад 50 країнах світу.

Він помітив, що люди у всьому світі недолюблюють владу, або просто відкрито нею невдоволені. Ці та інші факти автор викладає з дивовижним тонким гумором, що ще більше привертає увагу до таких серйозних речей, про які він пише: державне врядування, планування, досягнення результатів у різних сферах: від сфери транспорту, охорони здоров’я до освіти.

«Важливо розуміти, як ефективно керувати урядом, тому що його успіх чи провал є фундаментальним для процвітання і добробуту нас усіх, хоч би де ми жили», зазначає він. І вправно веде нас лабіринтами до того керівництва, яке не дає можливості владі закупоритись у власному владному світі.

---

«П'ятий ризик»  Майкл Льюїс

Майкл Льюїс – американський письменник і фінансовий журналіст, а також автор 13 книг, серед яких є низка бестселерів. Він також постійний автор The New York Times Magazine, Vanity Fair, Slate та Bloomberg. Тож, як кажуть, тримає руку на пульсі.

Тема його книжки неабияк актуальна – що робити з некомпетентністю людей, які виграють вибори і приходять до влади. Чому суспільство має спостерігати їхній тернистий шлях двієчників із стрімким падінням рейтингів і неспроможністю зробити навіть не те, що обіцяли, а елементарне. Вам це нічого не нагадує? Отож!

Книжка про те, як вірус популізму руйнує старі  уклади, які почасти вже застаріли, і не створює натомість міцний фундамент нового. Тобто про важливість у нових політичних віяннях зберігати здоровий глузд.