Ера «вакцинної дипломатії»: як Індія, Китай і Росія нарощують вплив

Наприкінці січня світ закипав від обурення через «вакцинний націоналізмом». На давоському Всесвітньому економічному форумі прозвучало безліч докорів на адресу США, Великобританії, Євросоюзу й Канади, що згребли з ринку дефіцитні COVID-вакцини для потреб свого населення. 

Міжнародне невдоволення егоїстичною поведінкою багатих демократій активізувало авторитарні режими Індії, Китаю та Росії. Вони почали роздавати нужденним країнам свої вакцини, часом задарма й на шкоду власному населенню. Куди та з якою метою прямують мільйони доз індійських, китайських і російських вакцин, розбирався Mind.

Індія задаровує сусідів

На території Індії до пандемії було розміщено 60% світових потужностей із виробництва вакцин. І в січні 2021 року в Нью-Делі з'явилися великі обсяги самого затребуваного у світі ресурсу – препаратів від COVID. Індійський фармгігант Serum Institute форсованими темпами почав випускати вакцину Covishield у партнерстві з європейським конгломератом AstraZeneca. А компанія Bharat Biotech – вакцину Covaxin.

«Індія побачила можливість поліпшити свій імідж. Її темпи виробництва вакцини AstraZeneca на рівні 2,5 млн доз на день дозволяють країні безкоштовно ділитися цим препаратом із сусідами. Під гучні фанфари літаки з вантажем індійських вакцин приймали в Непалі, Бангладеш, М'янмі, на Мальдівах, Шрі-Ланці, Сейшелах і в Афганістані», – пише New York Times.

Цей широкий жест піддали лютій критиці. Багато хто з індійських політиків та активістів висловили думку, що країна могла б подарувати вакцину власному населенню, яке страждає від пандемії та бідності. Однак експерти з міжнародної політики вважають «вакцинну дипломатію» розумним ходом, який має допомогти Індії повернути у свою орбіту Непал та інші сусідні держави, які виходили з її сфери впливу та зближувалися з її більш багатим регіональним суперником Китаєм.

«Нью-Делі проявив політичну волю й дипломатичну чуйність. Він вигідно використовував козирі, що опинилися в його руках. Роздача вакцин має допомогти йому нормалізувати напружені відносини з найближчими сусідами – Непалом, Бангладеш і Шрі-Ланкою», – пише Deutsche Welle.

Китай вакцинує Східну Європу

У категорію «китайська вакцина» входять два різних препарати від компаній Sinovac і Sinopharm. Обидві ці вакцини створені з деактивованого або «вбитого» вірусу та в деяких регіонах світу мають негативний імідж. Так, у Латинській Америці їхня репутація постраждала через ексцентричного президента Бразилії Жаїра Болсонару, який відмовився від планів щодо закупівлі вакцин у Пекіна, пославшись на небажання перетворювати свій народ на «піддослідних кроликів».

Слідом за Александром Вучичем довіру Пекіну виказав прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан, замовивши для своєї 10-мільйонний країни 5 млн доз китайської вакцини попри те, що вона не схвалена в ЄС. Це рішення Орбан пояснив тим, що Євросоюз повільно здійснює вакцинацію, й угорці відчували себе в «кімнаті очікування».

Китай, маючи менші, ніж у Індії, можливості з виробництва вакцин, вирішив стати донором для настільки ж великої кількості країн. Міністерство закордонних справ КНР повідомило, що направить вакцинну допомогу в 59 держав світу, що розвиваються. На початку лютого 200 000 доз препарату Sinopharm прибуло в Зімбабве, 900 000 доз – у Перу, і 10 млн доз отримав Глобальний фонд COVAX, створений Всесвітньою організацією охорони здоров'я для забезпечення вакцинами країн з низьким і середнім рівнем доходу.

За підрахунками гонконгського видання South China Morning Post, Китай до 9 лютого відвантажив іншим країнам не менш ніж 46 млн доз вакцини, а для потреб свого величезного населення витратив лише 40,52 млн доз. Це менше, ніж у США, де було зроблено понад 50 млн щеплень.

Росія підкорює Латинську Америку

Коли в серпні 2020 року президент Росії Владімір Путін оголосив про створення першої у світі вакцини від COVID під назвою «Супутник-V», міжнародне співтовариство сприйняло цю новину скептично. Російську вакцину висміювали та називали небезпечною. Однак ставитися до неї почали серйозно, після того як 1 лютого британський медичний журнал The Lancet написав, що випробування препарату «Супутник-V» на 20 000 добровольцях підтвердили його високу 91,6%-ву ефективність і безпеку.

«Латинська Америка, яку вважали геополітичним «підчерев'єм» Вашингтона, звернулася до Москви за допомогою в боротьбі з пандемією. Шість країн регіону – Аргентина, Болівія, Мексика, Нікарагуа, Парагвай і Венесуела – уже схвалили використання «Супутник-V». І Колумбія – найближчий союзник Сполучених Штатів у регіоні – теж збирається прийняти російську вакцину. Такий поворот для багатьох став сюрпризом, оскільки колумбійські політики тісно пов'язані з Республіканською партією США й не так давно відкрито критикували Путіна за втручання в справи Латинської Америки», – написала американська агенція CNN.

Американський фармацевтичний гігант Pfizer також постачає COVID-вакцини у більшість країн Латинської Америки, проте вони вдвічі дорожче ($19,5 за дозу проти $10 за дозу «Супутник-V»). До того ж американські вакцини потребують екстремально низьких температур для зберігання. А головний недолік Pfizer у тому, що вона не може покрити всі потреби регіону у вакцині.

Москва має намір найближчим часом наростити випуск «Супутник-V», задіявши виробничі потужності Індії та Південної Кореї. До 18 лютого російську «геополітичну» вакцину схвалили до застосування 29 країн світу, зокрема Сербія, Угорщина, Алжир, Туніс, Іран, Ліван, Казахстан, Узбекистан і Білорусь.