Ольга Кошарна: «Керівництво «Енергоатома» токсичне для всієї команди Зеленського»

Україна намагається подолати залежність своєї атомної енергетики від РФ вже більше двох десятиліть. Диверсифікація постачання ядерного палива і рішення проблеми вивозу відпрацьованого палива в Росію затверджувалися ще за часів, коли Радою національної безпеки і оборони керував Володимир Горбулін. Він один з небагатьох в ті роки розумів роль атомної енергетики для української економіки (сьогодні це понад 50% всієї електроенергії країни, а тоді було менше), і всі можливі ризики від будь-яких зв'язків з Росією. Які б знижки ми за них не отримували.

Відтоді  змінилося багато чого. Анексований Крим. 7 років на Сході України йде війна. З 2015 року прискорилися темпи диверсифікації палива, в 2017 році почалися будівельні роботи на майданчику Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива. Багато обладнання і запчастин навчилися робити в Україні. Але це все новини 2019 року.

Зараз ці напрямки блокуються – навмисне і від непрофесіоналізму, – говорить експертка з атомної енергетики Ольга Кошарна, яка багато років пропрацювала в Державній інспекції ядерного регулювання, пізніше – з Горбуліним в Національному інституті наукових досліджень, очолювала «атомний» напрям в Центрі ім. Разумкова. А в останні роки була директоркою з комунікацій Асоціації «Український ядерний форум», що об'єднує всі найбільші підприємства атомної галузі. Зараз вона повернулася в рідне Держатомрегулювання вже в статусі члена Колегії, а також входить до Експертної ради при Міненергетики.

Mind  поговорив з Ольгою Кошарною про  майбутнє атомної галузі, поточні проблеми, ризики та виклики, а також про те, як зробити її  незалежною від Росії та  відновити ядерну промисловість.

– Пару тижнів тому в «Енергоатомі» відбулося засідання балансової комісії – підбивали підсумки минулого року. Керівник компанії Петро Котін назвав 2020 рік «результативним і в багатьох аспектах успішним для компанії». Щоправда не аргументував цю тезу цифрами. Як Ви регулярно відзначаєте на своїй фейсбук-сторінці, всі результати діяльності з жовтня минулого року від нас ретельно приховують. І тим не менше, впевнена, у Вас є своє бачення підсумків роботи «Енергоатому» в минулому році. Поділитеся ним з нашими читачами?

– За всю історію існування НАЕК «Енергоатом» ніколи не було таких провальних результатів – щоб збиток склав 4,8 млрд грн. Але найсумніше – це пояснення керівництва компанії, яке списало причини збитків на курсову різницю. Це безпрецедентно: навіть коли в 2015 році долар стрибнув втричі, таких аргументів ніхто не використовував.

А як могло бути інакше? Адже один з ключових підсумків-2020 року – провальна ремонтна кампанія, через що «Енергоатом» фактично сам себе обмежив у виробництві електроенергії і, відповідно, доходах від її продажу. І поставив під загрозу стабільне функціонування Об'єднаної енергосистеми України взимку.

Керівництво компанії не змогло (чи не захотіло?) оптимізувати терміни ремонтів з урахуванням того, що основне навантаження припадає на осінньо-зимовий період. Коли знизилося споживання, вони просто тримали блоки в резерві замість того, щоб переглянути графік ремонтів з урахуванням зниження споживання навесні і влітку минулого року – і перенести максимум ремонтних робіт на цей період. Я навіть не знаю, на кого розраховано їх виправдання «не могли піти в ремонти, бо не допалили паливо». Ми бачимо, що 5-й енергоблок ЗАЕС, який пішов на продовження ресурсу після наддовгого ремонту, що тривав 274 дні, скоро знову буде виведений в тривалий ремонт. Якраз тому, що не допалили паливо і не встигли (за три квартали!) замінити конденсатор.

Звичайно, зіграли свою негативну роль у формуванні збитків минулого року і покладені на компанію спецзобов’язання, покликані відшкодувати різницю між соціальним тарифом для населення і ринковою ціною на електроенергію (ПСО). Але давайте подивимося на результати торгів із серпня минулого року, коли «Енергоатом» зміг вийти, нарешті, на всі сегменти ринку, в т. ч. на ринок двосторонніх договорів, з майже половиною своєї електроенергії.

Ціна їхніх продажів навіть не окупала собівартість електроенергії, адже зниження вартості відпуску електроенергії в рамках спецзобов’язань з 56,6 до 1 коп. – це ініціатива самого «Енергоатома», про що в компанії зараз «забули». Ще тоді фахівці з «Енергоатом-трейдингу» попереджали керівництво: нижче 35 коп. за кіловат-годину не можна опускатися – не окупиться. Ці фахівці були відразу ж звільнені. Ідею збільшити обсяг вільних продажів, знизивши відпускну ціну обсягів ПСО практично до нуля, не зрозуміли навіть противники атомної генерації, не кажучи вже про прихильників.

Якщо нова команда не вміє продавати, ви думаєте вона веде ефективну закупівельну кампанію? В жодному разі. Торги велися через компанії-«прокладки», ціни завищувалися в рази. Це призводило до зростання скарг в Антимонопольний комітет, який гальмував окремі закупівлі, і необхідні для ремонтних кампаній запчастини не купувалися в строк.

Все це свідчить про те, що нинішнє керівництво компанії не спроможне ні нормально експлуатувати АЕС, ні планувати роботу і ремонти, ні торгувати. При цьому воно свідомо звільняє як людей, котрі вміють торгувати, так і технічний персонал. Паралельно відбувається нескінченний шквал службових розслідувань, які, м'яко кажучи, нервують людей (зокрема і технарів).

– Але сам «Енергоатом» публічно заявляє, що їх провини немає ... Чому?

– Політика – і тактика, і стратегія керівництва «Енергоатому» – це війна з усіма. У всіх провалах у цій компанії і досі винні Міненерго, Регулятор, «Гарантований покупець», інші учасники ринку. Візьмемо, наприклад, зниження виробництва. Керівництво «Енергоатому» забуло, що воно саме в особі в. о. президента компанії П. Котіна публічно – ніхто йому руки не викручував – підписало в квітні 2020-го поданий «Укренерго» баланс на 2020 рік зі зниженими обсягами виробництва. Зниженими з цілком об'єктивних причин: падіння споживання плюс збільшення частки ВДЕ, яка, як і атомна енергетика, не є маневреною. «Енергоатом» ж – не річ в собі ...

І тут хочу висловити своє здивування позицією ветеранів галузі Миколи Штейнберга і Георгія Копчинського. Для мене було дивним, що в своїй програмній статті, що вийшла минулого тижня в «Цензорі», вони транслювали тези нинішнього керівництва «Енергоатому» з приводу нібито «штучних» обмежень вироблення НАЕК «Енергоатом» навесні-влітку 2020-го. Після прочитання складається враження, що вони не розуміють або не хочуть розуміти, як працює Об'єднана енергосистема. Які проблеми у неї є. Не хочуть заглиблюватися, що у нас дефіцит маневрених балансуючих потужностей (8% замість 16% від загальної встановленої потужності) –  навіть при нормально працюючій економіці, не кажучи вже про ситуацію минулої весни-літа, коли «лягла» промисловість, яка саме споживає рівним графіком. При цьому у зв'язку з маловодністю знизився відпуск у гідроенергетиків, які маневрують, і навпаки зросли з 2 до 9% «сонце» і «вітер» – генерація, що вимагає маневрування. І як в таких умовах «Укренерго» могло збалансувати енергосистему?

Тому на сьогодні звинувачення на адресу Міністерства, нібито воно штучно обмежувало енергосистему, не витримують жодної критики ... Та не Міненерго ж – у нас є системний оператор, він і розробляє на підставі розрахунків і моделювання прогнозний баланс, він і погоджує його з «Енергоатомом» , і тільки потім баланс затверджує Міністерство. І на підставі цього документа «Енергоатому» вже Міністерством енергетики було доручено оптимізувати ремонтну кампанію – подивіться, інформація є на сайті. І ветерани-атомники, і керівництво оператора АЕС повинні це знати, але продовжують гнути свою лінію.

Лячно виглядають наративи, народжені в головах  нинішнього керівництва «Енергоатому», про те, що винні всі. Всі, крім них. Особливо Держатомрегулювання, яке штучно, нібито, затримувало пуск блоків восени.

– Крім проблем в операційній діяльності, були й інші. Так були припинені проєкти розвитку, головний ЦСВЯП. Ви стежили за ситуацією, чому?

– Найбільший провал року – це припинення проєкту Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива з січня 2020-го. Косметично проєкт реанімувався лише у листопаді, і рік був втрачений.

– Будівництво ЦСВЯП загальмувалося на самому фініші, після призначення Котіна. Як Ви думаєте – це збіг?

– Думаю ні. Зараз вже немає жодних сумнівів, що проєкт був заморожений «згори» в інтересах Росії. Якщо раніше ми могли тільки припускати ступінь залученості керівництва країни до задоволення російських інтересів, то зараз, коли США прямим текстом назвали агентом Росії куратора «Енергоатому» Андрія Деркача, відповідь однозначна. Немає сумнівів в російському векторі інтересів і у заступника голови офісу президента Олега Татарова, який керує силовиками, і у Андрія Єрмака, судячи з діяльності контактної групи з мирного врегулювання ситуації на сході України.

Те, що проєкт ЦСВЯП не вигідний Російськй Федерації, демонструється протягом усієї його історії, починаючи зі старту реалізації в 2005 році. Якби будівництво сховища почалося вчасно, відразу після перемоги Holtec International на тендері в 2004 році, коли американська компанія була готова і вигідно прокредитувати проєкт, і ціни на будівництво та обладнання тоді були значно нижче, ми б заощадили 2 млрд доларів, які отримала РФ.

Але тоді, в 2006 році спочатку Юлія Тимошенко влаштувала хвилю протидії, назвавши ЦСВЯП «ядерним звалищем Європи», а потім Андрій Деркач проштовхнув в парламенті закон, відповідно до якого проєкт повинен був бути затверджений Верховною Радою і пройти консультації з громадськістю, хоча в зоні спостереження  8 км ніхто офіційно не проживає. Завдяки йому проєкт пролежав у парламенті аж до 2012 року ... До речі, Адміністрація зони відчуження оголошує вже вкотре конкурс на проєкт сховища високоактивних РАВ, які повинна після переробки вивезеного ВЯП повернути в Україну РФ. Але закон про будівництво ядерного об'єкту досі не внесено до Верховної Ради ...

Централізоване сховище ВЯП важливо не лише з погляду поводження з відпрацьованим паливом, але й для успішної реалізації проєкту диверсифікації свіжого палива. Збірки Westinghouse, що відпрацювали понад 5 років, які використовуються на шести (а будуть на семи) атомних енергоблоках, у пристанційних басейнах витримки зберігати вічно неможливо. І розв'язати проблему зі зберіганням відпрацьованого палива мало на меті  якраз Централізоване сховище. Тому блокування цього проєкту – свого роду троянський кінь: одночасно створюється загроза і для проєкту диверсифікації свіжого палива. Тому Росія всі роки і блокувала його реалізацію куди активніше, ніж використання американського палива на українських АЕС.

І те, що в грудні не було здано сховище, – це повний провал. На сьогодні абсолютно ясно, що заявлені раніше терміни – спочатку травень, потім червень –  «Енергоатом» знову зірве. Я, як спостерігач на засіданнях громадської ради при ДІЯР і як член колегії Держатомрегулювання, слухаючи доповіді представників «Атомпроектінжинірінгу», переконалася, що всі ці терміни абсолютно нереальні. Самі доповіді абсолютно в стилі нинішнього керівництва: винні всі, крім НАЕК, всі  заважають. Дай Бог, щоб при самому оптимістичному прогнозі перші контейнери були встановлені хоча б до Дня енергетика – 22 грудня цього року. Хоча в мене є сумніви.

– Але іншій спільний із США проєкт – із диверсифікації свіжого палива – таких проблем не має?

– У вересні 2020 року був підписаний контракт на розроблення пілотних паливних збірок для реакторів ВВЕР-440 – їх два у нас на Рівненщині. Постачання пілотних касет планується 2024 року. Я не сумніваюся, що він може бути реалізований:  Westinghouse має таку технологію, вона постачала це паливо на фінську АЕС «Ловііса» до 2007 року, коли Росія неконкурентною поведінкою вибила американців із ринку.

У мене складається враження, що диверсифікація, відхід від Росії і співпраця з Європою та США відбуваються зараз в «Енергоатомі» тільки на папері. Далі декларацій справа не йде. 2020 рік показав, що всі проєкти відходу від російського впливу заморожені. Той самий ЦСВЯП можна було закінчити минулого року.

– Проєкти диверсифікації заморожені навмисне чи через непрофесіоналізм?

– По-перше, навмисне. Через те, що «Енергоатом» знаходиться під впливом агента ФСБ Андрія  Деркача. У мене це не викликає сумнівів. Причому не тільки в мене – навіть в. о. міністра енергетики Юрій Вітренко не так давно визнав цей факт в інтерв'ю радіо «Свобода».

Якщо в травні минулого року, коментуючи призначення в «Енергоатом», я припускала, що компанія потрапить під російський вплив, то зараз у мене є чітка впевненість у тому, що НАЕК «Енергоатом» віддали людям зі сфери впливу Деркача як оплату за послугу – за так звані плівки Деркача.

По-друге, думаю, це некомпетентність і небажання розбиратися в проблемах. Керівництво «Енергоатому» весь час намагається зробити хорошу міну при поганій грі. Але саме непрофесіоналізм, відсутність досвіду реалізації великих проєктів, а ЦСВЯП – це великий проєкт, технологічно складний проєкт, так само, як і диверсифікація ядерного палива.

Про те, що важливі для енергетичної незалежності України проєкти гальмуються свідомо, свідчить ще й те, що за часів Гончарука та Оржеля намагалися знизити кваліфікаційні вимоги для призначення президента «Енергоатому», пересунувши на нижні позиції професійну освіту й досвід роботи на керівних посадах в атомній енергетиці, допустивши до участі юристів і економістів без досвіду та розуміння специфіки атомної галузі, атомного законодавства. Це готувалося, я вважаю, під нинішнього віцепрезидента Германа Галущенка, юриста зі сфери впливу Деркача. Слава Богу, конкурс був зупинений.

З 2014 року «Енергоатом» зробив істотний ривок у  скороченні залежності від РФ – і в диверсифікації постачань свіжого палива, і в зберіганні відпрацьованого, і в імпортозаміщенні з акцентом на власних виробників, і переорієнтації закупівель запасних частин і устаткування на країни ЄС і США. Росія почала втрачати ринок збуту товарної продукції та інжинірингових послуг, а головне – залежність від себе української атомної галузі. Якщо раніше російський «Гідропрес» допомагав у продовженні ресурсу атомних блоків, то з 2014 року Україна змогла обходитися без нього. Але 2020 року старі напрацювання стали зникати з порядку денного, позиції губитися. Це стосується відмови від співпраці із заводом «РЕМА» (Nota bene: чим загрожує культура безпеки АЕС у стилі «95 кварталу» | Mind.ua) для постачань ЗИП для РДЕС (Санкції чи фікції: чому «Енергоатом» віддає перевагу постачальнику з РФ замість українського виробника | Mind.ua) замість російських підприємств, і з НКМЗ як виробником деталей головного ущільнення роз'єму реактора – теж альтернативи російським.

Я вам розповім ще факт, про який поки ніхто не писав. У 2017–2018 роках було закуплено обладнання для виробництва нікелевих прокладок на заводах відокремленого підприємства «Енергоатому» – «Атоменергомашу». За планами, у 2020 році нікелеві прокладки повинні були пройти узгодження в ДІЯР і мало розпочатися їхнє виробництво. Але тепер багатомільйонне обладнання простоює, а прокладки, як і раніше, закуповуються російські в Європі з потрійною накруткою – ось про це писала недавно Deutsche Welle.

Про відкат назад свідчить і фактичне припинення роботи брюссельського офісу «Енергоатому», де підписувалися найважливіші контракти з американськими та європейськими підприємствами – зокрема, з Westinghose і Holtec International. Хоча такий офіс «Енергоатом» відкрив першим з українських держпідприємств, раніше за «Нафтогаз», – для комунікацій з Єврокомісією, з Foratom.

Припинення роботи брюссельського офісу особисто мені нагадало відкат до часів Януковича, події, що передували Революції гідності.

– Торік багато говорилося про добудову ХАЕС-3,4, зате з порядку денного зникли малі модульні реактори (ММР). З огляду на інтереси не тільки атомників, а й об'єднаної енергосистеми України взагалі потрібно добудовувати мільйонники, і чому поховали ідею ММР?

– Оскільки в нової команди основні завдання – PR і просування позитивних меседжів про свою діяльність, то на озброєння було взято ідею добудови третього й четвертого блоків Хмельницької АЕС з підготовленим у 20017 році ТЕО. Як наслідок, ми чуємо купу новин про розчищення майданчика, про його  готовність до будівельних робіт, це при тому, що досі немає ані проєкту, ані висновку Держатомрегулювання, ані незалежної оцінки міцності будівельних конструкцій – я взагалі сумніваюся, що нинішня команда управлінців «Енергоатому» та їхні радники розуміють, що це обов'язкові умови добудови.

Просуваючи свої тези про необхідність добудови, «Енергоатом» не спирається ні на позицію системного оператора «Укренерго», ні на перспективи об'єднання з ENTSO-E. Без економічних, технічних обґрунтувань просувається ідея будівництва двох великих блоків за російською за суттю технологією.

Хоча в усьому світі спостерігається зворотна тенденція. Великі потужності будують тільки авторитарні країни, Середній Схід, Азія – Індія, Китай, ОАЕ, Пакистан, Туреччина. У всьому світі ж орієнтуються на реактори малої та середньої потужності, з більш досконалими пасивними системами безпеки без участі людини, з низьким робочим тиском. Йде адаптація цих проєктів і процес ліцензування та сертифікації. У цьому напрямку просунулися США й Канада, яка має державний план і наміри реалізувати пілотний проєкт, відібравши три різні технології, оскільки в них є проблема із забезпеченням електроенергією і теплом північних територій.

У нас, на жаль, цей процес заморожений повністю. І успіхи, яких досягли, наприклад, підписанням меморандуму з Holtec International щодо участі в проєкті SMR-160 «Енергоатому» як замовника та ДНТЦ ЯРБ як експертної організації Держатомрегулювання для того, щоб виробити загальний підхід до ліцензування, припинені. Тоді як Holtec пропонував з України зробити хаб з виробництва цих реакторів, оскільки в нас є всі можливості локалізувати виробництво. Причому не тільки корпусів, а й систем управління реактором, тому що в нас є багато підприємств, зокрема «Радій» та «Імпульс», які створюють такі системи й поставляють їх сьогодні не тільки на українські АЕС, а й до Європи та США. Мати такі можливості, і поховати з кінця 2019 року такий проєкт – це більше,  ніж недалекоглядність...

– Тут може бути присутнім російський чинник? Адже РФ не займається малими модульними реакторами?

– Я, безумовно, і в цьому бачу вплив Росії. Якщо ми не хочемо залишатися аграрною країною, а хочемо розвивати технології, при цьому бути незалежними від Росії – нам треба розвивати атомну енергетику, особливо в напрямку малих і середніх реакторів. Це підтягнуло б і інженерну школу, й експлуатацію, і промисловість. А для енергосистеми розв'язало б проблему маневрених потужностей.

Тому не бачу сенсу міркувати про добудову ХАЕС на конструкціях минулого століття невідомої міцності з великою базової потужністю, яка однозначно не впишеться в енергосистему. А паливо, яке підходило б для маневрування, вже ніхто не розроблятиме – ані Westinghouse, ані ТВЕЛ і поготів.

– У чому корінні причини озвучених вами проблем?

– Катастрофа почалася після президентських виборів і приходу команди «95-го кварталу», які вирішили керувати всім. І перебрали на себе функції і Кабінету Міністрів, і судів, і інших інституцій. І те, що творилося восени 2019 року – спроби змінити менеджмент державних компаній, які удалися щодо «Енергоатому», коли прибрали Юрія Недашковського і одночасно всіх до єдиного віцепрезидентів, обезголовивши компанію на пів року (до травня був призначений тільки в. о. президента. – Mind), і не вдалися щодо «Укргідроенерго» – Ігоря Сироти, якого врятувала наглядова рада. Якби «Енергоатом» на той момент мав Наглядову раду, я думаю, цей номер не пройшов би.

І тоді, і зараз особливо абсурдно звучить аргументація відставки Недашковського: недостатня ефективність, низький коефіцієнт використання встановленої потужності.

Люди не розуміли тих умов: «Енергоатом» і міг би виробляти більше, та хто ж йому дасть в умовах балансових обмежень. Не розуміють і цих: «Енергоатом» міг би й більше виробляти взимку, коли ВДЕ лягли, а ТЕС виявилися без вугілля, але стояв у ремонтах. З власної вини, наголошу.

Ми всі пам'ятаємо, завдяки плівкам Гео Лероса із записами бесід Дениса Єрмака, з якою метою тоді робилися ротації – просто торгували посадами.

– Ви довіряєте цим записам?

–  А чому я не повинна їм довіряти – з осені Денис Єрмак бомбив запитами щодо «неефективної» роботи «Енергоатому» всілякі органи влади. З чого раптом такий інтерес?

Тобто почали рулити галуззю люди з Офісу Президента так само, як і Олексій Гончарук, Олексій Оржель, не знаючи спеціального законодавства, специфіки атомної галузі. Не розуміючи, як оператор АЕС вбудований у міжнародні структури та пов'язаний міжнародними конвенціями й зобов'язаннями в ВАО АЕС та інших організаціях. Об'єднали міністерства енергетики та екології, які мають конфлікт інтересів, без юридичного обґрунтування, без узгодження із західними кредиторами.

Пам'ятаємо і знамениту поправку Геруса в закон «Про внесення змін до деяких законів України у сфері використання ядерної енергії», яка дозволила імпорт електроенергії з країн, що не входять до Енергетичного співтовариства. За версією Андрія Геруса, імпорт мали здійснювати з Білорусі, проте 1 жовтня компанія Ігоря Коломойського «Юнайтед Енерджі» почала імпорт електроенергії з РФ. Це було чистої води шахрайство – депутати не зрозуміли, за що голосують, що ця правка до закону про ринок електроенергії робить у законі про ядерну енергію?

Звідси таке непідйомне ПСО для «Енергоатому» і «Укргідроенерго». І нарешті, непідйомний для економіки країни «зелений» тариф.

Хотіла б ще зазначити як останню ланку розпаду перехід «Енергоатому» в підпорядкування КМУ, що активно лобіювало його керівництво, яке призвело до того, що жоден галузевий фахівець не зможе впливати на їхню діяльність або бездіяльність. Вони залишилися фактично безконтрольними – немає кому узгоджувати фінплан, графіки ремонтів, здійснювати оперативне керівництво та координацію з іншими видами генерації, комунікацію при формуванні довгострокових планів. Ми бачимо успішну спробу піти від будь-якого контролю. Кабмін також зайняв  слабку позицію, оскільки не може впливати на економіку та перебуває під повним керуванням з Офісу Президента.

Хоча приводів для оптимізму й мало, не хотілося б закінчувати на негативній ноті. Днями Верховна Рада 233-ма голосами ухвалила запит Валентина Наливайченка до президента з приводу фактів зловживання посадовими особами НАЕК «Енергоатом» у сфері безпеки АЕС. І понад половину цих голосів дали якраз «Слуги народу».

Крім того, НАБУ, ДБР, Нацполіція стежать за тим, що відбувається в компанії – за торгами, за тендерами на обладнання, що не пройшло непоміченим для громадськості, народних депутатів, посольств. Тому я сподіваюся, що критичну ситуацію, яка досягла апогею, вже видно всім. І те, що ці люди – Петро Котін, Герман Галущенко, Хартмут Якоб – досі  перебувають на чолі атомної енергогенеруючої компанії, є токсичним вже й для Офісу Президента.

Для того ж Єрмака, для того ж Шефіра і, головне, Володимира Зеленського. Особливо сьогодні, напередодні 35-ї річниці Чорнобильської аварії – чергової круглої дати, коли інтерес світової громадськості до стану справ в українській атомній енергетиці зростає. Чи зробила Україна висновки з Чорнобильської катастрофи? Ще пару років тому всі були впевнені, що так...