Nota bene: чим загрожує культура безпеки АЕС у стилі «95 кварталу»

Nota bene: чим загрожує культура безпеки АЕС у стилі «95 кварталу»

І як на прикладі виведення з ремонту Запорізької АЕС очевидний весь алгоритм управління атомною галуззю

Этот материал также доступен на русском языке
Nota bene: чим загрожує культура безпеки АЕС у стилі «95 кварталу»
Фото: pixabay

Mind продовжує публікувати матеріали в рубриці Nota Bene. Цей формат передбачає дещо більш емоційне забарвлення, що, втім, компенсується глибиною експертизи автора в досліджуваному питанні. Сьогодні Ілона Заєць, редактор розділу «Держрегулювання» Mind, розмірковує над тим, як у сучасній Україні забезпечується безпека атомних енергоблоків, що змінилося в цьому питанні й чому такі зміни викликають неабияке занепокоєння.

Чи вважаєте ви, що турбуватися про безпечну роботу АЕС слід лише тоді, коли на станції відбувається аварійна зупинка, або все ж таки краще заздалегідь? Тобто коли «ядерний» регулятор попереджає, що на електростанції не виконуються необхідні для пуску атомного енергоблоку заходи, а керівнику відомства погрожують відставкою. Або коли стає відомо, що на обладнання систем, важливих для безпеки, за сприяння СБУ монтують контрафактні деталі, закуплені за завищеними цінами. Або ж коли оператор АЕС подає регулятору недостовірну інформацію, що з'ясовується під час планової інспекційної перевірки. Всіх турбують збитки «атомного» оператора, а ядерна безпека дедалі менше турбує владу й дедалі більше – фахівців. Хоча ще рік тому все було навпаки.

Коротка суть проблеми. На перший тиждень січня 2021 року заплановано підключення до енергомережі 5-го енергоблоку Запорізької атомної електростанції. На сьогодні, 7 грудня, триває вже 236 доба планового ремонту блоку в межах продовження строку його експлуатації.

Минулого тижня Держатомрегулювання опублікувало оголошення про заплановані на кінець грудня 2020 року громадські слухання й акт інспекційного обстеження. Озвучені цифри шокують: щодо умов ліцензії – виконано чотири заходи, на стадії виконання 31; щодо окремих дозволів – виконано два з необхідних п'яти; у рамках Комплексної програми підвищення безпеки виконано в повному обсязі 59, не завершено виконання в необхідних обсягах 35 заходів. І це – за місяць до видачі дозволу на продовження ресурсу ЗАЕС-5 після 200 з гаком діб ремонту.

При цьому керівництво НАЕК «Енергоатом» і Офіс президента відверто тиснуть на голову Держатомрегулювання (аж до погроз звільненням), намагаючись домогтися від нього дозволу на виведення блоків ЗАЕС із ремонту без виконання всіх вимог безпеки.

Сам «Енергоатом» посилається на складнощі у зв'язку з коронавірусом. Але при цьому іншим гравцям ринку – наприклад, Чорнобильській АЕС і Holtec International – пандемія не завадила отримати від Асамблеї донорів Рахунку ядерної безпеки дуже високий бал за те, якими темпами виконуються роботи з введення в експлуатацію сухого сховища для відпрацьованого ядерного палива з ЧАЕС (ССВЯП-2) .

Що таке культура безпеки атомних електростанцій? Поняття «культура безпеки» вперше з'явилося 1986 року, коли Міжнародне агентство з атомної енергетики (МАГАТЕ) аналізувало причини та наслідки Чорнобильської аварії. Тоді було визнано, що саме відсутність культури безпеки стала однією з причин трагедії. Чому?

Тому що, маючи необхідний рівень цієї самої «культури безпеки», рядовий інженер відмовиться виконувати вимоги керівництва, які суперечать регламенту. Гендиректор АЕС відмовить керівнику компанії-оператора в проведенні нерегламентних робіт, зваживши на ступінь ризику. І очільник компанії-оператора АЕС відмовиться виводити блок із ремонту, коли на ньому не завершені всі необхідні роботи, навіть якщо почався осінньо-зимовий період.

Іншими словами, культура безпеки дозволяє порушити традиційний «армійський устав» галузі й не дає можливості керівництву оператора АЕС мислити в дусі «я – начальник, ти – дурень», а підлеглим – навпаки.

На яких принципах вона формується? Основний принцип культури безпеки на індивідуальному рівні – принцип STAR: stop – зупинись, think – подумай, act – дій, review – перевір.

«Зупинися» означає, що працівнику перед виконанням відповідальної роботи необхідно оцінити свою готовність до неї та зосередитися на завданні. «Подумай» – працівник повинен переконатися, що йому зрозуміло завдання і його мета; згадати, чи виконував він його раніше і які проблеми при цьому виникали; проаналізувати, чи достатньо в нього знань, можливостей, часу для виконання роботи; передбачити можливі ускладнення при виконанні роботи. «Дій» означає, що потрібно відповідно до процедури стежити за обладнанням і його параметрами; реєструвати зміни та відхилення, при виникненні проблем зупинити роботу та звернутися за допомогою. Ну й нарешті «перевір» – окрім перевірки й оцінки своїх дій, працівникові слід передати свої спостереження керівнику та колегам.

Дотримання кожним працівником принципу STAR при виконанні робіт, що впливають на безпеку АЕС, може стати останнім бар'єром на шляху до можливої помилки, йдеться в глосарії МАГАТЕ.

Що в українській «атомці» відбувається зараз? У сьогоднішніх реаліях президент і уряд вимагають розбавити високовартісну «зелену» та теплову електроенергію Ріната Ахметова та йому подібних дешевими атомними кіловатами.

Однак у жодному з чинних документів не передбачено такий варіант, за якого підходи до культури безпеки повністю ігноруються керівною ланкою компанії – оператора АЕС.

Розглянемо на свіжому прикладі: НАЕК «Енергоатом» подав до Держатомрегулювання недостовірні дані. У принципі для України це явище не виходило б за межі буденного, якби йшлося не про оператора атомних електростанцій. Досі, за словами старожилів «Енергоатому», таких прецедентів не спостерігалося.

Отже, на початку серпня під час перевірки режимів роботи обладнання автоматичних установок газового пожежогасіння на Запорізькій АЕС Держатомрегулювання запросило інформацію щодо всіх енергоблоків. І отримало її наприкінці серпня. І ось уже в середині листопада, під час інспекційного обстеження на РАЕС – у рамках підготовки до продовження терміну служби 1-го і 2-го енергоблоків – з'ясувалося, що станція експлуатує прострочені газові балони.

Чому це – кричуще порушення? Техогляд балонів додаткових коштів не потрібує – співробітники, до чиїх обов’язків така перевірка належить, отримують зарплату регулярно й у повному обсязі. І тут ключова проблема не в тому, що техогляд вчасно не провели. І навіть не в тому, що ланцюжок, створений для контролю за дотриманням усіх процедур, дав збій.

Проблема в тому, що, коли Держатомрегулювання запитувало інформацію, замість того, щоб провести огляд і вжити заходів, «Енергоатом» і РАЕС обмежилися фальсифікацією даних.

Чи можливо таке в компанії, яка сповідує культуру безпеки як домінанту? У компанії, де є свій генеральний інспектор з безпеки і відповідна дирекція? Виявляється, тепер – можливо. Інспекція зафіксувала порушення (що триває понад рік) в експлуатації систем, важливих для безпеки, і факт надання недостовірної інформації. А керівництво НАЕК «Енергоатом» замість адекватного реагування розіслало якийсь циркуляційний лист із проханням, по суті, виконати самооцінку.

Щоб зрозуміти обґрунтованість претензій інспекції, вплив установлених порушень на безпеку, необхідно було створити центральну комісію із залученням усіх зацікавлених підрозділів і відомств, предметно розібратися і в разі необхідності ужити заходів на випередження аналогічних ситуацій. Принцип «все серйозно, допоки не доведено протилежне» повністю проігноровано по всій вертикалі управління.

Які ще порушення очевидні? Ще приклад, про який багато й наполегливо писали ЗМІ, зокрема й автор цієї статті. Йдеться про ремонт резервних дизель-генераторів (резервна дизельгенераторна електростанція, РДЕС. – Mind), надійна робота яких є критично важливою, що продемонструвала аварія на АЕС «Фукусіма»  2011 року.

Для країни, яка має в «анамнезі» Чорнобиль, спекуляцій навколо постфукусімських вимог бути не може. Але це в теорії. На практиці відбувається інакше.

Особливість постачання комплектуючих для обладнання АЕС – у тім, що й обладнання, і запасні частини до нього продукує дуже вузьке коло компаній. Більшість виробників не хочуть напряму працювати з державним «Енергоатомом»: якщо ти не виробник оригінального обладнання, потрібно з нуля пройти сертифікацію, отримати дозвіл Держатомрегулювання, довести, що в тебе є оригінальні креслення та схеми, і ти офіційно є їхнім власником. А якщо компанія – виробник оригінальних запчастин, то в договорах зазвичай прописується сервіс, розмінюватися на який промисловим гігантам нецікаво.

Щоб у 2018 році вмовити фінську Wärtsilä – виробника РДЕС для ЮУАЕС – постачати запчастини для своїх же РДЕС напряму, а не через посередників, знадобилося близько року перемовин. І потенційне розширення обсягу робіт – можливість участі в тендері під обладнання для нових блоків Ташлицької гідроакумулюючої електростанції.

Щоправда, тендер так і не відбувся, так само як і сама добудова. Наразі куратор інвестпроєктів «Енергоатому» переймається іншою, важливішою справою – реалізує ідею виведення управлінь з капбудівництва з підпорядкування АЕС у підпорядкування київського підрозділу «Атомпроектінжиніринг» (АПІ), щоби централізувати грошові потоки.

Втім, повернемося до запорозьких РДЕС. Їхній нюанс полягає в тому, що компанія «Русский Дизель», яка виробляла РДЕС за радянських часів, збанкрутувала й була ліквідована ще за часів Бориса Єльцина. Її заводи і всю технічну документацію в 2016–2018 роках викупив російський КМЗ – ТОВ «Кінгісеппський машинобудівний завод», а до нього володіло «Дизель-Енерго» під керівництвом громадянина РФ Лазарєва. Вся історія цього процесу з документами вже описана автором у статті «Як команда Деркача заводить контрафакт на АЕС України». А сухий залишок – у нещодавньому листі Мінпромторгу РФ на адресу конкурсного керуючого ЗАТ «ПО «Дизель-Енерго», де чітко зазначено, що прав на конструкторську документацію в Лазарєва немає.

При цьому Міноборони РФ стверджує, що, власне, і не мав ніколи. Якби пан Лазарєв володів виробничими потужностями, на яких виготовлялися б – за наявною деякий час в його руках (не у власності) конструкторською документацією – необхідні для наших РДЕС запчастини, його успіхам можна було б поаплодувати. Чи то пак – тричі здійснити «відчуження майна Російської Федерації з метою отримання особистої вигоди».

Але офіційно завіреної конструкторської документації в пана Лазарєва, якого збираються вивести переможцем через фірму ISG Supply OÜ на тендерах на постачання ЗИП для РДЕС Запорізької АЕС наприкінці грудня на 275,5 млн грн, на 50 млн грн і ще майже 48 млн грн найближчим часом, немає. Як не було й раніше при укладанні ЗАЕС близько десятка контрактів на 8 млн грн без торгів (за переговорною процедурою). Підприємство, на якому задекларовано вироблення запчастин, – судноремонтна естонська компанія Victoria Repair Group OÜ не має погодження ядерного регулятора на виробництво продукції для АЕС. Так само, як і досвіду постачань для РДЕС на АЕС.

А що з імпортозаміщенням? Може виникнути слушне запитання: чому б не зробити деталі самим? І ми відповімо: ви маєте рацію, дорогий читачу. Намагалися!

У травні 2019 року «Бориславський завод «Рема» уклав з НАЕК «Енергоатом» угоду про виготовлення дослідної партії запчастин до двигуна 78Г дизель-генератора АСД-5600. Але досі результати її приймання відсутні. Листи, розіслані «Рема» до всіх можливих інстанцій (включно з Офісом президента) є, особиста зустріч з прем'єр-міністром є, а результатів – немає.

Якщо регулярно витрачати мільярди гривень на запчастини до дизелів, можна було б уже замінити старі на нові, залучивши будь-якого західного виробника на відкритому тендері. До 2020 року «Енергоатом» дійсно працював над цим питанням, і було передбачено пілотний проєкт із заміни РДЕС на Рівненській АЕС. Але новій команді в керівництві «Енергоатому» це нецікаво, тож проєкт заморожено.

Кому за що відповідати? Наприкінці листопада на Запорізькій АЕС – якраз, коли з боку керівництва НАЕК «Енергоатом» та Офісу президента йшов пресинг Держатомрегулювання заради дозволу на виведення блоків ЗАЕС із ремонту без виконання всіх вимог – відбувся щорічний конкурс плакатів, присвячених культурі безпеки. Захід, як пишуть на сайті станції, покликаний сприяти поліпшенню культури безпеки на підприємстві. «Роботи заслуговують на те, щоб їх розтиражували і розмістили на робочих місцях персоналу станції», – вважає начальник служби аналізу безпеки ВП ЗАЕС Олександр Депенчук.

Ми згодні, але передусім хотілося б оздобити ними робочі місця керівництва НАЕК «Енергоатом». Те, що безпека АЕС – справа кожного, персоналу атомних електростанцій регулярно повідомляють. Але в жодному документі МАГАТЕ не передбачається, що нехтувати питаннями безпеки буде керівництво оператора АЕС.

Nota bene: чим загрожує культура безпеки АЕС у стилі «95-кварталу»
Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у наших Telegram-каналах Mind.Live та Mind.UA, а також Viber-чаті