Ставка на відповідальність: як Україна виходить на ринок цивілізованої гри
Що таке responsible gambling і яким чином його можна впровадити
Рік тому в Україні набрав чинності закон «Про державне регулювання діяльності з організації та проведення азартних ігор», що поклав початок новому етапу формування легального ринку азартних ігор у нашій країні. А трансформації, що супроводжують цей процес, – створення та формування відповідального й розумного підходу до гри, взаємодія ігрових платформ із державними інститутами, контроль і впровадження кращих світових гральних практик – почали набувати актуальності. Mind з'ясовував, що змінилося в українському гемблінгу за цей рік.
Гемблінг – узагальнена назва для всієї індустрії азартних ігор, до якої належать казино, автомати, лотереї, ставки (бетинг). За результатами дослідження компанії Zion Market Research, до 2024 року оборот коштів на ринку світового гемблінгу сягне понад $155 млрд.
Ігри, в які грали люди
Історія азартних ігор почалася ще в період палеоліту. На розкопках у Месопотамії були виявлені шестигранні гральні кісточки, яким близько 5000 років. Історики стверджують, що в першому тисячолітті до нашої ери в Китаї існували і користувалися величезним успіхом гральні будинки, де парі укладали на бої тварин. Там же в IX столітті були винайдені перші гральні карти, а в Х – доміно й лото.
У Японії азартні ігри з'явилися в XIV столітті, а в ХVII – на основі гри As-Nas із перськими корінням виник покер, який у подальшому став найпопулярнішою грою американців. А в 1638 році у Венеції було відкрито Ridotto – перше відоме нам казино.
Тоді ж, у середині ХVII століття, в Англії офіційно стали використовувати поняття betting під час кінських скачок. До речі, суперечки про те, де вперше почали укладати парі на виграш – в Англії чи Франції – ведуться досі. Англійці вважають себе родоначальниками парі на кінних змаганнях, проте французи впевнені, що саме вони почали приймати ставки на скачках, та заявляють, що вперше ставку було прийнято на скачках 15 травня 1651 року в Булонському лісі.
Хоча ми пам'ятаємо: ставки під час спортивних змагань однозначно були присутні ще за часів Античності. Адже ні в кого не виникає сумнівів, що в Стародавньому Римі під час боїв гладіаторів і перегонів на колісницях укладали парі.
Попередниками букмекерських контор були тоталізатори. Прототипом першої такої контори того часу можна вважати кінний клуб або аукціон породистих коней. Один із них у 1766 році заснував британець Річард Таттерсолл. І хоч за принципом прийому та розподілу ставок це швидше нагадує тоталізатор – це був перший клуб, куди охочі могли прийти і поставити гроші на забіги коней. До речі, ділова чесність і відповідальність створили Таттерсоллу гарну репутацію: згодом він став постачальником коней при дворі короля Франції та дофіна.
Хто і як контролював «гральний бізнес»
Приблизно в цей самий період, із появою в Західній Європі держави як універсальної системи управління суспільними відносинами, азартні ігри стали предметом регулювання. І відтоді у всьому світі сформувалися два основних підходи до азартних ігор:
- як до чогось невідомого, що становить загрозу для суспільства або релігійних переконань, – що має бути заборонено;
- як до частини економіки, сфери, що приносить дохід у вигляді податків і зборів і піддається ефективному державному менеджменту, включно з нівелюванням негативних соціальних наслідків.
Європа, обравши другий підхід, зробила його своїм козирем. У Великобританії азартні ігри стали невід'ємною частиною національної культури. Тут ринок гральних послуг – найбільший і стабільний за прибутковістю. Крім того, на Британських островах гра стала потужним драйвером для розвитку національної економіки, галузі інформаційних і фінансових технологій, а також бізнесу.
У XIX столітті Фред Свінделл і Левіафан Девіс «засипали» центральну частину Лондона листівками з інформацією про шанси на перемогу кожного з учасників забігу. Цей випадок увійшов в історію гри як перший прогноз імовірності виграшу.
На початку ХХ століття ставки на спорт отримали максимальне поширення, а влада почала ухвалювати закони, що регулюють цю діяльність.
Цивілізований світ грає давно. Для нього гра – це своєрідне продовження спорту та його складова. Наприклад, у Великій Британії 70% дорослого населення (7 з 10 людей) хоча б раз на рік стикаються зі сферою гемблінгу – роблять ставки, грають у казино або лотерею. Завдяки розвитку технологій і доступному інтернету в XXI столітті сфера гемблінгу зробила величезний прорив у розвитку.
Токсична спадщина 90-х vs responsible gambling
В Україні бізнес ігрового мас-маркету існує не так давно. Однак «гра» як поняття в старшого покоління має токсичну асоціацію. Репутацію «гри» в 1990-ті – на початку нульових сильно підкосило засилля гральних автоматів і те неконтрольоване свавілля, яке супроводжувало цей вид «бізнесу».
Хоча варто визнати: ситуацію погіршили політики, які заробляли собі репутаційні очки на забороні та виведенні в тінь грального бізнесу. Результатом стала «консервація» проблеми, а не боротьба з негативним шлейфом – лудоманією, яку якраз ведуть легальні оператори.
Досвід європейських країн показує, що в разі грамотного регулювання сектор азартних розваг приносить відчутний дохід у бюджет. Однією з фундаментальних ідей грального бізнесу в усьому світі є безпека та інтереси користувача – responsible gambling – маркер прозорої та легальної роботи (відповідальна гра).
У світі азартних ігор не існує загального зводу правил responsible gambling. Кожен ринок (країна) сам визначає оптимальні правила з огляду на культурні особливості та кон'юнктуру ринку. Однак саме responsible gambling – обов'язкова умова гри.
Відповідальна гра по-українськи
У профільному законі України визначено: відповідальна гра – це базовий принцип організації і проведення азартних ігор. Він передбачає з боку організаторів заходи з попередження та мінімізації негативних наслідків участі гравця і заходи, спрямовані на організацію самообмежень і самоконтролю гравців. Крім закону, принцип згадується в проєкті рішення Комісії з регулювання азартних ігор і лотерей України (КРАІЛ) «Про затвердження принципів відповідальної гри». Це рішення стане основним у державній політиці впровадження відповідальної гри у відносинах азартного бізнесу та його клієнта.
Крім того, закон визначає деякі обов'язкові принципи відповідальної гри:
- ідентифікація операторами всіх гравців із метою недопущення до азартних ігор осіб молодше 21 року, а також осіб, у яких явно виражена ігрова залежність (лудоманія);
- регулярне інформування операторами азартних ігор гравців про ризики ігрової залежності та відповідальної гри, а також про діяльність спеціалізованих установ, які лікують ігрову залежність;
- обмеження маркетингової активності операторів – утримання з боку закладів будь-яких бонусних виплат, подарунків і надання товарів (послуг) у будь-якій формі, інших видів заохочення, надання яких прямо або опосередковано обумовлено настанням програшу гравця в азартній грі;
- можливість самообмеження й обмеження гравця його близькими родичами;
- запуск і використання системи онлайн-моніторингу, яка контролюватиме всіх гравців, тощо.
- верифікація клієнта для недопуску до гри осіб молодше 21 року, і тих, кому за законом не можна грати (самовиключені);
- встановлення лімітів для гри;
- співпраця з організаціями допомоги залежним;
- інформаційне висвітлення принципів відповідальної гри;
- цілодобова служба підтримки;
- чесна реклама (без обіцянок заробітків і виграшів);
- акції, які не стимулюють програш гравця.
За словами Ростислава Майковича, ключовим принципом responsible gambling Parimatch є безпека. Він наголошує, що світовий досвід грального бізнесу виділяє основні базові принципи відповідальної гри і боротьби з лудоманією. До них належать: самообмеження або самовиключення з гри; встановлення лімітів (гравець вносить певну суму грошей на свій ігровий рахунок і сам встановлює свій ліміт часу і ліміт коштів, які він готовий витратити на гру); чесне та відкрите інформування.
Ефективна практика боротьби з лудоманією вже реалізована у Великобританії, на Кіпрі та в інших європейських країнах. Так, у Великобританії діє правило, що гравець не може витрачати більш ніж 25% свого доходу на гру, й оператор може та має право вимагати від гравця підтвердження його платоспроможності (надає клієнт або банк), а на випадок перевищення витрат оператор може примусово встановлювати фінансовий ліміт для гравців.
«На жаль, в Україні інше ставлення до гри, ніж у Європі. Для європейців гра – це просто гра й розвага. Понад 50% дорослого населення Європи грає майже постійно – лотереї, ставки на спорт, участь у перегонах. В Україні ж часто орієнтуються більше на можливість виграти. І тут ситуація багато в чому залежить і від операторів, і від самих гравців, і від регулятора», – вважає Ростислав Майкович.
На його думку, щоб уникнути таких проблем, потрібно, щоб обидві сторони дотримувалися наступних принципів відповідальної гри:
- фінансова грамотність. Гравець мусить планувати свій бюджет і визначати ліміти. Оператор – розповісти гравцеві про це;
- вікові обмеження. Оператор мусить виключити з гри неповнолітніх;
- чесна реклама. Це має регулюватися на законодавчому рівні, повинні існувати чіткі та зрозумілі правила реклами. Ці процеси регулює і відстежує регулятор грального бізнесу – КРАІЛ.
«Легальний оператор ігор націлений на довгострокові інвестиції в цей бізнес. Саме тому він не хоче продукувати суспільне невдоволення й негативне ставлення до свого бізнесу. І саме тому гральні компанії прагнуть доносити до людей інформацію про те, що гра – це один із багатьох варіантів дозвілля, а не індустрія для легкого заробітку. Легкий заробіток на ставках – це міф», – зазначає головний аналітик Parimatch Tech.
Експерти грального бізнесу впевнені, що відповідальна гра – це баланс інтересів основних зацікавлених сторін. Де ключовими учасниками є держава, неурядові організації, регулятор, оператори азартних ігор, фахівці громадської охорони здоров'я і насамперед самі гравці.
Зараз фахівці Parimatch Tech розробляють інформаційну концепцію з надання громадськості всіх необхідних відомостей. Компанія планує залучити деяких своїх амбасадорів до такої просвітницької діяльності. Їхнє завдання – донести думку: «Це гра, і саме ти мусиш контролювати гру, а не навпаки».
По суті, легалізація грального ринку в Україні (як і в усьому світі) має на меті: вивести з тіні сектор економіки з мільярдними оборотами і нівелювати негативні соціальні наслідки, пов'язані з гральним бізнесом.
Говорячи про мільярдні обороти, не варто недооцінювати і вплив гральної індустрії на економіку країни. Профіт, отриманий від легалізації ринку азартних послуг, – це не лише податки, плата за ліцензії, інвестиції в рекламний бізнес і соціальні проєкти. Казино стимулює розвиток інфраструктури міст, залучає мережі готелів. Букмекери активно підтримують розвиток спорту й кіберспорту. А онлайн-казино розвиває IT-сегмент. Крім того, цивілізована індустрія гемблінгу здатна справити позитивний вплив на такі сфери, як міжнародний і внутрішній туризм, фінансові технології, UX/UI-дизайн, маркетинг і VR (віртуальна реальність).
Штучний інтелект і віртуальна реальність, мабуть, одна з найперспективніших сфер діяльності в цьому аспекті: віртуальний світ має працювати безперебійно, і майбутнє, безумовно, – за новими технологіями та інтернетом. Розвиток нової галузі економіки – це завжди нові робочі місця та нові можливості для країни. А легалізація гральної індустрії в Україні дозволяє говорити про неї як про нову точку зростання для економіки. Але для цього необхідно гармонізувати оподаткування з механізмами захисту інвестицій – і все це на тлі зменшення рівня корупції загалом.
