Акценти тижня: міграційна війна Лукашенка, афганський реванш «Талібану» та кліматичний апокаліпсис у дії
Огляд основних подій минулих семи днів і реакція на них зарубіжної преси
Mind продовжує цикл публікацій під загальною назвою «Акценти тижня». У ньому ми висвітлюємо головні події, що напередодні сколихнули світове співтовариство та мають відчутний вплив на економіку не лише окремих держав, а й цілих регіонів. Цього разу випуск нашої інформаційної добірки присвячено біженцям, що прямують з Білорусі до Литви, кризовій ситуації в Афганістані та лісовим пожежам у багатьох країнах світу.
Санкції по-білоруськи: як Лукашенко використовує біженців проти ЄС
Ось уже третій місяць поспіль на литовсько-білоруському кордоні триває війна, де замість фронту – хиткі загородження по лінії зовнішнього кордону ЄС, а як зброя виступають сотні біженців з Африки та Близького Сходу, яких білоруські туристичні агентства та державні органи з ласки Олександра Лукашенка переправляють у сусідню Литву. За даними литовського Держстату, з початку року в країні опинилося понад 4000 незаконних мігрантів, що приблизно в 50 разів більше, аніж у 2020-му. Сплеск такого «туристичного» трафіку припадає на це літо, після засудження європейськими політиками незаконної посадки літака в Мінську, і особливо – на початок липня, коли ЄС поширив санкції на всю білоруську економіку.
За словами представників литовської влади, Олександр Лукашенко використовує біженців для помсти як самій Литві, де знайшли прихисток багато хто з білоруських протестувальників, зокрема Роман Протасевіч (наразі ув’язнений) і головний політичний конкурент Лукашенка Світлана Тихановська, так і всій Центральній та Західній Європі, оскільки литовсько-білоруський кордон – це одночасно й зовнішній кордон ЄС. Міністр закордонних справ Литви Габріелюс Ландсбергіс звинуватив у сприянні нелегальній міграції білоруське турагентство «Центркурорт», а верховний представник Європейського Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки Жозеп Боррель наприкінці липня говорив про те, що між Багдадом та Мінськом «був налагоджений маршрут».
Як зазначає Financial Times, сам Олександр Лукашенко ще в травні оголосив про припинення співпраці з ЄС щодо стримування нелегальної міграції. А минулого понеділка, 9 серпня, він додав, що не прийматиме біженців назад із Литви, заявивши, що не дасть Білорусі «перетворитися на табір». Однак Білорусь, вочевидь, не обмежується лише демонстративним ігноруванням проблеми, а натомість активно заохочує біженців із Сирії, Іраку та інших країн до втечі на територію Литви за допомогою національних турагентств, а також телеграм-каналів. Так, газета Africanews передає слова одного з іракських мігрантів, який «дав комусь у Мінську $1400», щоб той провів його через ліс до кордону. Водночас Міністерство внутрішніх справ Литви оприлюднило відео, на якому біженців супроводжує автівка білоруських прикордонників.
ЄС пообіцяв литовському урядові політичну та матеріальну підтримку, а лукашенківському режимові – новий, «жорсткіший» раунд санкцій, що обговорюватиметься європейськими політиками на саміті 21 серпня. Офіційний прикордонний орган ЄС Frontex спрямував до литовського кордону додаткові бригади для допомоги офіцерам, а єврокомісарка з внутрішніх питань ЄС Йлва Йоганссон запевнила, що європейські органи до наступного року виділять 20–30 млн євро для покращення захисних систем на литовсько-білоруському кордоні. Згідно з LRT, на сьогодні системами спостереження обладнано тільки 38% кордону, значна частина якого до того ж пролягає на лісистій території, де мігранти з легкістю переховуються від литовських патрульних. Як пише Euronews, литовський уряд у майбутньому планує витратити на спорудження фізичного бар’єру між двома країнами щонайменше 100 млн євро.
Литовська прикордонна служба встановлює огородження для укріплення кордону
На думку повноважних осіб ЄС, «гібридна війна», яку веде Лукашенко проти Литви та інших країн блоку, демонструє «відчай» білоруського диктатора, що фактично опинився в міжнародній ізоляції. Проте, як відомо, поранений звір – найнебезпечніший, тому підривна діяльність білоруських органів може створити низку серйозних соціальних та економічних труднощів всередині ЄС. Наприкінці липня заступник міністра закордонних справ Литви Мантас Адоменас наголошував на тому, що його країна неспроможна утримувати одночасно більше 5000 нелегальних мігрантів, і, якщо потік продовжиться, Литві доведеться пропустити їх далі вглиб ЄС, зокрема до Німеччини через сусідню Польщу. Перед обличчям кризи держави блоку спрямували до Литви гуманітарну допомогу – необхідні речі та обладнання для тимчасових таборів для біженців. А Україна разом з Естонією присяглися передати литовським прикордонникам, які вже заходилися обносити границю металевим парканом, декілька десятків тонн колючого дроту. Однак навіть якщо «туристів» з Африки та Сходу вдасться вчасно зупинити, то європейським політикам доведеться ще подумати, як вислати їх назад, уникнувши при цьому значних збитків чи звинувачень з боку правоохоронних органів ЄС.
«Талібан» на підйомі: чим афганська криза загрожує Заходу
Минуло лише трохи більше місяця після доленосної обіцянки президента США Джо Байдена повністю звільнити Афганістан від присутності американських військових. Вже тоді таке рішення наразилося на жорстку критику як всередині самих США, так і серед решти країн світу, а міжнародні фахівці висловлювали невтішний прогноз щодо долі афганського уряду та суспільства через просування талібів країною. Однак темпи цього просування не можуть не вражати. Як влучно висловився італійський генерал Клаудіо Граціано, «ми боялися, що за 20 тижнів Афганістан перенесеться назад у часі на 20 років, а натомість, на жаль, для цього достатньо було 20 днів». За підрахунками американських держслужб, без підтримки з-за кордону Кабул буде захоплено за 90 днів. (Таліби увійшли до Кабулу 15 серпня. – Mind.)
Для США, влада яких розраховувала на підтримку власних громадян внаслідок виводу військових, рішення залишити Афганістан сам на сам із терористами стало болісним ударом по їх міжнародній репутації. Тривожною перспектива утвердження в Афганістані талібів є і для сусідніх з ним країн, пише The Economist. Останні, однак, не поспішають з боротьбою проти «Талібану», натомість холоднокровно готуючись до зміни афганської влади. Так, Китай вже начебто уклав (щоправда, не на папері) з афганськими ісламістами своєрідний «пакт про ненапад», при якому «Талібан» потайки пообіцяв не втручатися в справи автономного китайського регіону Сіньцзянь, заселеного переважно мусульманськими уйгурами, з яким Афганістан з’єднаний вузькою територіальною смугою. Водночас центральноазійські держави зміцнюють зв’язки з РФ, проводячи спільні тренування спецпідрозділів на кордонах з Афганістаном, а Пакистан більше занепокоєний протистоянням з Індією, аніж ісламістським рухом на теренах свого північно-західного сусіда. Годі й казати про страждання самих афганських громадян: місії ООН регулярно фіксують утиски та правопорушення з боку солдатів «Талібану».
Щодо Заходу, то терористичне нашестя на Далекому Сході загрожує йому не лише понівеченою репутацією. Politico зазначає, що дуже скоро країни ЄС можуть відчути на собі тиск знедоленого внаслідок громадянської війни афганського населення, що налічує, за даними ООН, вже понад 400 000 осіб. Поки що значна його частина знаходиться в межах Афганістану. Велика кількість мігрантів, на думку німецького міністра Нільса Аннена, прямуватиме насамперед до Кабула, а звідти – до сусідніх країн, як-от Іран чи Пакистан. Проте, згідно з іншим висловленням Аннена, «наївно думати, що подальше просування «Талібану»… не відобразиться на міграційній політиці Європи». Так, за свідченням Politico, у 2019 та 2020 роках афганці становили найбільшу частку нелегальних переселенців до Європи. І хоча піку числа мігрантів з Афганістану європейські можновладці очікують не раніше, ніж через кілька місяців, та перші перебіжчики вже почали прибувати, зокрема через білорусько-литовський кордон.
Із цього приводу шість європейських країн того тижня адресували брюссельським єврокомісарам листа, у якому вони радили не припиняти примусових депортацій афганських біженців, щоб не заохочувати нової хвилі мігрантів. Найгіршим сценарієм, на думку політиків ЄС, є повторення кризи 2015 року, коли сотні тисяч громадян із Сирії, Афганістану та Іраку шукали притулку в Європі. Крім того, перемога «Талібану» ризикує перетворити на прах мільярди євро стратегічної допомоги афганському урядові, виплачені Єврокомісією за 20 років, як і зусилля європейських миротворців у країні, що діяли спільно із загонами США. Як пише Politico, вивід американських військ став прикладом і для ЄС, і тепер цей приклад швидко знищує і до того хитку стабільність далекосхідного регіону.
Чи можливо ще врятувати чинний афганський уряд та вберегти світ від гуманітарної катастрофи? Так, зазначає американський генерал та особистий радник президента з питань Збройних сил США Марк Міллі в інтерв’ю The Economist. І для цього необов’якова повна військова інтервенція – достатньо перекинути в Афганістан декілька загонів спецпризначенців для співпраці з урядовими афганськими військами та координованої відсічі наступу талібів. До того ж США могли б задіяти авіаносці в Аравійському морі для надання повітряного прикриття урядовій армії. Джерелом надії для Збройних сил Афганістану стало б також рішення НАТО залишити в Кабулі кваліфікованих військових радників та механіків.
Нарешті, адміністрація Байдена має принаймні на словах підтримати чинну афганську владу. І все ж президент США здається непохитним у своєму рішенні просувати доктрину «ми тут ні при чому», а єдиним завданням трьохтисячного загону американських військових, що прямують до Афганістану, є евакуація працівників посольства США в Кабулі. І вже невдовзі США, імовірно, доведеться розплачуватися за власну байдужість як перетасуванням їхніх геополітичних карт на Далекому Сході, так і хаосом у лавах союзної США Західної Європи.
Світ у полум’ї: від рекордних температур до лісових пожеж
Нещодавно Mind писав про новий кліматичний звіт ООН, до якого ввійшли головні обсервації та прогнози провідних фахівців щодо зростання температур в XXI столітті. Результат виявився вкрай невтішним: відмітку в 1,5 градуса, визначені державами світу у 2015 році бажаною границею зростання глобальної температури, за наявних темпів парникових емісій буде подолано за 15 років. Ба більше, навіть сценарій із 2 градусами автори звіту вважають малоймовірним і досяжним лише з посиленим застосуванням так званих негативних емісій – технологій уловлювання з атмосфери вже наявного в ній діоксиду вуглецю. Найвірогіднішою є версія групи Climate Action Tracker, у якій політика світових держав співставна з потеплінням атмосфери планети на 2,9 градусів порівняно з доіндустріальною добою. І, якщо цей прогноз справдиться, результати будуть катастрофічними.
Висновки звіту можна підсумувати однією фразою: Земля горить. Стихійні лиха, як-от смертельні повені, теплові хвилі та аномальні температури, частішатимуть, а число їхніх жертв зростатиме. Протягом останніх 25 років льодовий шар планети втратив приблизно 30 трлн тонн власної маси. І темпи його танення продовжують прискорюватися – у 2021 році вони вже на 57% вище темпів 1990-х років. Горить планета не лише в переносному, а й в прямому значенні: цей рік став рекордним і за масштабами лісових пожеж у світі, що простяглися від північно-західних штатів США до російського Сибіру.
Минулого тижня Греція втратила внаслідок пожеж близько 100 000 га лісу. Подібної проблеми зазнала й Туреччина. Обидві країни зареєстрували цього літа рекордно високі температури, що становили відповідно 48 та 49 градусів за Цельсієм . Пожежі досягли навіть північної Фінляндії, де жертвою полум’я стали 300 га лісового покриву. Не вщухають вони й у Північній Америці, зокрема в США, де, за свідченням видання Times, за рік вогнем було знищено понад мільйон гектарів. І всі ці пожежі є значним ударом не лише по екосистемі, а й по клімату. Катастрофічними пожежами охоплені ліси в сибірській тайзі. За даними Washington Post, за масштабом вони перевищують усі сьогоднішні пожежі у світі разом узяті, а їх вуглецевий слід становить понад 500 млн тонн СО2. Кліматичні фахівці побоюються, що полум’я згодом дістанеться сибірських вічних мерзлот та торф’яників, внаслідок чого до СО2 може додатися ще й не менш шкідливий метан.
Смог внаслідок лісових пожеж у російському місті Якутську
Небувалих стихійних лих світ зазнає в умовах, коли глобальне потепління не дійшло ще навіть до півтора градуса. Звіт ООН не лишає сумнівів, що винуватити слід насамперед людство, яке планомірно збільшує обсяги викидів ось уже 200 років. Лишається тільки здогадуватися, як виглядатиме пекло на землі через 80 років – і через глобальне потепління додатко на 1,5 градуса– якщо реалістичні прогнози кліматичних експертів ООН справдяться.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
