Уроки ленд-лізу: як «постачання в борг» може допомогти подолати путіна

Уроки ленд-лізу: як «постачання в борг» може допомогти подолати путіна

І чому це так само важливо, як і 80 років тому

Уроки ленд-лізу: як «постачання в борг» може допомогти подолати путіна
Фото: https://www.loc.gov/

6 квітня 2022 року Сенат США одноголосно ухвалив відновлення програми часів Другої світової війни, відомої як ленд-ліз. За часів президента Франкліна Рузвельта (1933–1945) програма дозволяла забезпечити країни антигітлерівської коаліції всією необхідною військовою амуніцією та іншими матеріально-технічними засобами на умовах «користування» з постоплатою після перемоги.

Ті самі права Сенат надав президенту Джо Байдену. Йдеться про можливість постачати зброю українській армії, уникаючи зайвих бюрократичних формальностей. Найближчим часом закон має бути схвалений Верхньою палатою Сенату та підписаний президентом США.

Що являє собою ця програма та як вона працювала на поразку нацистського Рейху в 1940-ві роки, дослідив Mind.

Уроки ленд-лізу: як «постачання в борг» може допомогти подолати путіна

Що передбачає американський ленд-ліз для України? Нещодавно Конгрес (Сенат та Палата представників) схвалив надання Україні військової та гуманітарної допомоги на суму майже $14 млрд. Частину з яких уже виділено. Відтак оголошено про додаткові $100 млн для фінансування закупівлі протитанкового озброєння, засобів зв'язку та іншої техніки.

Програма також включатиме номенклатуру критичних постачань аналогічно до переліку підтримки союзників з антигітлерівської коаліції в часи Другої світової війни: медикаменти, мобільні шпиталі, засоби хімічного та радіологічного захисту тощо.

Жодних поточних розрахунків за використання військової амуніції та матеріально-технічного забезпечення військ із бюджету України не передбачається. Оплата стягуватиметься лише після завершення військових дій виключно за невикористану амуніцію, яку Україна вирішить залишити у своєму розпорядженні.

Причому оплата, цілком вірогідно, стягуватиметься в рахунок російських нафто-газових репарацій у рамках багатосторонніх домовленостей між урядом України, Міністерством фінансів США (відповідальним за управління програмою ленд-ліз) і європейськими партнерами, повідомило Mind поінформоване джерело в Міністерстві фінансів України.

«Сама процедура надання військово-технічної допомоги передбачає забезпечення України не лише зброєю зі складів країн колишньої Варшавської угоди, зокрема наступального функціоналу, а й сучасних зразків високоточної зброї, яку Пентагон зобов'язується надати в рамках адміністрованої Міністерством фінансів США програми «лізингу», – уточнили в Мінфіні України.

Партнери України наголошують, що відновлення закону про ленд-ліз – важливе звернення до символів, які союзники використали проти нацистської Німеччини. «США дають чітко зрозуміти, що гітлерівський нацизм і путінський рашизм – це однакові ракові пухлини, боротьба з якими, як і раніше, має опиратися на мобілізацію безпрецедентних ресурсів», – заявив очільник ГУР МО України генерал-майор Кирило Буданов.

Чому таке рішення ухвалено саме зараз? Для отримання «зеленого світла» на впровадження ленд-лізу під час Другої світової війни було потрібно збалансування військово-тактичних сил СРСР та рейху на східному фронті. Приблизно так само, як це відбулося після краху планів генштабу РФ щодо оточення Києва з північно-західного та східного напрямків, успіхів ЗСУ під Харковом і надзвичайно вдалої оборони в зоні ООС, насамперед Маріуполя.

Для першого ленд-лізу було достатньо перемоги РСЧА під Москвою взимку 1941–1942 років. Водночас уже тоді було зрозуміло, що попри провал операції «Тайфун» (аналог «спецоперації» зс рф), співвідношення матеріальних ресурсів СРСР і рейху на початок 1942 року було не на користь радянської армії.

РСЧА могла скувати основні наступальні сили групи «Центр» під Сталінградом. Проте на всіх інших напрямках уже спостерігалися приклади, коли воювати доводилося буквально саперними лопатками або цеглинами – на зразок чорносвитників на Лютіжському плацдармі під Києвом.

Уроки ленд-лізу: як «постачання в борг» може допомогти подолати путіна

Що спільного та відмінного в сучасній ситуації? У 1960-ті роки в СРСР дуже обмеженим тиражем вийшли мемуари маршала Бориса Шапошникова (1882–1945), де цензура якимось дивом пропустила фрагмент із доволі критичною оцінкою реального стану матеріально-технічного забезпечення РСЧА.

Йшлося про те, що, якби не допомога союзників, уже десь із кінця 1942 року РСЧА довелося б воювати самими лишене саперними лопатками, а харчуватися переважно підніжним кормом – особливо після цілковитої окупації України та Північного Кавказу наприкінці 1941 року, заощаджуючи сухпайки та консерви на зимовий період.

У другому виданні цих мемуарів в 1970-ті роки, більш масовому, цей і багато інших фрагментів були вилучені, хоча досі деінде зберіглися раритетні примірники першого видання, яке у РФ намагалися перевидати в 2000-і роки, але щось пішло не так…

Цих самих висновків на ширшому матеріалі вдалося дійти іншим історикам, зокрема Марку Солоніну. За його підрахунками, через дефіцит високооктанового бензину, авіація РСЧА мала б припинити літати вже наприкінці 1942 року – саме стільки пального могло б ще залишатися на складах трохи далі від лінії фронту. Так само через критичний брак мастильних матеріалів мали б бути цілковито знерухомлені радянські танкові сили (як і російські в березні 2022 року на Сумщині та Чернігівщині).

Уже на початок 1943 року нестача кольорових металів, потрібних для виготовлення навіть найпростіших боєприпасів, змусила б вщухнути радянські гармати й кулемети. А повальний сепсис, викликаний нестачею напівсинтетичного пеніциліну, призвів би до безповоротної втрати до 60% живої сили РСЧА, що цілком би внеможливило ведення наступальної кампанії.

Історики називають ще безліч критичних факторів, що могли б призвести до беззастережної перемоги Третього рейху на східному фронті, якби вже взимку 1942 року СРСР не почав отримувати мільйони тонн найрізноманітнішої військової, медичної та гуманітарної номенклатури від США, Канади, Австралії та інших союзників з антигітлерівської коаліції.

Це дозволило не лише переломити на свою користь війну дії на східному фронті, а й завершити війну капітуляцією рейху на території нацистської Німеччини – попри кричущу бездарність радянського командування та злочинність сталінської військово-репресивної системи.

Уроки ленд-лізу: як «постачання в борг» може допомогти подолати путіна

Як ленд-ліз спрацював у 1940-ві? Уже навесні 1942 року три чверті харчового забезпечення солдатів РСЧА складалося з американської тушонки та висококалорійних консервів, що доправлялися морськими конвоями через Арктику до Архангельська і Транссибом із Владивостока.

Лендлізівські консерви становили 480% вітчизняного виробництва солдатських пайків (приміром, ще на початку 1950-х в Одесі їх можна було купити чи обміняти на Привозі).

Проте найістотнішим було забезпечення СРСР саме матеріально-технічними ресурсами та сировиною. Навіть за офіційною радянською статистикою (значною мірою закомуфльованою), постачання за ленд-лізом становили 76% від радянського виробництва міді, без якої неможливо було виробництво боєприпасів, 176% алюмінію, який повністю забезпечував військове авіабудування, та 223% олова. А також 102% вовни та фурнітури, з якою шилося спорядження бійців РСЧА.

Понад половина використаних радянською армією впродовж війни вибухових речовин прибуло конвоями від західних союзників – майже 300 000 тонн. Лише через Арктику союзники забезпечили СРСР вантажопотоком на понад 4 млн тонн, через Тихий океан прибуло 7,4 млн тонн ресурсного забезпечення. Ще понад 4 млн тонн – через порти Перської затоки.

Щоб збільшити пропускну здатність залізничних комунікацій на підконтрольній союзникам території Близького сходу, General Motors побудував в Ірані два заводи, на яких вироблялися призначені для СРСР вантажівки Studebaker та військові джипи Dodge і Willys – єдиний транспортній засіб в РСЧА з двома рухомими осями. Це був найліпший артилерійський тягач радянської армії аж до середини 1960-х років.

Для забезпечення бакінських нафтопереробних заводів союзники за три місяці протягнули з Перської затоки через Іран два трубопроводи завдовжки понад 800 км кожний.

Загалом у рамках ленд-лізу СРСР отримав 447 785 одиниць автотехніки, що становить 33% всього фронтового автопарку – включно з трофеями. При тому що радянський автопром за всі ці роки випустив з конвеєра лише 265 000 одиниць, якість яких на фронті коштувала найціннішого – солдатського життя.

Річ у тім, що США передавали РСЧА справжні військові «траки», здатні виконувати свої функції у фронтових умовах, які до того ж мали протимінне бронювання. Натомість СРСР виготовляв виключно переобладнанні під військові цілі господарчі машини. Щось подібне до того, як 2014 року українські добробати використовували обшиті металом мікроавтобуси та джипи-євробляхи для транспортування піхоти або евакуації поранених…

Зрештою, тактичної переваги СРСР у військових діях неможливо було б досягти без дієздатного залізничного транспорту. На потреби фронту й тилу в рамках ленд-лізу було поставлено 1900 паротягів і 66 дизель-електровозів, тоді як сам СРСР за всі роки війни виготовив лише 92 локомотиви.

Коліями від Уралу до Лаби каталося 11 075 лендлізівських вагонів, що у 12 разів перевищувало власне виробництво всього колісного складу СРСР.

До самого кінця війни РСЧА проводило наступальні дії важкою, злочинно невиправданою ціною. Але й ця ціна була б непомірно вищою, якби не прикриття піхотних і механізованих частин із повітря авіацією, зокрема чи не найкращим літаком часів Другої світової війни «Аерокобра» Р-39 – із того самого ленд-лізу.

Загалом за роки війни американськими авіазаводами було вироблено З9 500 «Аерокобр», понад 5000 з яких призначалися радянським пілотам.

А ще були винищувачі «Томагавк», «Кітіхок», «Кінгкобра» «Тендерболт», бомбардувальники «Бостон» і «Мітчелл», британські перехоплювачі «Спітфайр» та «Харрікейн». З них складалася майже третина всього авіапарку РСЧА станом на весну 1945 року.

Звісно, весь цей льотний парк заправлявся виключно лендлізівським авіапальним, яке у відповідному октановому стандарті в СРСР просто не вироблялося. Вже не кажучи про те, що союзники сковували собою левову частку Люфтваффе на західному фронті, як сьогодні бійці полку «Азов» та морпіхи «множать на нуль» елітні наступальні сили РФ у Маріуполі. Саме на західноєвропейський театр бойових дій Другої світової війни припадає 72% втрат всього льотного складу люфтваффе, що значно знижувало матеріально-технічні втрати СРСР на східному фронті.

Зрештою, у рамках ленд-лізу СРСР отримав понад 2500 кораблів, зокрема три криголами, що за водотоннажністю становило третину радянського військового та цивільного флотів.

І все це не враховуючи десятків суден із технікою та ресурсними постачаннями, які потонули у водах Арктики й Тихого океану внаслідок дії крігзмаріне та японської авіації. Найтрагічнішим був 1942 рік, коли лише в арктичних водах союзники втратили 63 кораблі з 256, що прямували до берегів СРСР. Але союзників це не зупинило, і цьому важливо віддати належне.

Уроки ленд-лізу: як «постачання в борг» може допомогти подолати путіна

Якими грошима це забезпечувалося? Поняття lend – позика – для СРСР була доволі умовною, адже схема «амуніція в обмін на золото» функціонувала лише до весни 1942 року. Отже, за неї не стягувалося ані копійки. І до 1947 року про жодну компенсацію Радянському Союзу навіть не йшлося.

Станом на 1947 рік, з урахуванням зворотного ленд-лізу – постачань СРСР до США марганцевої руди, платини й деревини – сумарний борг оцінювався на рівні $2,6 млрд. Але вже в 1948 році ця сума була зменшена вдвічі. Проте й за неї СРСР сплачувати не поспішав, навіть коли в 1951 році США погодилися обмежити боргові зобов’язання СРСР за ленд-лізом на рівні $800 млн.

Саме потреба рано чи пізно платити за лендлізівські постачання була одним із чинників ескалації конфлікту в Західному Берліні 1949 року та розпалу холодної війни. На формальну реструктуризацію боргу СРСР вимушено погодився лише в 1972 році, коли радянському керівництву конче бракувало валютного займу від міжнародного Експортно-імпортного банку. Здійснивши два транші на $48 млн, СРСР знову «кинув» партнерів, вийшовши з угоди в одноосібному порядку.

Інший реципієнт лендлізу – Великобританія – повністю розрахувалася за військові постачання 2006 року, хоча її борги, накопичені протягом 1940–1945 років були оцінені США на рівні $31,4 млрд.

Однак на перемогу СРСР над Третім рейхом працювали не лише офіційні лендлізівські постачання, а й донорська допомога неурядових структур та окремих меценатів. Приміром, перський підприємець Рахімьян Гусейн надіслав до Сталінграда 3 тонни ізюму, а його земляки Юсуф Гафуріки й Мамед Ждаліді – 285 голів худоби. Й таких прикладів сотні – як і сьогодні в перемогу над путіним вкладають свої зусилля найбільші світові фандрейзери.

І це зайвий раз вписує українську вітчизняну війну в контекст загрози від путінської росії самій демократичній моделі світу в глобальному вимірі.

Уроки ленд-лізу: як «постачання в борг» може допомогти подолати путіна
Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у наших Telegram-каналах Mind.Live та Mind.UA
Проєкт використовує файли cookie сервісів Mind. Це необхідно для його нормальної роботи та аналізу трафіку.ДетальнішеДобре, зрозуміло