Як запровадити ембарго на постачання нафти та газу з росії в Європу
Та не викликати при цьому хаос на енергоринку
Президент України Володимир Зеленський у своїх вечірніх зверненнях постійно говорить про необхідність посилення санкцій проти росії, щоб «російська військова машина залишилася без засобів для існування». Основний акцент – на блокуванні постачання російської нафти, тому що доходи від її експорту відіграють ключову роль у фінансуванні оборонної промисловості рф.
«Загалом демократичний світ має визначитись із тим, що гроші росії за енергоресурси – це насправді гроші на руйнацію демократії. Коли ці рішення будуть, ми всі зможемо побачити, що мир наближається», – сказав напередодні Зеленський.
Розширення антиросійських санкцій та ембарго на постачання енергоносіїв з рф – одне з головних завдань Офісу Президента, при якому працює міжнародна експертна група для посилення економічного тиску на росію.
Українська сторона очікує, що найближчим часом ЄС запровадить торговельні обмеження для російської нафти.
Про те, якими будуть наслідки такого кроку та як західним країнам запобігти серйозним економічним проблемам на випадок енергетичного ембарго для росії, у публікації на сторінках видання The Washington Post розмірковують Деніел Єргін, віце-голова S&P Global, та Карлос Паскуаль, старший віце-президент S&P Global, колишній посол США у Мексиці та Україні.
Mind пропонує своїм читачам переклад цього матеріалу.
Те, що здавалося неможливим, коли росія атакувала Україну, стає дедалі ймовірнішим – це повна заборона на продаж російської нафти та газу в Європу. Але щоб ембарго запрацювало, весь процес має бути правильно організованим.
Антиросійські санкції, запроваджені в лютому після початку війни, не торкалися енергетичного сектору. Існували побоювання, що для Європи, яка суттєво залежить від імпорту російських енергоносіїв, розрив існуючих торгових контактів призведе до стрімкого зростання цін, дефіциту та економічних труднощів. Тому схвалення європейським загалом узгодженої відповіді Заходу на вторгнення може бути підірвано.
Минуло майже два місяці війни росії проти України. За цей час відбулися смертоносні обстріли мирного населення, сталися жахи, про які світ дізнався після відступу російських військових з передмістя Києва, загострилися масштабні бої на Донбасі.
Керівництво ЄС, яке обіцяло відмовитися від російської енергії протягом кількох років, тепер готове посилювати санкції. Настрій політиків змінюється на тлі зростання неприйняття тактики президента росії владіміра путіна.
Заборону на постачання російського вугілля вже затверджено. Але газ та нафта залишаються для росії великими джерелами фінансування війни.
Якщо Європа повністю зупинить закупівлі російських енергоресурсів, це коштуватиме кремлю, за нашими підрахунками, понад $250 млрд на рік (в актуальних на даний момент цінах).
Чи можна запровадити ембарго без масштабних економічних проблем для західних країн?
«Самосанкції» вже працюють. НПЗ відмовляються використовувати російську нафту, банки не фінансують угоди – це скорочує торгові операції з російськими енергоресурсами на європейському ринку.
Наразі обговорюється впровадження високих тарифів на імпорт нафти і газу з рф, щоб змусити кремль піти на значні цінові знижки для збереження конкурентоспроможності власних вуглеводнів. Але підтримка ембарго залежатиме від того, як влада та бізнес керуватимуть дефіцитом і турбулентністю на ринку.
Щоб досягти успіху, потрібно те, чого досі значною мірою не вистачало – це співпраця між урядом та промисловістю.
Необхідно відкласти вбік політичну риторику, а також порожні фрази про «піднесення цін», які ігнорують реальний дефіцит на світовому ринку та перешкоджають ефективному співробітництву. Урядам США та країн ЄС потрібно щодня взаємодіяти з бізнесом, обмінюватися інформацією, координувати складну логістику та ланцюжки постачання на ринку нафти обсягом майже 100 млн барелів на добу.
Зараз ми всі живемо в умовах воєнного часу, який потребує особливого формату відносин між владою та промисловістю. Це можуть бути «добровільні угоди» – як під час Корейської війни 1950-1953 року, чи «надзвичайні комітети», що існували в період Суецької кризи 1956 року та допускали тимчасову відмову від певних обмежень з метою оптимізації обміну критичною інформацією між урядом та бізнесом. За такого підходу санкції проти російської нафти, що йде в Європу, можуть бути просто та ефективно керованими.
Скільки енергоресурсів потребує світ та чим компенсувати російську частку?
За нашими даними, на Європу припадає близько половини з 7,5 млн барелів нафти і нафтопродуктів, що експортуються росією на добу. Це забезпечує близько 35% загального попиту в регіоні.
Президент Сполучених Штатів Джо Байден 31 березня оголосив про величезне вивільнення зі Стратегічного нафтового резерву США – 1 млн барелів на день протягом наступних шести місяців. Це важливий крок для компенсації дефіциту.
Цього року видобуток нафти у США значно зросте. Виробники з Близького Сходу могли б за короткий час додати ринку ще більше нафти, але це зруйнує угоду ОПЕК+ і вимагатиме подолання розбіжностей в американо-саудівських відносинах.
Повернення до ядерної угоди з Іраном та подальше зняття санкцій також здатне швидко наситити ринок нафтою. Але росія, що бере участь в угоді, може перешкоджати цьому кроку, що грає проти її нафтового виробництва.
Певна частина російської нафти, від якої відмовиться Європа у разі ембарго, вирушить до Азії, але продаватиметься з великими знижками. Через санкції виникнуть також перешкоди для транспортування вантажів, їхнього страхування та банківського фінансування. Крім того, будуть складнощі з фізичною доступністю нафтових танкерів. Потрібно згадати досвід санкцій 2012-2014 проти Ірану, щоб оцінити весь спектр наслідків.
Природний газ є найбільшою проблемою для Європи, яка занадто залежить від трубопровідних поставок з росії – зазвичай це близько 35% у загальному попиті, але цей показник може опускатися і до 25%.
Скраплений природний газ (СПГ) вже забезпечив додаткові обсяги європейським споживачам і буде ще більшим. Але потужності для нарощування виробництва СПГ у світі обмежені, а існуючої СПГ-інфраструктури в ЄС недостатньо, щоб компенсувати дефіцит у разі зупинення російських поставок.
На значне збільшення використання відновлюваних джерел енергії знадобляться роки. Але є негайні рішення, які дозволяють скоротити газову залежність Європи:
- можна тимчасово збільшити використання вугілля;
- відкласти закриття трьох останніх діючих атомних реакторів у Німеччині;
- активніше впроваджувати енергозберігаючі технології;
- стимулювати зміну споживчих звичок (наприклад, через регулювання температури у приміщеннях);
- практикувати певне нормування використання енергії.
Подібні кроки можуть вимагати непростих політичних рішень, особливо в Німеччині. Але оскільки в Україні триває жахіття війни, жителі Європи можуть підтримати їх охочіше, ніж вважають їхні лідери.
Для пом'якшення економічних наслідків, західні уряди можуть придивитися до російських фінансових активів у Європі, щоб компенсувати збитки споживачам та компаніям.
Десять років тому путін розкритикував «сланцеву революцію» та визнав її загрозою. Він мав рацію, коли турбувався. Сланцеві технології дозволили Сполученим Штатам перетворитися на виробника нафти №1 у світі після того, як країна довгі роки залежала від її імпорту на 60%. Також США стали найбільшим експортером СПГ на світовому ринку.
Без «сланцевої революції» Європа могла б стати заручником путіна. Тепер його поведінка показала всьому світу, наскільки стратегічно важливим активом є американські нафта і газ – не тільки для Сполучених Штатів, а й для Європи в умовах поглиблення кризи.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
