Західна преса про війну в Україні: чому путін напав і що робитиме далі, чим воюватимуть ЗСУ та до чого тут «радіобитви»
Як закордонна журналістика бачить витоки та перебіг протистояння з путінською навалою
Mind продовжує готувати дайджести найактуальніших публікацій про Україну в топовій іноземній пресі. Ми намагаємося визначити найбільш показові інформаційні тренди, здатні вплинути на рішення іноземних урядів і великих світових компаній щодо України, а також позицію цих урядів і корпорацій, яка може подаватися між рядків найрейтинговіших ділових видань. Попередній випуск можна прочитати тут.
The Wall Street Journal: У чому «стратегічна логіка» війни Росії з Україною
росія вдерлася в Україну з двох причин: через нав’язливі імперські амбіції та прагнення ліквідувати українську ідентичність як таку. Адже українська ідентичність постійно спонукала до повстання проти диктатури, що могло мати вплив і на росію.
Попри свою відважність, Україна була економічно слабкою країною без союзників-гарантів. Водночас Захід поступово опинявся в стані стратегічної залежності від російських енергоносіїв. Усе це давало путіну величезні важелі впливу на Україну та Західну Європу.
путін роками впливав на українську політику грошима, пропагандою та підтримкою проксі-республік на сході. Ці ризиковані інвестиції не виправдалися.
З часом Київ накопичив більше високоточної зброї та безпілотників, через що витрати на повноцінне вторгнення зростали. Вікно можливостей закривалося, і 24 лютого путін вирішив скористатися принаймні тим, що є.
путін переконував уряд України визнати «васалитет», відмовитися від переозброєння та прагнень приєднатися до НАТО. Зрештою, надати підконтрольним росії окупованим регіонам автономію. Та й просто дозволити росії втручатися у внутрішню політику. Більшість сусідів росії були змушені піти на подібні жертви.
Позатим, українська демократія представляла загрозу росії не тому, що це шкодило простим росіянам. Вона показувала «небезпечний» приклад для росіян, незадоволених авторитарним правлінням.
Україна могла уникнути вторгнення, лише погодившись на політичне втручання росії. Проте українці ніколи не потерпіли би політика, який пішов би на такі поступки й відмовився на користь москви від демократії.
Рішучість України боротися перевищила очікування, як і єдність Заходу щодо санкцій. І тут путін програв.
The Times: Для чого путіну оголошення мобілізації і чи матиме це результат?
Чи стане путін оголошувати загальну мобілізацію? Це означало б кінець легенди, що москва, мовляв, проводить лише «спецоперацію». Це крок до затяжної війни – без гарантій на успіх.
Цар Микола II 30 липня 1914 року віддав наказ про загальну мобілізацію. За два дні Німеччина оголосила війну росії, й годинник романівської імперії почав відміряти зворотний відлік. У наш час загальна мобілізація може бути так само фатальною.
Але виснаження російських військ залишає путіну небагатий вибір. Військовий аналітик Майкл Кофман каже: «Без загальної мобілізації Донбас є останнім великим наступом, який російські військові можуть здійснити, враховуючи поточний стан і наявність сил – незалежно від кінцевого результату».
Російські підрозділи стали менш боєздатними через втрати, втому та виведену з ладу техніку. До того ж мобілізація не вирішить структурних проблем, з якими стикаються росіяни: якість генеральського складу, відсутність гнучкості, погана координація військ, логістичні прорахунки тощо.
Єдине, що вирішує загальна мобілізація, це можливість обійти законодавство, яке забороняє відправляти військовозобов’язаних у реальні бойові дії до того, як вони пройдуть чотиримісячне навчання. Але це лише додасть у пекло війни нового гарматного м'яса. Можливо, ще з меншими результатами, ніж було досі.
При цьому путін готовий ризикувати. Наближення параду 9 травня дозволить йому просунути наратив таких собі диверсій на території рф за «підтримки НАТО». Міністр закордонних справ росії лавров уже заявляє, що НАТО зараз по суті веде війну проти росії через «країну-проксі».
Безперечно, нещодавня присутність у Києві міністра оборони США Ллойда Остіна свідчить про те, що участь НАТО стає як глибшою, так і відкритішою. Чим більш публічною стає ця війна, тим більшим буде тиск Заходу, щоб забезпечити вихід росії з України як передумову будь-якого дипломатичного врегулювання.
Озброєння, обмін розвідувальними даними та навчання військ мають розглядатися як законний інструмент забезпечення того, щоб путін врешті захлиснувся власною війною.
The Times of Israel: Ізраїль змінив риторику й надаватиме Україні не лише гуманітарну допомогу
Присутність Ізраїлю на організованому США на авіабазі Рамштайн у Німеччині саміті свідчить про відмову офіційного Єрусалиму від політики поставок лише гуманітарної допомоги Україні.
Ізраїль на саміті представляв бригадний генерал Дрор Шалом, голова військово-політичного бюро міністерства оборони. При цьому від участі в саміті відмовився міністр оборони Бенн Ганц, який минулого тижня заявив, що Ізраїль надішле в Україну бронежилети та шоломи.
Риторика Єрусалиму змінилася після повідомлень про масові вбивства цивільного населення росіянами. Міністр закордонних справ Ізраїлю Яір Лапід відкрито звинуватив росію у військових злочинах в Україні.
Der Spiegel: Надані ЗСУ гаубиці здатні переломити хід війні на Донбасі
Важка зброя відіграє важливу роль у сучасній війні. Ставлення федерального уряду до постачання Україні амуніції кардинально змінилося. Нещодавно федеральний міністр оборони Крістіна Ламбрехт оголосила про бажання передати ЗСУ німецькі зенітні танки Cheetah, а також гаубиці Panzerhaubitzen 2000.
Чеська Республіка вже поставила ЗСУ колісні гаубиці Dana. Також Канада зобов'язалася відправити кілька артилерійських установок M777.
Окрім основних бойових танків та бронетранспортерів, які є запорукою успіху в наземних боях, західні поставки озброєнь зосереджені на підтримці української артилерії. Panzerhaubitze 2000 вважається однією з найкращих систем у цій сфері.
Артилерія включає дуже різні системи зброї, як-от ракетні установки, балістичні ракети малої дальності, міномети та гаубиці, чия місія на війні полягає в підтримці сухопутних операцій на далекій відстані.
У канадської M777 є свої переваги: гармата не лише стріляє високоточними боєприпасами з GPS-навігацією, вона також дуже легка – важить біля 4 тонн, і її можна швидко переміщувати тягачем.
Вона може бути легко демонтована для транспортування поблизу місця операції літаком або гелікоптером. Навіть на складній місцевості гаубиця може відносно легко змінити позицію після пострілу, уникаючи тим самим можливої відповіді з боку ворожої артилерії.
Гаубиця «Цезар» – самохідна артилерійська система французького виробництва калібром 155 мм. «Цезар» (фр. CAESAR) – абревіатура від Camion équipé d'un système d'artillerie («оснащена артилерійською системою вантажівка»). Її мобільність дозволяє розвивати швидкість близько 50 км/год навіть на бездоріжжі, а отже швидко досягати позицій і так само швидко їх залишати.
Напівавтоматичний засіб заряджання дозволяє здійснювати від шести до восьми пострілів за хвилину, а снаряди пролітають максимум 50 км залежно від використовуваних боєприпасів. Системою керують лише шестеро солдатів.
Panzerhaubitze 2000 – одна з найсучасніших систем у своєму класі. Її виробники Krauss-Maffei Wegmann та Rheinmetall використали шасі головного бойового танка Leopard, що дозволило рухатися зі швидкістю до 60 км/год. Завдяки унікальним боєприпасам Vulcano вона може також вражати рухомі цілі на відстані понад 70 км.
Зазвичай німецькі командири системи проходять 5-місячний курс підготовки в артилерійській школі в Ідар-Оберштайні. Потім вони продовжують тренуватися зі своїми екіпажами на базах та військових полігонах. Українські воїни також пройдуть навчання в Німеччині.
Впровадження технічних та цифрових систем вищого рівня також може створити проблему. Також питання в тому, наскільки швидко вдасться конвертувати системи управління вогнем, які надають дані про цілеуловлення.
Panzerhaubitze 2000 також потребує більшого обслуговування, ніж інші танки. Для цього потрібна інфраструктура, яка може забезпечити, наприклад, відповідні запасні частини. Але війна може тривати довго, і потреба в новій зброї точно не зменшиться.
Financial Times: як Лондон перетворився на столицю для брудних грошей, передусім російських (фільм власного виробництва редакції Finansial Times)
Російські олігархи інвестують у Лондон впродовж двох десятиліть, і це заохочується британськими політиками, перетворюючись на таку собі «пральню» з відмивання брудних грошей. Зокрема, росіяни володіють житловою нерухомістю в Лондоні вартістю близько мільярда фунтів стерлінгів.
Ця історія почалася за Маргарет Тетчер, коли вона стала лібералізувати сектор фінансових послуг. За останні два десятиліття Великобританія вітала російські гроші всіх видів, остаточно позбувшись моральних берегів.
Є заяви Бориса Джонсона, коли він був мером Лондона, про те, що він хоче зробити Лондон затишною гаванню для російських грошей. Фондова біржа вітала багато російських компаній, хотіла, щоб вони зробили Великобританію та Лондон своєю європейською базою.
Золоті візи були введені лейбористським урядом для залучення багатства та капіталу до Лондона. Теоретично з цього приводу були перевірки. Але на практиці вони не працювали. Цим зловживали олігархи та клептократи, які використати цю схему для встановлення легітимності за допомогою так званої надійної юрисдикції. Пік спостерігався 2012 року, коли було видано близько 1200 золотих віз, 60% з яких – для росіян та китайців.
Їхні статки були величезні. Вони були мішенню для агентів з нерухомості в Лондоні. Типовий російський покупець шукав величний будинок, більший за більшість, у Белгравії, Мейфері, Найтсбріджі.
Можна було володіти майном у Великобританії через фіктивну компанію, навіть офшорну компанію-прокладку. І ні у кого не питали, кому насправді належить ця власність. Юристи охоче роздавали консультації щодо цих складних операцій.
Приблизно 84 000 будинків вартістю 6,7 млрд фунтів стерлінгів у Великобританії належать власникам анонімно. З них росіяни володіють нерухомістю щонайменше на 1,5 млрд фунтів стерлінгів. Більшість із власників мають тісні зв’язки з Кремлем. Майно на 830 млн фунтів стерлінгів належить російським фізичним особам через підставні компанії, що базуються на заморських територіях.
Коли журналісти-розслідувачі цікавляться олігархами, адвокати останніх намагаються викручувати їм руки, тягають по лондонських судах.
Журналісти FT виявили 81 юридичну фірму, 86 британських банків і – на диво – 77 британських навчальних закладів, які приймали або переміщали брудні гроші з усього світу. Росіяни володіють газетами, їхні діти навчаються в елітних державних школах.
Зараз ми прокидаємося тому, що головний клептократ росії відправив війська в сусідню демократію, аби переконатися, що ці брудні гроші є зброєю. Клептократи воюють із демократією.
Велика Британія винна у відмиванні брудних грошей світу. Ми допомагаємо сприяти глобальній корупції. Новий клептократичний порядок переробляв нас на свій кшталт. Ці брудні гроші отруюють наші демократичні інститути, змушуючи політиків служити інтересам міжнародної олігархії. Наявність вільної преси – по суті, єдине, що відрізняє нас від цих авторитарних режимів.
Financial Times: Як міжнародні волонтерські групи допомагають Україні виграти битву в радіоефірі (фільм власного виробництва редакції Finansial Times)
Цей невидимий фронт – життєво важливий для кожного кроку прийняття рішень у війні. Радіошум, у якому ховаються сигнали, що їх важливо перехопити й декодувати. І Україна це робить напрочуд вдало.
Як це працює. Є ворох радіосигналів, в якому досвідчене вухо здатне виявити той, який становить конкретну цінність. Після декодування цей сигнал завантажують до загальнодоступного чату, як-от Discord. У такий спосіб можна створити команду волонтерів із відкритим кодом розвідки, що й зробив болгарський радіоаматор Боян Малашев зі своїми українськими однодумцями.
«Ми допомагаємо людям, які зараз перебувають на війні. Ми чули, як російські командири та офіцери влаштовують авіаудари по житлових об’єктах. Ми намагаємося знайти їхні позивні», – каже він FT.
Російські військові зусилля виявилися набагато хаотичнішими, ніж очікувала західна розвідка. Це великий удар по іміджу російських військових, а отже іміджу росії, який путін так ретельно плекав.
Є ще одна група, яка слухає російські війська в Україні, – ShadowBreak. Спочатку це була охоронна компанія, зосереджена на картографуванні та геопросторовій розвідці. Все, що вони роблять для України, є абсолютно волонтерською ініціативою, на яку було виділено $500 000 власних коштів.
Засновник ShadowBreak три роки прослужив в розвідці Цахалу – ізраїльській армії. За останні кілька років відчувається неабиякий попит на розвідувальні дані з відкритим кодом. Чудовим прикладом цього є Bellingcat.
Ми переконалися, що російські військові мають серйозні проблеми з криптуванням та розподілом ключів, оскільки безпечні комунікації вимагають певної форми шифрування. Це відбувається через те, що росіяни використовують практично виключно цивільні радіоприймачі, які можна придбати навіть на eBay.
Тож користувачі на серверах Discord, як-от Ukrainian Radio Watchers і ShadowBreak, визначають ці сигнали, потім розповідають іншим користувачам, на яких частотах слухати, вирішують, як сигнали розшифровувати й перекладати. На них ставлять мітки часу, щоб їх можна було опублікувати для ширшої аудиторії.
Є відома цитата фельдмаршала Монтгомері, зроблена під час Другої світової війни про повітряну енергію: «Якщо ми програємо війну в ефірі, ми програємо війну, і програємо її швидко».
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
