Західна преса про війну в Україні: переможні реляції vs обережні побоювання США, ядерна кнопка путіна та «привіт» родичам від російських «двохсотих»
Як закордонна журналістика бачить перебіг протистояння з путінською навалою
Mind продовжує готувати дайджести найактуальніших публікацій про Україну в топовій іноземній пресі. Ми намагаємося визначити найбільш показові інформаційні тренди, здатні вплинути на рішення іноземних урядів і великих світових компаній щодо України, а також позицію цих урядів і корпорацій, яка може подаватися між рядків найрейтинговіших ділових видань. Попередній випуск можна прочитати тут.
The Guardian: У Пентагоні починають втрачати оптимізм щодо одностороннього успіху у війні
Emma Graham-Harrison & Peter Beaumont, 11.05.2022
Російське вторгнення на сході України зайшло в глухий кут. Очільник розвідки Пентагону припускає, що жодна зі сторін не виграє, попри заяву Києва щодо контрнаступальних дій.
«Росіяни не перемагають, українці не перемагають, усі в глухому куті», – сказав генерал-лейтенант Скотт Бер’єр, директор Управління оборонної розвідки Пентагону.
Водночас в інтерв'ю Financial Times міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба сказав, що Україна спочатку вважала б перемогою виведення російських військ на позиції, які вони займали до вторгнення, натомість зараз – лише повернення територій, втрачених у 2014 році.
Time: Українці переможуть, тому що є вільним народом
Frederick W. Kagan, дослідник Проєкту критичних загроз Американського інституту підприємництва, 9.05,2022
Російське вторгнення в Україну – це протистояння диктатури й вільного народу. Вільні люди перемагають, тому що вони вільні.
І Україна, і рф вийшли з руїни Радянського Союзу. Обидві держави намагалися позиціонувати себе як вільні країни з ринковою економікою та демократичними системами. Президент Борис Єльцин запобіг спробам лівих націоналістів та комуністів захопити владу та повернути росію до автократії. Проте керівництву України в 1990-х роках відверто бракувало бачення та рішучості Єльцина.
Однак траєкторії двох країн різко змінилися в 2000-ті. Єльцин передав росію путіну, який швидко рухався до консолідації влади, яка незабаром досягла диктаторського рівня. Українська політика, навпаки, стала більш децентралізованою.
Після Євромайдану 2014 року Україна повалила автократично налаштованого лідера. Нове керівництво зобов’язало країну йти вільнішим шляхом, сподіваючись на приєднання до НАТО та ЄС.
Захоплення росією Криму та вторгнення на Донбас у 2014 році сколихнули українців. Це не навело ладу в українській владі чи економіці, не поклало край корупції. Проте сприяло вибуху активності українського громадянського суспільства, оскільки українці об’єдналися, щоб спробувати відбити ворога. Слабкість та недоліки українського уряду й економіки перед російською навалою змусили її народ стати сильнішим.
На початку 2022 року світ побачив, як нібито сильна російська армія виявилася великим «потьомкінським селом». Системна корупція та брехня цивільному й військовому керівництву, узвичаєне у клептократичних автократіях, виснажили російські збройні сили.
Військове обладнання було розкрадено, продано або просто не доставлено. Російські солдати навчилися мати вправний вигляд перед начальством, але не готувалися до реальної війни. Диктатура путіна відновила радянські традиції – ніколи не проявляти ініціативи, покладаючись на накази згори, робити все, щоб задовольнити начальство і не нести жодної відповідальності. Зрештою, коли російські солдати зіткнулися із завзятими українськими захисниками та матеріально-технічними проблемами, їх охопила паніка.
Україна ж показала, що «анархія» вільного народу може бути силою. Побачивши, що на них сунуть російські бронетанкові колони, українці не схибили. До Києва за вказівками не телефонували, а натомість завзято діяли. Багато речей, через які Україною було так важко керувати в умовах відносного миру, стали в пригоді за воєнних реалій.
Звісно, слід віддати належне неймовірному героїзмові українського народу, його готовності воювати за свою країну, силі духу. Не всі вільні народи мають такі риси.
Дивлячись на українців, ми краще усвідомлюємо, що наше багатство – це не розмір кордонів чи збройна міць. Це – свобода, хоч і безладна, яку ми повинні прийняти, як це зробили українці.
The Washington Post: США за перемогу України, але не тривалу війну – бо зважають на економічні наслідки
Katrina vanden Heuvel, редакторка та видавчиня Nation Magazine, 11.04.2022
Які цілі США у війні в Україні? Міністр оборони Ллойд Остін нещодавно заявив, що Сполучені Штати хочуть, щоб «росія була ослаблена до такої міри, за якої вона не здатна буде робити те, що намагалася під час вторгнення в Україну».
Зобов’язання США були суттєвими. Конгрес майже одноголосно прийняв Акт про лендліз щодо захисту демократії в Україні, посилаючись на арсенал підтримки, який було надано Британії та СРСР під час Другої світової війни.
Президент Байден вимагає додаткової допомоги в розмірі $33 млрд. Коли минулого місяця міністри оборони близько 40 країн зібралися на авіабазі Рамштайн у Німеччині, у центрі уваги було не мирне врегулювання, а переконлива перемогасили України або принаймні «постійне ослаблення» військової сили росії.
Проте прихильність до тривалої війни з рф матиме тяжкі наслідки не лише для українського народу, а й для інтересів безпеки Сполучених Штатів та їхніх союзників.
Згідно з прогнозами, цього року економіка України скоротиться майже наполовину. Навіть якби війна припинилася завтра, відновлення та повернення до довоєнного рівня виробництва потребували б років і сотень мільярдів доларів.
Ще торік росія була найбільшим у світі експортером природного газу, другим за обсягами експортером сирої нафти та третім – вугілля. Вона досі є лідером у світі зі збагачення урану для атомних електростанцій. Не дивно, що після початку війни ціни на паливо різко зросли. Особливо постраждали наші союзники в Європі.
Тим часом громадяни США страждають від зростання цін на світових ринках на сталь, алюміній, автомобільні акумулятори, комп’ютерні чипи та багато іншого. Це неминуче почне зменшувати підтримку війни – як і витрати на перемогу в ній.
За даними Всесвітньої продовольчої програми ООН, росія та Україна разом постачають на світові ринки 30% пшениці та 20% кукурудзи, а також три чверті світової соняшникової олії та третину ячменю. росія також є ключовим виробником хімічних речовин, критичних для виробництва мінеральних добрив.
Багато країн Латинської Америки вже стикаються з нестачею добрив, особливому ризику піддаються посіви в Бразилії. 14 африканських країн залежать від росії та України на половину свого імпорту пшениці, Еритрея – на 100%, Сомалі – на понад 90%, Єгипет – майже на 75%. За оцінками експертів, війна може призвести до того, що голодуватимуть щонайменш 47 млн людей.
Конфлікт посилює «яструбів» як у Сполучених Штатах, так і в росії, що ускладнює будь-яке врегулювання. На задньому плані маячать ядерні арсенали. Протягом десятиліть «холодної війни» Вашингтон та його союзники намагалися уникнути війни з рф, залишаючись осторонь, навіть коли росія придушувала рухи за незалежність у Чехословаччині та Угорщині. Тож для чиновників зараз коментувати постійне ослаблення росії є вкрай необачним.
Ось чому важливо відступити від емоцій, викликаних війною, і оцінити наші справжні пріоритети безпеки. Ми маємо набагато більші проблеми з безпекою, включаючи пандемію та зміну клімату, виклики, висунуті Китаєм, і необхідність відновлення нашої економіки та демократії. Опір України привернув нашу увагу та нашу симпатію, але на це краще було б поглянути під кутом інших наших завдань.
Якщо путін завоює Донбас, москва може бути готова говорити про врегулювання. Зеленський висунув елементи компромісного врегулювання ще в перший тиждень конфлікту. Вашингтону, можливо, доведеться зважити на власні інтереси щодо завершення війни, а не схилятися до опору за будь-яку ціну.
Будь-яке врегулювання, безсумнівно, вимагало б виведення російських військ, ймовірно, в обмін на нейтралітет та територіальну цілісність України, визнання контролю росії над Кримом та якогось федеративного статусу для сепаратистських провінцій у східній Україні. І санкції, безсумнівно, потрібно буде скасувати.
Сполучені Штати та їхні союзники мають дати зрозуміти Зеленському, росії, Китаю, Індії, що ми вітаємо врегулювання, яке збереже суверенітет України, але головне – пришвидшить завершення війни. Це наш інтерес у сфері безпеки.
The Atlantic Council: Чи готовий путін використати ядерну зброю в Україні? За і проти від експертів Атлантичної ради
Добірка коментарів, 10.05.2022
Позаяк президент путін дедалі частіше стикається із серією принизливих невдач на полі бою в Україні, існує ризик виконання ним своїх загроз щодо ядерної зброї. Експерти оцінили ці ризики й те, як на них реагуватиме Захід.
Кейр Лібер, Центр Скоукрофта Атлантичної ради
путін, якщо зазнає нищівної поразки у війні в Україні, швидше за все, використає ядерну зброю. Коли він усвідомить екзистенційну загрозу своєму режиму, то буде змушений запобігти такому результату, навіть якщо для цього знадобляться ризиковані кроки. Ядерна зброя є кінцевим інструментом тоталітарних лідерів, позаяк від цього залежить доля їхнього режиму.
Метою ядерної ескалації може бути сигнал про те, що росія не погодиться на нищівну поразку і, відповідно, Сполучені Штати та їхні союзники повинні відступити. Ядерну зброю буде використано проти добре укріплених позицій українських військових, а не на території НАТО.
Якщо путін використає ядерну зброю, Сполучені Штати та їхні союзники лише обмежаться «обуренням», адже атака у відповідь загрожує кінцем цивілізації. Вступати в ескалаційну суперечку було б нерозумно, тому що на карту путін ставить набагато більше – виживання його режиму і, можливо, навіть його власне життя.
Посилення санкцій лише збільшить ризик для режиму путіна, що підживить стимули для подальшої ядерної ескалації. Єдиною мудрою відповіддю на використання ядерної зброї в Україні було б домовитися про якусь резолюцію, в якій усі сторони могли б оголосити таку собі перемогу.
Уолтер Слокомб, колишній заступник міністра оборони США з політики
На мою думку, ймовірність застосування неконвенційної зброї дуже низька, хоча й не нульова. Ядерний дубець путіна спрямований на те, щоб утримати Сполучені Штати та їхніх союзників від участі у війні та постачанні амуніції, яка могла б дозволити українським силам отримати вирішальну перевагу.
Якщо російські сили зазнають чергової принизливої поразки на Донбасі, на путіна можуть тиснути прибічники жорсткої лінії, щоб він посилив свої аргументи. Але навряд чи він застосує ядерний потенціал, оскільки це лише активізує жорстку відповідь США та союзників.
Мотив путіна – залякати. Він міг би почати з показного переміщення ядерних сил, наприклад, розміщення ракет у російському Калінінграді. Можливо, підрив на російському полігоні. Для реальної атаки він може поцілити в якійсь об’єкт в Україні або Польщі, пов’язаний із постачанням західної амуніції.
Олександр Вершбоу, Центр Скоукрофта, посол США в росії (2001–2005), заступник генерального секретаря НАТО (2012–2016)
Навіть після серйозної військової невдачі путін навряд чи зважиться на неконтрольовану ескалацію, порушивши ядерне табу. Він, швидше за все, посилить звичайні атаки на українське цивільне населення та інфраструктуру, а також проти конвоїв союзників.
Демонстраційний удар із застосуванням тактичної ядерної зброї малої потужності по українських військових цілях може мати за мету шокувати Україну та її західних прихильників, щоб змусити відступити, а не наражатися на подальшу ескалацію.
Якщо путін вдасться до застосування ядерної зброї, Сполученим Штатам та їх союзникам доведеться швидко і рішуче відреагувати, щоб він заплатив високу ціну за перетин ядерного порогу. Початкова відповідь, відкалібрована для зменшення ризиків ескалації, може включати серйозний удар із використанням конвенційних озброєнь по російських військових об’єктах, залучених до війни проти України – наприклад, Чорноморському флоту.
Але Сполучені Штати та їхні союзники повинні зберігати двозначність у своїй політиці щодо того, чи будуть вони відповідати тим же, а не використовувати лише звичайні засоби. Така двозначність була б ефективнішою для стримування путіна від використання ядерного арсеналу.
Союзники повинні проконсультуватися щодо можливих варіантів реагування, щоб не бути паралізованими нерішучістю, коли настане кризовий час.
Ян Лодал, Центр Скоукрофта, експрезидент Атлантичної Ради (2005–2006)
Ймовірність застосування ядерного дубця дуже низька. Ядерне стримування працює в мирний час, як це було, щоб запобігти ескалації на Кубі, Корейському півострові та у В’єтнамі.
Якщо ж це стане реальним фактом, Сполучені Штати та їх союзники повинні реагувати на це звичайними озброєннями, наприклад, розгорнути військово-морські сили в Чорному морі, щоб знищити всі російські кораблі, а також російський міст до Криму.
Конче потрібно буде надати Україні перевагу в повітрі, використовуючи ракети Patriot і, за потреби, передові реактивні винищувачі. Також розмістити підрозділи розвідки, матеріально-технічного забезпечення та гуманітарної підтримки США й союзників в Україні.
CNN: Українські ІТ-спеціалісти ідентифікують загиблих в Україні російських військових через соцмережі та передають дані їхнім родинам
Українські спеціалісти використовують передові розпізнавальні технології, щоб ідентифікувати загиблих в Україні російських солдатів, зокрема тих, хто вчинив злочини проти людяності. Завантажуючи зображення обличчя, вони отримують дані зі всіх доступних соціальних мереж.
«Ми переслідуємо дві мети. Перша – протидіяти російській пропаганді, показуючи, що в Україні точиться реальна війна, а не те, що їм демонструє російське телебачення. Друга – дати можливість родинам забрати тіла своїх близьких. 80% з них відповідають погрозами, мовляв, я приїду і вб'ю тебе самого, решта – усвідомлюють, що відбулося, й готові забрати тіло», – зазначив з цього приводу Михайло Федоров, міністр цифрової трансформації України.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
