Підняти з руїн: що робити із залишками розбомблених будинків

Підняти з руїн: що робити із залишками розбомблених будинків

І чому будівельне сміття не можна просто «поховати» на звалищі

Підняти з руїн: що робити із залишками розбомблених будинків
Фото: УНІАН

З початку війни, яку рф веде на території України вже четвертий місяць, українські міста зазнали збитків на понад $0,5 трлн. Про це наприкінці травня повідомив Президент України Володимир Зеленський під час Всесвітнього економічного форуму, що відбувся в Давосі (Швейцарія). Також голова нашої держави запросив інші країни взяти участь у відбудові українських міст. Скільки часу ще триватиме війна й яку кількість будівель загалом знищать чи пошкодять російські військові в Україні, спрогнозувати важко. Водночас, перш ніж відбудовувати, потрібно розібратися зі зруйнованими спорудами. Саме тому вже зараз Мінрозвитку громад і територій спільно з Міндовкілля та Конфедерацією будівельників почали говорити про розробку механізмів утилізації та повторного використання будівельних відходів, що утворились внаслідок масових руйнувань інфраструктури.

Об’єми будсміття, які накопичилися, фактично немає куди дівати, адже українські сміттєві полігони не розраховані на таку кількість відходів.

Mind дізнавався, які будівельні залишки можуть бути повторно використані й як саме організувати цей процес.

Що «особливого» у повоєнних руїнах?

Кількість зруйнованих за час війни об’єктів інфраструктури наразі в Україні перевищила 3500. Будівельне сміття, що утворилося внаслідок руйнувань від вибухів та обстрілів, відрізняється від «класичного» будсміття, адже складається з залишків різних за структурою й походженням матеріалів, і це ускладнює його ресайклінг.

«Тут є металопластик і скло, матеріали оздоблення фасаду, армувальна сітка, мінеральна вата, матеріали внутрішнього оздоблення, стінові матеріали, покрівля, побутові речі й уламки деревини. Окремо всі ці залишки могли б бути використані, але в наявному стані потребують дуже ретельного сортування. Що в нинішніх умовах та об’ємах є досить проблематично», – пояснює Сергій Пилипенко, заступник голови Ради директорів КБУ, голова Комітету КБУ з питань будівельної продукції, генеральний директор групи компаній «Ковальська».

Наприклад, азбестовий шифер, який часто використовували для обладнання покрівлі, належить до небезпечних відходів. У зруйнованих спорудах відокремити його від загальної маси відходів досить складно. Відповідно, якщо цей матеріал залишається, то всі відходи з ним слід поховати на полігоні.

«Ще до війни площа сміттєзвалищ і полігонів в Україні сягала понад 8500 га, що еквівалентно площі Бельгії. Збільшувати площу звалищ нераціонально, ми не можемо собі цього дозволити. Сміття треба переробляти і воно може бути повторно використане», – наголошує Геннадій Фаренюк, член ради директорів КБУ, директор ДП «НДІБК».

Із чого починати переробку?

В «Українському інституті майбутнього» додають, що оперативно виділити кошти на побудову нових полігонів у місцевих органів влади навряд чи вийде, адже така процедура на законодавчому рівні непроста. Один із способів вийти із цієї ситуації – відвозити відходи на наявні звалища для твердих побутових відходів або на тимчасові майданчики для збереження.

Отже, першим етапом обов’язково має бути сортування, від цього залежить можливість подальшої переробки й утилізації будівельного сміття.

«Після сортування необхідно визначити групи матеріалів, які можуть бути використані повторно (наприклад, скло, метал, пластик, бетон), а які не підлягають переробці і потребують утилізації (наприклад, термодеформовані елементи теплоізоляції фасаду)», – зазначає Сергій Пилипенко.

І тільки після цього можна переходити до наступного етапу – лабораторних досліджень і визначення технології повторного використання для кожної з груп із залученням профільних підприємств.

«Для визначення класу будівель і споруд, при будівництві яких можуть бути використані зазначені вироби, на попередньому етапі слід виконати комплекс лабораторних досліджень. Дослідити матеріал на дробимість, визначити його фізико-механічні властивості, параметри токсичності, виконати радіаційно-гігієнічну оцінку тощо», – коментує Андрій Бондаренко, д. т. н., професор НТУ «Дніпровська політехніка».

За його словами, після виконання комплексу лабораторних досліджень слід визначитись із технологією складування, накопичення, попереднього сортування вихідної сировини. А ще – розробити технологію переробки окремих видів сировини, правильно обрати дробильно-сортувальне й промивне устаткування, обґрунтувати параметри основного й допоміжного обладнання, знайти виробників і постачальників, виконати попередні техніко-економічні розрахунки.

«Лише після виконання зазначених робіт і затвердження їх результатів слід переходити до розробки робочих проектів спеціалізованих полігонів, розташованих неподалік від місць найбільших руйнувань, проводити прив’язку розроблених технологічних рішень до місцевих топографічних і гірничо-технічних умов, закуповувати обладнання, формувати логістику і виробничо-організаційні заходи», – уточнює Андрій Бондаренко.

Де та як можуть бути використані будівельні залишки?

Після проходження всіх попередніх етапів можна розпочинати безпосередньо переробку. Будівельні залишки придатні для виробництва різного виду будівельної продукції.

«Насамперед, ідеться про підсипки під дороги. Це найкращий варіант застосування цього сміття, – впевнений Геннадій Фаренюк. – Такий матеріал вийде відносно недорогим і виконуватиме свою функцію».

Також таке сміття може застосовуватись у будівельних конструкціях для створення бетону низької марки. В Україні є заводи для виготовлення такого бетону, а якщо їх потужностей не вистачатиме, допоможуть наші європейські партнери.

«Наш інститут, ДП “НДІБК”, є представником України в Міжнародній федерації бетону, ми вже розмістили відповідне звернення про можливість використовувати досвід європейських країн з використання бетону із будівельних відходів. І вже є відгук певних виробників, які готові з нами працювати і поставляти спеціальне обладнання в Україну», – розповідає Геннадій Фаренюк.

Сміття цілком можна перетворити на додаткові гроші та суцільне благо, якщо з відходами правильно поводитися, упевнений Уго Бланко, радник Програми розвитку ООН із кризових ситуацій і конфліктів. Уцілілі уламки будинків годяться як будівельні матеріали, повалені дерева йдуть на друзки.

Так, щебінь, отриманий із переробленого бетону, слугує для засипки боліт і котлованів, а також для створення тимчасових доріг. Асфальт повторно застосовують у будівництві доріг, але спочатку його термічно обробляють за дуже високої температури. Арматуру так само повторно використовують у будівництві й у багатьох інших випадках.

З іншого боку, якщо будівельне сміття переробляти одразу, це зменшує навантаження на звалища, дозволяє заощаджувати природні ресурси та дає роботу місцевому населенню. До речі, останній аспект зараз дуже важливий для України, оскільки, за інформацією виконавчого директора Центру економічної стратегії Гліба Вишлінського, «безробіття зросло з 9% у лютому до 27% у березні та трохи зменшилося – до 26% – у квітні. Тільки 34% українців, що працювали станом на початок війни, отримали заробітну плату за квітень у повному обсязі».

Чи доведеться змінювати закони?

Щоб налагодити переробку будівельного сміття, що з’явилося внаслідок обстрілів і бомбардувань в Україні, кардинальних змін до законодавства вносити не потрібно.

«В Україні є закон «Про надання будівельної продукції на ринку» – це новий закон, який почне діяти в повному обсязі з 1 січня 2023 року, тож будівельна галузь уже мала час підготуватись до набрання ним чинності. У цьому документі прописано, як можливо і як потрібно виводити будівельну продукцію на ринок», – пояснює Геннадій Фаренюк.

Виготовлення конструкцій та виробів на основі будівельного сміття нормується також на рівні національних стандартів. Ця збірка досить розгалужена, минулого року Мінрегіон прийняв кілька сотень європейських стандартів як національних, вони вже перекладені, тобто кожен виробник за потреби може з ними працювати.

«Також діють національні стандарти, де встановлені вимоги до правил виготовлення продукції, стандарти організацій України, які встановлюють параметри по відповідній продукції, які організація має контролювати і забезпечувати. Тобто на рівні стандартів ми повністю можемо забезпечити унормування виготовлення будівельних конструкцій і будівельних виробів на основі відходів, що утворились після воєнних дій», – зазначає він.

Головне, що держава має зробити, на думку Сергія Пилипенка, – створити програму підтримки всіх учасників цього процесу: переробників, виробників і будівельників.

А що з екологією?

Надзвичайно важливими є й екологічні проблеми, які виникають внаслідок бойових дій:

  • порушення екосистем;
  • руйнування екологічно небезпечних промислових об’єктів;
  • погіршення санітарно-гігієнічних показників питної води;
  • порушення діяльності природоохоронних територій;
  • загроза радіоактивного забруднення.

У ДУ «Інститут всесвітньої історії НАН України» численні випадки цілеспрямованого знищення природних ресурсів та інфраструктурних об'єктів класифікують як екоцид проти українського народу. У результаті пошкодження інфраструктури України наразі виникла низка загроз і викликів, серед яких:

  • аварійне забруднення річок, які є джерелами води для промислових та комунальних підприємств і населення;
  • локальне забруднення підземних і поверхневих вод внаслідок масштабних розливів нафтопродуктів із підірваних резервуарів, від знищеної техніки та інших бойових дій. Зростає вірогідність руйнування шламосховищ, сміттєзвалищ, що загрожує забрудненням водойм та надзвичайними ситуаціями в регіонах;
  • руйнування унаслідок обстрілів інфраструктури портів вздовж узбережжя Чорного та Азовського морів призводять до забруднення вод і потрапляння токсинів у море.

З огляду на це, у ДУ «Інститут всесвітньої історії НАН України» наголошують на необхідності подбати про ефективну систему моніторингу стану довкілля. І ще державним органам влади слід зафіксувати реальний обсяг завданої шкоди та залучити міжнародну спільноту для доведення факту екоциду в Україні.

У кого можна повчитися?

З огляду на руйнування, спричинені війною в Україні, перелік держав, де глобально страждала інфраструктура міст, поповниться. Світ уже накопичив чималий досвід відновлення будівель після військових дій, глобальних катастроф і природних катаклізмів.

Окремої уваги зараз, у контексті подій в Україні, заслуговує досвід Польщі. Після Другої світової війни польські архітектори вирішили перетворити зруйновану Варшаву на найкраще місто світу.

Відбудовувати вщент зруйновану польську столицю (було знищено близько 60% будівель) почали в 1940-х роках. До війни, за словами Гжегожа Пьонтека, архітектора і автора книги «Найкраще місто світу», Варшава була катастрофою в очах модерністів-урбаністів. У місті проживало майже 1,5 млн людей, а щільність населення становила 15 000–20 999 осіб на 1 кв. км у центральній частині міста та в середньому 10 000 осіб на 1 кв. км, що втричі більше, ніж зараз.

Крім того, тут було багато неякісного житла і хаотичної забудови, з відсутністю електрики, газу, водопроводу, громадських місць, національних музеїв, галерей і будівель для розміщення органів державної влади. Мало уваги приділяли озелененню вулиць і їх зручності для містян, туристів.

Однією з причин такого стану довоєнної Варшави Гжегож Пьонтек називає перебування міста протягом ста років під владою росії. Історичні будівлі не ремонтували, а перебудовували для розміщення підприємств. У результаті поляки довго не сприймали Варшаву як столицю.

Проте реконструйоване після війни місто, яке почали відновлювати самі містяни, згодом включили до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Одним з кроків, що прискорив відбудову Варшави, стало застосування матеріалів, які залишилися після війни. Наприклад, неушкоджену цеглу використовували повторно, а будівельне сміття подрібнювали на бетон. Також із руїн були врятовані такі речі, як ванни, дверні ручки, поручні та багато іншого для встановлення в реконструйованих будівлях.

«У кожній країні свій унікальний досвід роботи з будівельним сміттям. Наприклад, у таких державах, як Данія, Нідерланди, Німеччина, існує пряма вимога в новому будівництві використовувати певний відсоток продукції з переробленого сміття, – коментує Сергій Пилипенко. – Такі продукти зазвичай є дорожчими за традиційні, але іншого шляху немає».

В Австрії переробляється близько 87% відходів будівництва та зносу. Збір відходів зазвичай виконується безпосередньо на місці через контейнери, цю роботу провадять оператори з утилізації та знесення.

Найрадикальніші заходи боротьби з захороненням будівельних відходів вжито у Фландрії, де діють прямі заборони на звалища для вторинної переробки фракцій будівельних відходів. Такий підхід пояснюється високою щільністю населення Фландрії та дефіцитом вільних ділянок на наявних полігонах.

У Нідерландах вже близько 10 років діє закон, який забороняє звозити на полігони будівельні відходи, які можна переробити. У деяких інших країнах при прийманні відходів на полігон потрібні офіційні докази того, що ці відходи не піддаються переробці.

Мартін Б'єеррегаард, директор компанії з розчищення відходів після катастроф Disaster Waste Recovery, зазначає, що таке сміття – дійсно складне середовище для роботи, адже не можна просто скинути його в яму. Водночас, за словами експерта, нерідко відбувається саме так. До прикладу, після урагану «Катріна» у 2005 році, за даними BBC, державні службовці Луїзіани (США) скинули понад 30 млн куб. м сміття на місцеві звалища. Нові полігони будували терміново, часто з порушенням санітарних норм, відходи не сортували. Крім того, влада тимчасово дозволила вивозити відходи, утилізація яких у мирний час заборонена. У результаті в ґрунт потрапляли небезпечні для людини нафтопродукти, пестициди, азбест.

Щоб такого не траплялося, неурядові організації та ООН серйозно ставляться до розбору завалів після глобальних катастроф і воєн. Вони вважають, що ситуація поліпшиться лише в тому випадку, коли країни змінять підхід до відбудови міст, а державне керівництво кваліфікуватиме руїни як цінний ресурс, а не сміття.

І Україна в цьому плані цілком може стати країною, де застосовуватимуть новітні підходи до поводження з будівельним відходами, які нам, на жаль, досі продовжує «постачати» російська армія.

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у наших Telegram-каналах Mind.ua
Проєкт використовує файли cookie сервісів Mind. Це необхідно для його нормальної роботи та аналізу трафіку.ДетальнішеДобре, зрозуміло