Останнє зерно: як пов'язана зміна влади на Шрі-Ланці з війною в Україні
І чи може продовольча (не)безпека запустити ланцюгову реакцію політичної нестабільності в інших країнах
Наприкінці минулого тижня на Шрі-Ланці змінилася влада. Змінилася дуже «ефектно»: з багатотисячними мітингами, сотнею поранених, захопленням президентського палацу, підпалом резиденції прем'єр-міністра та швидкою втечею глави держави під захистом купки військових, які залишилися йому вірними. Опозиція веде перемовини щодо створення тимчасового уряду.
На момент соціального вибуху Шрі-Ланка перебувала в тяжкій економічній кризі. У державі практично не було палива, ліків, частини продуктів харчування, а імпорт зупинився через вичерпання валютних резервів. Інфляція досягла 54%, транспортні витрати додали 70%, за державним боргом було оголошено дефолт.
Перелік проблем великий, але вплив негативних чинників на політичну ситуацію в країні нерівномірний. Держсекретар США Ентоні Блінкен заявив, що один із таких чинників, що розпалив ситуацію до критичної, – це посилення проблем із продовольством, викликаних у свою чергу війною в Україні. «Ми бачимо вплив цього (російської агресії проти України. – Mind) у всьому світі, і це може бути одним із факторів, які сприяють тому, що сталося в Шрі-Ланці, – сказав він. – Те, що ми бачимо в усьому світі, – це... зниження продовольчої безпеки, яке значно посилилося внаслідок російської агресії проти України».
Наскільки війна в Україні пов'язана зі зміщенням панівного клану Раджпакса на Шрі-Ланці та чи можливі подібні соціальні вибухи й надалі?
Чому виникла криза на Шрі-Ланці?
Насамперед треба уточнити, що політична криза на острові почалася задовго до 24 лютого 2022 року. Шлях до краху в панівної еліти зайняв 30 місяців.
Уже понад півтора року острівна держава Південної Азії переживає найскладнішу кризу від моменту здобуття незалежності 1948 року.
Клан Раджапакса, який перебував при владі у Шрі-Ланці, – впливова політична династія. Готабай Раджапакса, обійнявши посаду президента 2019 року, призначив свого брата Махінду прем'єр-міністром. Також представники клану акумулювали фінансові, внутрішні та оборонні портфелі.
Президент проводив популістську, руйнівну для економіки політику: зменшив податки, реалізував великі інфраструктурні проєкти на китайські гроші, заборонив використання мінеральних добрив, прагнучи перевести країну на 100% органічний АПК. Також економіку підкосила пандемія COVID-19, що скоротила туризм – одну з основних статей доходів держбюджету.
Чому вона поглибилася?
Президент вірив у швидке відновлення, тому до останнього відмовлявся від звернення по допомогу до МВФ.
Оскільки переговори про позику з МВФ загрузли, а власні резерви для імпорту в держави вичерпалися, припинився приплив до країни предметів першої необхідності, зокрема енергоносіїв. Влада вдалася до вимушених блекаутів – сім'ї по всьому острову мали звернутися до забутої практики використання дров'яних печей. Школи закрилися до «подальшого повідомлення».
У відповідь на ці виклики уряд ухвалив рішення про скорочення робочого тижня для працівників державного сектору – так звана фермерська п'ятниця надавалася півтора мільйонам держслужбовців, щоб вони могли обробити свої городи. За даними ООН, уже наприкінці минулого року чотири з п'яти осіб у країні з населенням 22 млн змушені були пропускати прийоми їжі.
У квітні протестувальники заблокували ворота Міністерства фінансів, яке примикає до офісу президента Готабая Раджапакса, закликаючи до відставки останнього. «Гота, йди додому» («Ghota go gama», «GGG», «гама» – сингальське слово, що означає село) – основне гасло протестантів на вулицях і в соцмережах.
Також набули популярності «кухонні скарги» – мешканці районів стукали каструлями та сковорідками, виявляючи невдоволення. Протести в країні тривали кілька місяців, протягом яких президент відмовлявся піти у відставку.
Останньою краплею стало продовольство.
Як країну «накривав» голод?
Найбільш гостро на Шрі-Ланці відчувався дефіцит борошна й сухого молока. Риба та яйця стали доступні найбіднішим сім'ям не частіше одного разу на місяць. 15% дітей у країні мали недостатню вагу.
Надії на те, що в наступному сезоні ситуація поліпшиться, також не було. Фермери, стикнувшись із подвоєнням витрат і низькою врожайністю, пов’язаною із заборону на добрива, просто відмовилися від вирощування навіть такої базової культури як рис.
Виробництво рису минулого сезону впало на 40–50%, прогнози на поточний показували ще 50% падіння врожайності.
АПК Шрі-Ланки генерує близько третини робочих місць та 8% валового внутрішнього продукту. Експортні надходження від чаю – ключового джерела доходу – скоротилися через зниження врожаю. Президент Раджапакса в нещодавньому інтерв'ю Bloomberg визнав проблеми з виконанням органічної реформи – як з'ясувалося, місцеві виробники органічних добрив не мали достатніх потужностей, а «його не поінформували».
Міністр сільського господарства закликав людей вирощувати врожай удома, заявивши, що це єдиний варіант подолати кризу.
А в травні, коли запаси продовольства були виснажені, зіграв свою роль і чинник війни в Україні. Вторгнення Росії на українську територію 24 лютого поставило під загрозу світові запаси продовольства й енергії та викликало сплеск інфляції. Рекордні світові ціни на зерно та добрива зробили їх імпорт непідйомним для Шрі-Ланки.
У результаті два з п'яти домогосподарств зменшили кількість харчів, що споживається, і перейшли на менш поживну їжу.
За даними Світової продовольчої програми ООН, ситуація з продовольчою безпекою найгірша серед фермерів, насамперед – працівників чайних плантацій. Тут понад половина домогосподарств не має необхідного харчування та можливості його придбати.
Отже, усунення нинішньої влади стало логічним розвитком ситуації.
Де ще продовольча криза може перерости в політичну?
Відповідно до звіту Програми розвитку Організації Об'єднаних Націй (ПРООН), вплив глобальної продовольчої, паливної та фінансової кризи на глобальну бідність був «значно швидшим», ніж шок від пандемії COVID-19.
Аналіз 159 країн світу, що розвиваються, показав, що стрибки цін на основні товари вже мали «негайний і руйнівний» вплив на найбідніші домогосподарства. У зоні ризику – Балкани, регіон Каспійського моря та країни Африки на південь від Сахари.
«Безпрецедентне зростання цін означає, що для багатьох людей у всьому світі їжа, яку вони могли собі дозволити вчора, сьогодні вже недоступна», – говорить голова ПРООН Ахім Штайнер.
Одним із найважливіших висновків звіту ПРООН є попередження про те, що «цілі країни, що розвиваються» ризикують назавжди відокремитися від світової економіки.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
