Воєнно-аграрний сезон: Україна може зібрати трохи більше половини від минулорічного врожаю, а решта світу потерпає від посухи

Воєнно-аграрний сезон: Україна може зібрати трохи більше половини від минулорічного врожаю, а решта світу потерпає від посухи

Які чинники впливають на врожайність і від чого ще залежить глобальна продовольча безпека

This material is also available in English
Воєнно-аграрний сезон: Україна може зібрати трохи більше половини від минулорічного врожаю, а решта світу потерпає від посухи
Фото: depositphotos.com

Урожай зерна 2022 року, збирання якого завершується в Україні, може знизитися на 30 млн тонн порівняно з торішнім показником і скласти 55 млн тонн. Цю цифру формує консенсусний прогноз, зроблений Mind на підставі оцінок провідних агарних аналітиків та асоціацій. Цифра менша від офіційно очікуваної експертами Мінагрополітики (67 млн ​​тонн) і на 36% нижча, ніж минулого рекордного року, коли було зібрано 86 млн тонн. Консервативний прогноз повністю відповідає поточній динаміці збирання.

Водночас іноземні аналітики переймаються не лише подальшою долею «зернового коридору» з чорноморських портів, який вже дозволив Україні експортувати понад 5 млн тонн збіжжя, а й посушливою погодою в решті аграрних регіонів.

Скільки врожаю вдається зібрати українським аграріям? На середину вересня в Україні намолотили 26 млн тонн зерна, зібраних із 61% засіяних площ. За збереження темпів та показників урожайності (38,4 ц/га) 100% урожаю становитимуть лише 41 млн тонн. У Мінагро називають це «відходом від сировинної моделі економіки», хоча завбачливо не повідомляють, чим можна цей «відхід» компенсувати.

Станом на 22 вересня збирання зернових та зернобобових культур провели на площі 6,787 млн га (61%). Зокрема, намолочено:

  • 19,2 млн тонн пшениці;
  • 5,5 млн тонн ячменю;
  • 250,7 тис. тонн гороху;
  • 92,2 тис. тонн кукурудзи;
  • 66,1 тис. тонн гречки;
  • 68,1 тис. тонн проса.

Яка ситуація в різних регіонах? Результат відрізняється від області до області й прямо залежить від ступеня залучення регіону до бойових дій. «Нам не вдалося, на жаль, зібрати врожай на 100% минулого року», – розповідає керівник Житомирської ОВ Віталій Бунечко.

За даними департаменту агропромислового розвитку та економічної політики Житомирської ОВА, в області за прогнозом буде зібрано 2,6 млн тонн зерна проти рекордних 3,5 млн тонн зернових минулоріч. Скорочення викликано як фізичним випаданням з обороту понад 1000 га сільгоспугідь через пошкодження бойовими діями та мінним забрудненням, так і низкою технологічних проблем у період посівної – паливною кризою, відсутністю доступу до ресурсів та несприятливими погодними умовами.

В одній з найбільш постраждалих у країні Харківській області завершили збирання ранніх зернових та зернобобових культур, зібравши 1,218 млн тонн зерна. Минулого року на аналогічну дату в області було зібрано 3,5 млн тонн. Крім фізичного скорочення площ під збиранням, стрімко знизилася й урожайність: до 37 ц/га проти торішніх 46,4 ц/га.

У Миколаївській області, що перебуває під ракетними обстрілами, де в минулому році було намолочено 3,8 млн тонн зернових, у нинішньому, за прогнозом голови Миколаївської обласної військової адміністрації Віталія Кіма, очікують зібрати 2,2 млн тонн зерна.

А що з матеріальним забезпеченням? Особливість воєнного аграрного сезону, що завершується, в тому, що ресурси для нього в більшості своїй аграрії встигли закупити до 24 лютого. Вже протягом сезону докуповувалося пальне, ЗЗР, проте глобально галузь зазнала основних витрат на посівну кампанію ще до початку повномасштабного вторгнення.

Принципово інша – складніша – ситуація очікується щодо забезпечення сільгоспвиробників грошима в 2023 році. Через блокування портів ринок переповнений зерном, ціни на нього лише нещодавно – після відкриття «зернового коридору» з Одеси – почали підніматися, а ресурсів для проведення робіт у аграріїв відчутно менше, ніж роком раніше. Також наступного року держава відмовляється від програм підтримки сектора (які, утім, і раніше працювали лише на папері), замінюючи їх грантами та доступними кредитами.

Це неминуче призведе до зниження інвестицій в інтенсивність – за даними учасників ринку, вони можуть знизитися на 10% у доларі на гектар.

Які прогнози на наступний рік? Поточне скорочення посівних площ на рівні 30% збережеться і наступного сезону. Навіть в умовах їхнього оперативного звільнення та відсутності масштабних руйнувань інфраструктури початок робіт на них через забруднення вибухонебезпечними предметами відкладеться щонайменше на рік.

Таким чином, через скорочення земель в обробці, економію ресурсу, а також фізичну відсутність достатньої кількості добрив, урожай 2023 року має всі шанси стати менше, ніж у поточному воєнному році.

Також, швидше за все, в ньому буде превалювати технічна складова – ціни на ріпак, соняшник та сою все ще показують відносно непоганий рівень та їх простіше продати. Так, навіть у поточному сезоні в Україні може бути вироблено від 4,5 до 4,9 млн тонн соняшникової олії порівняно з 5 млн тонн у 2021/22 році.

Експорт соняшникової олії, менш залежний від морських шляхів, ніж зерно, може досягти 4,6 млн тонн у 2022/2023 році. Ці близькі до довоєнних показники забезпечать соняшнику статус однієї з основних культур в АПК наступного року.

Скорочення очікується в частині кукурудзи, а також колосових зернових – пшениці та ячменю. Ця тенденція вже проглядається і набирає обертів в осінній посівній кампанії.

Чи зможемо це зерно реалізувати? Рішення про структуру посівів навесні 2023 року аграрії прийматимуть виходячи із статус-кво на фронті, в країні, в економіці та головне – у портах. Майбутній статус Стамбульської угоди, яка відкрила Україні 120-тиденну можливість експортувати зерно і частково розвантажила ринок, залишається невизначеним – недарма щодо її пролонгації після 19 листопада дедалі більше турбуються топчиновники та партнери України.

За даними Міністерства інфраструктури, всього з українських портів вийшли 235 суден із зерном, спрямованим до країн Азії, Європи та Африки». З моменту виходу першого судна з українським продовольством експортовано 5,4 млн тонн агропродукції.

Якщо угоду буде продовжено і «зерновий коридор» стабільно працюватиме, то до весни сільгоспвиробники зможуть виходити з ринкових чинників і кон'юнктури, визначаючи структуру клину. Якщо ж військова блокада – формальна чи неформальна знову блокує експорт, то вибір буде робитися на користь культур, які можуть бути максимально перероблені на внутрішньому ринку, тобто знов-таки технічних.

Також продовження експорту та приплив ліквідності важливе як з погляду фінансування галузі та посівної кампанії, так і забезпечення стабільності національної валюти.

Зазначимо, що європейський – тобто залізничний напрям експорту – для українського зерна залишився превалюючим, навіть після відкриття «зернового коридору». За два місяці нового сезону частка ЄС в експорті української пшениці зросла до 49%, ячменю – до 73%, що обумовлено зниженням врожаю у країнах Євросоюзу.

Чи гарантує це продовольчу безпеку в світі? Світові експерти не поспішають фонтанувати оптимізмом щодо стабільних постачань збіжжя з України. Адже ці надходження становлять лише частину довоєнного рівня. І як зазначив  віцепрезидент компанії Univar Solutions Кевін Хек, «можуть бути припинені в будь-який момент».

Загалом профільні організації відзначають, що глобальні запаси зерна просіли до десятирічного мінімуму. Серед причин називають не лише війну в Україні, а й безпрецедентну посуху, що цьогоріч котиться світом.

Несприятлива погода в провідних аграрних регіонах, включно з США, Францією та Китаєм, загрожує зменшенням врожайності зернових та, відповідно, запасів збіжжя. А це тягне за собою ризик голоду в найбідніших країнах.

За прогнозами Міжнародної ради зерна, глобальні запаси кукурудзи до кінця 2022/2023 аграрного року зменшаться на 28% порівняно з показником п’ятирічної давнини, і будуть найменшими із сезону 2010/2011. У відомстві попереджають, що на кінець цього періоду запасів кукурудзи в світі може вистачити лише на 80 днів споживання.

А якщо нинішня посуха в Південній Америці триватиме і в основному посівному сезоні, то глобальні запаси зерна ризикують просісти до ще загрозливішого рівня. «Ймовірно, це буде ще один рік, коли світове споживання перевищить світове виробництво», – передрікає  Ден Бассе, президент консалтингової компанії AgResource.

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у нашому Telegram-каналі Mind.ua та стрічці Google NEWS
Проєкт використовує файли cookie сервісів Mind. Це необхідно для його нормальної роботи та аналізу трафіку.ДетальнішеДобре, зрозуміло