Чому правосуддя за військові злочини в Україні не можна відкладати
І чому процес притягнення до відповідальності винних відбувається надто повільно
Наприкінці вересня голова уповноваженого ООН слідчого органу підтвердив скоєння на окупованих територіях воєнних злочинів. Результати відповідного розслідування можуть згодом бути корисними Україні, коли справа дійде до Міжнародного трибуналу. Проте наразі лише кілька європейських країн підтримали ідею створення такого Міжнародного органу, хоча світ уже багато місяців, а надто всі вісім років від початку військової агресії кремля, щоденно бачить переконливі докази звірств російських окупантів. Так, чим далі просуваються Збройні сили України (ЗСУ) у витісненні ворога з нашої території, тим більше злочинів російських окупантів відкривається світові. Чому не можна зволікати в збиранні доказів військових злочинів рашистів і вже зараз потрібно готуватись до міжнародного судового процесу проти російських окупантів, Mind пропонує дізнатись, прочитавши матеріал консультанта Фонду «Ваямо», наукового співробітника Школи міжнародних відносин Мунка Університету Торонто Марка Керстена для каналу aljazeera.
Матеріал підготовлений у партнерстві з бюро перекладів «Профпереклад».
Раніше Mind розповідав про те, як можна позбавити права голосу в ООН – у матеріалі «Пацієнт жив? або Як позбутися рф у Радбезі ООН».
Після повномасштабного вторгнення росії в Україну наприкінці лютого кількість військових злочинів, які розслідувала прокуратура в Україні, суттєво зросла. Наприкінці травня було 14 000. До липня цифра сягнула 23 000.
Наразі офіційні представники в Україні оцінили кількість задокументованих військових злочинів, скоєних російськими військами, на рівні 34 000.
Ці жахливі цифри ілюструють масштабність та систематичність злочинів, скоєних проти українців. В якийсь момент у найближчому майбутньому правосуддя вимірюватиметься не кількістю звірств, які були зведені в таблиці та підраховані, а кількістю справедливих та неупереджених судових процесів над підозрюваними злочинцями.
Ми стали свідками постійного потоку жахливих викриттів, які свідчать про звірства росії. Мало хто забуде картину вбитих мирних жителів, що випливла в Бучі у квітні – їхні трупи були безладно розкидані вулицями селища. Подібні сцени стали настільки регулярними, що щойно розкопані докази масових поховань мирних жителів в Ізюмі викликають лише здивування. Це цілком нормально.
Військові злочини та звірства є візиткою москви. Коли російських солдатів виганяють з українських сіл та міст, вони неодмінно залишають за собою слід жаху, розпусне видовище військ загарбників, яким начхати на життя цивільних людей.
Чому складно притягнути до відповідальності російських злочинців?
Невдовзі після повномасштабного вторгнення росії Україна та її союзники разом із міжнародними інституціями заявили, що працюватимуть разом над розслідуванням російських звірств та покаранням усіх, хто винний у військових злочинах, злочинах проти людяності та геноциді.
Після запитів приблизно 41 держави Міжнародний кримінальний суд (МКС) розпочав розслідування звірств, скоєних під час війни. Численні країни також розпочали власні розслідування військових злочинів, скоєних в Україні.
З огляду на те, що величезна кількість скоєних злочинів перевантажила б навіть найдосконалішу систему правосуддя, науковці та дипломати висунули пропозиції щодо створення спеціалізованого трибуналу, який би співпрацював з українцями для розгляду міжнародних злочинів. На відміну від багатьох інших питань, держави не просто говорили про правосуддя та притягнення до відповідальності в Україні; вони почали вживати заходів – і показали свою рішучість на ділі. Вони пообіцяли надати фінансування, а також персонал для підтримки розслідування військових злочинів.
Проте через сім місяців війни жертви та вцілілі все ще чекають на результати. МКС ще не видав жодних ордерів на арешт, спеціалізований «гібридний» трибунал не створено, і лише кілька судових процесів щодо військовослужбовців нижчого рангу пройшли через судову систему України.
Звісно, одна справа наполягати на тому, щоб Україна та її союзники виконали свої обіцянки щодо правосуддя; зовсім інша справа – притягнути до відповідальності.
Залучені особи мають створити баланс між своїм бажанням швидко досягти відчутних результатів та старанністю й уважністю, які необхідні під час розслідування складних справ, як-от міжнародні злочини. Іншими словами, необхідність притягнення до відповідальності та ініціювання судових процесів слід порівнювати з тим фактом, що поспішні розслідування та судові переслідування є «вірним» способом для здійснення помилок, особливо під час війни, що триває. У незалежних та неупереджених судах надмірна старанність і нетерплячість прокурорів часто призводять до провалу справ, а також підриву зусиль, спрямованих на притягнення до відповідальності.
Чому важливо поспішати із збиранням доказів?
Водночас в новітній історії є багато випадків, коли притягнення до відповідальності серйозно затягувалося. Наприклад, потенційно відповідальні особи за масові вбивства 2009 року на національному стадіоні Гвінеї в Конакрі, де було вбито 157 людей та зґвалтовано понад 100 жінок, постали перед судом лише цього року. Це відбулося через 13 років після того, як стався злочин, і МКС почав попередню перевірку вбивств.
У колах міжнародного права існує стара приказка, майже кліше: «Відкладене правосуддя – це відмова в правосудді». Проте деяка затримка може означати, що правосуддя буде здійснено, а не відхилено.
Судове правосуддя має здійснюватися лише тоді, коли зібрано достатньо доказів і можливий справедливий суд. На це може знадобиться певний час. Отже, не існує ідеального періоду, ідеального моменту, коли має початися судове переслідування.
Утім надзвичайно важливо, щоб Україна та її союзники якнайшвидше перетворили свої обіцянки щодо справедливості в результати. Люди зіставляють факти: якщо було задокументовано 34 000 військових злочинів, то безсумнівно, що до відповідальності можна притягнути більшу кількість осіб.
Чому важливо говорити про воєнні злочини рф?
Інформування ЗМІ про дедалі більшу кількість військових злочинів, скоєних проти українців, має певну мету: нагадує нам, що український народ є жертвою незаконної війни.
Це також заохочує нас не забувати про наслідки цього конфлікту. Однак без результатів фактичного судового переслідування ми ризикуємо звикнути не до звірств, а до розмов про відповідальність.
Коли судмедексперти витягали тіла з братських могил поблизу міста Ізюм, дипломати знову заявили про гарантоване правосуддя. Виступаючи від імені голови Європейського Союзу, міністр закордонних справ Чехії Ян Ліпавський повторив те, про що багато інших світових лідерів говорили місяцями: «Ми виступаємо за покарання всіх військових злочинців».
Незалежно від того, чи це МКС, спеціальний суд, який поєднує міжнародне та українське законодавство й персонал, судові системи європейських держав, власна судова система України чи, в ідеалі, все вищезазначене, настав час вжити заходів для притягнення до відповідальності, а не просто виступати за правосуддя.
Матеріал підготовлений у партнерстві з бюро перекладів «Профпереклад».
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
