Швейцарському банку Credit Suisse пророкують крах і порівнюють з Lehman Brothers. Чому це некоректно?

Весь минулий тиждень на фінансових ринках світу активно обговорювалося можливе банкрутство швейцарського банку Credit Suisse. Зокрема, аналітиків цікавило, чи не стане падіння цього гіганта спусковим гачком для чергової фінансової кризи, як це відбулося із Lehman Brothers у 2008-му. Приводом для таких хвилювань стали новини про те, що кредитні дефолтні свопи (CDS) Credit Suisse піднялись до 14-річного максимуму. Тобто друга найбільша фінустанова Швейцарії, під управлінням якої перебуває понад $1,5 млрд, опинилася в зоні ризику.

Mind вирішив розібратися в ситуації та пропонує ознайомитись із цим матеріалом як з короткими гайдом щодо реакції на новини у сфері економіки і фінансів.

Аналізувати ситуацію ми будемо на засадах того, що економічна ситуація та реакція ринку на економічну ситуацію не є синонімами. Подача новин та їхня інтерпретація можуть і мають серйозно відрізнятися.

Не секрет, що гравці фінансових ринків схильні недо- або переоцінювати реальні ризики, що виливається в першому випадку у «бульбашки», а в другому – в карколомні обвали ринків.

Що відбувається на фінансових ринках? Перші публікації стосовно CDS (Credit Default Swap) банку загалом мали такий вигляд: ілюстрація графіку + фокус на рекордних значеннях + шокуючий прогноз.

CDS – не дуже зрозуміла для більшості неспеціалістів абревіатура – відразу підвищує планку серйозності загрози (особливо вкупі з «багаторічним максимумом»). Це при тому, що повні ринкові дані щодо торгів тих-таки CDS пересічний читач новин навряд чи зможе знайти. На сайті CNBC графік 5-річних свопів має такий вигляд.

Що таке CDS? Простими словами, це страховка. CDS прив’язуються до певного активу, і продавець CDS зобов'язується покрити збитки, пов’язані із цим активом, його покупцю.

Останній, у свою чергу, сплачує премію за те, щоб мати таку гарантію.

Важливо зазначити, що купувати CDS не обов’язково може той, хто працює з базовим активом і бажає його застрахувати – цей інструмент має незалежний обіг. Відтак почасти йдеться про біржову спекулятивну торгівлю, ніж про страхування ризиків.

Тепер про значення. 100 базових пунктів = 1%. Тобто «спред по CDS досяг 500 пунктів» означає, що премія за страховку від банкрутства (чи інших кредитних подій) Credit Suisse досягла 5%. Не сто, п’ять.

Разом із тим моделі оцінки ризиків переводять такі значення у терміни «вірогідності дефолту», що, на наш погляд, не є повністю відповідним. Адже вірогідність дефолту емітента залежить безпосередньо від його здатності/бажання розраховуватись по боргах. У той же час ціна контрактів за CDS відображає суб'єктивну оцінку ризику з боку гравців ринку.

Що являє собою ринок CDS? Якщо ви хочете детальніше ознайомитись із ринком CDS, рекомендуємо огляд радника Федеральної резервної системи Antulio N. Bomfim, що було розміщено на сайті ФРС у травні. Зокрема, цікавими є дані щодо об'єму та суб'єктів ринку.

Водночас серед інструментів, до яких прив’язують CDS, цінні папери, пов'язані з державним боргом, складають лише 14%. Поточні рівні по різних країнах доступні за посиланням.

Отже, якщо ми бачимо новини щодо CDS чи інших маловідомих інструментів, варто знайти першоджерело – у режимі live або із затримкою, не так важливо. Часто графіки, які розповсюджувались у соціальних мережах, обриваються на піковому значенні, що не відображає поточну картину, натомість драматизує ситуацію.

Які ще є показники «фінансового здоров’я» компаній, окрім CDS? Можна звернутися до традиційного інструмента – ринкових цін на акції (CSGN:SWX). За наявності проблем, вони також мають падати. Відкрившись різким зниженням до 3,62 швейц. франків в минулий понеділок (саме після появи новин про CDS), акції Credit Suisse закінчили тиждень вже на 4,44. Інвестори використали можливість для купівлі цінних паперів за низькою ціною.

Але і ця картина не має видаватися надто райдужною. Попри зростання останнього тижня, з початку року акції банку впали більш ніж удвічі. І причини такого зниження вже не емоційні, а продиктовані реальним станом справ в установі.

Тож перейдемо до фінансового  стану банку. Коментатори поспішили порівняти можливий крах Credit Suisee із сумнозвісною історією американського банку Lehman Brothers, який збанкрутував у 2008 році. Але подібне порівняння некоректне, і далі пояснимо чому.

Почнемо із розміру банку. Другий найбільший банк Швейцарії, наскільки це масштабно?

S&P Global щорічно публікує рейтинги банків за активами – як у світі, так і за окремими регіонами. За цими даними Credit Suisse хоч і є серйозним гравцем, займає лише 18-те місце в Європі та 45-те у світі за підсумками минулого року.

Деякі коментатори акцентують не на активах банку, а на активах під управлінням (Assets under management), що дає змогу засвітити ще більші суми – до 1,6 млрд швейцарських франків (CHF/USD=1,01 на момент публікації).

Credit Suisse є складною організацією, яка складається із чотирьох бізнесів, що працюють у різних регіонах світу:

1. Swiss Bank (власне банк у Швейцарії).
2. Wealth Management (управління капіталом, як правило, заможних клієнтів).
3. Investment Bank (інвестиційний банк).
4. Asset Management (управління активами).

Активи під управлінням розподілені між бізнесами таким чином:

Більша частина з них (CHF 975 млрд, або 67%) взагалі мають статус advisory assets, по яких саме клієнт зберігає право прийняття рішень.

Великі числа потребують масштабу. Давайте розберемося і тут. За останньою актуальною звітністю (за результатами ІІ кварталу 2022 року), активи банку складають CHF 727 млрд. Зобов’язання – CHF 681 млрд. Таким чином, капітал = CHF 46 млрд

Структура активів та зобов’язань, згідно зі звітністю банку, має такий вигляд:

Також відомо про збитки банку, які за перше півріччя сягнули CHF 1,6 млрд. А до кінця року деякі аналітики очікують розширення збитків до 3 млрд.

Такі результати були пов'язані із цілою низкою невдач:

• втрати на Archegos Capital Management ($5,5 млрд);
• корупційні операції з Мозамбіком (штраф на $0,48 млрд + $0,2 млрд компенсації боргів Мозамбіку);
• вирок проти банку в справі з відмиванням брудних грошей і штрафи після нього;
• загальне падіння фінансових ринків у 2022 році тощо.

Збитки, звісно, тішити не можуть, але якщо мова йде про потенційне банкрутство (а саме так подавали ситуацію найбільш радикальні оглядачі), важливо оцінити можливості покривати ці збитки.

Однак, за оцінками Mind, це не зможе призвести до банкрутства банку. І тут ми бачимо одну з ключових відмінностей від історії з Lehman Brothers. «Велика рецесія» 2007–2009 років започаткувала собою радикальне посилення вимог до банківських ризиків – спочатку прийняття так званого пакету реформ «Базель 2.5», а потім і «Базель 3» із подальшими змінами.

Цими документами введено коефіцієнт левериджу (leverage ratio) для обмеження частки запозичених коштів у балансах банків, запроваджено додаткові буфери капіталу, встановлено глобальний стандарт ризику ліквідності. Вимоги до капіталу банків значно підвищились, і Credit Suisse має виконувати їх.

Джерело: НБУ

На кінець першого півріччя співвідношення капіталу до активів банку складає 6,3% (у Lehman Brothers було близько 3%).

Показник Common Equity Tier 1 ratio (CET1 ratio, коефіцієнт капіталу першого рівня) складає 13,5%. Це перевищує вимоги до швейцарських банків за цим показником, які складають 9,6%. Водночас це нижче, ніж у IV кварталі минулого року (14,4%), у якому банк вже почав фіксувати збитки. Загалом Credit Suisse закриває в «мінусі» уже третій квартал поспіль.

Увагу в квартальному звіті банку приділено також показнику NSFR.

Так, наявне фінансування покриває можливу потребу в ньому на 132% (CHF 428,8 млрд проти CHF 325,5 млрд).

Разом із тим ми розуміємо, що дані, опубліковані на кінець ІІ кварталу, сьогодні можуть втратити актуальність. Тож важливо звернути пильну увагу на ці показники вже у звіті за ІІІ квартал (який буде опубліковано 27 жовтня).

Чому ж тоді на ринку здійнявся галас навколо Credit Suisse? Одним із чинників цього галасу стала службова записка від голови банку Ульріха Кернера, яка мала знизити тривогу серед співробітників, але викликала зворотну реакцію. Така інформаційна відкритість є куди більш адекватною позицією керівництва банку, ніж приховування проблем (утім навряд чи проблеми вже можна приховати).

Як рятуватимуть банк від краху? На сьогодні відомо про низку кроків, на які йде банк. Розглядаються джерела залучення капіталу (а саме високий капітал є запорукою стабільності – коли є чим покривати збитки). Але ключовим рішенням може бути масштабна реструктуризація банку із виділенням структурних елементів у окремі юридичні особи.

Щоразу, коли повертаються подібні дискусії, спливає в пам’яті закон Гласса – Стіголла («Банківський закон 1933 року»), що було прийнято в США в рамках боротьби із наслідками Великої депресії. Цей нормативний акт, окрім іншого, передбачав розмежування комерційної банківської діяльності та інвестиційної. Так, на місці JP Morgan & Co. з’явилися два банки – інвестиційний Morgan Stanley та комерційний JPMorgan Chase.

Однак у 1999 році дію низки ключових положень закону Гласса – Стіголла було скасовано. І аналітики (у тому числі нобелівський лауреат Стігліц) вбачали в цьому одну з причин фінансової кризи 2007–2009 років.

Ба більше, якраз можливість суміщати класичну та інвестиційну діяльність дозволила врятувати Bear Stearns (його придбав комерційний банк JPMorgan Chase) та Merrill Lynch (придбаний Bank of America).

Деталі можливого розділення Credit Suisse наразі невідомі. У пресі фігурував варіант із виділенням так званого «поганого банку», куди підуть проблемні активи. Фінансова звітність демонструє, що стабільно прибутковими гілками банку є управління активами (CHF 83 млн прибутку до оподаткування за перше півріччя, 362 млн франків в 2021 році) та традиційний банкінг (873 млн франків та 1,9 млрд франків відповідно). Натомість втрати інвестиційного банку склали 992 млн у першому півріччі поточного року та 3,47 млрд у минулому.

У своїй черговій службовій записці минулого тижня Ульріх Кернер відмітив призначення нового фінансового директора Діксіта Джоші. І першим його кроком було рішення про викуп боргів банку на 3 млрд, а також про продаж низки активів. Пан Кернер підсумував, що банк буде знаходитись під інформаційним тиском до моменту оголошення нової стратегії наприкінці жовтня. Почекаємо і ми.