«У людей немає електрики, газу, води, тепла, інколи і їжі. Тому зв’язок – це як дорога життя»: історії «Vodafone Україна» про роботу поблизу фронту

«У людей немає електрики, газу, води, тепла, інколи і їжі. Тому зв’язок – це як дорога життя»: історії «Vodafone Україна» про роботу поблизу фронту

Як фахівці оператора відновлюють зруйноване та з чим стикаються на щойно звільнених територіях

«У людей немає електрики, газу, води, тепла, інколи і їжі. Тому зв’язок – це як дорога життя»: історії «Vodafone Україна» про роботу поблизу фронту
Фото: пресслужба "Vodafone Україна"

Mind попросив інженерів мобільних операторів розповісти про «будні» роботи в прифронтових зонах. Раніше редакція публікувала історії lifecell.  Зараз спогадами ділиться інженер технічного центру Харків «Vodafone Україна» Володимир Скуріхін. «Це просто робота», – каже фахівець про дуже небезпечну та ризиковану справу своєї команди.

«У людей немає електрики, газу, води, тепла, інколи і їжі. Тому зв’язок – це як дорога життя»: історії «Vodafone Україна» про роботу поблизу фронту

Про перші крокі, розвідку, екіпіровку та «тільки по дорогах!»

Отримуємо добру звістку про те, що звільнили Ізюм, Балаклію, інші населені пункти, дізнаємося від керівництва, що шлях вже розмінований, і в ці міста починаємо їздити, пішов рух. Коли стає зрозуміло, що можна проїхати – виїжджаємо. Спочатку на розвідку – подивитися, що з нашою інфраструктурою. Їхати треба дуже обережно – тільки по дорогах, адже періодично чуєш, що хтось із місцевих підірвався десь біля сіл, куди ми їздимо на відновлення.

«У людей немає електрики, газу, води, тепла, інколи і їжі. Тому зв’язок – це як дорога життя»: історії «Vodafone Україна» про роботу поблизу фронту

Якщо об’єкт дуже близько до лінії фронту, нас супроводжують військові. Так було спочатку, коли тільки відкинули окупантів від околиць Харкова, постало питання відновлення зв’язку. Ми, одягнені в бронежилети та шоломи, поїхали разом із військовими на північ у Руську Лозову та не доїхали – почалися обстріли, прилітало все ближче. Нас розвернули.

Про щастя та Starlink – тимчасову альтернативу транспортної мережі

Беремо із собою ремнабір і комплект запчастин, які, з досвіду, найчастіше можуть знадобитися при незначних руйнуваннях. Стан буває дуже різний. Щастя, коли об’єкти мало постраждали, і для запуску не вистачає тільки електрики, або ушкоджена трансмісія. Вивозимо на такі об’єкти генератори, які тимчасово замінюватимуть централізоване електропостачання та обладнання Starlink, яке деякий час замінює транспортну мережу. Запускаємо й дивимося, чи достатньо цього, чи потрібен ще якийсь ремонт. Іноді потрібно ремонтувати силові кабелі та зварювати оптику, перевішувати радіорелейні модулі.

«У людей немає електрики, газу, води, тепла, інколи і їжі. Тому зв’язок – це як дорога життя»: історії «Vodafone Україна» про роботу поблизу фронту

Коли все доведено до ладу, робимо налаштування, і зв’язок знов стає доступний людям навколо. Далі готуємо все для ремонту традиційної транспортної мережі. Starlink дає дуже оперативне відновлення, тому це найкраще наразі тимчасове рішення. Але воно дає недостатньо широку пропускну смугу, яка може впоратися з навантаженням після появи зв’язку у звільнених містах і селах. Та це все одно дуже цінно і це важливо робити.

Про надзвичайно приємні моменти, коли розумієш, наскільки важлива твоя робота

У людей на звільнених територіях немає електрики, газу, води, тепла, інколи недостатньо їжі. Тому зв’язок – це як дорога життя, що дозволяє далі працювати державним органам і волонтерам, щоб забезпечити мешканців звільнених сіл та міст усім необхідним. І врешті дати вісточку рідним про себе після багатьох днів невідомості.

Наші люди дуже тепло нас зустрічають, бачать по машині, що їде до них зв’язок, виходять із прапорами, машуть нам, посміхаються – і діти, і дорослі. Вони стільки пережили, і вони можуть дарувати такі приємні емоції. Коли відновили зв’язок у Великому Бурлуці, люди вийшли до дороги й аплодували нам. Це надзвичайно приємні моменти, коли розумієш, що ти потрібен і наскільки важлива твоя робота.

Про допомогу місцевих жителів, розповіді про пережиті жахи та «пустелю»

Як тільки в місті чи селі з’являється машина зв’язківців, люди підходять, питають, коли буде зв'язок, чи можуть вони нам чимось допомогти, щоб пришвидшити цей момент. Часто діляться спогадами – до мене в Ізюмі підійшов чоловік, який пережив окупацію, розповідав, як їх бомбили, обстрілювали, як поводилися з ними загарбники і як вони тікали, коли наші визволяли. Не кожен день таке почуєш, і в людей є потреба поділитися пережитим – до відновлення зв’язку у них не було такої можливості. Це такі наочні підтвердження банальних, здавалося б, речей – наскільки важливим є спілкування.

Зазвичай місцеві допомагають підтримувати відновлений зв’язок – доливати паливо в генератори, щоб підтримувати стабільне живлення базових станцій. Ми залишаємо їм запас палива, і люди, які живуть або працюють поряд із базовою станцією, стежать за тим, щоб генератори працювали. Ізюм, Вовчанськ, Куп’янськ – досі без світла, а зв’язок там весь цей час працює, вже більше місяця.

Люди приходять до наших генераторів зарядити телефони, приносять переноски, трійники свої. Вражає те, наскільки мало залишилося людей у цих містах. Ізюм практично безлюдний у порівнянні з тим, що було раніше.

Про варварство окупантів

Дуже багато руйнувань у Харківській області. Особливо в селах, де місцеві активно допомагали ЗСУ. У таких населених пунктах окупанти перше, що робили – нищили зв'язок, щоб позбавити наших людей можливості зв’язатись із зовнішнім світом – це ми бачимо з характеру ушкоджень. Так було в Руській Лозовій, наприклад.

«У людей немає електрики, газу, води, тепла, інколи і їжі. Тому зв’язок – це як дорога життя»: історії «Vodafone Україна» про роботу поблизу фронту

У деяких селах просто вкрадена апаратура, деталі, а деякі базові повністю зруйновані. Так, у Волоховому Яру повністю було понівечене наше обладнання. Багато руйнувань, звичайно, пов’язані з бойовими діями: просто зруйновані влучаннями, ударною хвилею, пожежами приміщення, посічені уламками дроти. Такі об’єкти відновити неможливо, будуємо з нуля.

Одна картина дуже вразила: в Ізюмі є гора Кременець, на ній стоїть телевізійна вежа – капітальна споруда. А верхівка вежі лежить за сто метрів від основи – так далеко її відкинуло, явно було влучання. Недалеко від вежі – величезний уламок бомби. На щастя, наше обладнання було підвішене нижче на цій вежі. І воно вціліло: і антени, і радіомодулі, тож ми змогли відновити там зв'язок раніше за інших. Досі працює від генератора.

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у нашому Telegram-каналі Mind.ua та стрічці Google NEWS
Проєкт використовує файли cookie сервісів Mind. Це необхідно для його нормальної роботи та аналізу трафіку.ДетальнішеДобре, зрозуміло