Головний діамант: Україна об'єднала світових алмазних королів проти росії. Західні санкції можуть поширитися й на цю надприбуткову галузь
Нещодавня сесія Кімберлійського процесу похитнула алмазну недоторканність рф і може стати початком кінця її лідерства на глобальному ринку
Кількість міжнародних бізнесів, що покинули російський ринок, впевнено наближається до 100%. Зовнішні споживачі також дедалі частіше відмовляються від товарів made in russia. Однак із цієї тенденції є виняток. Причому консенсус формату «це інше» діє з обох сторін – як російських продавців, так і європейських покупців їхньої продукції. Йдеться про алмазну індустрію.
Алмазна Організація сертифікатів Кімберлійського процесу (КП), Kimberley Process Certification Scheme, KPCS, що працює під прикриттям статуту ООН, залишається «білою вороною» серед міжнародних інституцій, ігноруючи агресію рф в Україні.
Російська компанія «Алроса» – найбільший виробник алмазів із часткою 95% у російському та 27,5% у світовому видобутку, що має доступ до третини світових запасів алмазів і понад 90% видобутого каміння продає на експорт, – уникла європейських санкцій.
Спираючись на статус найбільшого виробника та присутність на європейському ринку, росія до останнього намагалася – і не безуспішно – контролювати глобальний ринок алмазів на свою користь. Проте річна сесія Кімберлійського процесу, яка відбулася 10–11 листопада в Ботсвані, може це змінити.
Низці країн-членів вдалося сформувати стійкий альянс, який запрацював проти російських інтересів і виступив за якнайшвидшу докорінну зміну чинних систем сертифікації глобального алмазного експорту. І хоча історична практика роботи КП показує, що зміни схем та правил алмазної сертифікації реалізуються геть не блискавично, а в середньому протягом двох-семи років, але такі довгі реформи мають гарантовані наслідки.
Mind пояснює, яке місце на світовому ринку алмазів посідає росія і що може змінитися в цій розстановці сил.
Чому російські алмази де-факто не потрапили під європейські санкції? Формальною причиною нездатності ЄС згуртуватися навколо точкових алмазних санкцій США та Великобританії проти «Алроси» була позиція Королівства Бельгія. Країна попередила Європу, що в разі вилучення з глобального ринку російських алмазів, вулиці наповняться «десятками тисяч безробітних» бельгійських ювелірів та оцінщиків.
Проте більш реальною причиною є не проблема працевлаштування ювелірів, а загравання з якутськими акціонерами «Алроси» – у намаганні встановити вплив на якутську частину Сибіру. Конкуренти ЄС у цій справі – КНР, Тайвань, Японія та Монголія.
Капітал якутсько-російської алмазної корпорації розбитий на три рівні частини. З них 33% через Фонд держмайна володіє москва, 33% – інституційні інвестори, більшість із яких виглядають як канали експорту московської корупції за кордон – наприклад Schroeder Management Company, Inc. І ще 33% акцій належать безпосередньо Республіці Якутія-Саха та її районам (улусам).
Російський алмазний експорт 2021 року формувався в москві. Він приніс понад $4 млрд, і ще близько $1 млрд – це дивіденди корпорації «Алроса». Лише третина із цих дивідендів йде в оплату Якутії-Саха, яка володіє запасами алмазів і формує 90% усього російського експорту. Отже, щороку якути отримують лише близько $300 млн.
Однак із цих коштів Якутія формує значну частину свого республіканського бюджету. Це спонукало західні країни провадити дуже стриману політику щодо алмазних санкцій, розраховуючи на майбутні бізнес-зв’язки.
Що вирішує Кімберлійський процес? КП – це міжнародна схема сертифікації експорту необроблених алмазів із Секретаріатом у Ботсвані.
Сертифікацію в країнах – членах КП здійснюють органи пробірного контролю за технологіями блокчейну та рентгено-абсорбційноі індексації місць походження алмазів апаратурою X-Ray Transmission. Променеве й наномаркування при визначенні точок видобутку алмазів досить важко обдурити, бо такий обман у разі виявлення коштуватиме значно дорожче за саме каміння.
Основний важіль впливу КП на індустрію – можливість відносити ті чи інші зони видобутку до конфліктних. Схема сертифікації, створена на початку 2000-х років, визначає конфліктні алмази як коштовні камені, що використовуються для фінансування повстанських рухів, які хочуть підірвати вплив законних урядів.
У цьому разі КП має право заборонити експорт дорогоцінних каменів із таких регіонів, наклавши власні санкції. Зазвичай такі заходи застосовувалися до кран Африки, як це було зроблено 2013 року, коли повстанці захопили владу в Центральноафриканській Республіці.
За оцінками КП й Організації Об’єднаних Націй, єдиний випадок на сьогодні, коли сили повстанців контролюють райони видобутку алмазів, – Кот-д’Івуар у Західній Африці. Це становить менше 0,1% світового виробництва. росія має шанс поповнити цей список, коли її алмази – тобто «Алроси» – будуть визнані як такі, що походять із зони конфлікту.
Чи були російські алмази віднесені до таких, що походять із зони конфлікту? Ні. Широко тиражована цитата «Це не ідеальний світ» президента Всесвітньої ради з алмазів Едварда Ашера якнайкраще характеризує ситуацію.
«Незалежно від того, що особисто я або мої колеги можуть ставитися до жахливих подій у Центральній Європі, війна між суверенними державами явно виходить за межі поточного мандата КП», – заявив він.
Чи означає це, що колеги по індустрії схвалюють дії росії та згодні на російське алмазне домінування? Ні. Алмазний світ розколовся надвоє.
Розпочата путіним війна проти України стала каменем спотикання між державами – членами КП. Через непереборні протиріччя із цього питання навіть не було опубліковано традиційне комюніке наприкінці сесії в листопаді.
Низка урядів наполягала на тому, щоб відмова від проведення дебатів щодо російського вторгнення та відповідно можливості бану її алмазів була зафіксована в офіційному протоколі засідання. Зрештою було досягнуто компромісу, згідно з яким до комюніке додали листи як за, так і проти дебатів.
Європейський Союз, Канада, Сполучені Штати, Сполучене Королівство, Австралія та Україна просять обговорити це питання. При цьому український координатор зазначає, що одним із фундаментальних принципів Кімберлійського процесу є повага до «державного суверенітету». росія, білорусь, Центральноафриканська Республіка, Венесуела, Вірменія та Киргизстан подали листи проти, стверджуючи, що внесення росії до порядку денного «політизує» схему сертифікації.
Чи було вжито заходів, спрямованих на зменшення впливу росії в алмазній індустрії? Так.
У Ботсвані було створено альянс країн, що виступили за реформування Кімберлійського процесу, зокрема з метою усунення росії. До нього увійшли Україна, США, ЄС, Канада, Австралія та Швейцарія. Залучення останньої до сформованого навколо України алмазного альянсу виглядає оптимістичним і знаковим.
Саме у Швейцарії розташовані суверенні банківські алмазні депозитарії багатьох країн, і саме там працює штаб-квартира найбільшого світового алмазного виробника DeBeers Inc. Цього гіганта контролює британська Anglo-American Plc., найбільшими пакетами акцій якої володіють батько та син Ніколас і Джонатан Оппенгеймер, а також олігарх Агіл Агарвал з Індії. Індія щороку обробляє не менше 90% усіх алмазів світу.
Розпочата нині реформа експортних правил полегшить процес розширення поточного санкційного тиску на рф у всіх інших галузях, які працюють паралельно з ювелірним бізнесом. Передусім у банківсько-кредитній сфері. На практиці це виглядатиме так: якщо купив виріб із несертифікованої країни, то отримав найдорожчий кредит або й взагалі не отримав.
Крім того, нові правила регулювання експорту алмазів під загрозою тотального торговельного ембарго зможуть категорично унеможливити використання алмазних доходів для фінансування військових дій – будь-ким і в будь-якій точці світу.
Чи справа лише в Україні? Ні. рф ніхто не терпів ще до активної фази війни.
Точкою гуртування альянсу всередині КП стало незадоволення позицією росії задовго до вторгнення в Україну – коли 2021 року рф наполягла на наданні членства в Організації Кімберлійського процесу Республіці Киргизстан, яка має лише одне промислове алмазогранильне виробництво.
Наступним кроком рф запропонувала з 2022 року прийняти в дійсні члени органу-регулятора білорусь, яка негайно, вже з 2023 року, має очолити Організацію Кімберлійського процесу. Остання, як і Киргизстан, має лише одне промислове виробництво діамантів і на цей статус претендувати не може.
Нинішня сесія відхилила пропозицію визнати білорусь керівником Кімберлійського процесу.
Який потенціал України в алмазній індустрії? Україна належить до країн із потужним ресурсним і власним технологічним потенціалом в алмазній сфері.
Країна має десятки ювелірних фабрик і є власницею п’яти промислових алмазних виробництв. Це дві гранильні фабрики ювелірних алмазів у Вінниці й Києві, а також три виробники неювелірних матеріалів. До галузі входять і три активи, які не діють, – залишки неювелірних алмазних виробників.
Це передусім колишній Дрогобицький завод алмазних бурових долот, який був практично знищений внаслідок поступового поглинання компанією «Волгабурмаш» Ігоря Путіна – племінника нинішнього російського лідера. До майже знищених росіянами ще перед війною виробництв належать також Бориславський і Львівський алмазні заводи. Більшість їхніх активів стала жертвою російського бандитського угруповання – Лужниківської ОПГ через ДАК «Поліметали України». Ця ДАК у 1996–2001 роках відповідала за вщент провалену програму «Золото України» та зірвала дорозвідку кратонових родовищ алмазів у Донецькій і Запорізькій областях, а також родовища в Кіровоградській області, де запаси алмазів були підтверджені в 14 свердловинах.
До неювелірних виробників, які працюють, належить підпорядкований Національній академії наук України завод ДНВП «Рубін» у Харкові, який виробляє синтетичні кристали лазерної промисловості. Він належить до сфери впливу начальника Харківського відділення НАНУ, академіка й колишнього віцепрем‘єра Володимира Семиноженка. Інші два лідери неювелірної галузі мають світове та континентальне значення на ринку абразивів – це два заводи синтетичних технічних алмазів в Києві й Полтаві.
Київський неювелірний завод-виробник – Інститут надтвердих матеріалів, підпорядкований НАНУ, – стагнує. Активи ПрАТ «Полтавський алмазний інструмент», колишнього ПАЗу, – в аналогічному стані, бо багато років належали непрофільним «псевдоалмазним» інвесторам: були в офшорі Bonarco Василя Хмельницького та харківської сім’ї Гошовських.
Цікавий факт: у нульові певний час залишки ПАЗу – підприємства «АлмазІнструмент» та «Елемент 6» були в повній прямій власності структур світового алмазного гіганту De Beers Inc. Україна – єдина держава колишнього СРСР, у яку вклала свої промислові інвестиції ця світова монопольна алмазна корпорація.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: editor@mind.ua.
