Свіжа кінопрем‘єра: геометрія людських пристрастей у сатиричній комедії «Трикутник смутку» Рубена Естлунда

8 грудня на великі екрани українських кінотеатрів виходить сатирична комедія «Трикутник смутку». Картина здобула «Золоту пальмову гілку» цьогорічного Каннського кінофестивалю – другу поспіль для режисера Рубена Естлунда (першу він отримав 2017 року за фільм «Квадрат»). Так шведський кінематографіст став одним із дев’яти режисерів, які двічі здобули головну нагороду Канн за всю історію фестивалю. Критики називають картину сатиричною чорною трагікомедією, яка порушує наболілі для сьогодення теми. Які саме? Mind подивився стрічку, щоб розповісти, чому її варто переглянути.

Сюжет. Події розгортаються довкола пари супермоделей, які вирушають у подорож на люксовій яхті. Пасажири судна – розпещені та надвпливові багатії, капітан – неврівноважений і завжди п’яний цинік. Але ця розкішна й «інстаграмна» подорож обертається справжньою катастрофою…

В українському прокаті: з 8 грудня 2022 року.

Бекґраунд. «Трикутник смутку» був анонсований режисером Рубеном Естлундом у червні 2017 року після того, як його фільм «Квадрат» отримав «Золоту пальмову гілку» на 70-му Каннському кінофестивалі. 

Він сказав, що фільм буде називатися «Трикутник смутку» – як «дика» сатира проти світу моди та надбагатих із «зовнішністю, як капіталом» і «красою, як валютою». Назва походить від терміну, який використовують пластичні хірурги для позначення тривожної зморшки, що утворюється між бровами, яку можна виправити ботоксом за 15 хвилин.

Виробництво картини зупинялося двічі у 2020 році через пандемію COVID-19. Але загалом знімання тривали 73 дні на грецьких островах, на сценах Film i Vast у Тролльгеттані (Швеція) і в Середземному морі на яхті Christina O, яка раніше належала мільярдеру Арістотелю Онассісу та Жаклін Кеннеді. 

Українська прем’єра відбулася на шостому Київському тижні критики – «Трикутник смутку» став фільмом-відкриттям фестивалю.

Вам сподобається, якщо: ви зі скепсисом ставитеся до таких явищ, як «інфлуенсери», «інстамоделі» та до тих, хто демонструє розкішне життя в соцмережах. Якщо ви любите викриття «несправжніх» людей, ви будете у захваті від гумору, який відверто тролить розпещених багатіїв. На додачу, цей фільм не лише «посміятися» – він змусить вас замислитися над тим, куди крокує наше суспільство, яке поринуло з головою у думки про розкіш і бажання заробити всі гроші світу.

Це історія про те, що життя ніколи не підготує тебе до кризової ситуації просто так, поки ти сам до неї не будеш готовий. Тут також висвітлюється проблема влади в руках однієї людини, та як вона може деформувати будь-яку особистість.

Вам не сподобається, якщо: ви не любите чорний гумор, яким картина просочена наскрізь. Деякі сцени можуть викликати не тільки шок, а й подекуди огиду, і для вас така натуральність може бути неприйнятною.

Тут ви не зустрінете неперевершений та відомий каст акторів, окрім Вуді Гаррельсона, та й у того екранного часу 20 хвилин. Може відвернути вас і затягнутість стрічки, адже вступна частина до основної історії майже ніяк не впливає на сюжет.

Головна причина подивитися: шведський режисер Рубен Естлунд відчуває себе, як риба у воді, коли йдеться про драмеді. Здається, він так і бачить світ навколо себе, у якому іронія і сарказм тісно переплітаються з безвихіддю, пафосом та ще купою інших життєвих перипетій.

До речі, у французькому прокаті стрічка вийшла під назвою «Sans filtre» (фр. «Без фільтра»), яка, на думку автора цього огляду, пасувала б картині набагато більше.

Естлунд впевнено показує нам героїв, що не еволюціонують протягом історії, а скоріше деградують. Йому достатньо додати трохи екстриму, щоб «красива обгортка» розповзлася та оголила прогниле нутро. Інколи це буває занадто огидно та жорстоко, але тільки в такий спосіб це можна зробити.

Якщо перефразувати старе англійське прислів’я «Людина пізнається в біді», воно ідеально опише все те, що ви побачите на екрані.

Водночас режисер, який згадав у фільмі теорію Карла Маркса, здається, скористався цитатою з «Інтернаціоналу»: «Хто був нічим, той стане всім». І це можна сказати як про інфлуенсерів, так і про деяких інших дійових осіб стрічки. Це сатира, яка дійсно висміює не тільки «надбагатство», а і його штучність, яка тримається на огидних вчинках, життєвій нестабільності, зовнішності та інших факторах.