Нафтова «стеля»: скепсис щодо цінових обмежень виявився передчасним. Як і коли росія відчує санкції
І які країни допомагатимуть рф обійти санкційний тиск
Уже десять днів глобальний сировинний ринок живе в умовах цінового обмеження на російську нафту, і вже можна зробити попередні висновки, що скепсис щодо ефекту цієї міри на російських виробників був передчасним.
Зокрема, Індія в грудні (після набуття чинності нафтовим ембарго і стелі цін на нафту) купувала російську Urals не тільки значно дешевше за обмеження в $60 за барель, але іноді й за цінами нижче собівартості. Як повідомила напередодні агенція Reuters, через санкційні обмеження Заходу російські виробники опинилися в умовах жорсткої конкуренції не тільки один з одним, але й з постачальниками з Азії, Європи та Близького Сходу. А це означає, що їхня найкраща надія знайти покупців – це тільки знизити ціни. У результаті вартість Urals для Індії за деякими угодами в грудні виявилася на $12–15 нижчою від середньомісячної вартості Brent. Для порівняння: у листопаді дисконт становив $10–11, у жовтні – $5–8.
Mind дослідив, як розвивалися дискусії серед західних партнерів України щодо посилення санкційного тиску на російську нафтову галузь, і коли варто очікувати найбільш болючого ефекту на економіку країни-терориста.
Коли представники країн ЄС нарешті погодили між собою максимальну ціну на російську нафту в розмірі $60 за барель після кількатижневих перемовин, реакція міжнародних експертів була доволі скептичною: до прийняття нових обмежень головна нафтова марка рф Urals і так торгувалася на рівні нижче «стелі» зі значним дисконтом порівняно з Brent. Найгостріше засуджував м’якість обмежень східноєвропейський табір на чолі з Польщею, яку решті країн ЄС довелося довго вмовляти, аби вона дала згоду на настільки високу «стелю» для держави-терориста.
Однак поміркованіше «ядро» ЄС – Німеччина та Франція – та низку інших держав блоку турбував насамперед ризик занадто бурхливої реакції енергетичного ринку одразу після введення в дії нових санкцій, що й зумовило обережний підхід у встановленні граничної ціни на «чорне золото» з рф. І хоча напередодні ухвалення Єврокомісією остаточного рішення 2 грудня ціна ф’ючерсів Brent дійсно тимчасово зросла, висока стеля у поєднанні з поточними тенденціями енергоринку зрештою «заспокоїла» трейдерів до такого рівня, що на момент написання цієї статті біржові котирування Brent впали нижче $76 вперше за рік.
Отже, побоювання критиків найновіших санкцій ЄС щодо можливого сплеску цін на Brent виявилися невиправданими, що вже є успіхом з точки зору західних держав. Натомість макроекономічна ситуація, що розгортається у світі, продовжує штовхати ціни пального униз. Здешевлення пояснюється насамперед тенденціями в міжнародному попиті – передусім у США, ЄС та Китаї, які традиційно є найбільшими імпортерами нафти.
За оцінками Reuters, США наступного року може спіткати тимчасова рецесія, що погіршує прогнози на імпорт у 2023 році, тоді як у ЄС рецесія вже триває. Китай наразі переживає наслідки жорстких карантинних заходів попередніх років. А відтак – сповільнення економічного зростання та пов’язане з ним послаблення попиту на енергоресурси.
Попри скасування найсуворіших протиковідних обмежень на тлі народних протестів, пронози економістів щодо Китаю лишаються скептичними. Так, на думку фахівців з Argus, відновлення попиту на нафту та бензин у Китаї не слід чекати щонайменше до квітня наступного року, а перевантажена медична система та хитка політична ситуація всередині країни продовжують лишатися дестабілізуючими факторами.
З іншого боку, низьким цінам сприяє політика провідних експортерів, зокрема ОПЕК+ і США. Перші на чолі з Саудівською Аравією, незважаючи на нещодавні спекуляції щодо скорочення видобутку, схоже, зайняли радше вичікувальну позицію (а насправді навіть недовиконали прийняту в жовтні квоту на скорочення, видобувши в листопаді зайвих 1,7 млн барелів). США зі свого боку продовжують насичувати ринок енергоресурсів як за рахунок вивільнення національного стратегічного резерву пального (SPR), так і внаслідок політичного тиску на американські нафтовидобувні компанії з метою подальшого нарощення виробництва.
Чи настільки страшні санкції, як їх малюють?
Попри відносний успіх першого етапу дії стелі, прогнози щодо їх ефективності в боротьбі з агресором лишаються скептичними. Так, американський фахівець в галузі енергетичної безпеки Бен Кагілл в коментарі Reuters називає цінову стелю «невдалим компромісом, який мало вплине на російські нафтові доходи». Натомість, за словами експерта, санкції лише формалізують часткове ембарго на російську нафту, якого західні партнери дотримуються з перших місяців війни.
Головним аргументом критиків виступає зависока гранична ціна, яка дозволяє москві постачати нафту в Азію приблизно за тією ж ціною, яка існувала до запровадження стелі. Такої думки дотримується, зокрема, енергетичний фахівець британської консалтингової компанії Wood Mackenzie Массімо ді Одорадо.
Крім того, існують складнощі стосовно нагляду за виконанням третіми країнами вимог, поставлених Євросоюзом та G7 у нових антиросійських санкціях. Так, оскільки свідчення про укладання контрактів за дозволеною ціною пред’являтимуться західним страховим компаніям у вигляді квитанцій, рахунків-фактур та подібних документів, завжди існуватиме ризик їх підробки недобросовісними компаніями.
Є серйозна проблема і щодо перевірки походження сировини, оскільки після переробки сирої нафти на заводах країн-імпортерів російський слід може легко загубитися. Цю загрозу добре ілюструє історія закупівель нафти Південною Кореєю, яка «відмивала» російський енергоносій через Туніс. У значно більшому масштабі те саме відбувається з Індією, яка з початку цього року значно наростила імпорт енергоносія з рф і торгує вже переробленою російською нафтою з європейськими країнами. Б’є по репутації цінової стелі і поки що нейтральна поведінка китайських трейдерів, які продовжують купляти нафту марки ESPO з рф за ціною на кілька доларів вище дозволеної ЄС та G7, у такий спосіб ігноруючи західні санкції.
Та чи справді цінова стеля є настільки безглуздою, як зображують її критики? Більш детальний аналіз доводить, що в антиросійському нововведенні 5 грудня закладено значно більше потенційної шкоди для кремля, аніж помітно на перший погляд.
По-перше, стеля вже встигла вдарити по вартості ф’ючерсів Urals (марки, орієнтованої переважно на західні ринки і яка складає 30–40% сукупного експорту нафти рф): їх падіння протягом минулого тижня перевищило 20%. Як пише Bloomberg, російська Urals, що надходить до Балтійських портів, продається трохи дорожче $40 за барель, що суттєво нижче встановленої стелею цифри.
За даними видання, можливості рф щодо перенаправлення палива на схід вже практично виснажені: єдиний нафтовий трубопровід з країни-агресора до Китаю та портовий термінал у Козміно і так працюють на повну потужність. На додачу до вже втрачених на європейському ринку 1,5 млн барелів на день, рф ризикує до кінця року недорахуватися ще 500 000 барелів щоденних поставок у разі, якщо Польща та Німеччина виконають обіцянку відмовитися від імпорту російського енергоносія через трубопровід «Дружба».
По-друге, навіть якщо російська нафта все одно потраплятиме до Європи та країн «Великої сімки» через треті країни, як-от Індія чи Туреччина, прибуток отримуватимуть останні, а не кремль.
По-третє, сама москва, незважаючи на погрози Путіна скоротити видобуток і таким чином викликати різке зростання міжнародних цін па паливо, насправді відреагувала доволі беззубо. Згідно з WSJ, денний видобуток нафти росією після введення цінової стелі скоротився на 500 000 барелів, що становить менше 20% від попередньо прогнозованої західними фахівцями цифри. Це означає, що кремль фактично погодився грати за правилами Заходу і продовжувати постачати пальне, як раніше, – однак за значно нижчими цінами.
Гаряча війна
Макроекономічна ситуація, що склалася наразі у світі, висвітлює майбутні геополітичні перспективи росії та країн Заходу. Обидві сторони зараз змагаються за світові енергетичні ринки: ЄС та США – з боку попиту, а рф – з боку пропозиції енергоресурсів. Особливо цікавими з цієї точки зору є майбутня політика одного з головних нафтових експортерів, Саудівської Аравії, та найбільшого світового імпортера, КНР, які, судячи з недавньої зустрічі лідерів двох країн в Ріяді, взяли курс на взаємне зближення. На жаль, поки що це грає на користь кремля, хоча майбутній розвиток ситуації як на енергетичному ринку, так і у стратегічних відносинах США із Китаєм та Саудівською Аравією лишається непередбачуваним.
Для України тривожною новиною є те, що ця боротьба, імовірно, триватиме довго, а експорт палива росією продовжить фінансувати її війну проти України попри нові санкції ЄС та G7. Однак цифри свідчать про те, що російському держбюджету за останні кілька місяців таки були завдані значні збитки. На початку вересня Financial Times оцінювало дефіцит бюджету рф за підсумками серпня в розмірі $5,9 млрд, що стало для москви першим збитковим місяцем з початку війни в лютому.
За офіційними даними росмінфіну, надходження до кремля від сплати компаніями податку на видобуток нафти у листопаді становили 527,8 млрд рублів, що стало найнижчим результатом за рік і було майже вдвічі менше аналогічного показника протягом перших трьох місяців війни. Несприятлива кон'юнктура ринку штовхає уряд рф і до зменшення експортних мит, що також негативно впливає на доступні кремлю ресурси.
Зрештою, нові західні санкції навряд чи зможуть завдати вирішального удару по доходах рф, хоча і є кроком у правильному напрямку. Однак чи був цей крок достатньо рішучим і своєчасним у боротьбі проти держави-терориста, покажуть лише найближчі місяці.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
