Біологічна зброя кремля: як близькі до росії олігархи заважають перебудові європейського енергоринку
І до чого тут політична напруга в Нагірному Карабаху
Сьогодні, 3 грудня, в Баку відбувається чергове засідання Консультативної Ради Азербайджану та Єврокомісії щодо розвитку Південного газового коридору. Подія важлива з огляду на те, що ЄС має тверді наміри організувати нові надійні маршрути для постачання нафти та газу з альтернативних джерел. Це необхідно, щоб уникнути закупок у росії – країни, яка опинилася під санкційними обмеженнями через повномасштабну війну проти України. Каспійський регіон у цьому питанні – один із пріоритетних не тільки для Брюсселя, але й для Києва.
«У 2022 році Південний газовий коридор виявився ключовим трубопроводним маршрутом для транспортування газу в Європу, обсяги постачання склали 11,4 млрд куб. м. Порівняно з 8 млрд куб. м за підсумками 2021 року, збільшення понад 40%», – повідомила єврокомісар Кадрі Сімсон на зустрічі з президентом Азербайджану Ільхамом Алієвим. До 2027 року цей показник, як очікується, зросте щонайменше вдвічі.
Зміни в географії транспортування газу до Європи відкривають інші можливості для використання української газотранспортної інфраструктури та її адаптації під нову геополітичну ситуацію. Наші магістральні газопроводи та підземні сховища газу – актив, що здатен й надалі відігравати стратегічну роль в європейській енергобезпеці. Наразі це питання – на порядку денному української енергетичної дипломатії.
Заступник міністра енергетики України Микола Колісник, який бере участь у Консультативній Раді в Баку, підтвердив, що «ми зацікавлені в реалізації проєкту Південного газового коридору і готові до співпраці в рамках диверсифікації шляхів поставок природного газу». Стратегічний інтерес Києва – посилення партнерства з ЄС, США, Туреччиною та Азербайджаном, щоб послабити вплив рф на енергетичному ринку. Крім того, Україна зацікавлена в проєкті Євро-Азійського нафтотранспортного коридору для створення нового маршруту прокачки нафти з Каспійського регіону до ЄС.
Але наразі головне питання, яке потребує якнайшвидшого вирішення, – це подолання наслідків енергокризи, спровокованої російською агресією. І немає впевненості, що цього року не відбудеться погіршення ситуації через політичні ризики, пов’язані з Нагорним Карабахом, за який сперечаються Азербайджан та Вірменія.
Mind пропонує своїм читачам скорочений та адаптований переклад статті ринкового аналітика Кеннета Рапози з американського Forbes, яка розкриває суть проблеми в регіоні та пояснює, чому енергетична безпека Європи ще не є достатньо стійкою і яку роль у посиленні ризиків відіграють олігархи, пов’язані з кремлем.
Цієї зими Європі вдалося уникнути енергетичної кризи. Такому сценарію сприяло кілька чинників: зменшення попиту на енергоносії, тепла погода та додаткові обсяги закупок газу на спотовому ринку. Але в цьому році очікується погіршення ситуації.
Робін Брукс, головний економіст Інституту міжнародних фінансів, зазначає, що падіння цін на газ та електроенергію в січні є неоднозначним сигналом для ЄС. У деяких країнах блоку, зокрема в Німеччині, яка є центром європейської економіки, витрати на енергоносії залишаються високими порівняно з минулим роком. Це одна з головних причин, що змушує промислові підприємства звільняти працівників та скорочувати виробництво.
Європейський Союз доволі успішно прибрав російську нафту та газ зі своєї енергетичної матриці, хоча деяка кількість блакитного палива все ще надходить через «Турецький потік», українську газотранспортну систему і у вигляді зрідженого природного газу. Частина російської нафти надходить через тіньові оборудки. Замість рф на перший план виходять нові енергетичні альянси з Катаром, Єгиптом, Саудівською Аравією, Азербайджаном, Сполученими Штатами Америки.
Азербайджан став особливо вдалим альтернативним рішенням. Ця країна вже постачає свої вуглеводні до Австрії, Болгарії, Німеччини, Греції, Італії, Іспанії, Ірландії, Португалії, Румунії, Хорватії та Чехії. У 2022 році обсяг поставок азербайджанського газу в ЄС досяг 12 млрд кубометрів, а до 2027 року очікується подвоєння цього обсягу.
«Азербайджан врятував Італію від деіндустріалізації», – заявив Маттео Вілья, керівник Інституту міжнародних політичних досліджень DataLab, підкреслюючи цінність Трансадріатичного газопроводу, який поєднується з Трансанатолійським (TANAP) і є знаковим маршрутом для транспортування азербайджанського газу.
Але немає гарантій безпеки для постачання азербайджанського газу на Захід – і це пов'язано з росією та Іраном.
Як повідомляють джерела Радіо «Свобода», колишній генеральний директор російського інвестиційного банку «Тройка Діалог» Рубен Варданян «призначений на посаду прем'єр-міністра сепаратистського регіону Нагірний Карабах».
Рубен Варданян
Проте люди, близькі до Варданяна, повідомили Forbes в електронному листі 1 лютого, що він там перебуває за власним бажанням і що «російський уряд не був причетний до його призначення».
«Я думаю, що Варданян служить інтересам росії в цьому регіоні», – каже Сванте Корнелл, директор Інституту Центральної Азії та Кавказу у Вашингтоні. «Використання олігархів не є чимось новим для кремля, який робив це в Молдові та Грузії. Тож карта олігарха не нова в геополітичному розкладі, і її поява сприймається як показовий знак від росії», – додає він.
Варданяна нібито призначили «державним міністром» регіону, відомого вірменам-сепаратистам як «Арцах», що не має жодного міжнародного визнання та патрулюється російськими військовими частинами. Восени 2020 року Азербайджан повернув більшу частину території. Варданян там нібито захопив золоті, мідні та молібденові шахти, які належать Азербайджану, пише британське видання EU Today.
Януш Бугайскі, старший науковий співробітник Джеймстаунського фонду, наголосив у статті для The Hill 27 січня, що «спроби Варданяна дестабілізувати регіон та маніпулювати результатами соціологічних опитувань [щодо настроїв місцевого населення] повторюють тактику путіна, який перебільшував дані про прихильність до росії, перед тим як анексувати Крим, Донбас та інші регіони Східної України».
Мапа Південного газового коридору
Аналітики бачать кризу на азербайджансько-вірменському кордоні як потенційну порохову бочку. Найгірший сценарій полягає в тому, що війна там поновиться – і азербайджанські газопроводи зіткнуться з перебоями у постачанні.
Для європейської енергетичної безпеки Карабах і російські інтереси у Вірменії є потенційними «вимикачами» для надійного транспортування газу з каспійського регіону.
Ще один постійний ризик – це Іран, який має свої проблеми з Азербайджаном.
По-перше, Ірану не подобаються тісні дипломатичні відносини Азербайджану з Ізраїлем – країною, право якої на існування він не визнає.
По-друге, є проблема Зангезурського коридору – транзитного маршруту, який з’єднав би Азербайджан і Туреччину, але перекрив при реалізації такого сценарію територію, що з’єднує Іран і Вірменію. Згідно з аналізом Jamestown Foundation, Тегеран відкидає цю ідею.
Тим часом азербайджансько-вірменська криза викликає занепокоєння щодо безпеки постачання нафти та газу в ЄС. Брюссель міг би взяти на себе більш помітну роль посередника між двома країнами. Окрім цього, Європі все одно доведеться шукати додаткові обсяги вуглеводнів в інших країнах, щоб пом’якшити перебіг енергетичної кризи та створити ланцюг постачання без можливих драматичних наслідків, пов’язаних з геополітичним протистоянням.
Gas United. Авторський Telegram-канал Світлани Долінчук:
- Про реальний газовий бізнес, спираючись на здоровий глузд.
- Як торгують енергоресурсами під час війни в Україні та світі.
- Факти, тренди, коментарі.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
