Сто разів померти віртуально, щоб вижити в реальному бою: як симулятори допомагають українським військовим
Та які переваги в українського виробника перед глобальними гравцями
«Якось до нас підійшов представник уряду США зі структури, яка дає дозвіл на фінансування закупівлі тренажерів та іншого військового обладнання для всього світу. Запросив нас на захід, де солдати тестуватимуть наше обладнання та залишать відгуки. В підсумку нам скажуть, чи використовуватимуть наші вироби для постачання у треті країни. Отже зараз їдемо на оцінювання на одну з великих військових баз у США», – розповідають засновники Skiftech, що виробляє тактичні симулятори для підготовки військових.
Чим саме зацікавила українська компанія уряд США? Як працюють симулятори? Скільки українських військових уже пройшли тренування? Чи шукають фаундери інвесторів? По це та багато іншого Mind розповіли засновники компанії – Юрій Лавренов та Михайло Обод.
Про суть продукту та історію створення
Skiftech – виробник тактичних симуляторів для підготовки воєнізованих підрозділів. В арсеналі компанії, за словами засновників, є до 90% різного озброєння: від автомата Калашникова та пістолета до танків й артилерії. Михайло Обод розповідає, що симулятор дозволяє максимально наблизитися до реалістичного бою. «Військові ходять по справжньому полю, стріляють зі своєї справжньої зброї. А наша система симулює постріли з такими ж тактико-технічними характеристиками», – пояснює співзасновник.
Фаундери Михайло Обод та Юрій Лавренов
Історія компанії почалася у 2005 році зі створення Юрієм Лавреновим пейнтбольного клубу в Харкові. Пізніше до нього доєднався Михайло Обод, який спочатку прийшов в компанію як найманий співробітник. Уже за два роки чоловіки почали працювати на партнерських умовах.
Згодом з’явилася нова послуга – лазертаг. За словами фаундерів, вона сподобалася не тільки клієнтам, а й іншим пейнтбольним клубам. «Так ми почали не тільки надавали сервіс, а й виготовляли й продавали обладнання для лазертагу. Наша експертиза стала основою мілітарі-напрямку», – кажуть співрозмовники.
Defense-напрямок з'явився у 2013 році, коли в компанії викладачі Харківського училища запитали про лазертаг для військових. «Ми зовсім нічого про це не знали, але їхній дзвінок спонукав розбиратися, що потрібно військовим. Так народився цей напрямок», – згадує Михайло Обод.
Як саме працює система
Симулятор – програмно-апаратний комплекс, який складається переважно із cофту. Щоб зчитувати дані, використовується апаратна частина: на кожного солдата, автомат або танк вішаються випромінювачі. «Тобто є детектор, який приймає сигнал, і випромінювач, який його надсилає», – пояснює Обод. Далі вся інформація спрямовується на сервер, де у командира є можливість проаналізувати кожне влучення.
Лавренов додає, що раніше тренувальний процес був примітивним: використовувався холостий патрон та не було зворотного зв'язку, чи влучив військовий. «Тобто це було таке собі інсценування справжньої битви просто зі звуками стрілянини або пересуванням», – порівнює засновник. За його словами, зараз практично вся військова підготовка в Україні одностороння: бійці стріляють по мішенях та вправляються проти умовного супротивника. «Особливість наших симуляторів у тому, що це двостороннє тренування – сила на силу. Бо проти вас справжній розумний ворог. Це дозволяє отримати досвід, який стане в пригоді в бою», – каже співзасновник.
За його словами, коли у військового влучають, він відчуває стан, ніби його вбили на бойовому полі. Так у нього народжується м'язова пам'ять, яка формує свідомість під час бою. «Тобто ми даємо можливість померти електронно, щоб людина проаналізувала, що вона зробила не так. Людина може померти сотню разів, щоб потім у реальному бою зберегти собі життя», – додає Юрій Лавренов.
Про виробництво
Воно знаходиться в Україні. Більшість запчастин Skiftech закуповує в нашій країні, 30% – імпорт. Електроніка постачається з Китаю, а ексклюзивні компоненти компанія замовляє в США та Європі. «Зараз намагаємося робити те, що потрібно Україні. Багато є іноземного озброєння, під яке робимо нові симулятори», – пояснюють засновники.
Про вартість та окупність систем
Вона залежить від складності комплексу. Наприклад, ціна базових стрілецьких комплексів стартує від $25 000. За словами співзасновників, симулятор окупається з другого-третього пострілу. «Наприклад, для ПТРК одна ракета коштує $20 000–24 000, а наш симулятор – $28 000. Але є дуже великий розбіг між мінімальною та максимальною вартістю, оскільки різні системи мають різне застосування», – пояснює Обод.
Співзасновники стверджують, що попит на симулятори від початку повномасштабної війни не збільшився, але змінилося розуміння, наскільки важливими вони є. «Збільшилася інтенсивність використання, і це, напевно, спричинить збільшення попиту. Просто раніше люди не розуміли вагомість симуляторів», – пояснює Михайло Обод.
Хто клієнти?
В основному це навчальні центри: полігони, які готують військових, навчальні заклади, військові частини. Зокрема, навчальні центри СБУ, прикордонників, територіальної оборони та інші підрозділи українського війська. «Зараз дуже багато обладнання даємо безкоштовно. Також на базі нашого пейнтбольного клубу проводяться тренування», – додає Михайло Обод.
Про навчання військових
На старті роботи з симуляторами компанія проводить інструктаж, як працювати з ними. Після цього військові можуть самостійно налаштовувати під себе сценарії для подальшої тактичної підготовки. Він додає, що раніше компанія намагалася допомагати з методиками навчання. «Але зрозуміли, що військові краще знають, що потрібно їхньому підрозділу», – пояснює Лавренов.
За приблизними оцінками фаундерів, за останні п'ять років навчання пройшли близько 50 000 військових. «Але швидше за все цифра більша, ми просто не можемо зібрати всі дані, тому що нам цих цифр не дають. Ми ці дані вирахуємо математичним способом, знаючи, скільки є обладнання та яку кількість військових можна на ньому навчити», – пояснює Обод.
Про просування на іноземних ринках
Наразі Skiftech експортує обладнання лазертаг до 65 країн. А симулятори для тактичної підготовки – поки ні. А втім, засновники зазначають: якщо уряди інших країн будуть зацікавлені – вони готові розпочати цей процес.
За словами Лавренова, компанія продала кілька симуляторів дилерам за кордоном, але ці продажі були тестовими. «Тестова закупівля – це один з етапів, який потрібен для продажу, відповідно, після цього йде широка повномасштабна демонстрація. Зараз на етапі переговорів із низькою країн», – додає Обод.
Про виклики під час війни та релокацію команди
Skiftech готувалася до повномасштабної війни ще на початку лютого. «Цього дня ми були у Харкові за 60 км від кордону. Так, мали план. Думали, куди переїжджатимемо, що необхідно для релокації. План був. Але чи ми дотримувалися цього плану? Напевно, ні», – каже Лавренов.
Він згадує, що 24 лютого зранку команда шукала приміщення під майбутнє виробництво. «Розуміли, що наші стимулятори для армії будуть важливими, тому не могли залишатися у Харкові. Повинні були використати всі шанси, щоб захистити кожного співробітника, який створює продукт», – додає Лавренов. Тому протягом наступних трьох годин компанія прийняла рішення перевезти виробництво на Захід України.
Перший час перелаштувати ланцюжки постачання було великим челенджем. Від початку повномасштабного вторгнення більша частина постачальників не змогла продовжити роботу: хтось припинив працювати, а хтось змінив фокус. Це впливало на термін виготовлення всієї продукції. Окрім цього, тільки 60% команди переїхали до нового місця розташування виробництва, інші працюють віддалено. Саме тому спочатку було складно налаштувати комунікацію. «Для нас швидкість комунікації дуже важлива, оскільки за це нас і цінують. Зараз уже перебудовували всі процеси під нові умови», – пояснює співрозмовник.
Про конкурентів
За словами співзасновників, в Україні немає подібних проєктів. Основні конкуренти – світові компанії Cubic, Saab, Thales. «Втім вони ще не знають, що ми їхні конкуренти, – сміється Обод. – Просто ми сильно менші за них. А вони вже біля 30 років виробляють це обладнання».
На думку засновників, Skiftech відрізняється від світових компаній технологіями. «Розробляли продукт досить швидко та якісно, використовуючи досвід війни. Тож наші технології та методики адаптовані під сучасний бій. Умовно кажучи, є обладнання, яке відоме, але розроблялося ще 20–30 років тому», – пояснює він.
Про інвестиції
У компанії немає зовнішніх інвесторів. Засновники вклали 95% прибутку у виробництво. «Близько $800 000 інвестували в напрями без мілітарі, у defense – утричі більше», – каже Обод. «Раніше не проводили жодних розрахунків щодо фінансування. Тільки з минулого року запровадити статистику, оскільки зрозуміли, що валовий прибуток досить високий, але ми його не бачимо. Виявилося все просто: ми дуже багато грошей витрачаємо на розробки», – пояснює Михайло.
Зараз компанія не шукає «живі» гроші, хоча розглядає залучення smart-інвестицій. «Нам потрібно більше експертизи в нашому ринку тактичних симуляторів. Якщо з'являться інвестори, які захочуть вкласти в нас не лише гроші, а й зв'язки, нетворкінг та досвід, то ми можемо розглянути цей варіант», – резюмує Лавренов.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
