Гаманець чи життя: багато глобальних компаній досі працюють у росії. Як почуваються їхні українські «дочки» та хто швидше зреагує на тиск
Де пролягає межа між економічною доцільністю та співпрацею з країною-агресором
Учора, 23 лютого, Національна агенція протидії корупції включила корпорацію Auchan до переліку міжнародних спонсорів тероризму. Через рік після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну продовжувати працювати на російському ринку здається щонайменше сумнівним рішенням. Особливо – для транснаціональних гравців, які присутні в десятках, якщо не сотнях країн і завдяки такій диверсифікації не залежать від жодної.
Проте, до лютого 2023 року, за даними дослідження швейцарського університету Сент-Галлена, лише 9% із майже 1500 світових компаній із ЄС та G7 припинили працювати в країні-агресорці. Найбільшу частку становлять німецькі (19,5%), американські (12,4%), японські (7%) корпорації, представлені в різних секторах: ритейл, харчопром, побутова хімія, торгівля, фінанси, високі технології.
Дискусія щодо неприпустимості роботи на російському ринку, яка з різним ступенем активності точиться вже рік, минулого тижня знову актуалізувалася через публікацію спільного розслідування The Insider, Le Monde і Bellingcat, згідно з яким французька мережа гіпермаркетів Auchan доставляла продукти російським військовим на території України під виглядом гумдопомоги. При цьому «гуманітарною» під час міжнародних конфліктів вважається лише допомога мирному населенню – підтримка однієї зі сторін, що воює, може підвести Auchan під санкції.
Офіс Auchan Retail у Франції факт підтримки російських військових категорично заперечує. А присутність на російському ринку пояснює бажанням дати можливість населенню «отримати доступ до продуктів харчування». Такої ж політики ритейлер дотримується і в Україні.
Скандал вкотре поставив у складне становище українське представництво Auchan, яке оперує двома десятками магазинів у дев'яти українських містах. Поспішне звернення за роз'ясненнями до французького офісу та публічної декларації, мовляв, українська команда не знала і не могла знати про дії колег, не зуміли нівелювати репутаційні збитки та черговий сплеск емоційних та дуже зрозумілих побажань споживачів: «Геть з українського ринку!».
У такому ж становищі перебувають усі без винятку українські «дочки» транснаціональних компаній, які продовжують працювати в рф. Адресований ним негатив найчастіше проявляється у психологічному тиску. Однак іноді, як у випадку з «Ашаном», набуває і радикальніших форм.
Mind розбирався, чи можна вигнати заплямованих роботою в росії транснаціоналів з українського ринку та скільки коштує така принциповість.
Який це має вигляд (і як пояснюється) із юридичного погляду? Формально, навіть на міжнародному рівні, товари для медицини, сільського господарства (до яких належать добрива та продукти харчування + ритейл), не підпадають під міжнародні санкції. Продовольство – як і фармацевтика, і сільгосп – є життєво важливим сектором, тож не обмежується з міркувань гуманності.
Не всі компанії зазначених секторів скористалися наявною лазівкою і все ж таки залишили ринок країни-агресора, слідуючи самосанкціям. Так Mars згорнув імпорт продукції, а McDonald's одразу закрив вісім сотень своїх ресторанів і/або відкликав франшизу.
Однак багато транснаціональних гравців виявили своє засудження російської агресії лише тим, що припинили інвестиції в російський бізнес та його просування або відмовилися від імпорту не життєво важливих продуктів харчування. Так, Nestlé, зберігаючи присутність на ринку рф, обмежила експорт туди некритичних продуктів харчування, таких як кава Nespresso.
Не маючи можливості розіграти «гуманітарну» карту, керівництво деяких компаній посилалося на необхідність дотримуватися економічної зваженості. «Закриття компанії та наших магазинів без жодної причини було б просто відмовою, що розглядається як навмисне банкрутство, а отже є незаконним, бо відкриває шлях до експропріації, що ставить наших працівників у небезпечне становище. Відповідальними діями ми керувалися і у своєму рішенні призупинити нові інвестиції ADEO у росії», – сказав у відеозверненні генеральний директор ADEO group (мережа Leroy Merlin) Філіп Циммерманн.
Таким чином, формально всі європейські й американські обмеження для роботи на ринку рф можуть бути враховані транснаціоналами. «Наприклад, ритейл не підпадає під санкційні обмеження ЄС, накладені на росію. Вихід тих чи інших компаній з російського ринку – це особисте рішення керівництва цих компаній. Тобто, перебуваючи на ринку рф, вони не порушують санкційних обмежень», – констатує виконавчий директор Економічного дискусійного клубу Олег Пендзін.
З іншого боку, формальне потрапляння до норм закону та ігнорування етичної складової вже не толерується в українському суспільстві – тож навряд чи може влаштувати його громадян.
Чи координується робота українських представництв транснаціональних компаній з російськими офісами? Ні.
Ще з 2014 року головні офіси більшості таких міжнародних гравців завбачливо забезпечили автономність українських та російських представництв, аж до вимкнення спільних чатів, оскільки комунікація загрожувала перерости у конфлікт. Після 24 лютого 2022 року будь-який діалог і поготів унеможливився, а автономність стала абсолютною, набуваючи іноді хаотичної форми. Так, на початку повномасштабного вторгнення материнська компанія DIY-ритейлера Leroy Merlin відключила український офіс і його 800 співробітників від корпоративних засобів зв'язку.
«Серед міжнародних компаній, що продовжують залишатися в росії, є декілька, які також працюють на українському ринку, і виникає певний колапс. Українські представництва зазвичай і публічно, і фактично підтримують Україну. Зокрема, сплачують податки до українського бюджету», – каже економіст Андрій Новак, при цьому застерігаючи, що факт присутності на російському ринку для нього є більш визначальним при формуванні ставлення до компанії.
Чи завжди рішення залишатися на ринку рф є проявом жаги до наживи? Почасти, але не завжди.
З одного боку, очевидно, що російський ринок – як через його обсяг, так і завдяки нинішній зниженій конкуренції – обіцяє колосальні прибутки. З іншого – транснаціонали за більш ніж 20 років роботи в рф обросли великою кількістю активів. І цей багаж так просто не забрати.
«Європейський бізнес виходить (з російського ринку. – Mind), але треба розуміти, що він накопичив великий обсяг майна в росії. Все кинути і піти вони не можуть, доки не прозвітують перед акціонерами, доки не вирішать, що, кому і як продати, – пояснює Олег Пендзін. – Але процес виходу компаній із російського ринку триває. А те, що він відбувається з різною швидкістю у різних гравців, – це нормально».
Як прискорити процес їхнього виходу з рф? Акції протесту, споживчий бойкот та міжнародний тиск рано чи пізно дадуть ефект, упевнений Андрій Новак.
«Практично для всіх великих міжнародних компаній дуже важливим є поняття іміджу. Отже, якщо буде публічна акція, протест, або навіть кілька, проти продовження роботи компанії на ринку росії, вони рано чи пізно закриють свої представництва. Зараз, в інформаційну еру, щось відбувається тоді, коли має великий розголос», – каже він.
За словами Андрія Новака, українська влада системно порушує це питання, нагадуючи на зовнішній арені, які світові компанії досі не пішли з російського ринку.
«Україна, як держава, що потерпає від російської агресії, не просто може – повинна виносити на публіку, на рівень міжнародних відносин будь-яку світову компанію, яка продовжує працювати на ринку рф і таким чином співфінансувати війну», – говорить він.
Якою є державна політика України стосовно українського бізнесу транснаціоналів, що залишилися працювати в рф? Як уже йшлося вище, Україна на державному рівні докладає суттєвих зусиль щодо тиску на міжнародний бізнес щодо припинення роботи в росії.
Усередині країни діє дещо безглуздий механізм, що його реалізує Національне агентство із запобігання корупції (НАЗК), формуючи перелік компаній – міжнародних спонсорів війни.
Жодних юридичних наслідків потрапляння до нього немає. До видимого ефекту можна віднести хіба що умовні іміджеві втрати фігурантів та піар самого відомства. Однак включені до цього списку компанії вносяться до бази даних World-Check від міжнародної компанії London Stock Exchange Group, до якої обов'язково звертається бізнес під час перевірки контрагентів.
Зазначимо, що у списку НАЗК передбачливо відсутні транснаціональні компанії, чия робота в Україні є критично значущою для наповнення держбюджету.
Наскільки важливою є присутність таких компаній в Україні? Рівень значущості відрізняється залежно від галузі та є похідною від активності бізнесу, усі представники якого постраждали через повномасштабну війну. Однак при цьому транснаціонали, як правило, стійкіші. Так, наприклад, рівень скорочень персоналу в таких компаніях менший, ніж у середньому по галузях.
Ще один делікатний момент, який не можна скидати з рахунків: багато ТНК є великими донорами українського бюджету та загалом роблять вагомий внесок у стабільність економіки.
Наприклад, податкові надходження тютюнового гіганта «Філіп Морріс» у березні–квітні 2022 року становили 5,8 млрд грн. На тлі загального просідання доходів бюджету в цей період сума акцизних платежів компанії досягла близько 63% від загального обсягу акцизних надходжень з тютюнових виробів в Україні.
При цьому Philip Morris International досі не залишила російський ринок. І, як повідомив виконавчий директор компанії Яцек Ольчак у коментарі для Financial Times, наразі не бачить можливості це зробити. За його словами, тютюнова група обговорювала варіанти продажу з щонайменше трьома серйозними потенційними покупцями, проте перемовини зайшли в глухий кут через обмеження, що накладаються кремлем.
Чи є практичний сенс у тиску на українські офіси транснаціоналів? Не завадить, але на значний ефект розраховувати не доводиться.
Українські офіси не впливають на ухвалення рішень глобальними гравцями. Навіть на сторінці українського представництва Auchan, тобто компанії, яка останніми тижнями б'є рекорди непопулярності, найчастіший висновок обурених коментаторів – «давайте писати французам». «Розуміємо ваші емоції», – підтримує «Ашан Україна» у тій самій гілці.
Так само український роздрібний бізнес німецької мережі METRO піддається послідовній критиці за дії материнської компанії, яка продовжує працювати в рф. Хоча це рішення було ухвалено на рівні власника, а не українського офісу.
Коректність виконання санкційних обмежень контролює ЄС, до якого Україна може звернутися із запитом, чи не є той чи інший випадок порушенням санкцій.
«Тому навіть у випадку з «Ашаном» я був би дуже обережним із маханням шаблею. Україна в такій ситуації може порушувати питання на дипломатичному рівні, зокрема нагадувати про проблему французькій владі, обговорювати це з партнерами», – каже Олег Пендзін.
І якщо вже слідувати закликам до акцій протесту, то робити це має сенс у «центрі ухвалення рішень» чи на політичному рівні. Наприклад, до роковин вторгнення по всій Німеччині проходять мітинги на підтримку України, щоби вкотре нагадати європейцям про війну. І, серед іншого, донести меседж про неприпустимість роботи з рф. На площі перед мерією Бонна планується розмістити дитяче взуття та свічки на згадку про дітей, які загинули внаслідок агресії. Нагадаємо: п'ята частина міжнародних компаній, що залишилися в росії, – німецькі.
Тиск на автономний український підрозділ транснаціональної корпорації цієї мети ніяк не наближає. Найімовірніші наслідки такої активності – закриття нечисленного міжнародного бізнесу, що залишився в Україні, пов'язане зі звільненням співробітників.
Наприклад, «Ашан Україна» є роботодавцем для 5000 українських громадян.
Чи можуть такі компанії за власною ініціативою піти з українського ринку? Так, безперечно, але це навряд чи буде пов'язане з акціями протесу чи гнівними коментарями на сторінках у соціальних мережах українських представництв.
Наприклад, один із найбільш критикованих українцями транснаціоналів – Leroy Merlin – уже закрив чотири з шести своїх супермаркетів в Україні. Для довідки: в рф компанія має 112 магазинів, які приносять 18% продажів усієї групи.
Сумна іронія полягає в тому, що один із нечисленних магазинів «Леруа Мерлен» в Україні був розташований у столичному ТРЦ Retroville. Цей торговельний центр у березні-2022 був атакований російською ракетою «Калібр» і зазнав серйозних пошкоджень. Компанія не стала його відновлювати, і зараз це місце зайняв інший орендар.
На старті української експансії французька компанія мала плани на мережу із 25 магазинів.
Де тоді пролягає абсолютна «червона лінія»? Жодні міркування економічної доцільності та навіть формальна відсутність порушення санкцій не працюють, якщо транснаціональна корпорація, залишаючись на російському ринку, прямо підтримує збройні сили агресора і якимось чином інтегрована у воєнну кампанію.
Так сталося з одним із лідерів із виробництва консервованих овочів – групою Bonduelle, коли стало відомо, що 10 000 кошиків із продукцією компанії та листівкою «Возвращайтесь с победой» було передано російським окупаційним військам на новорічні свята. У компанії пояснили це участю у благодійній акції «Кошик добра» (!) та заявили, що не знали кінцевого адресата.
У цьому випадку спрацювали миттєві самосанкції: українські споживачі почали відмовлятися від продукції, а найбільші ритейлери – зокрема, АТБ та Novus – прибрали її зі своїх полиць. Для довідки: продажі Bonduelle у росії та сусідніх країнах становлять приблизно 150 млн євро на рік, на український ринок припадає менше 10 млн євро.
Що вважати прямою підтримкою російської армії – наприклад, чи належать до неї кредитні канікули, надавані російськими представництвами західних банків росіянам, що воюють в Україні, – кожен вирішує для себе самостійно.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
