Книжка тижня: чим пригощають у кафе «Європа» Славенки Дракуліч
І що цікавого почитати про європейське минуле?
Бекграунд. Авторка книжки Славенка Дракуліч – 74-річна відома хорватська журналістка та письменниця. Вона мешкає в Хорватії та Швеції, а її статті публікували найвідоміші видання світу.
Письменницькі інтереси Славенки Дракуліч (а відповідно, і книжки) – від війни в колишній Югославії до біографії Фріди Кало та розповідей про комунізм вустами тварин. Загалом комуністичне минуле, яке пройшлося, ніби каток, Європою, – традиційна тема її есеїв та книжок.
Травми комуністичного минулого східноєвропейських та балканських країн, різницю між Східною та Західною Європою досліджує вона і в новій своїй недавній книзі: «Café Europa Revisited: Як пережити посткомунізм».
«Ми, східноєвропейці, існуємо в іншому часовому поясі. Ми живемо в цьому столітті та водночас успадкували минуле, сповнене міфів і казок про кровну й національну приналежність», – йдеться в передмові цієї книжки, написаної ще в 1992–1996 роках.
І хоч з того часу в європейському кафе багато що змінилося, від страв до розміщення гостей, але світлини на стінах лишилися ті ж. Чорно-білі, без ретуші та фотошопу. Ось ця книжка і є ніби ті світлини, розміщені на стінах символічного кафе «Європа».
Оригінальна назва: Café Europa: Life After Communism
Видавництво: Yakaboo Publishing, Київ
Наклад: 1500 примірників
Сюжет. Авторка розпочинає книжку з того, що дивується сама собі, бо постійно вживає займенник «ми», ніби хтось її за язика тягне. А хтось – це минуле. «Ми» означає страх, покору, послух, теплий натовп, а також той факт, що твою долю вирішує хтось інший. «Я» означає дати шанс індивідуальності та демократії», – пояснює вона собі й нам. А розвиток індивідуальності та демократію завжди уособлювала Європа. То що ж таке Європа?
«Литовець із есею Тімоті Ґартона Еша «Подорож на посткомуністичний Схід» дає коротку й чітку відповідь: «Європа – це... не Росія!»… мені подобається це визначення того, чим є й чим не є Європа, принаймні зараз», – пише вона.
І актуальність цих слів за 30 років, що промайнули, як вона написала свою книжку, лише збільшилась – ледь не до космічних масштабів. Книжка – це мандрівка східноєвропейськими оселями, у яких гостювала колись росія.
Тут усе, чим може бути таке «гостювання»: зі складним похміллям, з розтрощеним усім, що можна розтрощити, та купами сміття. Це й низький сервіс у Болгарії, і бункери в Албанії, і розкішний несмак вілли Чаушеску в Бухаресті, і різноманітні несподіванки в Будапешті та Празі, і багато-багато всього. То що ж ще таке Європа, окрім того, що вона «не-росія»?
«Європа не матір, що чимось завинила перед власними дітьми, яких тривалий час не визнавала; не є вона і принцесою, щоб виявляти їй пошану. Не є вона й лицарем, посланим нас звільнити; ані яблуком чи тістечком, яким можна насолодитися. Не є вона й шовковою сукнею чи магічним словом «демократія». Найімовірніше, Європа – це те, що ми – країни, народи, індивіди – самі з неї робимо».
Інсайди з політичної балканської кухні, історичний екскурс у минуле, власна родинна історія, переплетена зі служінням минулому, національні рухи та війна на Балканах, відмінності між містом та селом, звичка навішувати на себе зайві зобов’язання, індивідуальне відчуття провини за події, які відбувались під час Другої світової війни, – усе це тут, у цій книжці. Книжці про східноєвропейців, які якнайшвидше хочуть стати такими, як західноєвропейці.
Вам сподобається, якщо: хочете «відмотати» події назад і згадати початок 1990-х, коли кафе Європа поповнилось новими відвідувачами, які щодуху до нього тікали від ненависного монстра із серпом і молотом в руках.
Вам не сподобається, якщо: ви розраховуєте на актуальний зріз подій. Ця книжка написана в першій половині та середині 1990-х, коли описані країни чимдуж покидали «соціалістичний табір». Вона залишає відчуття подорожі в ретротрамваї, коли час вже пересідати на швидкісний потяг, а ви все ніяк.
Чимало в ній також емоцій та своїх оцінок, що, можливо, десь і виправдано, бо це ж власна книжка письменниці.
Головна причина прочитати: повернутись до минулого, щоб проаналізувати майбутнє. І ще раз, озирнувшись навколо, зрозуміти, що ж це таке – кафе Європа, чому в ньому так людно і так багато охочих сюди потрапити, і чим у ньому пригощають.
У тому ж дусі:
Тоні Джадт «Після війни. Історія Європи від 1945 року»
Автор книжки Тоні Джадт – відомий американський та британський історик, який викладав у Кембриджському, Оксфордському та Нью-Йоркському університетах, а також у Берклі. Він – один із найвідоміших знавців історії Європи ХХ століття, автор історичного бестселера «Postwar: A History of Europe Since 1945».
У своїй книжці досліджує історію всієї Європи – Східної й Західної. 6 мов, 34 нації і 60 років, наповнених вітрами змін. Все це – у його праці. Оповідь історика скрупульозна, вивірена, структурована, але водночас цікава для широкого загалу читачів.
Ларі Вулф «Винайдення Східної Європи: Мапа цивілізації у свідомості епохи Просвітництва»
Автор книжки Ларі Вулф – американський славіст, автор наукових праць на тему Східної Європи та Просвітництва, професор Стенфордського університету.
Як і коли Європа розділилася на Східну й Західну, якою була в цьому роль епохи Просвітництва, як до створення ідеї Східної Європи доклався Вольтер, як загалом на це вплинули події ХХ сторіччя, які тенденції вони започаткували, що мають ще й сьогодні свій розвиток та продовження? Про все це – у книжці.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
