Хронологія падіння: що містив звіт ФРС по ситуації із Silicon Valley Bank

Пропонуємо увазі читачів продовження теми з аналізом процесів, що відбуваються останнім часом в американському банкінгу.

Банкрутство й викуп активів First Republic Bank не є окремими проблемами одного банку. Вони стали наступним елементом у ланцюжку подій, запущених задовго до 2023 року: активне стимулювання економіки за часів пандемії, а згодом – відкат і перехід до політики стримування поставили банківські установи в незвичне та складне становище.

Розуміючи свою ключову роль у цих процесах, Федеральна резервна система США (ФРС) провела дослідження причин падіння першого з великих банків – Silicon Valley Bank. Метою було з’ясувати, чому регулювання та нагляд за діяльністю фінансової установи не дозволили попередити банкрутство.

Mind докладно вивчив цей документ і розповідає, яких висновків дійшла ФРС, і наскільки вони слушні для інших банків. 

Читайте також: Наступний пішов: чому американський First Republic Bank зазнав краху

В опублікованих результатах (розміщено на сайті ФРС) було сформульовано чотири основних висновки:

1. Рада директорів і керівництво SVB не впоралися з управлінням ризиками.
2. Наглядові органи ФРС не повністю оцінили масштаби вразливостей, акі збільшилися в умовах стрімкого росту банку.
3. Навіть після визнання вразливостей не було вжито достатніх заходів для того, щоб банк їх виправив. 
4. Закон «Про економічне зростання, полегшення регулювання та захист прав споживачів» (EGRRCPA, текст закону) 2018 року призвів до надмірного пом’якшення контролю за банком.

Навіть поверхневий перегляд цих положень дає розуміння загального вектору позиції ФРС. Вона виглядає приблизно так: «Ми винні, що недогледіли за банкірами, і готові бути більш уважними в майбутньому. Однак для цього наші повноваження мають бути розширені, адже покладатися на професіоналізм менеджменту банків не можна». І якщо таке резюме виглядає занадто категоричним, далі по тексту 118-сторінкового звіту можна переконатися в його слушності.

У звіті йдеться про негативні наслідки змін у законодавстві, зокрема щодо розширеного нагляду та пруденційних стандартів. Поріг активів банків, що мають відповідати цим умовам, підняли з $50 до $250 млрд. SVB якраз потрапляє в цю категорію, і за полегшеного регулювання зміг стрімко наростити свої активи, недооцінивши ризики. 

Ситуацію погіршили занадто концентрована бізнес-модель банку та залежність від незастрахованих депозитів. Йдеться і про інші проблемні моменти – зокрема, хоч регулятор і вказував на недоліки в роботі SVB (йдеться про 31 актуальне попередження, що втричі більше, ніж в аналогічних банків), його можливості запобігти крахові виявились обмеженими.

Не менший інтерес, ніж сам звіт, становлять і супутні матеріали, що також опинилися в публічному доступі. Один із найцікавіших – «Вплив підвищення ставок на деякі банки» (сам файл розміщено тут).

У звіті вказано, що стрімке зростання депозитів, яке відбувалося під час пандемії COVID-19, значною мірою було конвертовано в інвестиції в цінні папери.

Депозити та інвестиції в цінні папери

Інвестиції в цінні папери з погашенням понад 3 роки, у % до всіх цінних паперів

Давайте згадаємо 2021 рік: 

• економіка в стані непевності через пандемію;
• відсоткові ставки стрімко знижуються – якраз внаслідок діяльності ФРС;
• фондові ринки відіграють падіння та зростають, вбираючи надмірну ліквідність (разом із ними – і ринки криптовалют).

І оскільки мало хто всерйоз очікував дефолту США, то такі облігації (або, скажімо, бонди державних іпотечних організацій) мали високу ліквідність. Отже – дозволяли отримувати хоча б незначну дохідність майже за нульових ринкових ставок по короткострокових паперах.

Дохідність 2-річних казначейських зобов’язань США за останні 5 років: протягом 2020–2021 років вона була близькою до нуля

Тож облігаційні портфелі банків зростали, і все було нормально, допоки 2022 року не розпочався цикл підвищення ставок. Як неодноразово писав Mind, коли ставки ростуть, ринкова ціна боргових цінних паперів знижується. І чим довшим є період до погашення, тим нижче падає поточна ціна. Так ринок адаптується до змін відсоткових ставок – безвідносно до того, чи послаблюється фінансовий стан самого позичальника. 

Звичайно, якби центральні банки не втручались у формування ставок, останні більш адекватно відображали б реальність, але маємо інше. Падіння вартості цінних паперів призвело до накопичення «нереалізованих збитків» (коли на балансі облігації, умовно, коштують $100, але їхня поточна ринкова ціна – $70).

Нереалізовані збитки по цінних паперах (у % до капіталу першого рівня)

Однак, коли ставки почали підніматись, а ринкові ціни бондів відповідно падати, банкам залишалося обирати між двох лих: продавати – та фіксувати збиток, або тримати далі – й отримувати відсотки, залишаючи збиток «у голові».

Зробимо ще один крок. Якщо послідовно вимагати від фінансових установ підтримання балансу між строками активів і пасивів, то маємо фактично відмовитися від існування банківської системи з частковим резервуванням.

Отже, у ФРС підтвердили, що зростання процентних ставок збільшує фінансові ризики для багатьох банків. Показали стурбованість щодо банків із значними портфелями нереалізованих збитків. А також зазначили, що замість джерела ліквідності, портфелі цінних паперів стають швидше проблемою за умов відпливу депозитів. Разом із тим реального варіанту виходу із ситуації, окрім вливання ліквідності, не запропонували.

На черговому засіданні Комітету з відкритого ринку ФРС доволі прогнозовано було оголошено про підняття цільової ставки на 0.25 в. п – до діапазону 5–5,25%. Очікування напередодні давали 88%-ву вірогідність такого сценарію, тож цікавішим було не стільки саме рішення, скільки супутні коментарі та відповіді на запитання. 

Журналістів цікавили майбутні кроки ФРС. Адже, попри всі прямі та непрямі заходи задля уникнення майбутніх банківських банкрутств, найбільш дієвим може стати й найбільш простий – перестати піднімати ставки та повернутися до циклу пом’якшення грошово-кредитної політики. 

Так, ідеться не лише про ставки, а й про баланс ФРС, який до березневих подій із SVB поступово знижувався. Але, з іншого боку, розворот буде складно поєднати з прагненням до сповільнення інфляції.

Баланс ФРС, $ млрд

Джерело: дані FRED

Виступ голови ФРС підтвердив, що банківська криза (втім навряд чи у ФРС це формулювання вважатимуть слушним), як і раніше, не привертає головної уваги. Було наголошено, що першочергова мета залишається тією самою – повернення інфляції до цільових 2% річних. Поточне скорочення темпів зростання цін (з 9,1% до 5% у річному еквіваленті) не заспокоює голову ФРС Джерома Пауелла, він наголосив, що раніше не раз бувало так, що інфляція після уповільнення знов починала прискорюватися.

Інфляція в США

Джерело: дані TradingEconomics

А якщо виділити динаміку цін у сфері послуг, то там взагалі не видно сповільнення.

Інфляція в сфері послуг США

Джерело: дані TradingEconomics

Відповідаючи на запитання щодо економічних реалій, пан Пауелл не соромився прямо наголошувати на «занадто сильному ринку праці», а також високому темпові зростання зарплат, що заважає боротьбі з інфляцією. Цинічно, але принаймні щиро.

Сумуючи першу та другу частину нашого огляду маємо ситуацію, за якої ФРС намагатиметься одночасно розв'язати кілька проблем, які протирічать одна одній:

• стримувати інфляцію;
• не дати економіці увійти в фазу рецесії;
• підтримувати стабільність банківської системи.

Досліджуючи падіння банків, ми побачили, що ризики можуть мати різну природу: погана якість активів, падіння ринкових котирувань цінних паперів, раптовий відплив вкладів тощо. Причому весь набір може залишатися прихованим до останнього дня. Отже, вкладаючи кошти, важливо намагатися побачити картину цілком, а не орієнтуватися лише на актуальні теми, які «підсвічені» у ЗМІ чи соцмережах.