Акценти тижня: тимчасове зниження процентних ставок у США, нафтові гіганти симулюють «зелений» перехід, два погляди на ефект Бейонсе
Огляд основних подій минулих семи днів і реакція на них зарубіжної преси
Травневі прогнози справдилися: після двох років шаленої інфляції, яка змусила Федеральну резервну систему підвищити процентні ставки, американський уряд минулого тижня нарешті оголосив, що зупиняє підвищення процентних ставок. Згідно з даними Індексу споживчих цін (CPI), опублікованими на початку минулого тижня, зараз він коливається на рівні близько 4%, що нижче піку в 9,1% в червні минулого року. Але мета ФРС – 2 %, тож із часом вона може знову підвищити процентні ставки.
Це рішення Федеральної резервної системи має трохи полегшити тягар країн-позичальників, які сплачують кредити в доларах, пише New York Times, розмірковуючи у великій аналітичній статті над питанням «Чому здається, що все, що ми знали про глобальну економіку, більше не відповідає дійсності?». І робить висновок, що геополітичні розклади, які змінилися з початком війни в Україні, уже почали переорієнтовувати економіку з пошуку більш дешевих джерел на більш безпечні. Тобто на уникнення будь-якої залежності. Адже сьогодні Китай виробляє 80% сонячних панелей у світі. Тайвань – 92% крихітних сучасних напівпровідників. Значна частина світової торгівлі та трансакцій здійснюється в доларах США. А чого варта залежність світу (особливо США) від російського урану та послуг з його збагачення…
Нова реальність відображається в американській політиці, пише NYT. Занепокоєння безпекою змусило адміністрацію Байдена заблокувати китайські інвестиції в американський бізнес і обмежити доступ Китаю до нових технологій. Крім того, вона запровадила промислову політику в китайському стилі, пропонуючи гігантські субсидії на електромобілі, акумулятори, вітрові електростанції, сонячні електростанції тощо, щоб убезпечити ланцюги постачання і прискорити перехід на відновлювану енергію.
Активісти обурені повільною ходою нафтовиків до «зеленого» переходу. А Маск знов заробив на рівному місці
Звісно, це відображається і на ринках традиційних енергоресурсів. Особливо – нафтовому. Пік світового попиту на нафту очікується до кінця десятиліття, повідомляє The Gardian із посиланням на заяву Міжнародного енергетичного агентства. За прогнозами МЕА, цей попит зросте на 2,4 млн барелів на день у 2023 році – до рекордних 102,3 млн. Але це прогноз на кінець десятиріччя.
Наразі ж Міжнародне енергетичне агентство вважає, що відновлення попиту на нафту, яке зафіксовано за послабленням обмежень через COVID, швидше за все, закінчиться цього року, а з наступного – зростання сповільниться. «Уповільнення темпів зростання було прискорене вторгненням росії в Україну на тлі підвищеної стурбованості щодо енергетичної безпеки, а також планами урядів щодо витрат на відновлення після COVID, у рамках яких понад $2 трлн буде мобілізовано на інвестиції в чисту енергетику до 2030 року», – йдеться в повідомленні МЕА.
Проте, схоже, нафтові гіганти вже не згодні з таким прогнозом. Так, в один день із заявою Міжнародного енергетичного агентства Shell повідомила, що відмовляється від попередніх планів зі скорочення видобутку нафти до 2030-го на 1–2% щороку. Причина банальна – небажання акціонерів відмовлятися від прибутків, зауважує The Gardian в іншій публікації.
Компанія заявила, що фактично досягла цієї мети через сім місяців після її оголошення завдяки продажу пізніше, у 2021 році, своєї частки в проєкті Al за $9,5 млрд. У 2019 році видобуток Shell становив 1,9 млн барелів нафти на день, а у 2020-му знизився до 1,5 млн барелів на день – на 21%. Тож за наступні 12 років Shell планує інвестувати $40 млрд у видобуток нафти та газу, тоді як у низьковуглецеві продукти – лише $10–15 млрд.
Аналогічно – французька нафтова компанія TotalEnergies, що минулого тижня потрапила під шалений тиск активістів, які звинуватили її у надто низьких «зелених» інвестиціях. «Давайте не забувати, що попит на вуглеводні продовжує зростати в усьому світі», – цитує Bloomberg її головного виконавчого директора Патріка Пуянне, який так аргументував стратегію групи, де до 2030 року на нафту й газ припадатиме 80% доходу.
Втім прихильники ВДЕ теж не в накладі. Впливовий американський тижневик Time розповідає як Маск випадково створив великий бізнес на зарядках для електромобілів. Випадково, тому що жодна з компаній, які вивчають різні бізнес-моделі у сфері зарядки електромобілів, не довели, що це може бути прибутковим. Проте нещодавній аналіз інвестиційного банку Piper Sandler & Co. показав, що через десять років відкриття Tesla своєї зарядної мережі для інших автовиробників може приносити компанії до $5 млрд щорічного доходу.
Безрозсудна глобальна фіскальна політика та несинхронізована глобальна економіка. Оптимізм не проглядається
Втім тут йдеться про дохід окремої компанії, а не економічний підйом загалом. Тож деякі ЗМІ критично обговорюють, чи варто сьогодні США так затято підтримувати зелений перехід, витрачаючи на нього шалені гроші в умовах безпрецедентних економічних загроз.
Про такі загрози розмірковував на тижні британський The Economist, який зазначив, що станом на травень за рік доходи федерального американського уряду менші за видатки на 2,1 трлн доларів, або на 8,1% ВВП…
Видання депресивно констатувало: «У Європейському Союзі політики вважають, що зростання відсоткових ставок означає, що борги, за рахунок яких фінансується більша частина витрат блоку на відновлення після пандемії у розмірі 800 млрд євро, загрожують виснажити спільний бюджет.
Уряд Японії нещодавно не включив до своєї економічної політики графік збалансування основного бюджету, який не враховує виплати відсотків, але все одно є дефіцитним більш ніж на 6% ВВП. А 13 червня вартість британських запозичень на два роки піднялася вище рівня, досягнутого після катастрофічного «мінібюджету» у вересні». Отже, The Economist, який не вірить, що ФРС надовго заморозить підвищення ставок, називає таку глобальну фіскальну політику безрозсудною і не відповідною викликам сьогодення.
Більш стриманим здається Wall Street Journal, який називає глобальну економіку «не синхронізованою». Лише за 24 години минулого тижня центральні банки трьох найбільших економічних блоків світу дійшли кардинально різних висновків: єврозона підвищила ставки, США призупинили, а Китай знизив. Інвесторам стає дедалі важче зрозуміти світову економіку, а Федеральному резерву – стримувати інфляцію, пише видання.
Воно констатує, що вищі ставки в Європі повинні зменшити попит, зокрема, на американський експорт до регіону, а також переключити деяких інвесторів на більш дохідні європейські облігації. Обидві ці речі стануть поганими і для американської економіки, і для американських акцій.
Ефект Бейонсе проти феномену The Beatles. Звідки ростуть ноги у світової інфляції
А ось американський респектабельний журнал The Atlantic аналізує не ефект «карткового будинку» для світових економік від підвищення ставок ФРС, а безпосередньо причини інфляції. Такий підхід є справедливим, лише якщо її спричинив виключно споживацький бум, на чому наголошує ФРС. Однак економісти у цьому не певні, вказуючи на підвищення цін великим бізнесом, яке відбулося під прикриттям купи геополітичних чинників, включно із війною росії проти України.
Наразі однозначної відповіді на запитання, що або хто ж насправді спричинив інфляцію, немає, її прискіпливо шукають економісти та ЗМІ. Які, до речі, минулого тижня звинувачували в європейській інфляції Бейонсе, чий тур «Відродження» спричинив стрімке зростання цін у Стокгольмі.
Початок світового туру співачки у Швеції минулого місяця викликав такий шалений попит на готелі й ресторанні страви, що це відобразилося в економічній статистиці країни – 9,7% інфляції у травні через зростання цін на готелі та ресторани, інформувала агенція BBC, як і багато інших ЗМІ.
Натомість у четвер британська The Guardian зробила феєричний огляд на тему «Як музиканти підіймають економіку». Наприклад, турне Тейлор Свіфт може принести економіці США $5 млрд завдяки тому, що кожен відвідувач концерту витрачає в середньому $1300. І в цьому нема нічого нового, зауважує видання.
Швеція подякувала Abba за музику, присудивши групі приз за внесок в експорт країни. Подейкують, що U2 був одним із трьох лідерів експорту Ірландії в 1990-х роках. А Ісландію від фінансової кризи врятувала Бйорк, об'єднавшись із венчурною Audur, щоб запустити стабільний інвестиційний фонд.
Звісно, спадає на думку і феномен The Beatles, який потрапив у звіт МВФ за 2014 рік: бітломанія приносить економіці Ліверпуля приблизно 82 млн фунтів стерлінгів на рік і підтримує понад 2000 робочих місць, йшлося у документі. І до сьогодні ціни не змінилися.
До речі, цьогорічний фінал Євробачення може принести місту майже половину цієї суми (остаточну цифру назвуть 2024 року). А Ед Ширан приносить місцевим економікам 1 млн фунтів на кожні 10 000 відвідувачів його концертів. Тож поки макроекономісти ламають списи навколо ставок ФРС, музика рятує якщо не світ, то місцеві економіки.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
