Акценти тижня: санкції, які не зовсім працюють, путін знищує свою економіку та надто повільне зростання економіки єврозони
Огляд основних подій минулих семи днів і реакція на них зарубіжної преси
Обмеження приносять легкі гроші тим, хто їх не дотримується. Так характеризує The Economist наслідки дизельних санкцій для росії, у яких видання вбачає паралель із нафтовими санкціями. Видання пропонує проаналізувати загальні показники торгівлі рф дизельним паливом, аби переконатися, що санкції на неї загалом не вплинули. Адже в березні російський експорт дизельного палива досяг рекордних 1,3 барелів на добу. Поточне ж скорочення воно пояснює не впливом санкцій, а результатом сезонного ремонту нафтопереробних заводів.
Дизельні та нафтові санкції. Без мікроскопа не розгледіти
Хто ж скуповує російський дизель? Країни, які дозволяють собі такий подвиг, діляться на два табори. До першого належать ті, хто купує більше дизельного палива з росії зі знижкою, щоб замістити постачання з інших країн. До них належать країни Південної Америки на чолі з Бразилією. Не купуючи нічого у росії в січні, Бразилія отримала 152 000 барелів на добу в червні, що еквівалентно 60% її загального імпорту дизельного палива. Північноафриканські країни, як-от Алжир, Єгипет і Марокко, також відчули запах вигідної угоди. Останніми місяцями росія навіть експортувала рафіновану нафту до Північної Кореї, що стало першою такою поставкою з 2020 року. Ці нові покупці самі мало експортують.
До другої категорії належать країни, які продають свою нафту або реекспортують російську, бо мають власні нафтопереробні заводи. Головна серед них – Туреччина. Зараз вона купує вдвічі більше дизпалива з росії, ніж у січні, але її власний експорт усе одно зростає швидше. Малоймовірно, що Туреччина реекспортує більшу частину продукції під новою етикеткою. Замість цього вона, ймовірно, використовує свою близькість до Європи для «тріангуляції» російських потоків, використовуючи дешевий імпорт для задоволення своїх внутрішніх потреб, а свою дорожчу продукцію продає до блоку.
Аналогічно – країни Перської затоки. Саудівська Аравія, яка роками ігнорувала російський дизель, з квітня почала закуповувати понад 150 тисяч барелів на добу. При цьому експорт дизельного палива з країни зріс паралельно – приблизно на 120 тисяч барелів на добу в період із квітня до червеня порівняно з аналогічним періодом останніх років. Значна частина цього експорту йде до Європи.
Але постає питання, де бере росія транспорт для таких обсягів. Адже більшість західних фірм утримуються від надання цих послуг російському клієнту через значні ризики. Але не всі. The Economist стверджує, що Gunvor і Vitol, два гігантські женевські трейдери, усе ще входять до десятки найбільших покупців російських нафтопродуктів за перші чотири місяці цього року. Решта – це торгові підрозділи російських енергетичних компаній, а також суміш маловідомих комерсантів, часто створених в Гонконзі, Сінгапурі або США після початку війни.
Своєю чергою New York Times констатує, що і США, і ЄС продовжують купувати російську нафту, яку переробляють в інших країнах на бензин, мазут тощо. Такі країни, як Туреччина, Об'єднані Арабські Емірати, Сингапур, Китай і особливо Індія, скуповують російську нафту, яку тепер доводиться продавати за зниженою ціною через обмеження, накладені Сполученими Штатами і Європою. Ці країни, які екологічні та правозахисні організації називають «пральнями», переробляють нафту й відправляють її на інші ринки. І це легально.
Щоб заблокувати ці потоки, Global Witness пропонує заборонити весь імпорт із нафтопереробних заводів, які купують російську сиру нафту. Минулого тижня група відправила своїх членів до Вашингтону, щоб лобіювати це питання в Конгресі, зокрема в комітетах, які займаються питаннями енергетики та підтримки України.
Але для NYT залишається незрозумілим, що така заборона означатиме для відносин США з Індією, яку адміністрація Байдена розглядає як ключового стратегічного партнера. Джамнагарський нафтопереробний завод належить компанії Reliance Industry, яку контролює індійський бізнесмен Мукешем Амбані. Пан Амбані є близьким партнером прем'єр-міністра Індії Нарендри Моді й був гостем державного обіду, який Білий дім влаштував для пана Моді позаминулого тижня.
Економіка росії самознищується. Але надто повільно
Про слабкі західні санкції та російську економіку написало минулого тижня й американське видання Time. У статті «Як путін канібалізує російську економіку, щоб вижити особисто» Time констатує, що фінансовий рятувальний круг путіна з метою ведення війни проти України – це його нещадне знищення російської економічної продуктивності.
Чимало західних коментаторів стверджують, що путін отримує мільярди від торгівлі для фінансування вторгнення завдяки високим цінам на сировинні товари, слабким західним санкціям та ухиленню від них, пише видання. Але на його думку, головне джерело фінансів – це драконівські податки на все, що рухається.
Багато хто думав, що торішній рекордний податок на непередбачені прибутки «Газпрому» та деяких інших російських державних підприємств у розмірі 1,25 трлн рублів був одноразовим явищем, але путін лише подвоїв його і наказав стягувати ще більше податків на непередбачені прибутки впродовж наступних місяців, зібравши ще трильйони рублів як із компаній, так і з олігархів.
Так само спочатку путін вдався до обкладання обтяжливими податками як компанії, так і людей, що виїжджали з росії після вторгнення, а потім відкинув усі претензії і просто почав без розбору вилучати гроші та майно.
Так само путін відмовився від будь-яких претензій на відповідальну фіскальну політику, демонструючи рекордний бюджетний дефіцит, друкуючи рекордні суми грошей із повітря, змушуючи російські банки і приватних осіб купувати майже нічого не варті російські боргові зобов'язання та виводячи сотні мільярдів доларів із російських суверенних фондів, закладаючи майбутнє росії, констатує американське видання. На його погляд, не є дивним, що розчаровані еліти, як-от олігарх Олег Дерипаска, обмежуються скаргами в пресі, тоді як по всій росії все частіше відбуваються робітничі страйки, що нагадують 1917 рік на тлі вже катастрофічної нестачі робочої сили.
Time всерйоз вважає, що така історична закономірність як революції на тлі виснажливої економічної кризи, частково спричиненої надмірними військовими витратами, може спрацювати і зараз. Авторам статті здається, що програш у війні йде пліч-о-пліч з економічним занепадом і зміною режиму в росії.
Економіки, які зростають. Втім теж надто повільно
На цьому, схоже, приємні новини вичерпуються. У своєму аналізі світової економіки впливова Wall Street Journal констатує, що опитування S&P Global вказало на різкіше, ніж очікувалося, уповільнення темпів зростання в єврозоні, Японії та Австралії. Зокрема, активність у раніше сильному секторі послуг зростала повільніше, ніж у попередні місяці, тоді як виробнича активність залишалася слабкою. Ділова активність також охолола в США, але не так різко, як в інших частинах світу. Згідно з опитуваннями S&P Global, американські компанії сфери послуг повідомили про помірне уповільнення зростання в червні, тоді як виробнича активність знову скоротилася через низький рівень замовлень.
Втім в іншій статті WSJ констатує, що й економіка Китаю демонструє нові ознаки слабкості. У червні виробничий сектор Китаю скоротився третій місяць поспіль, а невиробничий сектор ослаб. КНР стикається з низкою викликів, які, за попередженням економістів, загрожують її довгостроковому потенціалу зростання за відсутності радикальних реформ.
Серед них – дедалі більший борговий тягар, стабільно високий рівень безробіття серед молоді та нетривале пожвавлення на ринку нерухомості, що перебуває в облозі. Постійна політична напруженість спонукає все більше виробників диверсифікувати свої ланцюги постачання – тенденція, яка, ймовірно, підірве роль Китаю як світової фабричної бази, прогнозує американське видання.
Хоча Business Insider вважає, що КНР приховує $3 трлн в «тіньових» резервах, додаючи невідомі ризики для світової економіки. Ключовим індикатором резервів Китаю є раптова пауза в їхній активності, про яку повідомляється у звітах. З 2002 до 2012 рік валютні резерви КНР неухильно зростали, оскільки центральний банк купував доларові активи, щоб запобігти надмірному зміцненню китайського юаня, що дозволяло експорту залишатися дешевим. Але за останні 10 років резерви Китаю загальмувалися на тлі зростання профіциту торгового балансу, який зараз знаходиться на історичному максимумі, пише видання.
Нас же не залишає думка, що економіки росії та її посіпак не скоро відчують на собі виснаження від бездарної та безглуздої війни проти України, яка, схоже, порядком втомила наших союзників. Тож тиск на них через санкції, що не працюють, який посилився останніми тижнями, варто продовжувати.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
