Європа програє конкурентні війни. Чи можливо це виправити?
Старому світу варто дещо змінити, щоб конкурувати на рівних з новими гравцями
Нещодавно в одному зі своїх матеріалів Mind описував нове бачення самої себе, яке формує Європа як окрема геополітична та економічна одиниця. Однією з ланок цього ланцюга є Промислова стратегія ЄС – документ, що має стати засадничим для перетворення єврозони на самодостатнього, проте глибоко інтегрованого в світову економіку гравця. Проте на цьому шляху континент очікують численні труднощі, одна з яких – конкурентоздатність.
Низка досліджень останнього часу свідчать про те, що Європа втрачає конкурентні позиції на світовій економічній арені. Проте (на жаль, через війну в Україні) останнім часом лідери континенту стали свідомі цього, і хочуть змінити стан справ. Але для цього потрібні по-справжньому зухвалі дії, вважають експерти Всесвітнього економічного форуму, які проаналізували низу останніх аналітичних документів. Пропонуємо адаптований переклад їхніх висновків.
Нещодавно Європейська рада заслухала висновки з дослідження Енріко Летта – колишнього прем’єр-міністра Італії, науковця та декана кількох закладів. Він дослідив концепцію Єдиного ринку в її розвитку: історія, поточний стан справ, перспективи. Ключове питання, яке він поставив політичним лідерам Європейського союзу: «Наскільки важливим є масштаб ринку для формування конкурентоздатності?».
Нещодавнє дослідження McKinsey Global Institute (MGI) дає відповідь на нього: якщо європейські компанії прагнуть бути конкурентоздатними у сучасному світі, вони мають діяти невідкладно та зухвало.
Європейським корпораціям бракує масштабу та ефективності
У MGI дослідили, що великі європейські компанії, що мають понад $1 млрд прибутку, сильно програють своїм американським конкурентам. Вони колективно інвестують на $400 млрд на рік менше, витрачають вполовину менше на R&D, зростають на третину повільніше та генерують на 4% менше прибутковості інвестованого капіталу.
Такий розрив в ефективності може навіть поглибитись у поточні турбулентні часи. Європа тривалий час пожинала плоди своєї високоефективної індустріальної моделі, однак постачання доступної енергії до Європи зірвано, геополітична напруга впливає на ланцюги постачання, технологічне відставання збільшується та загрожує конкурентній динаміці навіть найпотужніших галузей промисловості. За прикладами далеко ходити не треба: можна просто подивитись на автомобільний ринок та зміни, що їх спричинила поява електричного транспорту.
Чому масштаб важливий? Масштабування стало значно більш важливим для конкурентоздатності, ніж це було раніше, і це – погана новина для Європи. Збільшується кількість галузей та технологій, в яких переможець отримує більшість. Так, п’ять найбільших американських технологічний компаній інвестували в R&D у 2023 році $200 млрд – понад половина усього об’єму інвестицій у цей напрямок усіх європейських компаній. По суті, це розмір усього розриву в інвестиціях в R&D між Європою та США.
Попри розділений та складний європейський ринок, найбільші місцеві компанії мають на третину менший прибуток, ніж американські фірми, в кожній галузі. А в багатьох напрямках нових технологій європейські компаній взагалі не зросли. По факту, з 10 критичних технологій майбутнього Європа є лідером у двох.
Розкриття усього потенціалу цінності вимагає фокусу на всіх семи вимірах конкуренції
Саме тому вітається реформування Єдиного ринку. Навесні 2023 року Європейській круглий стіл для промисловості оприлюднив результати опитування, згідно яким 84% генеральних директорів визнали падіння конкурентоздатності, а 56% звинуватили в цьому «складність та/або недосконалість регуляторного середовища».
Європейські стартапи стикаються з проблемами виходу на сусідній ринок набагато раніше за своїх американських колег. Для порівняння: 70% європейських єдинорогів довелось стати глобальними або принаймні частково глобальними гравцями, щоб отримати статус «єдиноріг». У США цей показник – 50%.
Однак чи можливе швидке реформування? Враховуючи численні геоекономічні потрясіння, що вливають на рівень конкурентоздатності, в Європи є місяці та роки, але не десятиліття.
Нещодавно MGI оприлюднив дослідження щодо переваг впровадження «Режиму 28» – загальноєвропейських спрощених правил ведення бізнесу, які саме розраховані на компанії, які потребують спрощеного масштабування на 27 ринків країн-членів ЄС в єдиному регуляторному середовищі. Така інвестиційно-орієнтована регуляторна новела зможе охопити різноманітні сектори на кшталт регулювання продуктових ринків, наглядові органи, правила найму (та професійні вимоги), корпоративне оподаткування, ПДВ та багато інших.
Такий режим буде більш прийнятним, якщо дещо обмежить розвиток найбільш активних та «зубатих»: швидкозростаючі компанії, що працюють в галузях загального штучного інтелекту, квантових обчислень та біотехнологій наступного покоління, і транскордонні корпорації з висококонкурентних галузей. Для інших він міг би прибрати бар’єри перед міжкордонним співробітництвом та угодами злиття та поглинання (M&A).
Як промислова політика здатна підтримати бізнес? Тим не менш, просто прибрати бар’єри буде недостатньо. Промислова політика, яка останнім часом увійшла в моду, також може відіграти важливу роль у підтримці нових галузей та технологій. Якщо Європа обере цей шлях, вона має робити це на власних умовах, проте в результаті має утворитись привабливий для бізнесу регіон.
Наприклад, керівні органи Європейського союзу можуть замислитись над проведенням спільних державних закупівель в оборонній галузі, в галузях охорони здоров’я та енергетики – і таким чином частково підтримати закупівлю перспективних інновацій, включаючи і рішення на основі ШІ.
Це б додало значної ваги критичним інноваційним галузям – та залучило б європейські таланти до вирішення саме європейських проблем. У 2023 році об’єднана Європа інвестувала $1,7 млрд в проєкти зі створення загального штучного інтелекту (GenAI) проти $23 млрд в одних лише США. Великий проєкт створення європейської «хмари» має бюджет в $1,2 млрд євро. Непогано, проте Amazon Web Services щорічно вкладає $30 млрд у власний розвиток.
Зі свого боку, до процесу мають долучитись і європейські компанії, інвестуючи в новітні рішення для свого ринку та об’єднуючи зусилля в тих випадках. Нещодавня заява очільника Renault Лука Де Мео щодо колективної європейської відповіді на конкуренцію в галузі електромобілів – та створення європейського аналога Airbus, тільки для автомобільної галузі – свідчить про те, що європейські бізнес-лідери мислять тими ж категоріями. Корпоративна Європа не може стояти осторонь.
Дослідження MGI свідчить, що йдеться про €50 млрд – €100 трлн доданої вартості щорічно до 2030 року, якщо проблеми конкурентоздатності не будуть вирішені. Це в три-шість разів більше за потрібний об’єм інвестицій в досягнення «чистого нуля» (net-zero) по всьому. Оживлення одного ринку є важливим елементом загального розвитку.
Європі є чим пишатись. Це – світовий лідер зі сталості та інклюзії, вона має супер-успішні компанії в кожній галузі. Тож варто позмагатись за досягнення конкурентоспроможності для нової ери, щоб зберегти та посилити ці досягнення.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
